Постанова

від 07.04.2021 по справі 740/3852/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 квітня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/3852/19

Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/521/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарями - Шкарупою Ю.В., Зіньковець О.О.,

учасники справи: позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю РІД ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Украгророзвиток ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю РІД та ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року (місце ухвалення - м. Ніжин, дата складання повного рішення - 18.01.2021) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю РІД до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, встановлення нікчемності договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року СТОВ РІД звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, встановлення нікчемності договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу земельних ділянок. В обгрунтування посилались на те, що між СТОВ РІД та ОСОБА_3 були укладені договори оренди землі від 16.12.2008 та від 10.03.2009 строком дії 10 років кожен, згідно яких орендодавець передала, а орендар прийняв в оренду земельні ділянки земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) з кадастровим номером 7423388100:03:001:0112 площею 1,92 га та з кадастровим номером 7423388100:03:001:0097 площею 1,94 га.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем її майна, в тому числі й вказаних вище земельних ділянок є відповідач - громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 09.11.2015, до якого перейшли всі права та обов`язки орендодавця у обсязі та на умовах, що визначені договорами оренди землі, та вказані договори продовжують чинність у межах строків та на умовах, що в них визначені.

У позові позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 перебуваючи в дружніх стосунках з відповідачем ОСОБА_2 , який є одним із засновників ТОВ Украгророзвиток , яке, так само, як і СТОВ РІД , здійснює сільськогосподарську діяльність, і є прямим конкурентом для позивача і намагається будь-якими способами заволодіти земельними ділянками, які на даний час перебувають у користуванні позивача, 17.12.2015 уклав договори оренди земельних ділянок з ТОВ Украгророзвиток .

В подальшому, у відповідності з приписами ч. 4 ст. 81 ЗК України, згідно якої землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.12,2016 уклали між собою договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, згідно яких ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив спірні земельні ділянки.

Як посилається у позові позивач, усвідомивши, що такими правочинами відповідачі порушили переважне право позивача па придбання вказаних земельних ділянок, яке передбачене ч. 2 ст. 777 ЦК України та ст. 9 ЗУ Про оренду землі , позивач в судовому порядку, може вимагати переведення на себе прав та обов`язків покупця за договорами, відповідачі 02.03.20.17 уклали договори про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, та 19.04.2017 оформили угоди у формі договорів дарування земельних ділянок. Внаслідок чого ОСОБА_2 направив на адресу позивача листи, де вимагав дострокового повернення йому земельних ділянок та розірвання договорів оренди землі.

В обгрунутвання позову СТОВ РІД посилається на те, що укладення між відповідачами 02.03.2017 договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, послідуюче укладення договорів дарування земельних ділянок 19.04.2016 є діями, спрямованими на позбавлення позивача переважного права на придбання цих земельних ділянок у власність при їх продажу.

Договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені між відповідачами, виконані сторонами в повному обсязі у момент їх укладення. Продавцем ОСОБА_1 на момент підписання договорів грошові кошти отримані, а земельні ділянки передані ОСОБА_2 , здійснено державну реєстрацію права власності останнього на придбане майно. Таким чином, зобов`язання сторін договорів купівлі-продажу земельних ділянок припинилися в силу вимог ст. 599 ЦК України, внаслідок чого суб`єкти зобов`язань втратили суб`єктивні права та обов`язки, що складають зміст зобов`язального правовідношення. Отже, договори від 02.03,2017 про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.12.2016 фактично є самостійними договорами про відчуження земельних ділянок ОСОБА_2 ОСОБА_1 . При цьому, такі договори суперечать не лише нормам ЦК України, але й положенням ЗК України.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 , як іноземець, не мав права знову набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення в силу ст. 81 ЗК України, та не мав права здійснювати відчуження земельних ділянок в силу підпункту б п. 15 Перехідних положень ЗК України.

Вважає, що договори від 02.03.2017 про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 03.12.2016, укладені між відповідачами, є нікчемними, а отже - недійсними з моменту їх укладення в силу закону (ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України), оскільки недійсність угод з такою правовою природою прямо передбачена підпунктом б п. 15 Перехідних положень ЗК України, і вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. ОСОБА_1 не міг здійснювати дарування земельних ділянок, які йому вже не належали і були власністю ОСОБА_2 , а останній не міг приймати в дар ці ділянки, вже будучи їх власником на підставі договорів купівлі-продажу від 03.12.2016.

Відтак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. мала відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальних дій щодо посвідчення укладених між відповідачами договорів.

Оскільки ЦК України, передбачаючи для орендаря переважне право на придбання речі, переданої у найм, у разі її продажу, не врегульовує правові наслідки порушення такого права та не визначає конкретного способу його захисту, то, на думку позивача, до спірних правовідносин на підставі ч. 1 ст. 8 ЦК України як аналогію закону слід застосовувати ч. 4 ст. 362 ЦК України, якою передбачається, що особа, переважне право якої на купівлю майна порушено, може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

У позові СТОВ РІД просить:

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, яка розташована: територія Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, площею 1,9391 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладений 19.04.2017 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідчений Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 920;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, яка розташована: територія Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112, площею 1,9163 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладений 19.04.2017 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідчений Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №921;

встановити нікчемність договору від 02.03.2017, посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 466, про розірвання дозвору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 7423388100:03:001:0097, площею 1,9391 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладеного 03.12.2016 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 2961;

встановити нікчемність договору від 02.03.2017, посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 467, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 7423388100:03:001:0112, площею 1,9163 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладеного 03.12.2016 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 2962;

перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 7423388100:03:001:0097, площею 1,9391 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладеного 03.12.2016 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 2961, з ОСОБА_2 на СТОВ РІД , яке знаходиться за адресою: 16673, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Сальне, вул. Жовтнева, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 30911133;

перевести права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 7423388100:03:001:0112, площею 1,9163 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладеного 03.12.2016 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв його представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідченого Кондрою Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 2962, з ОСОБА_2 на СТОВ РІД , яке знаходиться за адресою: 16673, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с. Сальне, вул. Жовтнева, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 30911133;

присудити ОСОБА_2 грошові кошти, що становлять вартість земельних ділянок згідно договорів купівлі-продажу від 03.12.2016, зареєстрованих в реєстрі за № 2961 та № 2962, які за цими договорами повинен сплатити покупець і які будуть внесені СТОВ РІД на депозитний рахунок суду;

стягнути з відповідачів на користь позивача всі понесені та доказані у ході розгляду справи судові витрати.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 12.01.2021 позов СТОВ РІД про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, встановлення нікчемності договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу земельних ділянок задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,9391 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, розташованої на території Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, укладений 19.04.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. та зареєстрованим у реєстрі за №920.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,9163 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112, розташованої на території Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, укладений 19.04.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. та зареєстрованим у реєстрі за №921.

Встановлено нікчемність договору від 02.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за №466, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9391 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, розташованої на території Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, укладеного 03.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2961.

Встановлено нікчемність договору від 02.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за №467, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9163 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112, розташованої на території Сальненської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення-для ведення особистого селянського господарства, укладеного 03.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. та зареєстрованого у реєстрі за №2962.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання судових витрат.

Обгрунтовуючи рішення суд прийшов до висновку, що спірні правочини про розірвання договорів купівлі-продажу від 02.03.2017 та дарування від 19.04.2017 вчинені в порушення ч. 4 ст. 81 ЗК України та п.15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, враховуючи терміни дії договорів оренди землі укладені із СТОВ РІД до 10.03.2019 та 30.12.2019, що відповідно дає право СТОВ на оспорення правочинів згідно пред`явленого позову. Крім того, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельних ділянок враховуючи заборону на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок відповідно до п.15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, які діяли станом на час спірних правовідносин сторін і діють на час розгляду справи, що унеможливлює застосування до даних правовідносин правил ч. 2 ст. 777 ЦК України (наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання), при цьому спірні земельні ділянки станом на час розгляду справи перебувають у користуванні ТОВ Украгророзвиток та відсутність підстав для застосування позовної давності враховуючи необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду СТОВ РІД та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі представник СТОВ РІД - Луєнко Ю.В. просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонногоь суду від 12.01.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В частині вирішення питання про розпроділ судових витрат змінити, та стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь СТОВ РІД понесені судові витрати під час розгляду справи в суді першої інстанції у повному обсязі: по 5763 грн сплаченого судового збору та по 12500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, та стягнути всі пронесені та належним чином підтверджені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду в частині відмовлених позовних вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, суд першої інстанції послався на заборони здійснювати купівлю-продаж або іншим способом відчужувати земельні ділянки відповідно до п. 15 Розділу Х ЗК України, які діяли станом на час спірних правовідносин сторін і діють на час розгляду справи, що унеможливлює застосування до даних правовідносин правил ч. 2 ст. 777 ЦК України. З таким застосуванням місцевим судом норм матеріального права не погоджується позивач, та зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, тобто відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства - іноземцем. Він успакував спірні земельні ділянки після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , та згідно ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню, при цьому, законодавством не визначено спеціального порядку чи спеціального кола осіб, які можуть бути набувачами на законних підставах земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відчуження якої здійснюється іноземцем чи особою без громадянства.

Заявник вважає, що відчуження таких земельних ділянок іноземцями здійснюється в загальному порядку будь-якій особі, яка має право на її набуття відповідно до закону. Законодавство не містить прямої заборони іноземцю чи особі без громадянства здійснити продаж чи іншим способом відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення і після спливу однорічного строку з моменту набуття права власності на неї, а лише передбачає механізм примусового її відчуження у разі небажання цією особою вчинити такі дії.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Приходько С.В. просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду від 12.01.2021, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, та здійснити перерозподіл судових витрат.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення місцевого суду є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У скарзі заявник посилається на те, що задовольняючи позов суд першої інстанції керувався виключно п. 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, тобто фактично прийшов до висновку, що спірні договори суперечать актам цивільного Законодавства. Проте, такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

Зазначає, що вказаний пункт, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на правовідносини, однією із сторін яких є іноземець або особа без громадянства, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК України, якою на них покладено обов`язок по відчуженню земельних ділянок сільськогосподарського призначення, є імперативними. При цьому посилається на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України № 10-71/0/4-13 від 16.01.2013.

Крім того, в обгрунтування порушення судом норм процесуального права заявник посилається на те, що суд в порушення норм Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 та Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 (зі змінами), належним чином не повідомив ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Приходько С.В. подано відзив на апеляційну скаргу СТОВ РІД . Проте, відзив не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки він поданий суду з порушенням строку, який було надано сторонам на подачу відзиву ухвалою апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга СТОВ РІД не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що згідно копій Державних актів на право власності на земельну ділянку ЧН №020907 та ЧН №197840 ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 1,94 га та 1,92 га, розташованих на території Сальненської сільської ради Ніжинського району, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, 7423388100:03:001:0112 відповідно, цільове призначення яких - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 23, 32 т. 1).

З копій договорів оренди землі від 16.12.2008 та 10.03.2009, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СТОВ РІД вбачається, що земельні ділянки площею 1,92 га та 1, 94 передані в оренду на 10 років, договори зареєстровані у Ніжинському районному відділі центру Державного земельного кадастру 10.03.2009 та 30.12.2009 відповідно (а.с. 17-18, 26-27 т. 1).

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 09.11.2015 спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 , спадщина - земельна ділянка площею 1,9391 га, розташована на території Сальненської сільської ради Ніжинського району, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, та земельна ділянка площею 1,9163 га, розташована на території Сальненської сільської ради Ніжинського району, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112 (а.с. 24, 33 т. 1).

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423388100:03:001:0097, 7423388100:03:001:0112 заресєстровано 09.11.2015 за ОСОБА_1 , що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 25, 34 т. 1).

03.12.2016 ОСОБА_1 здійснив продаж ОСОБА_2 земельних ділянок площею 1,9391 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, та площею 1,9163 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. (а.с. 87-89, 144-145 т. 1)

02.03.2017 вказані вище договори купівлі-продажу були розірвані, що вбачається з копії договору про розірвання (а.с. 203, 223 т. 1).

19.04.2017 ОСОБА_1 здійснив дарування ОСОБА_2 земельних ділянок площею 1,9391 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, та площею 1,9163 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112 (а.с. 243-244 т. 1, 51-52 т. 2).

05.02.2019 на підставі договорів дарування від 19.04.2017 за ОСОБА_2 проведена реєстрація права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423388100:03:001:0097, 7423388100:03:001:0112 (а.с. 51, 52 т. 1).

З копій заяв від 12.05.2017 вбачається, що ОСОБА_2 , як власник земельних ділянок з кадастровими номерами 7423388100:03:001:0097, 7423388100:03:001:0112, звертався до СТОВ РІД з письмовими заявами, в яких просив провести розрахунок та оплату заборгованості по орендній платі та розірвати договори оренди (а.с. 35, 36 т. 1).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2016, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасоване рішення Реєстраційної служби Прилуцького районного управління юстиції Чернігівської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: права оренди земельної ділянки індексний номер 28682831 від 11.03.2016, та права оренди земельної ділянки 28683078 від 11.03.2016, зобов`язано реєстраційну службу виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо останніх. Судом встановлено, що за наявності зареєстрованого права оренди на земельні ділянки за СТОВ РІД на підставі укладених договорів із ОСОБА_3 від 16.12.2008 та 10.03.2009, державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договорами оренди землі від 17.12.2015 №101/15, №102/15, укладених між ОСОБА_1 , як спадкоємцем ОСОБА_3 , та ТОВ Украгророзвиток , порушила права СТОВ РІД , як орендаря.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого мана від 27.07.2020 щодо земельної ділянки площею 1,9391 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0097, 07.02.2020 зареєстроване право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), підстава - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 31.01.2020 року, строк дії: 31.12.2020, з правом пролонгації, землекористувач -ТОВ Украгророзвиток , власник - ОСОБА_2 (а.с. 21-211 т. 2).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого мана від 27.07.2020 щодо земельної ділянки площею 1,9163 га, кадастровий номер 7423388100:03:001:0112, 06.02.2020 зареєстроване право оренди земельної ділянки, підстава - договір оренди землі від 31.01.2020, строк дії: 31.12.2030, орендар - ТОВ Украгророзвиток , орендодавець - ОСОБА_2 (а.с. 212-213 т. 2).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні правочини про розірвання договорів купівлі-продажу від 02.03.2017 та дарування від 19.04.2017 вчинені в порушення ч. 4 ст. 81 ЗК України та п.15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, враховуючи терміни дії договорів оренди землі укладені із СТОВ РІД до 10.03.2019 та 30.12.2019, що відповідно дає право СТОВ на оспорення правочинів згідно пред`явленого позову. Крім того, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельних ділянок враховуючи заборону на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок відповідно до п.15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, які діяли станом на час спірних правовідносин сторін і діють на час розгляду справи, що унеможливлює застосування до даних правовідносин правил ч. 2 ст. 777 ЦК України (наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання), при цьому спірні земельні ділянки станом на час розгляду справи перебувають у користуванні ТОВ Украгророзвиток та відсутність підстав для застосування позовної давності враховуючи необґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів частково погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За нормою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Права іноземців гарантовані статтею 26 Конституції України, в якій зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Виходячи з вищевикладеного, законодавець розмежовує права і обов`язки громадян України та іноземців.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею - земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України. а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 5 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Право власності на землю громадян врегульовано статтею 81 Земельного кодексу України.

Ч. 2 ст. 81 ЗК України передбачає, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

За нормою частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Виходячи з викладеного вище, підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини, а також придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

За нормами земельного законодавства підставою для припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України (пункт е ст. 140 Земельного кодексу України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України (пункт д ст. 143 Земельного кодексу України).

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду (ч.ч.1, 2 ст.145 ЗК України).

Частиною 1 ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

За приписами ч. 4 ст.81 ЗК України ОСОБА_1 , як іноземець і власник спірних земельних ділянок з 09.11.2015, протягом року повинен був їх відчужити, тобто до 09.11.2016, при цьому ним 03.12.2016 укладені договори купівлі-продажу із ОСОБА_2 , які розірвані між останніми 02.03.2017, а в подальшому 19.04.2017 укладені договори дарування, які є також предметом спору.

Пунктом 15 Розділу X Перехідні положення ЗК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, не допускається: б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2017 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом успадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

При цьому пункт 15 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України є імперативними.

Отже, правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, не суперечать пункту 15 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, як не суперечать і правовідносини, які виникли внаслідок розірвання договорів купівлі-продажу, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З врахуванням наведеного, посилання на дію мараторію, як на підставу задоволення частини позовних вимог не ґрунтуються на нормах права, оскільки зазначена земельна ділянка була набута у спадщину ОСОБА_1 , який є громадянином Російскої Федерації, у порядку визначеному законом, та відповідно була відчужена, хоча і з порушенням строку, та в подальшому перейшла у власність внаслідок розірвання договору купівлі-продажу, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 81 ЗК України, яка передбачає, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Виходячи з викладеного вище, нормами Земельного кодексу України визначено права іноземців щодо успадкування та набуття за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 145 ЗК України, якою регламентовано, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Як встановлено, під час розгляду справи спірні земельні ділянки після розірвання договорів купівлі-продажу були відчужені 19.04.2017 шляхом укладення договорів дарування на користь ОСОБА_2 .

З врахуванням наведеного є обгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що пункт, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на правовідносини, однією із сторін яких є іноземець або особа без громадянства, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК України, якою на них покладено обов`язок по відчуженню земельних ділянок сільськогосподарського призначення, є імперативними, про що також зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування норм Земельного кодексу України № 10-71/0/4-13 від 16.01.2013.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що за змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі N 761/26815/17 (провадження N 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

При наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі N 463/5896/14-ц (провадження N 14-90цс19),від 04 червня 2019 року у справі N 916/3156/17 (провадження N 12-304гс18).

З врахуванням наведеного не можуть бути підставою для скасування рішенння суду в частині відмовлених позовних вимог та задоволення позову повністю доводи апеляційної скарги СТОВ РІД , що суд першої інстанції безпідставно послався на заборони здійснювати купівлю-продаж або іншим способом відчужувати земельні ділянки відповідно до п. 15 Розділу Х ЗК України, які діяли станом на час спірних правовідносин сторін і діють на час розгляду справи, що унеможливлює застосування до даних правовідносин правил ч. 2 ст. 777 ЦК України, враховуючи наступне.

Статтею 18 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка діяла станом на 10 березня 2009 року) визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, тобто права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації.

Термін дії договорів оренди землі від 16.12.2008 та від 10.03.2009, які укладені між ОСОБА_3 та СТОВ РІД , становить 10 років.

В порядку спадкування після ОСОБА_3 права та обов`язки за вказаними договорами оренди перейшли до спадкоємця ОСОБА_1 , яким зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки 09.11.2015, останній є громадянином Російської Федерації.

Положеннями ст.ст.19, 31, 33 ЗУ Про оренду землі (у редакції станом на час спірних правовідносин) визначені підстави для припинення, розірвання та поновлення договору оренди землі. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), що в свою чергу узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.777 ЦК України, якою закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Правова позиція з даного питання висловлена Великою Платою Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження №14-65цс18) та Верховним Судом у справі № 312/293/17 (провадження № 61-48968св18).

У обгрунтування наявності підстав для визнання недійсними, нікчемними договорів та переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу позивач не обґрунтовано посилався на норми ст. 777 ЦК України враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ст. 33 ЗК України містить положення відповідно до яких земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

З врахуванням наведеного слід дійти висновку, що Земельний кодекс України та Закон України "Про особисте селянське господарство" не передбачає можливість передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність, а лише дозволяє передавати громадянам у користування юридичним особам України використання цих земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, слід дійти висновку що за відсутності суб`єктивного права у юридичної особи на набуття права власності на спірні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного не застосування ч. 2 ст. 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами на придбання речі, у разі її продажу.

При цьому норми ЦК України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім.

Звідси, для захисту переважного права наймача (орендаря), який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), належним способом захисту є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Незважаючи на посилання в апеляційній скарзі щодо належного способу захисту переважного права позивача на придбання орендованого ним майна, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги частково, не звернув увагу, що чинне законодавство визначає суб`єктом права на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства лише громадян, отже СТОВ РІД не набуло переважного права на придбання земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги СТОВ РІД , що законодавчо не визначено спеціального порядку чи спеціального кола осіб, які можуть набувати на законних підставах земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відчуження якої здійснюється іноземцем чи особою без громадянства, не ґрунтуються на нормах права, оскільки відчуження земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства здійснюється у загальному порядку у будь-який спосіб, особі, яка має право на її набуття відповідно до законну.

Відповідно до роз`яснень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Отже, не порушують прав позивача СТОВ РІД правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок укладення спірних договорів, які не суперечать пункту 15 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України у редакції, чинній на час укладення договорів та відповідають положенням ст. 203, 215 та 651,653 ЦК України.

Таким чином, оцінюючі доводи позивача щодо порушення його прав на переважне право придбання спірних земельних ділянок, та з врахуванням встановлених у цій справі обставин, правовідносини, які виникли між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо укладення договорів купівлі-продажу, дарування та розірвання договорів купівлі-продажу, не встановлено обставин, які призвели до порушення прав позивача, оскільки права та обов`язки за договорами оренди, які були чинні на момент вчинення правочинів переходили до власника земельних ділянок, а позивач не набув переважного права на придбання в силу положень ЗК України.

Договори оренди щодо переданих в оренду земельних ділянок були чинним і діяли до закінчення їх строку не залежно від зміни власника спірних земельних ділянок. При переході права власності орендованих земельних ділянок до іншої особи договір оренди не припиняється, як це визначено п 12.5 Договорів оренди, а відповідачем ОСОБА_2 дотримано вимог щодо попередження про намір розірвати договори оренди за взаємною згодою, відповідно до вимог п. 12.3 Договорів оренди від 10.03.2009 та 16.12.2008.

Посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - Приходька С.В. на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд в порушення норм Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 та Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 (зі змінами), належним чином не повідомив ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації, за відсутності апеляційної скарги ОСОБА_1 та підтверджених повноважень Приходька С.В. є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для переведення прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу спірних земельних ділянок, разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення його прав та законних інтересів під час укладення договорів купівлі-продажу, договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок та дарування земельних ділянок, отже рішенння суду в частині вирішених позовних про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, встановлення нікчемності договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Враховуючи що у задоволенні позовних відмовлено повністю та оскільки грошові кошти в сумі 74940,00 грн та 75830,00 грн, які були сплачені згідно з платіжним дорученням № 63, № 64 від 12.02.2020 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області були внесені СТОВ "РІД", то в силу презумпції правомірності фактичного володіння майном (ч. 3 ст. 397 ЦК України) вони належать останньому.

Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.

Отже, враховуючи, що підстава для знаходження грошових коштів на депозитному рахунку суду відпала, а також враховуючи волевиявлення власника на їх повернення, вказані грошові кошти підлягають поверненню власнику СТОВ "РІД".

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і задовольняє позов, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з СТОВ "РІД" на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 11526,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю РІД залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 січня 2021 року скасувати в частині вирішених позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, встановлення нікчемності договорів про розірвання договорів купівлі-продажу земельних ділянок та судових витрат, відмовивши у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "РІД" (місцезнаходження с. Сальне Ніжинського району Чернігівської області, вул. Жовтнева, 2, ЄДРПОУ 30911133) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 11526,00 грн.

Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю РІД кошти в розмірі 74940,00 грн, які були сплачені згідно з платіжним дорученням № 63 від 12.02.2020 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, рахунок UA 128201720355289002000005960, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26295412, отримувач коштів - ТУ ДСА у Чернігівській області, банк одержувача - Держказначейська служба України, м. Київ та 75830,00 грн, які були сплачені згідно з платіжним дорученням № 64 від 12.02.2020 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, рахунок UA 128201720355289002000005960, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26295412, отримувач коштів - ТУ ДСА у Чернігівській області, банк одержувача - Держказначейська служба України, м. Київ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 12.04.2021.

Головуючий Судді :