Ухвала

від 12.04.2021 по справі 125/1362/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 125/1362/20

провадження № 61-5133ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватної агрофірми Вікторія на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Вікторія про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 14.09.2018 між ним та Приватною агрофірмою Вікторія , а також стягнути з відповідача заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 4814,37 грн; пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 88,58 грн; інфляційні втрати у розмірі 72,21 грн; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 91,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,9 га, кадастровий номер: 0520282000:01:005:0120, що знаходиться на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області. 14.09.2018 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Приватною агрофірмою Вікторія , як орендарем, укладений договір оренди землі, відповідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 0520282000:01:005:0120, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, строком на 10 років. Строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, визначені у договорі, тому позивач розраховував на отримання необхідних йому обігових грошових коштів. Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою в 2018-2019 роках та, відповідно, нехтує терміном, зазначеним в п. 4.4 договору оренди землі, який є його істотною умовою. Відповідно до п. 4.6 договору оренди землі за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Станом на 13.08.2020 пеня за несвоєчасне внесення орендної плати становить 88,58 грн. Крім того, позивач вважає, що має право на отримання відповідних сум, що передбачені ст. 625 ЦК України, за невиконання відповідачем грошового зобов`язання: 3 % річних від простроченої суми, що становить 91,55 грн, та суму інфляційних втрат у розмірі 72,21 грн. Станом на 13.08.2020 відповідачем не сплачено жодних грошових коштів у рахунок орендної плати. Виплату орендної плати у натуральній формі позивач теж не отримував, отже, у зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які розраховував при укладені договору оренди землі. На момент пред`явлення позову зобов`язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків є не виконаним. Заборгованість з орендної плати за використання земельної ділянки становить 4814,37 грн. Підставою для розірвання договору оренди землі позивач зазначає систематичне невнесення орендної плати відповідачем. Прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2018-2019 роках є невиконанням обов`язків Приватною агрофірмою Вікторія , передбачених договором оренди землі від 14.09.2018, що, відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі , є підставою для його розірвання, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та Приватною агрофірмою Вікторія 14 вересня 2018 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: 0520282000:01:005:0120, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Каришківської сільської ради Барського району Вінницької області, строком на 10 (десять) років. Стягнуто з Приватної агрофірми Вікторія заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 4 814,37 грн; пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 88,58 грн; інфляційні втрати у розмірі 72,21 грн; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 91,55 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1 681,60 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із систематичним порушенням умов договору відповідачем, зокрема, несплатою орендної плати. Встановивши факт невиконання орендарем грошових зобов`язань за договором оренди щодо внесення орендної плати, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з орендної плати за 2018-2019 роки, обумовлену договором пеню, 3 % річних та суму інфляційних втрат.

Приватна агрофірма Вікторія у березні 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових сум визначається сумою, яка стягується.

Згідно з приписами пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору оренди ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є вимога про розірвання договору оренди землі та вимога про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 4 814,37 грн; пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 88,58 грн; інфляційні втрати у розмірі 72,21 грн; 3 % річних від простроченої суми у розмірі 91,55 грн.

Річний розмір орендної плати за договором оренди землі від 14 вересня 2018 року становить 3 707,27 грн, що складає вісім відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно з положеннями Податкового кодексу України.

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 16 188,52 грн (3 707,27 грн х 3) + 4 814,37 грн + 88,58 грн + 72,21 грн + 91,55 грн), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,касаційна скарга не містить.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (рішення від 09 жовтня 2018 року Азюковська проти України ).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки Приватна агрофірма Вікторія подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватної агрофірми Вікторія на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми Вікторія про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик