Постанова

від 18.02.2021 по справі 911/1853/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2021 р. Справа№ 911/1853/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2020

у справі №911/1853/20 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна"

про стягнення 25 262,01 грн.

В судовому засіданні 18.02.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.09.2020 у справі №911/1853/20 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ Київська обласна енергопостачальна компанія ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Оріяна (далі - ТОВ Біо-оріяна ) про стягнення 20907,24грн основного боргу, 3082,84грн пені, 524,94грн - 3% річних, 746,99грн - втрат від інфляції.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що не є встановленим факт приєднання відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, розміщеного на офіційному веб-сайті ТОВ Київська обласна ЕК , та виникнення у нього зобов`язань за таким договором.

28.09.2020 від відповідача - ТОВ Біо-Оріяна надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 30.07.2020, укладений між Адвокатським об`єднанням Олсен Партнерс та ТОВ Біо-Оріяна , за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити представництво інтересів клієнта у справі за позовом ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" до ТОВ Біо-Оріяна про стягнення заборгованості;

- договір між Адвокатським об`єднанням Олсен Партнерс та адвокатом Янко М.І., за умовами якого адвокатське об`єднання доручає (дає завдання), а адвокат бере на себе зобов`язання здійснити представництво (представляти) клієнта у справі за позовом ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" до ТОВ Біо-Оріяна про стягнення заборгованості;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 21.09.2020 на суму 8 000, 00 грн;

- платіжне дорученням №1021 від 21.09.2020.

Доказів направлення такої заяви з додатками позивачу у даній справі не надано.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1853/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" про подання доказів понесення судових витрат після розгляду справи залишено без розгляду.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на правову допомогу відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 16.10.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

-судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не було враховано, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження рішення не оголошувалось безпосередньо у зв`язку з тим, що справа розглядалась без виклику учасників;

-в силу цієї обставини відповідач не міг знати про зміст рішення від 18.09.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) (складу суду) Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ БІО-ОРІЯНА на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2020 про відмову в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу та залишення без розгляду заяви про подання доказів понесених витрат, розгляд справи призначено на 26.11.2020.

26.11.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів Скрипки І.М. та Михальської Ю.Б. у відпустці, судді Тищенко А.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, після виходу суддів Скрипки І.М. та Михальської Ю.Б. з відпустки, судді Тищенко А.І. з лікарняного, розгляд справи призначено на 17.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі оголошено перерву на 18.02.2021 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, та з`ясування питань, що виникли під час розгляду справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що зі змісту заперечення на відповідь позивача вбачається, що відповідач планує понести такий вид судових витрат як витрати на професійну правничу допомогу . Поряд з цим, розрахунку таких витрат не надано, як не надано доказів їх понесення або доказів планування їх понесення. У відповідній заяві відповідач вказав, що детальний розрахунок (з доказами наданих послуг) буде надано після розгляду справи судом, не вказуючи, які існують поважні причини неможливості подати відповідні докази разом із заявами по суті. Суд також правомірно прийняв до уваги те, що не направлення відповідних доказів позивачу, а також неподання частини з них у встановлений строк без наявності поважних причин, фактично позбавляє позивача можливості надати обґрунтоване клопотання про зменшення розміру таких витрат, заперечувати проти прийняття відповідних доказів.

У відповіді відповідача на відзив позивача, відповідач зазначає, що у рішенні Господарського суду Київської області від 18.09.2020 питання розподілу між сторонами судових витрат відсутнє, тому відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення. У запереченнях відповідача, поданих суду 07.09.2020, відповідач зазначив про орієнтовну суму судових витрат, однак позивач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не розглядав питання співмірності цих витрат у заявах по суті.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, , просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.02.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Враховуючи, що рішення суду у даній справі ухвалено 18.09.2020, а відповідачем докази на підтвердження понесення ним витрат подані 24.09.2020 - з пропущенням строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України, частина з яких за відсутності поважних причин не подання їх до прийняття рішення, що суперечить ч.1 ст.221 ГПК України, без доказів направлення позивачу, в порушення вимог ч.8 ст.80 ГПК України, що позбавляє суд можливості взяти їх до уваги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про подання доказів понесення судових витрат після розгляду справи судом підлягає залишенню без розгляду відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України (подані з пропущенням 5 днів з дня ухвалення рішення), а у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення слід відмовити.

Розглядаючи відповідну заяву, суд також прийняв до уваги те, що не направлення відповідних доказів позивачу, а так само не подання частини з них у встановлений строк без наявності на те поважних причин, позбавляє фактично позивача можливості надати обґрунтоване клопотання про зменшення розміру таких витрат, заперечувати проти прийняття відповідних доказів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст.ст. 129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як визначено ч.1 ст.252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

В силу ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

- стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

- суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

- судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідна заява подається до закінчення строку на виконання рішення, що передбачено ч.2 такої норми.

В силу ч.3 ст.244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників, тому і відповідна заява відповідача розглядалась у тому ж порядку.

Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, як встановлено відповідною нормою, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду , за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду .

Як визначено ч. 8 ст.252 ГПК України, судові дебати не проводяться.

Отже, відповідні докази мали бути подані до прийняття рішення у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови подання відповідної заяви.

Так, ч.1 ст.221 ГПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У першій заяві по суті - відзиві на позов відповідач вказував, що очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи у розмірі 5000 грн (а.с.97).

При цьому, попереднього (орієнтованого) розрахунку таких витрат відповідач у відзиві не навів.

Зокрема, відповідач не зазначив, які саме судові витрати включені до відповідної загальної суми, не вказано вид таких витрат (витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій тощо).

Між тим, як визначено ч.ч.1,2 ст.124 ГПК України: разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Із змісту другої заяви по суті вбачається, що відповідач планує понести такий вид судових витрат як витрати на професійну правничу допомогу. Поряд з цим, розрахунку таких витрат також не надано, як не надано і доказів їх понесення або доказів планування їх понесення.

Також, у відповідній заяві по суті відповідач вказав, що детальний розрахунок (з доказами наданих послуг) буде надано після розгляду справи судом, не вказуючи які існують поважні причини неможливості подати відповідні докази разом із заявами по суті.

До ухвалення рішення у даній справі відповідачем відповіді докази суду не подані; протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення у справі теж.

Як визначено ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення у даній справі ухвалено 18.09.2020, отже, скористатись правом подати докази відповідач мав можливість до 23.09.2020. При цьому, відповідне рішення, як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, направлено до реєстру судом у той же день - 18.09.2020 та опубліковано у реєстрі 21.09.2020. Отже, з 21.09.2020 відповідач міг ознайомитись з таким рішенням та подати докази до закінчення встановленого строку.

Разом з тим, відповідна заява з доказами направлена до суду лише 24.09.2020 (здана для відправлення відділенню зв`язку), тобто з пропущенням встановленого строку.

Окрім того, відповідач також не зазначив, що йому перешкоджало подати частину відповідних доказів до прийняття рішення у справі - договорів №27/30-07-20 від 30.07.2020, №3/14-08-2020 від 14.08.2020, які, виходячи із дати їх складання, існували на момент складання заяв по суті.

Отже, за позицією суду, відсутні поважні причини не подання їх раніше, поряд з цим, відповідні докази подаються до ухвалення рішення суду, а у разі наявності поважних причин неможливості подання у такий строк - протягом 5 днів.

Також, відповідачем не надано додатків до договору №27/30-07-20 від 30.07.2020, п.3 якого передбачає сплату гонорару та фактичних витрат у розмірі та на умовах, визначених у додатку до такого договору.

Як визначено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Відповідач, як визначено ч.3 ст.80 ГПК України, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

В силу ч.4 ст.80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч.5 такої норми, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Суд не встановлював відповідачу строк для подання відповідних доказів, як визначено п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, оскільки відповідач у заявах не вказував про наявність поважних причин не подання таких доказів до ухвалення рішення у справі.

Як визначено ч.ч.8,9 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи . Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, подані докази, зважаючи на не направлення їх копій іншому учаснику справи, не взяті судом до уваги.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст. 115 ГПК України, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

У відповідності до ст. 118 ГПК України: право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду у даній справі ухвалено 18.09.2020, а відповідачем докази на підтвердження понесення ним витрат подані 24.09.2020 - з пропущенням строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України, частина з яких за відсутності поважних причин не подання їх до прийняття рішення, що суперечить ч.1 ст.221 ГПК України, без доказів направлення позивачу, в порушення вимог ч.8 ст.80 ГПК України, що позбавляє суд можливості взяти їх до уваги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про подання доказів понесення судових витрат після розгляду справи судом підлягає залишенню без розгляду відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України (подані з пропущенням 5 днів з дня ухвалення рішення), а у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення слід відмовити.

Розглядаючи відповідну заяву, суд також прийняв до уваги те, що не направлення відповідних доказів позивачу, а так само не подання частини з них у встановлений строк без наявності на те поважних причин, позбавляє фактично позивача можливості надати обґрунтоване клопотання про зменшення розміру таких витрат, заперечувати проти прийняття відповідних доказів.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В апеляційній скарзі відповідачем так і не зазначено, в чому полягає незаконність або необґрунтованість оскаржуваної ухвали від 08.10.2020, які саме обставини не були повністю встановлені та досліджені.

Посилання апелянта у відповіді на відзив позивача на апеляційну скаргу на те, що у запереченнях відповідача, поданих суду 07.09.2020, відповідач зазначив про орієнтовну суму судових витрат, однак позивач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не розглядав питання співмірності цих витрат у заявах по суті, колегією суддів оцінюються критично виходячи з наступного.

У першій заяві по суті - відзиві на позов відповідач вказував, що очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи у розмірі 5000 грн. (а.с.97).

При цьому, попереднього (орієнтованого) розрахунку таких витрат відповідач у відзиві не навів.

Зокрема, відповідач не зазначив, які саме судові витрати включені до відповідної загальної суми, не вказано вид таких витрат (витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій тощо).

Між тим, як визначено ч.ч.1,2 ст.124 ГПК України: разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Із змісту другої заяви від 07.09.2020 по суті (а.с. 129) вбачається, що відповідач планує понести такий вид судових витрат як витрати на професійну правничу допомогу. Поряд з цим, розрахунку таких витрат також не надано, як не надано і доказів їх понесення або доказів планування їх понесення.

Також, у відповідній заяві по суті відповідач вказав, що детальний розрахунок (з доказами наданих послуг) буде надано після розгляду справи судом, не вказуючи які існують поважні причини неможливості подати відповідні докази разом із заявами по суті.

До ухвалення рішення у даній справі відповідачем відповіді докази суду не подані; протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення у справі теж.

З огляду на викладене, та відсутність у заявах відповідача розшифровки очікуваних витрат відповідача на правничу допомогу, позивач не міг подати ні обґрунтованих заперечень щодо розміру таких витрат, ні клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та обґрунтовано не розглядав питання співмірності цих витрат у заявах по суті.

Інші доводи апелянта не спростовують вірної по суті оскаржуваної ухвали суду.

При постановленні ухвали судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів ст. ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду в оскаржуваній ухвалі.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1853/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Оріяна на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1853/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2020 у справі №911/1853/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1853/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.04.2021 після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко