Західний апеляційний господарський суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" квітня 2021 р. Справа №907/147/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 30.12.2020 (вх. № 01-05/58/21 від 05.01.2021)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2020 (повний текст рішення складено 21.12.2020, суддя Андрейчук Л.В.)
у справі №907/147/20
за позовом: Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, м.Ужгород
до відповідача ОСОБА_1 , с.Ракошино Мукачівський район
про стягнення 96 543,96 грн. боргу по орендній платі
без повідомлення сторін
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2020 у справі №907/147/20 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради 37 746,80 грн. заборгованості по орендній платі та 848,19 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2020 у справі №907/147/20 в частині стягнення з ОСОБА_1 37 746,80 грн. заборгованості по орендній платі та 848,19 грн. судового збору скасувати та стягнути з Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради судові витрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2020 справу №907/147/20 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.03.2021 на адресу суду надійшов відзив Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін.
09.03.2021 надійшло клопотання апелянта про долучення доказів, а саме оригіналу акту звіряння розрахунків станом на 07.02.2019 на суму 16 831,71 грн., підписаного позивачем та копії договору №1 від 22.06.2020 купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна. У клопотанні зазначено, що на час розгляду справи та при підготовці апеляційної скарги поданими доказами апелянт не володів.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що копія договору №1 від 22.06.2020 наявна в матеріалах справи (подана позивачем разом із заявою про відмову від частини позовних вимог від 17.09.2020 №01.3-02/1477), однак, акт звіряння розрахунків не був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, апелянтом не вказано об`єктивних причин неможливості подання такого доказу суду першої інстанції.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Комунальна установа Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в розмірі 66 091,83 грн., подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення виконання зобов`язання по поверненню майна в розмірі 86 214,92 грн., пені в розмірі 10 255,71 грн., 3% річних в розмірі 5 166,71 грн., судових витрат в розмірі сплаченого судового збору, а також про зобов`язання відповідача повернути незаконно займану нежитлову будівлю аптеки загальною площею 153,50 м 2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час підготовчого провадження у справі позивач звернувся в суд із заявою про збільшення позовних вимог (вх№02.3.1.-03/4488/20 від 18.09.2020), у якій просив стягнути основний борг в розмірі 93 543,96 грн.
Одночасно позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог (вх№01.3.1.-03/4489/20 від 18.09.2020), у якій просив закрити провадження в частині стягнення подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення виконання зобов`язання по поверненню майна у розмірі 86 214,94 грн., пені в розмірі 10 255,71 грн. та 3% річних в розмірі 5 166,16 грн., та заяву про відмову від частини позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору (вх№01.3.1.-03/4490/20 від 18.09.2020), у якій просив закрити провадження в частині позовної вимоги про повернення незаконно займаної нежитлової будівлі аптеки, загальною площею 153,50 м 2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та в частині стягнення сплаченого судового збору в розмірі 2102, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням зобов`язань щодо оплати оренди нерухомого майна за період з 18.11.2015 по 12.08.2019 за договором №15/06.2-16 від 18.11.2015 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, укладеного між Закарпатською обласною радою, правонаступником якої є Комунальна установа Управління спільною власністю територіальних громад , та Фізичною особою-підприємцем Кордою Василем Івановичем.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що орендована будівля не могла бути використана орендодавцем за призначенням з вини орендодавця. Окрім того, у грудні 2016 року ФОП Корда В.І. припинив господарську діяльність. З покликанням на норму ч.6 ст.762 ЦК України відповідач просив у позові відмовити, також просив застосувати строк позовної давності.
Місцевий господарський суд в оскарженому рішенні, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення заборгованості за період з лютого 2016 до 22.03.2017, перевіривши нарахування орендної плати відповідно до довідки №26.09.2018 №06-10/698 а.с.30, том 1) та довідки-додатку до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 159 том 1), здійснивши перерахунок орендної плати за неповні місяці, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 23.03.2017 до 18.08.2018 на суму 37746,80 грн.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням та оцінкою доказів, що призвело до неправильного встановлення обставин справи.
Так, скаржник зазначає, що договір оренди від 18.11.2015 не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час підписання договору в орендаря не було звіту оцінки майна, звіт оцінки майна було виготовлено без технічного паспорту, виготовленого на замовлення відповідача пізніше, площа будівлі у звіті про оцінку майна не відповідає площі будівлі, вказаній у технічному паспорті.
В апеляційній скарзі вказано наступні пояснення. ОСОБА_1 , 1944 р.н., тривалий час працював завідуючим аптеки №44 у селі Ракошино Мукачівського району Закарпатської області та у 1988-1989 здійснив за власні кошти та за погодженням з керівництвом Комунального підприємства Центральна районна аптека №4 в м.Мукачево добудову приміщення площею 61,1 кв.м. З 2003 року ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 неодноразово звертались до Закарпатської обласної ради з приводу приватизації аптеки №44 в с.Ракошино, яку було включено до переліку об`єктів комунальної власності, внесених до програми приватизації області. У 2010 році за приписом спеціаліста з охорони праці Закарпатського обласного виробничого об`єднання Фармація заборонено експлуатацію будівлі та припинено діяльність аптеки №44. Протягом тривалого часу будівлю аптеки розкрадали і вона зазнавала природного руйнування. Закарпатська обласна рада жодних дій щодо збереження майна не вчиняла. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №9039/13 від 01.10.2014 визнано неправомірними дії Закарпатської обласної ради щодо неприйняття рішення за зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про приватизацію нежитлового приміщення аптеки №44 в с.Ракошино та зобов`язано розглянути дане звернення відповідно до чинного законодавства. Однак, звернення щодо приватизації аптеки розглянуто не було. З метою збереження будівлі та відновлення діяльності аптеки ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець та 18.11.2015 підписав підготовлений Закарпатською обласною радою текст договору №15/06.2-16 оренди будівлі аптеки, а також акт приймання-передачі. На момент укладення договору орендар не був ознайомлений із звітом про оцінку вартості майна, у якому зазначено, що стан будівлі незадовільний. 29.10.2015 з приміщення аптеки було викрадено двері, вікна, дошки підлоги та розібрано підсобне приміщення, що встановлено у відповідному вироку суду. Для здійснення капітального ремонту орендарю необхідно було оформити дозвільні документи на право користування земельною ділянкою для обслуговування будівлі аптеки, проте, за зверненням до обласної ради, орендар отримав інформацію про відсутність в орендодавця права власності чи користування земельною ділянкою, а згодом усну обіцянку оформити договір оренди. У зв`язку з тим, що орендар не зміг використовувати орендоване приміщення жодного дня, він вважав відсутнім обов`язок оплати оренди, про що письмово зазначав на актах прийому-передачі послуг, які йому направляв орендодавець для підпису та оплати. За численними зверненнями до обласної ради дружині ОСОБА_1 (як його представнику за довіреністю) усно пояснили, що повної плати за оренду сплачувати не потрібно, і з лютого 2016 року по серпень 2018 року фактично плата за оренду не нараховувалась, акти прийому-передачі послуг та рахунки на адресу орендаря не надходили, хоча орендодавець зобов`язаний надсилати такі рахунки з огляду на постійну індексацію розміру орендної плати. 30.12.2016 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, жодного дня така підприємницька діяльність ним не здійснювалась, орендована будівля не використовувалась з вини обласної ради через непридатність її до використання.
Окрім наведених пояснень, апелянт звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази - рахунки нарахувань орендної плати та акти прийому-передачі наданих послуг щомісячно за період з 23.03.2017 по 18.08.2018, однак, суд першої інстанції взяв до уваги довідку, виготовлену 26.09.2018, тобто після закінчення договору оренди, не звернув уваги на те, що у звіті оцінки вартості майна експерт неодноразово наголошує на незадовільний стан будівлі та непридатність будівлі до комерційного використання. У звіті оцінки також наявні фотокопії, з яких видно, що в одній із кімнат будівлі ростуть дерева, до звіту додано дефектний акт та кошторис, відповідно до якого орендодавець повинен провести ремонт та підготувати будівлю до здачі в оренду. У вартість будівлі також включено частини, які на момент виготовлення звіту про оцінку вартості об`єкта не існували, оскільки їх було викрадено 29.10.2015.
Апелянт стверджує, що листом від 12.12.2018 орендодавець повідомив апелянта про те, що договір припинив дію 18.08.2018, однак, не вказував про наявність боргу, рахунків на сплату не надав, натомість нарахування боргу здійснено з січня 2019 року. Також апелянт наголошує, що у позовній заяві позивач вказував, що договір оренди слід вважати автоматично продовженим до 18.05.2021, хоча приміщення аптеки продано 05.05.2020, при цьому в оголошенні про проведення аукціону відсутня інформація щодо заборгованості по орендній платі за об`єкт продажу.
До апеляційної скарги додано ряд доказів, копії яких наявні також в матеріалах справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржене рішення без змін та зазначив, що з огляду на встановлені обставини, що підтверджували відсутність підстав для того щоб вважати договір оренди продовженим, а також беручи до уваги строк позовної давності, судом було правильно встановлено період, в межах якого підлягають задоволенню позовні вимоги, у зв`язку з чим прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позову. Позивач вважає, що із врахуванням меж позову, а саме вимоги стягнути заборгованість з орендної плати за визначений період, обставини, на які вказує апелянт - відсутність рахунків та актів приймання-передачі, відсутність в умовах аукціону, на якому був відчужений об`єкт оренди, зобов`язання сплатити наявну заборгованість з орендної плати, непридатний до використання стан орендованого майна - такими, що не підлягають оцінці судом, як і інші обставини, якими обґрунтовується апеляційна скарга. Посилання відповідача на відсутність обов`язку сплачувати орендну плату за об`єкт, що на його думку знаходиться у непридатному стані було обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки при підписанні договору та акту приймання-передачі сторони визначили стан об`єкта як задовільний. Разом з цим, підписуючи договір оренди, орендар взяв на себе обов`язок здійснювати за погодженням з орендодавцем капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, забезпечувати його збереження, запобігати пошкодженню, тощо.
Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступні фактичні обставини спору.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2015 року між Закарпатською обласною радою, правонаступником якого є Комунальна установа Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Кордою Василем Івановичем, який в установленому законом порядку 30.12.2016 припинив свою підприємницьку діяльність (орендар, відповідач) укладений договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області №15/06.2-16.
Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: окрему нежитлову будівлю аптеки загальною площею 153,50 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою станом на 31 серпня 2015 року - 127281,00 грн. без ПДВ.
Майно передається в оренду з метою роздрібної торгівлі лікарськими препаратами.
Відповідно до п.2.3. договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Орендна місячна плата за цим договором визначена станом на 02.11.2015 по приміщеннях відповідно у розмірі 1606,45 грн.+ПДВ 20%. Базова ставка станом на 18.11.2015 за 1 кв.м. становить 10,47грн.+ ПДВ20% (п.3.1. договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору). Орендар самостійно проводить щомісячну індексацію суми орендної плати відповідно до розробленого Мінстатом індексу інфляції за відповідний місяць.
Відповідно до умов, визначених розділом 4 договору, на орендаря покладено наступні обов`язки: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору; своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно, за згодою орендодавця, здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна; протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його балансову вартість на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством; щомісяця перераховувати орендодавцю встановлену договором орендну плату, не пізніше 15 числа наступного місяця; у разі припинення чи розірвання договору протягом 5 днів повернути орендодавцеві орендоване майно; самостійно здійснювати оплату комунальних послуг.
Відповідно до умов розділу 5 договору орендодавець зобов`язаний: передавати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах цього договору тощо.
Відповідно до п.9.1. цей договір укладено строком на 2 роки 9 місяців, що діє з 18 листопада 2015 року по 18 серпня 2018 року включно.
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 9.3 договору).
Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна, достроково (за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду); банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Також 18.11.2015 сторони підписали акт приймання-передачі майна до договору, у пункті 2 якого погодились, що стан об`єкта задовільний.
Як стверджував позивач, орендар взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого його борг за період дії договору склав 66091,83 грн. При цьому, покликаючись на положення пункту 9.3 договору, оскільки жодна із сторін не зробила заяви про припинення дії договору, вважав такий автоматично продовженим на тих самих умовах на той самий строк та заявив вимогу про стягнення орендної плати і за період до липня 2019 року, таким чином, на день звернення до суду загальна сума боргу відповідача за період з січня 2016 до липня 2019 року, заявлена позивачем до стягнення, становить 93543,96 грн.
Відповідно до довідки №06-10/698 від 26.09.2018 про нарахування та сплату орендної плати заборгованість ФОП Корди В.І. за договором оренди становить 60 292,31 грн. - за період з листопада 2015 по травень 2018 року.
Відповідно до листів Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, адресованих Фізичній особі підприємцю Корді В.І., та доданих до позовної заяви, орендодавець повідомляє, що заборгованість за договором оренди становить: 19 344,77 грн. - станом на лютий 2019 року, 21 870,40 грн. - станом на 11.04.2019, 24 418,76 грн. - станом на 10.05.2019.
Позивач додав до позовної заяви акти прийому передачі наданих послуг з оренди приміщення - №2754 до рахунку за сплату №2754 від 13.03.2019 за лютий 2019 року на суму 2525,63 грн.; №55 до рахунку на сплату №71 від 11.01.2019 за грудень 2018 року на суму 2488,18 грн; №2474 до рахунку за сплату №3316 від 14.12.2018 за листопад 2018 року на суму 2468,43 грн.
У претензії №03-10/7/7 від 25.06.2019 позивач повідомляє відповідача, що розмір заборгованості становить 60 029,91 відповідно до довідки №06-10/698 від 26.09.2018 за період із 18.11.2015 по 31.05.2018 та 26 992,60 грн. з травня 2018 року по квітень 2019 року.
Відповідно до довідки позивача про нарахування та сплату орендної плати за договором оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 розмір орендної плати до 04.07.2018 (згідно з Актом прийому-передачі документації, що стосується управління майном комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Закарпатської області від 04.07.2018) становить 60 029,91 грн., за період з 01.07.2018 по 16.07.2019 становить 33514,05 грн., всього заборгованість станом на 01.09.2020 становить 93 543,96 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, договір припинив свою дію 18.08.2018 у зв`язку із закінченням строку дії договору.
30.12.2016 ОСОБА_1 припинив свою діяльність як підприємець, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами.
За змістом ст. ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до частини 6 статті 283 та частини 4 статті 291 Господарського кодексу України до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. ст. 2, 18, 19, 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній станом на день укладення договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пунктами 3.1, 3.3 Договору визначено, що орендна плата визначена станом на 02.11.2015 по приміщеннях у розмірі 1606,45 грн + ПДВ 20%. Базова ставка за 1 кв. м на вказану дату становить 10,47 грн + ПДВ 20%. Нарахування орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, орендну плату сплачено в повному розмірі за листопад-грудень 2015 року та частково за період з січня 2016 року по січень 2017 року.
Відповідач в апеляційній скарзі покликається на відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату за об`єкт, який не придатний до використання.
На переконання колегії суддів апеляційної інстанції такі аргументи відповідача було правомірно відхилено судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення.
Так, у акті приймання-передачі до договору оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 сторони погодили, що стан об`єкту є задовільним. Окрім того, у п.4.4. договору орендар зобов`язався за згодою орендодавця здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню. Таким чином, укладаючи договір оренди комунального майна, сторони заздалегідь погодили, що тягар забезпечення належного стану об`єкту оренди лежить саме на орендареві.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
При цьому, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору в судовому порядку чи дострокового його розірвання сторонами, відтак договір оренди підлягає до виконання сторонами, а доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач, укладаючи договір не був обізнаний із звітом про оцінку майна, розмір орендної плати визначено із завищеної вартості об`єкта оренди, тощо, відхиляються судом як такі, що не входять в предмет доказування в межах справи про стягнення орендної плати.
Твердження відповідача щодо нездійснення господарської діяльності за період, за який стягується орендна плата, не впливає на його обов`язок сплати також з огляду на норму спеціального Закону, який регулює правовідносини між сторонами. Так, частиною 4 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності . Тобто обов`язок сплати орендної плати не ставиться в залежність від здійснення чи не здійснення господарської діяльності орендаря.
Окрім того, слід зазначити, що за змістом статей 51, 52, 598- 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця (з внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 по справі №916/559/17).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, вимога про стягнення орендної плати є правомірною.
Також колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє за безпідставністю доводи скаржника про те, що нарахування боргу здійснювалось позивачем не протягом усієї дії договору, а лише із січня 2019 року, оскільки відповідно до довідки позивача про нарахування та сплату орендної плати за договором оренди №15/06.2-16 від 18.11.2015 розмір орендної плати до 04.07.2018 (згідно з Актом прийому-передачі документації, що стосується управління майном комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Закарпатської області від 04.07.2018) становить 60 029,91 грн., за період з 01.07.2018 по 16.07.2019 становить 33514,05 грн., всього заборгованість станом на 01.09.2020 становить 93 543,96 грн. Щодо доводів апелянта про обов`язок орендодавця надсилання орендарю рахунків, слід звернути увагу, що у відповідності до п.3.4. договору орендар самостійно проводить індексацію суми орендної плати відповідно до розробленого Мінстатом індексу інфляції за відповідний місяць.
Суд першої інстанції вірно врахував те, що за умовами договору на орендаря покладено обов`язок своєчасно і в повному обсязі, щомісячно перераховувати орендодавцю встановлену договором оренду плату, але не пізніше 15 числа наступного місяця (п. п. 4.2, 4.6 договору), та з огляду на строк дії договору (з 18.11.2015 до 18.08.2018) визнав обґрунтованими вимоги за період 16.02.2016-18.08.2018, та взявши до уваги припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії, визнав безпідставним нарахування орендної плати за період 19.08.2018 до 12.08.2019.
Апеляційна скарга не містить доводів в частині застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу погодився з висновком суду про те, що вимоги позивача за період з лютого 2016 до 22.03.2017 заявлені поза межами визначеного законодавцем трьох річного строку позовної давності.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у спорах про стягнення орендної плати предметом доказування є існування договірних відносин та момент повернення орендованого майна орендодавцю (в цьому випадку - момент припинення договірних відносин), відтак, інші доводи апеляційної скарги стосовно обставин укладення договору оренди, а також відчуження об`єкту оренди на аукціоні після припинення договору оренди та документи, подані на їх підтвердження, не беруться судом до уваги у відповідності з вимогами ст.76 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.
Враховуючи встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 30.12.2020 (вх. № 01-05/58/21 від 05.01.2021) - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2020 у справі №907/147/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.04.2021 |
Оприлюднено | 13.04.2021 |
Номер документу | 96205276 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Желік Максим Борисович
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Галушко Наталія Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні