Рішення

від 30.03.2021 по справі 741/1786/18

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/1786/18

Провадження № 2/741/26/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 30 березня 2021 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропрогрес , державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області Скрипки Лілії Володимирівни про визнання недійсними договорів, скасування рішень та записів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 10 липня 2018 року на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих на його ім`я після смерті ОСОБА_2 , за ним було зареєстровано право власності на земельні ділянки площами 3,2413 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:0602, та 0,6918 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:0603, які знаходяться на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області. 16 липня 2018 року з отриманих інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому ( ОСОБА_1 ) стало відомо про те, що: на земельну ділянку з кадастровим номером 7423880500:02:001:0602 зареєстровано право оренди ПП Агропрогрес , підстава - договір оренди від 1 січня 2014 року та додаткова угода до нього від 1 травня 2015 року, строк дії права оренди - до 31 грудня 2025 року, номер запису про інше речове право - 7171323, дата державної реєстрації іншого речового права - 30 вересня 2014 року, дата реєстрації змін до іншого речового права - 17 грудня 2015 року; на земельну ділянку з кадастровим номером 7423880500:02:001:0603 зареєстровано право оренди ПП Агропрогрес , підстава - договір оренди від 1 січня 2014 року та додаткова угода до нього від 1 серпня 2016 року, строк дії права оренди - до 31 грудня 2025 року, номер запису про інше речове право - 7168412, дата державної реєстрації іншого речового права - 30 вересня 2014 року, дата реєстрації змін до іншого речового права - 30 вересня 2016 року. ОСОБА_2 не підписував зазначені договори оренди та додаткові угоди до них, орендної плати від ПП Агропрогрес ніколи не отримував. Родичі ОСОБА_2 на знають та не знали про існування договорів оренди та про те, що за цими договорами нараховується і виплачується орендна плата. Договори оренди та додаткові угоди до них, як у нього (позивача), так і в родичів ОСОБА_2 , відсутні. Він (позивач) вважає, що є безумовні підстави для визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод, оскільки ОСОБА_2 не підписував їх, не погоджував та не розглядав їх істотні умови, а його волевиявлення щодо укладення оспорюваних правочинів було відсутнє. Ураховуючи те, що для державної реєстрації продовження права оренди за ПП Агропрогрес на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423880500:02:001:0602 та 7423880500:02:001:0603 були подані неналежні документи (не підписані сторонами додаткові угоди), які не відповідають вимогам законодавства та не дають змоги встановити досягнення між сторонами домовленості щодо продовження орендного користування земельними ділянками, державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації права оренди. Державний реєстратор в порушення вимог закону не виготовив електронні копії документів, які подавалися для державної реєстрації, шляхом їх сканування та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію за ПП Агропрогрес права оренди на зазначені земельні ділянки.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423880500:02:001:0602, площею 3,2413 га, від 1 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та приватним підприємством Агропрогрес ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7423880500:02:001:0603, площею 0,6918 га, від 1 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та приватним підприємством Агропрогрес ;

- скасувати рішення індексний номер: 16150045 від 30 вересня 2014 року 14:49:46, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Носівського районного управління юстиції Чернігівської області Скрипкою Лідією Володимирівною, про державну реєстрацію іншого речового права за приватним підприємством Агропрогрес на земельну ділянку з кадастровим номером 7423880500:02:001:0602 площею 3,2413 га;

- скасувати запис про інше речове право № 7171323 від 30 вересня 2014 року 11:20:27, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Носівського районного управління юстиції Чернігівської області Скрипкою Лідією Володимирівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16150045 від 30 вересня 2014 року 14:49:46, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423880500:02:001:0602 площею 3,2413 га;

- скасувати рішення індексний номер: 16144286 від 30 вересня 2014 року 12:43:22, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Носівського районного управління юстиції Чернігівської області Скрипкою Лідією Володимирівною про державну реєстрацію речового права за приватним підприємством Агропрогрес на земельну ділянку з кадастровим номером 7423880500:02:001:0603 площею 0,6918 га;

- скасувати запис про інше речове право № 7168412 від 30 вересня 2014 року 12:24:36, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби Носівського районного управління юстиції Чернігівської області Скрипкою Лідією Володимирівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 16144286 від 30 вересня 2014 року 12:43:22, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423880500:02:001:0603 площею 0,6918 га;

- стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання представник ПП Агропрогрес не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, не просив розгляд справи відкласти, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов не визнає у повному обсязі у зв`язку із його необґрунтованістю та просив відмовити у його задоволенні.

У судове засідання державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області Скрипка Л.В. не з`явилася, представник Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області подав до суду заяву, в якій зазначив, що на даний час в райдержадміністрації Скрипка Л.В. не працює, Центру надання адміністративних послуг немає, а тому просив розгляд справи проводити без участі представника Носівської районної державної адміністрації.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників справи за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для його відкладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 10 липня 2018 року, виданих у рамках спадкової справи № 23/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , набув право власності на земельні ділянки площами 3,2413 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:0602, та 0,6918 га, кадастровий номер 7423880500:02:001:0603, які розташовані на території колишньої Ганнівської сільської ради Носівського району Чернігівської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9-16).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-16) вбачається, що:

- на земельну ділянку з кадастровим номером 7423880500:02:001:0602 зареєстровано право оренди ПП Агропрогрес , підстава - договір оренди від 1 січня 2014 року та додаткова угода до нього від 1 травня 2015 року, строк дії права оренди - до 31 грудня 2025 року, номер запису про інше речове право - 7171323, дата державної реєстрації іншого речового права - 30 вересня 2014 року, дата реєстрації змін до іншого речового права - 17 грудня 2015 року;

- на земельну ділянку з кадастровим номером 7423880500:02:001:0603 зареєстровано право оренди ПП Агропрогрес , підстава - договір оренди від 1 січня 2014 року та додаткова угода до нього від 1 серпня 2016 року, строк дії права оренди - до 31 грудня 2025 року, номер запису про інше речове право - 7168412, дата державної реєстрації іншого речового права - 30 вересня 2014 року, дата реєстрації змін до іншого речового права - 30 вересня 2016 року.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19-20/11189-ПЧ від 9 липня 2020 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 125-138) підписи від імені ОСОБА_2 у графах Орендодавець у договорі оренди землі (земельної ділянки) з кадастровим номером 7423880500:02:001:0602 площею 3,2413 га від 1 січня 2014 року, договорі оренди землі (земельної ділянки) з кадастровим номером 7423880500:02:001:0603 площею 0,6918 га від 1 січня 2014 року, додатковій угоді від 1 травня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 1 січня 2014 року, зареєстрованого у реєстраційній службі Носівського районного управління юстиції Чернігівської області 30 вересня 2014 року за № 7171323, додатковій угоді від 1 серпня 2016 року до договору оренди земельної ділянки № АП0003792 від 1 січня 2014 року, ймовірно, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частинами 1 та 4 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2 та 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Статтями 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) висловила позицію про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на ці ділянки, з урахуванням неукладеного договору оренди. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є подання негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації оспорюваних у цій справі договорів оренди земельних ділянок є похідними від визнання недійсними цих договорів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до приватного підприємства Агропрогрес , код ЄДРПОУ 311745509, місцезнаходження: с. Горбачі Бобровицького району Чернігівської області, вул. Молодіжна, 15, державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області Скрипки Лілії Володимирівни про визнання недійсними договорів, скасування рішень та записів - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв