Постанова

від 16.02.2021 по справі 190/1344/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/221/21 Справа № 190/1344/19 Головуючий у першій інстанції: Митошоп В. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Фермерського господарства Октавія на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Октавія , Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про на спадщину за законом від 25.01.2018 року йому належить право на земельну частку (пай) площею 6,67 у.к.г. Рішенням сесії Саксаганської сільської ради №1304 від 03.07.2019 року йому виділено земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) площею 6,67 від земельної ділянки загальною площею 47,2925 га кадастровий номер 1224581200:01:003:0284 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, що належали колишньому КСП Дружба на території Грушуватського старостинського округу Саксаганської об`єднаної територіальної громади П`ятихатського району Дніпропетровської області. Виготовивши технічну документацію на земельну ділянку, отримати кадастровий номер неможливо, оскільки його земельна ділянка входить до вже зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, яка має кадастровий номер 1224581200:01:003:0284 та використовується ФГ Октавія на підставі договору оренди землі від 17.05.2012 року, який укладено між ФГ Октавія та П`ятихатською РДА. 03.08.2018 року розпорядженням голови П`ятихатської РДА у зв`язку з витребуванням земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) направлено ФГ Октавія угоду про розірвання договору оренди землі, але останні категорично відмовляються виконувати вказане розпорядження. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив розірвати договір оренди від 27.01.2012 року, укладений між Саксаганською сільською радою та ФГ Октавія , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №29490022 від 17.12.2018 року на земельну ділянку площею 47,295 га. кадастровий номер 1224581200:01:003:0284, змінений додатковою угодою №1 від 21.10.2019 року (а.с. 2-4, 50-52).

Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди землі від 17.05.2012 року, укладений між Саксаганською сільською радою та фермерським господарством Октавія , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №29490022 (спеціальний розділ) від 17.12.2018 року на земельну ділянку кадастровий номер 1224581200:01:003:0284, площею 47,295 га та змінений додатковою угодою №1 від 21.10.2019 року. Стягнуто з ФГ Октавія та Саксаганської сільської рада П`ятихатського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн., з кожного.

В апеляційній скарзі ФГ Октавія , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скаргиі заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними в справі доказами, що згідно копії розпорядження голови П`ятихатської РДА від 14.05.2012 року №235-р-12, зокрема, ФГ Октавія затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 47,2925 га ріллі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель невитребуваних паїв на території Грушуватської сільської ради (а.с.112).

17 травня 2012 року між П`ятихатською РДА та ФГ Октавія було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду ФГ Октавія передається земельна ділянка із земель невитребуваних паїв, яка знаходиться на території Грушуватської сільської ради П`ятихастького району Дніпропетровської області, загальною площею 47,2925 га , кадастровий номер 1224581200:01:003:0284 строком на 49 років (а.с.113-115).

Пунктом 32 вказаного вище договору оренди погоджено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

За змістом пункту 33 договору оренди землі від 17.05.2012 року, дія договору припиняється у разі: викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 36 договору оренди землі від 17.05.2012 року).

Також встановлено, що 25 січня 2018 року П`ятихатською державною нотаріальною конторою було видано позивачу ОСОБА_1 свідоцтво за реєстровим №2-28 про право на спадщину за законом після батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме право на земельну частку (пай) у землі яка перебуває у колективній власності КСП Дружба розміром 6,67 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що належало померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0065225, виданого П`ятихатською РДА від 06.06.1997 року (а.с.5).

Згідно копії розпорядження голови П`ятихатської РДА від 03.08.2018 року №Р-312/0/364-18 ФГ Октавія рекомендовано укласти угоду про розірвання договору оренди на земельну ділянку площею 47,2925 га ріллі кадастровий номер 1224581200:01:003:0284, у зв`язку з наданням ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Грушуватської сільської ради, у зв`язку з витребуванням земельних ділянок власниками земельних часток (паїв), що використовуються на підставі договору оренди землі укладеного 17.05.2012 року між ФГ Октавія та П`ятихатською РДА. (а.с.111)

Рішенням Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області №1304 від 03.07.2019 року ОСОБА_1 виділено земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) площею 6,67 умовних кадастрових гектарів ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, що належали колишньому КСП Дружба на території Грушуватського старостинського округу Саксаганської об`єднаної територіальної громади (а.с.6).

Державним кадастровим реєстратором Відділу у П`ятихатському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Овчаренко О.М. рішенням №РВ-12012034002019 від 17.07.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з наявністю перетину з земельною ділянкою кадастровий номер 1224581200:01:003:0285 на 0,002% та наявністю перетину з земельною ділянкою кадастровий номер 1224581200:01:003:0284 на 99,998% (а.с.7)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №179496955 від 03.09.2019 року, за земельною ділянкою кадастровий номер 1224581200:01:003:0284 зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 17.05.2012 року , укладеного між П`ятихатською РДА та ФГ Октавія , площею 47,2925 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та строком на 49 років (а.с.9).

Розпорядженням П`ятихатської РДА №Р-285/0/364/19 від 17.10.2019 року до договору оренди землі від 17.05.2012 року на земельну ділянку площею 47,2925 га, кадастровий номер 1224581200:01:003:0284 на території Саксаганської сільської ради внесено зміни шляхом заміни сторони - орендодавця з П`ятихатської РДА на Саксаганську сільську раду (а.с.38-39).

21 жовтня 2019 року між Саксаганською сільською радою та ФГ Октавія було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 17 травня 2012 року, за умовами якої змінено орендодавця на з П`ятихатської РДА на Саксаганську сільську раду (а.с.36-37).

На підставі вказаної вище додаткової угоди №1 від 21.10.2019 року внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінено орендаря на Саксаганську сільську раду (а.с.65-66).

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Укладаючи оспорюваний договір оренди землі, сторони визначили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір також припиняється в інших випадках, передбачених законом (пункт 33 договору). Також сторони договору погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 36 договору).

Системний аналіз статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та пунктів 33, 36 оспорюваного договору дають підстави для висновку, що сторонами передбачено, що договір припиняє свою дію у разі настання обставин, визначених законом, зокрема до моменту отримання власником земельної ділянки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що позивач не є стороною спірного договору оренди земельної ділянки загальною площею 47,2925 га, кадастровий номер 1224581200:01:003:0284, укладеного 17 травня 2012 року між П`ятихатською РДА, правонаступником якої є Саксаганська сільська рада, та ФГ Октавія ; враховуючи, що позивачем не доведено наявність підстав для розірвання у цілому договору оренди, який укладено стосовно земельної ділянки площею 47,2925 га, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для розірвання вказаного договору оренди.

Суд звертає увагу, що на момент укладення договору оренду землі 17 травня 2012 року ОСОБА_1 не набув право власності на земельну ділянку (пай), отримавши тільки 25 січня 2018 року свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), тобто на невиділену в натурі умовну земельну ділянку, що за своєю правовою природою є правом вимоги до місцевої державної адміністрації (сільської ради). На момент вчинення спірного договору П`ятихатською РДА правомірно діяла від імені власника земельної ділянки.

ОСОБА_1 , набувши право власності на земельну частку (пай), яка входить до складу земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу ФГ Октавія , вправі реалізувати права власника земельної частки (паю) лише шляхом припинення права оренди ФГ Октавія на таку земельну ділянку площею 6,67 гектарів, зокрема, шляхом зобов`язання Саксаганської сільської ради розірвати з орендарем договір оренди цієї земельної ділянки, що передбачено статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та пунктами 33, 36 оспорюваного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, вийшов за межі позовних вимог, розірвавши договір оренди землі від 17.05.2012 року та не взяв до уваги, що позивач просив розірвати договір оренди, укладений між Саксаганською сільською радою та ФГ Октавія 27.01.2012 року . Будь-яких уточнень позовних вимог щодо дати укладення оспорюваного договору матеріали справи не містять.

Таким чином, заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, на користь ФГ Октавія з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн. (а.с. 215).

Крім того, до апеляційного суду надійшла заява ФГ Октавія про відшкодування витрат на правничу правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

До заяви про відшкодування судових витрат відповідачем надано копію договору №90 про надання правової допомоги від 08.02.2021 року , укладеного між Адвокатським Бюро "Бражник і партнери"; копію акту виконаних робіт до договору від 09.02.2021 року; копію рахунку на оплату послуг з надання правової допомоги на суму 5000,00 грн. та копію платіжного доручення №888 АТ КБ "ПриватБанк" від 09.02.2021 року про сплату ФГ Октавія на користь АБ "Бражник і партнери" 5000,00 грн.

Згідно змісту акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 09.02.2021 року, сторони узгодили, що згідно договору про надання правової допомоги у період його дії бюро надало, а клієнт отримав (або отримає) наступні послуги: ознайомлення з матеріалами судової справи №190/1344/19 - 2500,00 грн.; участь в судових засіданнях в Дніпровському апеляційному суді в рамках справи №190/1344/19 на стороні клієнта - 2500,00 грн.

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений Адвокатським Бюро "Бражник і партнери" у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Бражник Д.С. прийняв участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.02.2021 року.

Щодо ознайомлення з матеріалами справи, вартість чого оцінено в 2500,00 грн., то вказані роботи не були проведені Адвокатським Бюро "Бражник і партнери". В матеріалах справи наявна заява представника ФГ Октавія - Бражника Д.С. від 10.02.2021 року про ознайомлення з матеріалами справи. Однак, згідно акту Дніпровського апеляційного суду від 16.02.2021 року, Бражника Д.С. для ознайомлення з матеріалами справи не з`явився.

Отже, матеріалами справи підтверджено надання Адвокатським Бюро "Бражник і партнери" правничої правової допомоги ФГ Октавія участю адвоката в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.02.2021 року, що погоджено в акті виконаних робіт сумою 2500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні представник позивача не погоджувалась зі стягненням на користь відповідача витрат на правничу допомогу з наведеним обґрунтуванням, яке заслуговує на увагу.

Виходячи з викладеного, відшкодування ОСОБА_1 понесених ФГ Октавія адвокатських витрат у сумі 2500,00 грн. не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 1000,00 грн.

Отже, з позивача на користь ФГ Октавія підлягають стягнення судові витрати в загальному розмірі 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. (1152,60 грн. судового збору + 1000,00 грн. витрат на правничу правову допомогу).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що заочне рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія звертає увагу, що позивач, на захист своїх прав та законних інтересів, не позбавлений можливості звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Октавія - задовольнити.

Заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства Октавія , Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства Октавія (код ЄДРПОУ 34310860) судові витрати в сумі 2152 (дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді