Постанова

від 08.04.2021 по справі 916/2164/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2164/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко,

секретар судового засідання - М.В. Соколовій,

за участю представників сторін:

від позивача: Сухорукова М.Я.

від відповідача: Фомічов І.О.

від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 : не з`явився

2. ОСОБА_2 : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 (суддя Демешин О.А., м. Одеса, повний текст складено 26.11.2020)

у справі № 916/2164/20

за позовом Акціонерного товариства Альфа-Банк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про визнання рішення загальних зборів недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Акціонерне товариство Альфа-Банк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформлене протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М від 09.09.2019, в частині збільшення статутного капіталу даного товариства у межах суми збільшення статутного капіталу на 300000,00гривень за рахунок додаткового внеску від ОСОБА_1 у вигляді земельної ділянки, загальною площею 0,0452 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:2795, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №532327, оціненою за домовленістю учасників в розмірі 300000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М протиправно збільшено статутний капітал даного товариства за рахунок додаткового внеску ОСОБА_1 у вигляді вищевказаної земельної ділянки, яку згодом було відчужено ОСОБА_2 , чим порушено майнові інтереси банку щодо примусового звернення стягнення на це майно в рамках виконавчого провадження з виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2016 у справі №522/10072/15-ц.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти позову відповідач послався на те, що позивач не має процесуального права звертатись до суду із відповідними позовними вимогами, оскільки позивач жодним чином не обґрунтував, яким саме чином задоволення позовних вимог захистить майнові інтереси позивача, якщо передане в статутний капітал товариства нерухоме майно, як зазначає сам позивач, не належить ОСОБА_1 як боржнику. Також відповідач вказує на те, що на момент державної реєстрації передачі земельної ділянки в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М будь-які обтяження з приводу земельної ділянки, які забороняють розпоряджатись нерухомим майном, були відсутні. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №185090876 від 17.10.2019, яку позивач додає до позовної заяви, єдиним обтяженням, що було накладене на земельну ділянку, є обтяження №31154892 від 12.04.2019, накладене приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. постановою про арешт майна боржника від 12.04.2019. Проте ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2019 у справі №522/10072/15-ц, провадження №4-с/522/281/19, визнано дії приватного виконавця Щербакова Ю.С. неправомірними та зобов`язано останнього скасувати постанову про арешт майна боржника від 12.04.2019, винесену в межах виконавчого провадження №57927847. Разом з тим, 16.10.2019 державним реєстратором Комунального підприємства Агенція нерухомих послуг Манютою С.В. на підставі вищезазначеної ухвали Приморського районного суду м.Одеси прийнято рішення про припинення обтяження відповідної земельної ділянки та проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем з підстав передачі земельної ділянки у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М . Підставою для державної реєстрації права власності стали відповідні правовстановлюючі документи: протокол загальних зборів учасників відповідача від 09.09.2019, акт прийому-передачі майна №1 від 15.10.2019 та відомості з ДЗК №14247283 від 16.10.2019. Також відповідачем зазначено, що заявлені позовні вимоги та спосіб їх обґрунтування свідчать про намір позивача через судові органи порушити право відповідача та ОСОБА_2 на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Протоколупершого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що спірним рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М не були і не могли бути порушені права позивача через відсутність між ним та відповідачем корпоративних відносин, а також того, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права або законного інтересу, оскільки право власності на земельну ділянку у Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М виникло з моменту укладення між ОСОБА_1 та цим товариством акту прийому-передачі № 1 від 15.10.2019, а не на підставі спірного рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М від 09.09.2019р.

Не погодившись із рішенням суду, Акціонерне товариство Альфа-Банк звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні невірно викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Судом зазначено, що позивач свої вимоги обґрунтовує відсутністю у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, тоді як позивачем неодноразово наголошувалось, що державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності, а є безпосередньо підставою набуття особою усіх повноважень власника, і в обґрунтування своїх вимог позивач, у тому числі, посилався на те, що рішенням загальних зборів учасників відповідача збільшено статутний капітал за рахунок земельної ділянки, яка на час передачі до статутного капіталу не була зареєстрована за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і знаходилась під обтяженням у зазначеному реєстрі, накладеного в рамках виконавчого провадження, а тому ОСОБА_1 не мав необхідного обсягу прав на розпорядження даним майном. Таким чином, судом не з`ясовано правовий статус майна, який передавався до статутного капіталу відповідача, у зв`язку з чим зроблено помилковий висновок про те, що інтереси позивача не підлягають захисту в суді;

- місцевим господарським судом при вирішенні спору невірно застосована правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої позивач, який не є та не був учасником (засновником) відповідача, не може бути належним суб`єктом оскарження рішень, прийнятих загальними зборами учасників відповідача. В обґрунтування вказаних доводів скаржником зазначено, що спір у даній справі не є спором між учасниками (засновниками) Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М або між цим товариством та його учасниками (засновниками) щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності цієї юридичної особи. Позовні вимоги у даній справі ніяким чином не стосуються порушення процедури скликання та проведення таких зборів, тобто ні предметом, ні підставою позову не були, а тому посилання на правову позицію, яку застосував суд, є недоречним. Скаржником вказано про те, що він є належним позивачем у справі, пославшись на пункт 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , відповідно до якого до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін: спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/16227/16, постанову Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17;

- судом невірно зроблено висновок щодо неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу з огляду на те, що: в матеріалах справи відсутній акт приймання передачі №1 від 15.10.2019, з моменту укладення якого, як зазначає суд у рішенні, виникло право власності у відповідача на земельну ділянку; судом залишено поза увагою той факт, що рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на земельну ділянку скасовано Міністерством юстиції України, а тому суд не може посилатись на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як на доведені обставини. Тож оскаржуване рішення загальних зборів відповідача порушує законні інтереси позивача, оскільки воно створило правову підставу для переходу права власності вищезазначеного нерухомого майна від боржника банку - ОСОБА_1 до відповідача, зміни в складі учасників та зміни в розмірі статутного капіталу відповідача.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи № 916/2164/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою суду від 23.12.2020 відкладено вирішення питання щодо вказаної апеляційної скарги до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи № 916/2164/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

30.12.2020 матеріали справи № 916/2164/20 надійшли до апеляційного господарського суду.

У зв`язку із перебуванням суддів зі складу колегії суддів у відпустках, питання про відкриття провадження за вказаною скаргою вирішувалося 11.01.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі № 916/2164/20; встановлено учасникам справи строк до 26.01.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.263 ГПК України; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 26.01.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

25.01.2020 відповідачем надіслано на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 05.02.2021 (вх.№4330/20/Д2 від 05.02.2021). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.01.2021 розгляд справи №916/2164/20 призначено на 22.02.2021.

В судовому засіданні 22.02.2021 у зв`язку з неявкою третіх осіб, стосовно яких немає відомостей щодо їх повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оголошено перерву до 15.03.2021 і ухвалено продовжити розгляд справи у розумний строк. Ухвалою суду від 22.02.2021 з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі № 916/2164/20 розглянути у розумний строк, а також повідомити третіх осіб про те, що судове засідання у справі № 916/2164/20 відбудеться 15.03.2021 о 16:00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №7.

15.03.2021 о 14 год 26 хв на електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д3 від 15.03.2021).

Ухвалою суду від 15.03.2021 з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі № 916/2164/20 у розумний строк; розгляд апеляційної скарги відкласти на 08.04.2021 о 15:30 год., розмістивши на офіційному сайті Південно-західного апеляційного господарського суду інформацію про дату, час та місце проведення наступного судового засідання. Питання щодо додаткових пояснень до апеляційної скарги, які надійшли від представника скаржника 15.03.2021, судовою колегією залишено відкритим.

06.04.2021 відповідачем надіслано на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду заперечення на додаткові письмові пояснення Акціонерного товариства Альфа-Банк , які надійшли до суду 07.04.2021 (вх.№4330/20/Д4 від 07.04.2021).

08.04.2021 о 14:25 на електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надсилання відповідачу та третім особам додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д5 від 08.04.2021).

В судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулось 08.04.2021, протокольною ухвалою суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д3 від 15.03.2021), заперечення на додаткові письмові пояснення Акціонерного товариства Альфа-Банк (вх.№4330/20/Д4 від 07.04.2021) та заява про долучення до матеріалів справи доказів надсилання відповідачу та третім особам додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д5 від 08.04.2021) залишені без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

З урахуванням вищенаведених приписів Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 складено 26.11.2020, строк на апеляційне оскарження закінчився 16.12.2020.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В даному випадку Акціонерним товариством Альфа-Банк не наведено причин пропуску процесуального строку для подання доповнень до апеляційної скарги (додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д3 від 15.03.2021)), а також не надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, з підстав чого вказані додаткові пояснення скаржника до поданої ним апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д3 від 15.03.2021), а так само заперечення на додаткові письмові пояснення Акціонерного товариства Альфа-Банк (вх.№4330/20/Д4 від 07.04.2021) та заява про долучення до матеріалів справи доказів надсилання відповідачу та третім особам додаткових письмових пояснень до апеляційної скарги (вх.№4330/20/Д5 від 08.04.2021), судовою колегією залишено без розгляду.

Треті особи в судові засідання апеляційної інстанції не з`являлись. Копії ухвал суду апеляційної інстанції від 23.12.2020, від 11.01.2021, від 26.01.2021, від 22.02.2021, від 15.03.2021 надсилались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресами, наявними в матеріалах справи. Проте від ОСОБА_1 всі поштові відправлення суду апеляційної інстанції повертались з довідкою адресат відсутній за вказаною адресою . ОСОБА_2 отримано ухвали суду від 23.12.2020 та від 11.01.2021, інші ухвали суду повертались з довідкою адресат відсутній за вказаною адресою .

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення третіх осіб про апеляційний перегляд даної справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

09.09.2019 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М , на яких прийнято рішення, оформлене протоколом №1, про збільшення статутного капіталу товариства у межах суми збільшення статутного капіталу на 300000,00 гривень за рахунок додаткового внеску від ОСОБА_1 у вигляді земельної ділянки, загальною площею 0,0452 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:2795, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №532327, оціненою за домовленістю учасників в розмірі 300000,00 гривень, право власності на яку підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 532327.

Позивачем надано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №532327, відповідно до якого власником земельної ділянки під кадастровим номером 5122786400:01:001:2795 зазначено ОСОБА_3 .

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 внесено у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М майно, право власності на яке не було зареєстроване за ним в передбаченому законодавством порядку.

В той же час, як зазначає позивач, засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М прийнято незаконне безпідставне рішення, оформлене протоколом №1 від 09.09.2019, щодо збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткового внеску від ОСОБА_1 у вигляді земельної ділянки під кадастровим номером 5122786400:01:001:2795, право власності на яке не було зареєстроване за ОСОБА_1 в передбаченому законодавством порядку.

16.10.2019 державним реєстратором Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манютою Сергієм Васильовичем прийнято рішення:

- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49196415 від 16.10.2019 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Зелене місто М земельної ділянки під кадастровим номером 5122786400:01:001:2795 загальною площею 0,0452 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі протоколу, серія та номер: б/н, виданий 09.09.2019, видавник: загальні збори ТОВ Зелене місто М ; акт прийому-передачі майна, серія та номер: 1, виданий 15.10.2019, видавник: ТОВ Зелене місто М ОСОБА_1; відомості з ДЗК, серія та номер:14247283, виданий 16.10.2019, видавник: Державний земельний кадастр;

- про державну реєстрацію припинення обтяження за номером запису 31154892, індексний номер 49196338 від 16.10.2019 на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 05.09.2019 у справі №522/10072/15-ц, провадження 22-ц/813/5977/19, та ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2019 у справі №522/10072/15-ц.

18.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Зелене місто М здійснило відчуження ОСОБА_2 вищезазначеної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 18.10.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1077.

31.10.2019 Акціонерне товариство Альфа-Банк звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора Манюти С.В., оскільки вважало їх незаконними та такими, що зачіпляють інтереси банку.

27.02.2020 висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції рекомендовано скасувати рішення від 16.10.2019 №№49196338, 49196415, прийняті державним реєстратором Манютою С.В. Також позивачем надано наказ Міністерства юстиції України від 19.03.2020 №1046/5 про скасування рішень від 16.10.2019 №№49196338, 49196415, прийнятих державним реєстратором Манютою С.В.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М не виникло права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 5122786400:01:001:2795 загальною площею 0,0452 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також позивач вказує на те, що позов у цій справі пред`явлено до відповідача з метою захисту законного інтересу на майно, яке Товариством з обмеженою відповідальністю Зелене місто М безпідставно використано шляхом внесення до статутного капіталу товариства, оскільки дії відповідача та третьої особи свідчать про настання наслідків зумисного ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 року у справі №522/10072/15-ц.

Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 року у справі №522/10072/15-ц позов АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є позивач, до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі та стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кредитну заборгованість у загальному розмірі 358516,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.03.2016 року становить 9411830,89 грн., та заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків за кредитним договором від 08.06.2006 року № 206-РВР станом на 25.03.2016 року у розмірі 934815,98 грн. Стягнено з ОСОБА_5 кредитну заборгованість у загальному розмірі 103016,92 доларів США , що за курсом НБУ станом на 25.03.2016 року становить 2704416,56 грн та заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків за кредитним договором станом на 25.03.2016 року у розмірі 934 815,98 грн.

На примусове виконання вищевказаного рішення суду, Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження №53172117 на підставі постанови від 21.12.2016 з примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/10072/15-ц відносно боржника ОСОБА_1 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження, номер запису про обтяження 18256236 від 23.12.2016, на все нерухоме майно.

Постановою від 28.11.2018 ВП №53172 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі заяви стягувача у відповідності до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

14.12.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57927847 з примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/10072/15-ц відносно боржника ОСОБА_1 , постанову про арешт, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження, номер запису про обтяження, номер запису про обтяження 29457104, на все нерухоме майно.

В подальшому, при вчиненні виконавчих дій за ВП №57927847 приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження за номером запису 31154892 на підставі постанови про арешт майна боржника від 12.04.2019 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С., вид обтяження - арешт нерухомого майна; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка, кадастровий номер 5122786400:01:001:2795, площа 0,0452 га, адреса: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації - 12.04.2019.

07.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №57927847 відносно боржника ОСОБА_1 на підставі статті 38 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, позивач стверджує, що рішення відповідача про прийняття до статутного фонду спірного майна в якості додаткового внеску ОСОБА_1 , без належного оформлення права власності на це майно за останнім, призвело до зловживання правами стосовно стягувача (позивача) у виконавчому провадженні №57927847, оскільки оскаржуваним рішенням загальних зборів порушуються майнові інтереси банку і воно направлене на недопущення примусового звернення стягнення на майно ОСОБА_1 , яке на дату прийняття рішення відповідачем щодо збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М за рахунок додаткового внеску ОСОБА_1 у вигляді вищезазначеної земельної ділянки було описане, арештоване та накладено заборону на відчуження у виконавчому провадженні по здійсненню виконавчих дій щодо примусового виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/10072/15-ц.

На підставі викладеного та посилаючись на статті 4, 18, 52, 327, 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 року № 4, статті 4, 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, позивач просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М в частині збільшення статутного капіталу Товариства у межах суми збільшення статутного капіталу на 300000,00 гривень за рахунок додаткового внеску від ОСОБА_1 у вигляді земельної ділянки, загальною площею 0,0452 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:2795, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М , оформлене протоколом №1 від 09.09.2019, в частині збільшення статутного капіталу даного товариства за рахунок додаткового внеску ОСОБА_1 у вигляді вищевказаної земельної ділянки, яку згодом було відчужено ОСОБА_2 .

Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем у даному випадку обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина друга статті 45 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дорани проти Ірландії зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У своєму рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № І 5-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Виходячи зі змісту частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі No902/377/19).

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Позов заявлено Акціонерним товариством Альфа-Банк , яке не є учасником товариства, та обґрунтовано відсутністю у ОСОБА_1 , який є боржником в рамках виконавчого провадження №57927847 з виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2016 у справі №522/10072/15-ц, зареєстрованого у встановленому порядку права власності на відповідну земельну ділянку на момент прийняття загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М спірного рішення про збільшення статутного капіталу цього товариства за рахунок додаткового внеску вказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим порушені майнові інтереси банку щодо примусового звернення стягнення на це майно в рамках вказаного виконавчого провадження.

При розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати аналогічну правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 23.12.2020 у справі №910/14516/18, відповідно до якої рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Чинним законодавством не передбачено такого способу захисту майнових прав та права власності особи, яка не є учасником (засновником) господарського товариства) як визнання недійсними рішень загальних зборів про утворення господарського товариства, зміну складу учасників товариства.

У постанові від 20 березня 2018 року у справі № 916/375/17 Верховний Суд дійшов подібних за змістом правових висновків.

Отже, з огляду на те, що позивач не є і не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М , звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Зелене місто М про збільшення статутного капіталу товариства є неналежним способом захисту порушеного інтересу.

Судова колегія вважає, що у спірних правовідносинах рішення суду про задоволення позовних вимог у обраний позивачем спосіб захисту не є належним способом захисту порушеного інтересу та не призведе до реального захисту і поновлення порушених інтересів банку щодо примусового звернення стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,0452га під кадастровим номером 5122786400:01:001:2795, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рамках виконавчого провадження №57927847 з виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2016 у справі №522/10072/15-ц, оскільки не призведе до звернення стягнення на вказану земельну ділянку в рамках виконавчого провадження, так як на момент вирішення даного спору судом належним власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.10.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1077, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю Зелене місто М , та яку (земельну ділянку) 29.10.2019 об`єднано з іншою земельною ділянкою загальною площею під кадастровим номером 5122786400:01:001:2796. Об`єднану земельну ділянку під кадастровим номером 5122786400:01:001:4042 загальною площею 0,0903 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1949839351227, яку, в свою чергу, ОСОБА_2 03.01.2020 передано в іпотеку ОСОБА_6 .

Окрім того, слід зазначити, що постановою Одеського апеляційного суду від 15.10.2020 у справі №522/10072/15-ц, прийнятою вже після подання позову, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2016 у справі №522/10072/15-ц було скасовано, позовну заяву Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. На підставі вищезазначеної постанови Одеського апеляційного суду приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. винесено постанову від 21.10.2020 про закінчення виконавчого провадження №57927847 у зв`язку із скасуванням судового рішення, на виконання якого видано виконавчий лист.

Стосовно посилання скаржника на пункт 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин , відповідно до якого до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін: спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/16227/16, постанову Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №916/375/17, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статі 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому висновки пленуму Вищого господарського суду України не є визначальними, якщо існують висновки Верховного Суду з подібних питань.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №826/16227/16 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ Укрінком , Національного банку України, треті особи: Міністерство юстиції України, Генеральна прокуратура України про визнання протиправними дії НБУ щодо надання згоди на призначення ОСОБА_3 Головою Правління ПАТ Укрінком (далі - ПАТ Укрінбанк ); визнання неправомочними позачергові загальні збори акціонерів ПАТ Укрінбанк , які відбулись 13 липня та 5 серпня 2016 року; визнання протиправними та скасування рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ Укрінбанк , оформлені протоколом № 1 від 13 липня 2016 року та протоколом № 2 від 5 серпня 2016 року, з моменту їх прийняття; зобов`язання ПАТ Укрінком утриматись від вчинення дій, які обмежують здійснення Фондом ліквідаційної процедури, формування ліквідаційної маси та своєчасного задоволення вимог кредиторів.

Підставою позову стало те, що такі збори були проведені з грубим порушенням вимог статті 43 Закону України Про господарські товариства , а саме: недотримання порядку проведення загальних зборів акціонерів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/16227/16 досліджувалися наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції та встановлено вирішення конкретного спору за правилами господарського судочинства.

У вказаній постанові зроблено такі висновки:

Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення.

Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

До корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб`єктного складу сторін спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.

Таким чином, вказаними вище положеннями законодавства України учасникам товариства (акціонерам) надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури скликання засідань цих органів та прийняття рішення неповноважним складом, і такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій, що спір про скасування рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ Укрінком не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами ГПК України .

З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду у справі №826/16227/16 стосуються вирішення вказаної категорії спорів за правилами господарського судочинства, і на відміну від цієї справи, не стосуються вирішення спору та застосування відповідних норм права у правовідносинах щодо оскарження рішень загальних зборів засновників (учасників) господарського товариства особою, яка не є учасником такого товариства з підстав порушення її майнових прав або інтересу.

У справі №916/375/17 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю Економіст-2013 до Виробничого кооперативу Організація орендарів Одесавторресурси про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача та положень його статуту з підстав порушення права власності позивача. Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2018, зазначили про те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права власності, як визнання недійсними рішення загальних зборів про утворення суб`єкта підприємницької діяльності і окремих положень його статутних документів. Зазначеним висновком Верховного Суду, навпаки, спростовуються позовні вимоги позивача, який, тим більше, не є власником земельної ділянки.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи Акціонерного товариства Альфа-Банк не спростовують висновок господарського суду першої інстанції про наявність у даному випадку підстав для відмови в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі №916/2164/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.04.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко