Ухвала

від 12.04.2021 по справі 202/7222/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/519/21 Справа № 202/7222/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

власника майна ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Кам`янської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000703,

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, погоджене прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000703.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що з матеріалів клопотання вбачається, що слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно та безпосередньо метою застосування запобіжного заходу у вигляді арешту є конфіскація майна, натомість ч. 3 ст.185 КК України, за якою проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040000000703 на час проведення обшуку, не передбачає конфіскації майна.

Вказує, що 01 серпня 2020 року між громадянкою ОСОБА_9 та громадянином ОСОБА_8 , було укладено договір зберігання № б/н від 01 серпня 2020 року, згідно умов якого ОСОБА_8 зобов`язався зберігати грошові кошти в сумі 110 000,00 грн., які належать на праві власності громадянці ОСОБА_9 та повернути їх на першу вимогу в повному обсязі. Крім того, на підставі договору зберігання б\н від 16 жовтня 2020 року, укладеного між громадянкою НоженкоГ.С. та громадянином ОСОБА_8 , останній зобов`язувався зберігати грошові кошти в сумі 36 000 грн. та 1 000 доларів США, які належать їй на праві приватної власності та повернути їх на першу її вимогу в повному розмірі.

Таким чином, громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження № 12020040000000703 є третіми особами в розумінні положень ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, яка є спеціальною нормою по відношенню до норм ст. 171 КПК України.

В даному випадку мало місце звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна неналежною особою та самі матеріали клопотання не містять належних доказів, які обґрунтовують необхідність арешту зазначеного у клопотанні майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення ст. ст. 131, 132, 170, 171 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постанови нову ухвалу, якою клопотання задовольнити та накласти арешт на вилучене в ході обшуку майно.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі не застосування арешту майна є розумні та достатні підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, знищене чи перетворене. Рішення суду, про відмову в задоволенні клопотання призведе до приховування, пошкодження, псування, передачі майна, призведе до втрати речових доказів та перешкоджатиме досудовому розслідуванню у вказаному кримінальному проваджеенні.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити.

Підозрюваний, задвокати та власниця майна підтримали заперечували проти апеляційної скарги прокурора.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження .

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема спеціальної конфіскації ( п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно зі статтею 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, погоджене з прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040000000703.

З даним рішенням слідчого судді погоджується й апеляційний суд.

З матеріалів справи випливає, що 21.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК.

16.12.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в ході обшуку домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 07:00 год. по 08:40 год. виявлено та вилучено частини від тепловозу, які належать ПрАТ «ДТРЗ» та грошові кошти в сумі 149 500 грн. та 1000 доларів США.

Постановою слідчого від 19 лютого 2021 року вилучені грошові кошти в сумі 149 500 грн. та 1000 доларів США по кримінальному провадженні визнано речовим доказом.

18 грудня 2020 року, в порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею в ході судового розгляду було встановлено, що 01 серпня 2020 року між громадянкою ОСОБА_9 та громадянином ОСОБА_8 , було укладено договір зберігання № б/н від 01 серпня 2020 року, згідно умов якого ОСОБА_8 зобов`язався зберігати грошові кошти в сумі 110 000,00 грн., які належать на праві власності громадянці ОСОБА_9 та повернути їх на першу вимогу в повному обсязі. Крім того, на підставі договору зберігання б\н від 16 жовтня 2020 року, укладеного між громадянкою НоженкоГ.С. та громадянином ОСОБА_8 , останній зобов`язувався зберігати грошові кошти в сумі 36 000 грн. та 1 000 доларів США, які належать їй на праві приватної власності та повернути їх на першу її вимогу в повному розмірі.

На підтвердження розміру доходів ОСОБА_10 було надано копію договору оренди землі від 11 березня 2021 року, укладений на 12 років, згідно якого Орендар, кожен рік, виплачує оренду плату у грошовій формі, що становить 3558,13 грн.

На підтвердження розміру доходів ОСОБА_9 надала витяг з податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, згідно якого сума доходу за звітний період становить 122650 грн.

Таким чином, слідчим суддею правильно встановлено, що громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в рамках кримінального провадження № 12020040000000703 є третіми особами в розумінні положень ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, яка є спеціальною нормою по відношенню до норм ст. 171 КПК України.

Слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено правових підстав для арешту майна, грошових коштів, які належить ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Наведені в апеляційній скарзі доводи ніяким чином не спростосують висновки слідчого судді суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.132, 167, 170-173 КПК України, провів розгляд клопотання слідчого.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми доказами, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПО СТ АН ОВ ИВ:

Апеляційні скаргипрокурора Кам`янськоїокружної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від18березня 2021року проарешт майнау кримінальномупровадженні №12020040000000703 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3