Ухвала від 18.05.2021 по справі 907/147/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"18" травня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/147/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В. , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 від 16.04.2021 (Вх. № 02.3.1-02/2893/21 від 19.04.2021) про відстрочення виконання судового рішення від 08.12.2020 у справі

за позовом Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 , с. Ракошино Мукачівський район

про стягнення 93543,96 грн боргу по орендній платі

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від заявника (боржника) - Корда Г.П., предст. за дов.

від стягувача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2020 позов Комунальної установи "Управління спільною власністю територіальних громад" Закарпатської обласної ради задоволено частково та присуджено до стягнення на його користь з ОСОБА_1 суми 37746,80 грн (тридцять сім тисяч сімсот сорок шість гривень 80 коп.) заборгованості по орендній платі, а також суму 848,19 грн (вісімсот сорок вісім гривень 19 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На адресу суду 19.04.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення рішення суду від 08.12.2020 у справі № 907/147/20.

Оскільки судом встановлено, що супровідним листом від 08.02.2021 № 01-16/31/21 матеріали справи № 907/147/20 було направлено до Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням на його адресу апеляційної скарги ОСОБА_1 , ухвалою суду від 20.04.2021 вирішення питання про прийняття вказаної заяви відкладено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області з суду вищої інстанції.

Після повернення матеріалів справи № 907/147/20 до Господарського суду Закарпатської області, оскільки подана заява відповідала вимогам ст. 170 ГПК України, ухвалою суду від 26.04.2021 така прийнята судом до розгляду в судовому засіданні. Цією ж ухвалою встановлено стягувачу (позивачу) строк для подання суду письмових пояснень щодо зазначених у ній обставин.

Стягувач у встановлений судом строк подав заяви про розгляд справи (заяви про відстрочку) без участі уповноваженого представника. Своєї правової позиції по суті суду не надав.

Присутній в судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву в повному обсязі. Пояснив, що боржник є інвалідом ІІІ-ї групи з 2007 року, як і його дружина; матеріальне становище сім`ї вкрай важке (і моральне теж). Виконання рішення суду позбавить його грошей, необхідних на харчування та лікування, засобів існування.

Розглянувши матеріали поданої заяви з доданим до неї документами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 129 -1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі її надання.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: "На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення".

Заявник (боржник) є людиною похилого віку, пенсіонер та інвалід, який через скрутний майновий стан та слабке здоров`я позбавлений можливості виконати рішення суду. На підтвердження доводів ним подано суду відповідні докази, а саме: посвідчення пенсіонера, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №802 від 16.04.2021 про доходи за 2020 рік.

Враховуючи встановлені вище обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/147/20 від 08.12.2020, з огляду на принципи розумності та справедливості, відсутність заперечень стягувача на надання боржнику відстрочки, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд вважає, що часткове відстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, майнові інтереси і баланс інтересів сторін, а слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Рішення у справі №907/147/20 було ухвалено 08.12.2020, а заявник просить суд відстрочити його виконання на один рік, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладені вище висновки, суд вважає за можливе відстрочити його виконання на один рік з дня ухвалення рішення суду, тобто до 08.12.2021.

Таким чином, заяву про відстрочення рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2020 у справі № 907/147/20 слід задовольнити частково, відстрочивши виконання рішення суду до 08.12.2021.

Керуючись ст. ст. 42, 121, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 16.04.2021 (Вх. № 02.3.1-02/2893/21 від 19.04.2021) про відстрочення виконання рішення - задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області № 907/147/20 від 08.12.2020 до 08.12.2021.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду є невід`ємною частиною наказу суду від 26.04.2021 № 907/147/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (18.05.2021) та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Андрейчук