Ухвала

від 07.04.2021 по справі 904/3413/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/3413/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю Ректайм - не з`явився,

Дніпровської міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2020

(у складі колегії суддів: Чередко А. Є. (головуючий), Вечірко І. О.,

Парусніков Ю. Б.)

у справі № 904/3413/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ректайм , Дніпровської міської ради

про визнання припиненими договорів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - позивач, АТ КБ Приватбанк , Банк) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ректайм (далі - ТОВ Ректайм ), Дніпровської міської ради (далі - Дніпровська міськрада), в якому просило:

визнати припиненим договір оренди землі від 10.06.2015 щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 9,3842 га, з кадастровим номером 1210100000:09:106:0027, за адресою: м. Дніпро, пров. Піонерський (зараз - Михайла Дідевича), 12, укладений між Дніпропетровською міськрадою та ТОВ Ректайм , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі під № 509;

визнати припиненим договір оренди землі від 18.08.2015 щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 2,6684 га, з кадастровим номером 1210100000:09:106:0026, за адресою: м. Дніпро, пров. Піонерський (зараз - Михайла Дідевича), 14, укладений між Дніпропетровською міськрадою та ТОВ Ректайм , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі під № 793;

визнати незаконною бездіяльність та зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути клопотання АТ КБ Приватбанк від 01.04.2018 № Е.19.0.0.0/4-208906 щодо надання в постійне користування земельних ділянок за адресою: м. Дніпро, пров. Михайла Дідевича, та ухвалити за результатами розгляду клопотання відповідне рішення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність та зобов`язано Дніпровську міськраду розглянути клопотання АТ КБ Приватбанк від 01.04.2018 №Е.19.0.0.0/4-208906 щодо надання в постійне користування земельних ділянок за адресою: м. Дніпро, пров. Михайла Дідевича, та ухвалити за результатами розгляду клопотання відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2020 рішення суду першої інстанції від 23.06.2020 скасовано . Постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання міську раду розглянути клопотання Банку від 01.04.2018 та ухвалити за результатами його розгляду відповідне рішення, АТ КБ Приватбанк подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову апеляційного господарського суду від 17.09.2020, а рішення суду першої інстанції від 23.06.2020 про часткове задоволення позовних вимог - залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі №904/3413/19 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 07.04.2021.

Дніпровська міськрада та ТОВ Ректайм не скористалися своїм правом відповідно до ст. 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу.

У судове засідання 07.04.2021 позивач та відповідачі своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, до початку судового засідання із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дніпропетровською міськрадою (орендодавець) та ТОВ Ректайм (орендар) на підставі відповідних рішень міської ради укладено договори оренди землі:

від 10.06.2015 № 509, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 9,3842 га, по фактичному розміщенню будівель та споруд (спортивна база), які знаходиться по пров. Піонерському, 12 в м. Дніпропетровськ;

від 18.08.2015 № 793, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,6684 га, по фактичному розміщенню критого футбольного поля Учбово-тренувальна база , яке знаходиться по пров. Піонерському, 14 в м. Дніпропетровськ.

Строк дії вказаних договорів оренди землі до 29.05.2022.

01.06.2016 між ТОВ Ректайм (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 4452, за змістом п. 1, 2, 7, 8 якого іпотекодавець надає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме:

будівлі та споруди (спортивна база) разом з усіма приналежностями, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Піонерський, 12, та розташовані на земельній ділянці, площею 9,3842 га, яка перебуває в користуванні іпотекодавця на підставі договору оренди землі від 10.06.2015, укладеного з Дніпропетровською міськрадою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі під № 509;

крите футбольне поле Учбово-тренувальна база разом з усіма приналежностями, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Піонерський, 14, та розташоване на земельній ділянці, площею 2,6684 га, яка перебуває в користуванні іпотекодавця на підставі договору оренди землі від 18.08.2015, укладеного з Дніпропетровською міськрадою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі під № 793,

в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Карінда (позичальник) перед Банком з повернення кредитів та зі сплати відсотків за користування кредитами, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна у відповідності до умов цього договору та діючого законодавства України.

Відповідно до умов договору іпотеки від 01.06.2016 № 4452 у серпні 2016 року Банк став власником предмета іпотеки - будівель та споруд, об`єктів житлової нерухомості та критого футбольного поля Учбово-тренувальна база , що підтверджується інформаційними довідками № 65158818 та 65158918 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку слідує, що право оренди на земельні ділянки, площами 9,3842 га та 2,6684 га, зареєстровано за ТОВ Ректайм .

Банк звернувся до ТОВ Ректайм з листом від 29.08.2018 № Е.19.0.0.0/4-638452, в якому зазначив, що намагався зареєструвати за собою право користування земельними ділянками, площами 9,3842 га та 2,6684 га, але з`ясував, що таке право зареєстровано за ТОВ Ректайм , у зв`язку із чим запропонував товариству звернутись до міської ради з метою припинення договорів оренди цих земельних ділянок. Проте, відповіді на зазначений лист Банк не отримав, поштове відправлення повернулося у зв`язку з неотриманням адресатом.

01.04.2018 позивач звернувся до Дніпровської міськради з листом № Е.19.0.0.0/4-208906, в якому просив внести на чергову сесію міської ради клопотання про передачу в постійне користування Банку земельних ділянок, які знаходяться по пров. Михайла Дідевича, 12 та 14 в м. Дніпро, на яких розміщене нерухоме майно, яке належить Банку на праві власності. До клопотання Банк додав Статут АТ КБ Приватбанк , виписку з ЄДРПОУ, договір іпотеки від 01.06.2016, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна (пров. Михайла Дідевича, 12 та 14).

У відповідь Дніпровська міськрада повідомила Банку, які документи необхідно йому надати для оформлення права користування земельних ділянок, про що зазначає Банк у позовній заяві, та надіслала на адресу позивача лист від 14.05.2018 № 8/13-4003, в якому роз`яснила порядок звернення для отримання земельних ділянок в постійне користування.

Посилаючись на те, що у ТОВ Ректайм (попереднього землекористувача) припинилось право користування земельними ділянками, площами 9,3842 га та 2,6684 га, після переходу до Банку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди, крите футбольне поле Учбово-тренувальна база , які розташовані на цих земельних ділянках, проте, ТОВ Ректайм не подало до Дніпровської міськради заяви про припинення договорів оренди земельних ділянок, чим порушило право Банку на оформлення за собою права користування вказаними земельними ділянками, АТ КБ Приватбанк звернулося до господарського суду з вимогами визнати припиненими договори оренди землі від 10.06.2015 № 509 та від 18.08.2015 № 793, укладені між ТОВ Ректайм та Дніпропетровською міськрадою.

Також, вказуючи у позові, що Дніпровська міськрада за результатом розгляду клопотання Банку від 01.04.2018 про надання в постійне користування земельних ділянок, площами 9,3842 га та 2,6684 га, не прийняла жодного рішення, Банк просив суд визнати незаконною таку бездіяльність міської ради, зобов`язати міську раду розглянути вказане клопотання та ухвалити за результатами його розгляду відповідне рішення, що за доводами позивача є належним способом захисту порушеного права у даному випадку.

Задовольняючи частково позов рішенням від 23.06.2019, суд першої інстанції вважав, що з набуттям Банком права власності на будівлі та споруди, крите футбольне поле Учбово-тренувальна база , які розташовані на земельних ділянках, площами 9,3842 га та 2,6684 га, договори оренди землі від 10.06.2015 № 509 та від 18.08.2015 № 793 припинилися в силу закону, що виключає можливість визнання цих договорів припиненими судом. Водночас за висновками суду міська рада зобов`язана вирішити питання щодо надання позивачу земельних ділянок, площами 9,3842 га та 2,6684 га, в постійне користування, розглянути клопотання Банку від 01.04.2018 та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, адже з моменту виникнення права власності на нерухоме майно в Банку виникло право на одержання земельних ділянок, на яких це майно знаходиться, у користування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції у постанові від 17.09.2020 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту набуття Банком права власності на нерухоме майно, що розташоване на спірних земельних ділянках, до нього перейшло і право користування цими земельними ділянками в силу закону в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Разом з тим апеляційний суд вказав, що договори оренди від 10.06.2015 № 509 та від 18.08.2015 № 793 не були припинені повністю внаслідок зміни власника об`єктів нерухомості, а припинилися лише щодо зобов`язань ТОВ Ректайм перед Банком, тому позивач з серпня 2016 року став стороною орендних договорів (орендарем замість ТОВ Ректайм ) до закінчення строків, на які ці договори укладені, тому у міської ради відсутні підстави для розгляду клопотання від 01.04.2018 позивача, а дії ради не порушують його права та інтереси.

При цьому судом враховано, що позивач не звертався до міської ради з клопотанням чи додатковими угодами щодо зміни орендаря у спірних договорах оренди землі, натомість звернувся з клопотанням про надання земельних ділянок, площами 9,3842 га та 2,6684 га, в постійне користування.

Постанову апеляційного суду від 17.09.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання міську раду розглянути клопотання Банку від 01.04.2018 та ухвалити за результатами його розгляду відповідне рішення, Банк оскаржив з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України слідує, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування саме судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність, зобов`язання міську раду розглянути клопотання Банку від 01.04.2018 та ухвалити за результатами його розгляду відповідне рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, ч. 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden ).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Обґрунтовуючи в касаційній скарзі наявність передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведених у постанові від 30.07.2019 у справі № 904/4413/18, в результаті чого дійшов неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання міську раду розглянути клопотання Банку від 01.04.2018 та ухвалити за результатами його розгляду відповідне рішення.

Перевіривши такі доводи касаційної скарги АТ КБ Приватбанк , Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 904/4413/18, на яку посилається Банк в касаційній скарзі, Верховний Суд у постанові від 30.07.2019 погодився з висновками судів про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії та бездіяльності Дніпровської міськради щодо неприйняття на черговій сесії міської ради рішення за результатами розгляду проєкта рішення про поновлення права користування земельною ділянкою товариству (після припинення такого права у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі). При цьому Верховний Суд виходив з встановлених судами обставин, що судовим рішенням у іншій справі зобов`язано міську раду розглянути на черговій сесії проєкт рішення про поновлення права користування земельною ділянкою товариству та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення, однак судове рішення міською радою виконано не було, будь-яких рішень щодо розгляду питання поновлення права користування земельною ділянкою на черговій сесії не прийнято, на повторне голосування це питання відповідно до Регламенту Дніпровської міськради не поставлено, чим порушено права товариства.

Натомість у справі № 904/3413/19, яка розглядається, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання міську раду розглянути клопотання Банку від 01.04.2018 та ухвалити за результатами його розгляду відповідне рішення, оскільки встановив виникнення у Банку прав орендаря за діючими договорами оренди земельних ділянок, площами 9,3842 га та 2,6684 га, в силу закону (через набуття ним права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на цих земельних ділянках), що свідчить про відсутність в діях міської ради порушень прав та інтересів позивача, та з урахуванням роз`яснення міською радою позивачу порядку оформлення права постійного користування земельних ділянок.

З огляду на викладене, правовідносини у справі № 904/4413/18, на яку посилається Банк у касаційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та у справі № 904/3413/19, яка розглядається, не є подібними, оскільки різняться за фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій у кожній справі з урахуванням поданих сторонами доказів, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідного рішення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/3413/19 за касаційною скаргою Банку на постанову апеляційного господарського суду від 17.09.2020.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 904/3413/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко