Ухвала

від 12.04.2021 по справі 910/14706/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"12" квітня 2021 р. Справа№ 910/14706/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватне підприємство "ВІМФ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020

у справі №910/14706/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест"

до приватного підприємства "ВІМФ"

про стягнення 174 501,98 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/147062/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" до приватного підприємства "ВІМФ" про стягнення 174 501,98 грн. задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "ВІМФ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" 165 000грн. заборгованості; 754 грн. 57 коп. втрат від інфляції; 669 грн. 31 коп. 3% річних і 2 496 грн. 36 коп. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" в дохід державного бюджету України 142 грн. 53 коп. недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "ВІМФ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/147062/20 від 19.11.2020 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, скаржником при поданні апеляційної скарги було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/14706/20.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, справу №910/14706/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Також, скаржник разом з апеляційною скаргою подав клопотання, в якому просить звільнити або відстрочити сплату судового збору.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Згідно із ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становлять 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Сума судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом становила 2 617,53 грн.

Таким чином, скаржник за подачу апеляційної скарги мав би сплатити судовий збір у розмірі 3 926, 30 грн (2 617,53 * 150%). Однак, останнім надано докази сплати судового збору у меншому розмірі, а саме в сумі 2 000,00 грн (платіжне доручення №40 від 29.03.21).

Отже, вищенаведене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху у відповідності до ст.260 ГПК України.

Що стосується поданого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної скарги зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Вказане узгоджується з правою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена в ухвалі від 11.11.2019 у справі №908/870/19 та постанові від 07.12.2020 у справі №641/3706/19.

Проте, скаржник не наводить жодних доводів щодо його приналежності до кола суб`єктів, на яких розповсюджується дія ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Більше того, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак самі лише обставини, пов`язані з відсутністю коштів для сплати судового збору без надання відповідних доказів не можуть вважатися підставою для відстрочки такої сплати.

Скаржником відповідно до вимог ст.ст.76, 77 ГПК України не надано жодних доказів відсутності у нього коштів, а також того, що до дати винесення у цій справі судового рішення у останнього з`являться грошові кошти для оплати судового збору.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 (директор скаржника) за станом здоров`я та віком, малозабезпечена пенсіонерка не має змогу сплатити повну сплату судового збору, колегією суддів відхиляються, оскільки у даному випадку з апеляційною скаргою звернулось товариство за захистом своїх прав, а не ОСОБА_1 як фізична особа.

Крім того, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи зазначене, покладення обов`язку сплатити судовий збір не є обмеженням скаржника його права на доступ до суду.

До того ж, вибіркове надання судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом, зокрема, зменшення розміру судового збору, окрім випадків, встановлених ст.8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів у даному випадку не вбачає правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому відповідне клопотання скаржника не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, для усунення недоліків скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали слід подати докази сплати судового збору у розмірі 1 926,30 грн (3 926,30 - 2 000, 00).

Оскільки апеляційна скарга залишається без руху на підставі ст. 260 ГПК України, то, відповідно, клопотання заявника про поновлення строку на подання апеляційної скарги судом наразі не розглядається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 260, 281 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Приватному підприємству "ВІМФ" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/14706/20.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІМФ" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі №910/14706/20 залишити без руху.

3. Повідомити Приватне підприємство "ВІМФ" про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. Попередити Приватне підприємство "ВІМФ", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов