Постанова

від 22.06.2021 по справі 910/14706/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Справа№ 910/14706/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватне підприємство "ВІМФ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020

у справі №910/14706/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест"

до Приватного підприємства "ВІМФ"

про стягнення 174 501,98 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адванс Інвест" (далі - ТОВ "Адванс Інвест" ) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "ВІМФ" (далі - ПП "ВІМФ") про стягнення 174 501,98 грн, у тому числі: 165 000 грн заборгованості, що утворилася в зв`язку з неналежним виконанням умов договору від 02.01.2019 № 1 про надання послуг; 4 631,55 грн втрат від інфляції та 4 870,43 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/14706/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства ВІМФ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адванс Інвест 165 000,00 грн заборгованості; 754,57 грн втрат від інфляції; 669,31 грн 3% річних і 2 496,36 судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Адванс Інвест в дохід державного бюджету України 142,53 недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав відповідачу послуги, передбачені умовами договору, відповідач прийняв ці послуги без будь-яких зауважень, проте не оплатив. Суд першої інстанції, беручи до уваги відсутність оплати послуг за договором з боку відповідача, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу. Натомість, перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих через порушення виконання зобов`язання, встановив, що вони здійснені неправильно. Перерахувавши суми, суд задовольнив вимоги частково в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПП ВІМФ звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/14706/20 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що відповідач не мав змоги отримати матеріали позовної заяви, подати відзив на позов, з огляду на те, що директор ПП ВІМФ , яка є єдиним працівником, перебувала на лікуванні в Одеській області. Через такі обставини відповідач не мав можливості своєчасно подати докази на захист власних інтересів, що вплинуло на постановлення законного рішення.

ПП ВІМФ вважає, що справу належало розглядати за правилами загального позовного провадження, оскільки процедура спрощеного провадження не дозволяє здійснити дослідження та правову оцінку предмета договору - факт надання консультаційних послуг. На переконання відповідача, суд не дослідив обставини наявності доказів письмових чи будь-яких інших звернень ПП ВІМФ до позивача за наданням консультацій щодо реєстрації прав на земельну ділянку, наявності замовлень на такі консультації. При цьому, відповідач стверджує, що жодних консультацій позивач не надавав.

Окрім того, ПП ВІМФ в апеляційній скарзі заявляє, що підписи на актах не відповідають підписам відповідача, а акти - фіктивні.

Також, скаржник разом з апеляційною скаргою подав клопотання, в якому просив звільнити або відстрочити сплату судового збору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, справу № 910/14706/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є. Ю., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відмовлено Приватному підприємству "ВІМФ" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІМФ" залишено без руху.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1666/21 від 26.04.2021, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці з призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14706/20, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М. Л., судді - Куксов В. В., Тищенко А. І.

Згідно з ухвалою суду від 26.04.2021, з огляду на усунені недоліки - сплату судового збору у належному розмірі, ПП "ВІМФ" поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 у справі № 910/14706/20; зупинено дію рішення суду до перегляду його в апеляційному порядку; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.

Згідно з матеріалами справи, 02.01.2019 ТОВ "Адванс Інвест", як виконавцем, і ПП ВІМФ , як замовником, укладено Договір №1 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого виконавець зобов`язується якісно та належним чином виконати роботи (надати послуги), передбачені пунктом 1.2 Договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх на умовах та в порядку, передбаченими Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконавець бере на себе надання консультаційних послуг в сфері землевпорядкування.

Згідно з п. 1.3 Договору результатом надання послуг, зазначених у пункті 1.2 Договору, є надання усних та письмових консультацій за запитом замовника.

У пункті 1.4 Договору зазначено, що строк дії Договору починається з дати його підписання та діє до 31.12.2019.

Вартість наданих послуг визначається протоколом погодження договірної ціни, що є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору).

Сторони погодили, що виконавець надає послуги замовнику з щомісячною оплатою у сумі 16 500 грн, в тому числі ПДВ - 2 750 грн (пункт 2.2 Договору);

Згідно з п. 2.3 Договору оплата здійснюється щомісячно згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг.

Виконання пункту 2.3 Договору здійснюється впродовж 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань, взятих на себе відповідно до умов Договору.

Датою закінчення надання послуг, вказаних у пункті 1.2 Договору, є дата кінцевого акта приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше 31.12.2019 (пункт 3.3 Договору).

Приймання-передача результатів наданих послуг за Договором здійснюється на підставі акта приймання-передачі наданих послуг, що надається виконавцем замовнику не пізніше двох робочих днів з моменту закінчення їх виконання (пункт 4.1 Договору).

Колегією суддів встановлено, що Договір підписаний уповноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору ТОВ "Адванс Інвест" надало, а ПП ВІМФ прийняло, без будь-яких зауважень, послуги на загальну суму 165 000 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг): від 28.01.2019 № 1 на суму 16 500 грн; від 28.02.2019 № 2 на суму 16 500 грн; від 28.03.2019 № 3 на суму 16 500 грн; від 28.0.2019 № 4 на суму 16 500 грн; від 28.05.2019 № 5 на суму 16 500 грн; від 28.06.2019 № 6 на суму 16 500 грн; від 28.07.2019 № 7 на суму 16 500 грн; від 28.08.2019 № 8 на суму 16 500 грн; від 28.09.2019 № 9 на суму 16 500 грн; від 28.10.2019 № 10 на суму 16 500 грн.

Оригінали вказаних актів були оглянуті судом першої інстанції та повернуті позивачу, а копії останніх містять в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, а також не скористався своїм процесуальним правом, зокрема, на надання відповідного висновку експерта, складеного на його замовлення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо не надання послуг є суперечливими, оскільки, стверджуючи про не надання таких послуг, одночасно відповідач в скарзі вказує, що після реєстрації за ним земельної ділянки, тобто - 30.10.2019, позивач не надавав йому актів виконаних робіт. Таким чином, вказане свідчить фактично про визнання відповідачем факту надання позивачем таких послуг до 30.10.2019.

З огляду на, що колегією суддів приймаються до уваги вказані акти як докази надання відповідачу відповідних послуг, а доводи скаржника відповідно в цій частині відхиляються.

Доказів оплати за надані вище послуги матеріали справи не містять та ПП ВІМФ не надано суду.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першої статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, між сторонами у справі на підставі Договору про надання послуг склалися цивільно - правові відносини, зміст яких становлять взаємні права і обов`язки сторін щодо надання консультаційних послуг в сфері землевпорядкування, та оплатою зазначених послуг (ст. 11 , 509 ЦК України , ст. 174 ГК України ).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 165 000,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 4 631,55 грн втрат від інфляції та 4 870,43 грн 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Суд апеляційної інстанції, узявши до уваги зауваження суду першої інстанції при перевірці нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку про правомірність часткового задоволення позову та стягнення на користь позивача 754,57 грн втрат від інфляції і 669,31 грн 3% річних.

Окремо колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що згідно з матеріалами справи, ПП ВІМФ повідомлялось про судовий розгляд справи, про що свідчить направлення судом першої інстанції ухвали на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та яка вказана безпосередньо в апеляційній скарзі. Проте, конверти з адресою місцезнаходження відповідача поверталися з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Окрім того, відповідно до статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Скаржник не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою суду, яка оприлюднена 05.10.2020, у Єдиному державному реєстрі судових рішень та подати відзив на позовну заяву ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/91938649 ).

Водночас як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду .

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не спростовано встановлених вище обставин справи, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Твердження ПП ВІМФ про те, що справу належало розглядати за правилами загального позовного провадження, оскільки процедура спрощеного провадження не дозволяє здійснити дослідження та правову оцінку предмета договору, колегія суддів відхиляє, оскільки дана справа відповідає критеріям, згідно з якими такий спір розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (ціна позову, незначна складність).

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8 , 129 , 252 , 269 , 270 , 273 , 275 , 276 , 281-285 ГПК України , Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІМФ" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/14706/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2020 у справі № 910/14706/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/14706/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко