Рішення

від 02.04.2021 по справі 556/1895/19

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 556/1895/19

02 квітня 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - не з`явився

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ширко М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №556/1895/19 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство (с.Антонівка Володимирецького району Рівненської області, вул.Партизанська 23, код ЄДРПОУ 00992757) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що наказом Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство від 28.02.2019 №35-К позивача звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою двох сторін. Про вказану обставину та зміст наказу відповідач повідомив позивача листом від 28.02.2019 №176. На момент звернення до суду з позовом останнього не ознайомили з вказаним наказом, трудову книжку позивачу також не видано. Вказує, що 28.12.2018 по 28.02.2019 позивач знаходився на стаціонарному, реабілітаційному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах, а 22.02.2019 подав відповідачу заяву про надання щорічної відпустки після закінчення періоду тимчасової непрацездатності з 01.03.2019, яка зареєстрована на підприємстві за №308 від 22.02.2019. Підставою для звільнення позивача п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу, є його заява, проте волевиявлення позивача на припинення трудового договору не було і така заява була написана ним під психологічним тиском керівництва підприємства і домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою не існувало. Вважає, що за вказаних обставин неможливо вважати, що трудовий договір припинено на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Вказує, що в день подання заяви та на момент звільнення позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній лікарні і на момент подання заяви про звільнення за угодою сторін та на момент видачі наказу про звільнення не мав волевиявлення на таке звільнення. Просить визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство від 28.02.2019 №35-К, поновити позивача на роботі в Державному підприємстві Володимирецьке лісове господарство із 01.03.2019 на посаді лісничого Хиноцького лісництва Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01.03.2019 по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

Відповідач подав відзив на позов у якому вказав, що вважає позов ОСОБА_2 безпідставним, оскільки позивач власноручно написав 22.02.2019 заяву на звільнення за згодою двох сторін, не відкликав таку заяву, а тому у визначену сторонами дату останнього було звільнено та повідомлено письмово про необхідність прибути до підприємства за отриманням трудової книжки, а звільнення в період тимчасової непрацездатності за згодою двох сторін законодавство не забороняє. Вказує, що після звільнення позивач лише у жовтні 2019 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи його відсутністю волевиявлення на звільнення. Просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що працював лісничим Хиноцького лісництва ДП Володимирецьке лісове господарство . Зазначив, що сумлінно виконував свої обов`язки, запобігав розкраданню лісу у лісництві, запобігав нелегальному видобутку бурштину на території лісництва, показував гарні показники по Хиноцькому лісництво, вивів його по показниках у четвірку кращих. Пізніше, після закінчення контракту з попереднім керівником лісгоспу, прийшов новий керівник, провели ревізію за результатами якого отримав з незрозумілих причин штраф, з яким позивач не погодився, але сплатив, а директор по даному факту застосував до нього дисциплінарне стягнення у виді догани. Рапорт про отримання догани позивач не підписав і з того часу почав відчувати тиск зі сторони керівництва, у тому числі приниження зі сторони керівника в присутності колективу. Почались обмеження по роботі, зокрема не надавався транспорт для вивезення заготовленого лісу у визначені строки з лісових ділянок, був факт написання іншим працівником за вказівкою керівництва заяви на позивача про те, що він начебто щось не правильно робить. В грудні 2018 року, під час виявлення самовільної порубки лісу на ділянці, позивач отримав травму спини, у зв`язку з чим лікувався і перебував на лікарняному. Під час лікарняного у його лісництві провели ревізію і нічого не виявили, а коли один з членів комісії доповідав про це керівнику, то позивач почув, як керівник сварився на вказану особу та вказував що комісія мусить щось знайти, оскільки не може бути, щоб не було недоліків. Після цього ще на день було продовжено ревізію, але ніяких недоліків не виявили. Перебуваючи на лікарняному до нього постійно телефонувала голова профспілкового комітету та запитувала де він і постійно йому вказувала про необхідність написати заяву на звільнення, оскільки ніхто не буде з ним так працювати. Показав, що до закінчення лікарняного лікар надав йому рекомендації пройти курс лікування на термальних джерелах, але до числа працівників, яких направляли на такий курс лікування, його не включили. З метою продовження лікування вирішив написати заяву на відпустку, що і зробив 22.02.2019. На момент написання заяви директора лісгоспу на місці не було, про що йому повідомила секретар. Заяву секретар зареєструвала і залишила собі, а копію заяви надала йому. Пізніше секретар зателефонувала та плакала, розповідаючи, що директор сварить її за те, що вона зареєструвала його заяву на відпустку. За кілька днів, а саме 28.02.2019, позивач приїхав на підприємство, оскільки знову телефонувала секретар і просила приїхати через конфлікт із його заявою на відпустку. Коли приїхав, то зайшов до директора, який відразу почав вимагати написати заяву на звільнення. Позивач вказав, що не хоче розраховуватись, але керівник вказав, що не хоче щоб він працював. Позивач попросив вказати причину по якій він має звільнятись. Керівник повідомив, що не лише він не хоче щоб позивач працював і переконував написати заяву та забрати заяву на відпустку. Також позивач пояснив, що спілкувались на цю тему з директором з 9 ранку до обіду і керівник весь цей час тиснув на нього щоб останній написав заяву. Оскільки позивач погано почувався, у нього боліла спина, то він сказав, що напише заяву, але не зараз, оскільки на лікарняному ще, а пізніше. На це керівник вказав, що він мусить написати заяву на звільнення. За якийсь час зайшла керівник відділу кадрів та також почала переконувати писати заяву. Після цього він вийшов з кабінету у схвильованому стані, був знервований, а через якийсь час зателефонував керівник і попросив його знову зайти до нього в кабінет та знову вимагав написати заяву, інакше його звільнять по статті і знайдуть для того підставу. Також пояснив, що був настільки знервованим і погано себе почував, що сказав що напише заяву, але нехай керівник диктує що писати. Після чого під диктовку керівника лісгоспу, розуміючи, що він перебуває на лікарняному і знаючи, що він оскаржуватиме таке звільнення, оскільки воно неправомірне, написав заву на звільнення. Далі продовжував лікуватись, розрахункових не отримував і вважав, що заяву не прийняли і все заспокоїлось. Після цього забрав лікарняний і заїхав на роботу, де йому знайомі підказали написати заяву про відкликання заяви про звільнення, що він і зробив та відправив її кур`єрською службою. В подальшому йому ставало гірше і він продовжував лікуватись, але постійно переживав за роботу бо горів нею завжди. Пізніше, зі слів колег дізнався, що звільнений і коли все ж зрозумів, що ніхто його не поновив, то після того як покращилось здоров`я, звернувся до суду з позовом. Також пояснив, що особисто листа про отримання трудової книжки не отримував, оскільки на той момент був на термальних джерелах у Карпатах і набагато пізніше прочитав зміст листа. Наголосив, що писав заяву на звільнення 28.02.2019 під тиском та під диктовку керівника і на заяві вказана дата 22.02.2019, оскільки так продиктував директор і особисто наміру звільнятись не мав, трудову книжку 28.02.2019 не отримував, розрахунок з ним проведений пізніше, але не пам`ятає точно коли саме. Вказав, що не висловлював наміру звільнятись і його волевиявлення писати заяву на звільнення не було, а писав заяву під тиском директора лісгоспу. Просить позов задоволити.

Представник позивача - адвокат Боярчук Ж.В., в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що позивач взагалі не мав наміру звільнятись, що заяву на звільнення останнього під психологічним тиском змусив написати керівник лісгоспу і звільнення відбулось в момент перебування позивача на лікарняному. Просить врахувати усі обставини під час розгляду справи та позов задоволити.

Представник відповідача - адвокат Ширко М.Р. проти позову заперечила та пояснила, що позивач сам написав заяву про звільнення за згодою двох сторін і ніхто ніякого тиску з метою написання такої заяви не здійснював.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що працює у ДП Володимирецьке лісове господарство . Пам`ятає, що 22 лютого 2019 року бачив позивача на роботі і останній казав йому, що ще перебуває на лікарняному і прийшов написати заяву на відпустку. Особисто не був присутнім під час написання ним заяви. Пізніше, орієнтовно через тиждень, дізнався від позивача в телефонному режимі, що останній написав заяву на звільнення. Не знає за яких обставин позивач написав таку заяву. Також показав, що йому відомо, що між позивачем та керівником лісгоспу існував конфлікт. Пам`ятає, що 22 лютого 2019 року наміру звільнятись позивач не висловлював. Показав, що в колективі ходили розмови про факт написання позивачем заяви на звільнення і версії написання такої заяви були різні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що працює у ДП Володимирецьке лісове господарство . Пам`ятає, що 22 лютого 2019 року позивач приходив на роботу і в розмові повідомив, що прийшов написати заяву на відпуску і що він ще перебуває на лікарняному, намірів звільнятись не висловлював. Особисто не був присутній при написанні такої заяви. Показав, що у той день не бачив керівника на роботі, а 28 лютого 2019 року знову бачив позивача на роботі і останній повідомив, що написав заяву на звільнення. Свідком написання позивачем такої заяви не був, обставини написання зави не знає. Показав, що на роботі ходили чутки про те, що у позивача і директора були неприязні відносини і що директор лісгоспу хоче звільнити позивача з роботи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що працює друкаркою у ДП Володимирецьке лісове господарство , приймає вхідні документи і реєструє їх та пам`ятає, що 22 лютого 2019 року позивач прийшов на підприємство з готовою заявою на відпустку, яку вона зареєструвала та позивач пішов із цією заявою до директора. Після цього позивач вийшов, попросив листок паперу та ручку, написав заяву про звільнення, вона зареєструвала її і позивач знову пішов з цією заявою до директора. Під час того, як позивач перебував в кабінеті директора, то вона робила їм чай і не чула щоб позивач сперечався з директором і, крім того, під час того, як вона заходила до директора, то директор вказав їй, що заяву позивача на звільнення слід зареєструвати за тим самим номером, що і заяву на відпустку і що це погоджено із позивачем, чого позивач не заперечував перебуваючи в кабінеті. Заява позивача на відпустку та звільнення залишилась у директора. Тиску зі сторони директора на позивача не бачила і позивач спокійно писав заяву на звільнення. Показала, що позивач перебував у кабінеті директора орієнтовно 25-30 хвилин. Не може сказати, що між позивачем та директорам був конфлікт. В журналі реєстрації вона не вказувала, про що були заява, а вказувала лише, що це заява ОСОБА_2 . Показала, що на прохання керівника дзвонила позивачу, коли той перебував на лікарняному і просила прийти до директора, але не пам`ятає точно коли це було і не пам`ятає чи позивач писав заяву на звільнення у той день, коли позивач прийшов на її прохання до директора.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що працює головним лісничим ДП Володимирецьке лісове господарство і що був на роботі у той день, коли позивач добровільно написав заяву про звільнення. Особисто при написанні заяви не був, але його викликав директор і запитав його думку з приводу написання заяви на звільнення і він не заперечував проти цього, оскільки заява про звільнення була написана за згодою двох сторін. Час доби, коли це було - не пам`ятає. Позивача вже не було при погодженні зави на його звільнення. Показав, що таке погодження він надавав 22.02.2019. Безпосередньо позивач до нього за погодженням заяви на звільнення не звертався. Про заяву на відпустку він нічого не знає, не бачив її і позивач до нього за погодженням такої зави не звертався, про лікарняний позивача нічого не може сказати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що з позивачем познайомився на роботі у ДП Володимирецьке лісове господарство , не перебував у підпорядкуванні з ним, мав дружні відносини. Показав, що позивач був завзятий до роботи, мав багато планів по роботі, відновлював ввірену йому техніку, переживав за роботу, був старанний у роботі. Щодо обставин звільнення позивача то йому особисто позивач повідомив 28 лютого 2019 року, що у цей день його заставили написати заяву на звільнення, що це не його свідомий вибір, був засмучений цим, але мав намір довести що звільнення незаконне. Що стало підставою звільнення не знає, але про конфлікт між керівником та позивачем знав, про це були розмови в колективі і позивач розповідав про тиск на нього зі сторони керівника лісгоспу. Щодо 22 лютого 2019 року, то зі слів позивача знає, що останній написав заяву на відпустку щоб продовжити лікування після травми. Показав, що не був присутнім при написанні зави 22 та 28 лютого. Після 28 лютого зустрічався з позивачем, коли точно не пам`ятає, обговорювали ситуацію щодо звільнення і позивач повідомляв, що має намір доводити свою правоту.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що на момент звільнення позивача працювала у ДП Володимирецьке лісове господарство головою профспілкового комітету і на той момент по підприємству ходили слухи, що між директором лісгоспу та позивачем існував конфлікт. Особисто свідком конфлікту не була. Коли позивав перед звільненням перебував на лікарняному, то за вказівкою директора лісгоспу вона неодноразово телефонувала та з`ясовувала у позивача де він знаходиться та чи дійсно перебуває на лікарняному. На її дзвінки позивач неодноразово казав, що він не знає що від нього хоче директор, що він дійсно хворіє і якщо він наполягає, то він напише заяву на звільнення. Вважала дивним, що директор сам не дзвонив позивачу, а просив її це зробити. Раніше директор ніколи не просив комусь дзвонити. Про те, що позивач написав заяву не звільнення не знала, дізналась про це пізніше, свідком написання заяви не була.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, показання свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.

Згідно особової картки ОСОБА_2 по ДП Володимирецький лісгосп , останній з 19.10.2015 працював лісничим Хиноцького лісництва.

22.02.2019 ОСОБА_2 подав на ім`я директора ДП Володимирецьке ЛГ заяву про надання йому чергової відпустки з 01.03.2019.

Вказана заява зареєстрована за №308.

Також 22.02.2019 ОСОБА_2 подав на ім`я директора ДП Володимирецьке ЛГ заяву у якій просив звільнити його з 28.02.2019 за згодою двох сторін та провести повний розрахунок за невикористані відпустки.

Вказана заява зареєстрована за №308.

Наказом Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство від 28 лютого 2019 року №35-к звільнено ОСОБА_2 , лісничого Хиноцького лісництва з роботи з 28.02.2019 за згодою двох сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). Підстава: заява ОСОБА_2 .

З наданої позивачем копії накладної №7455530 від 01.03.2019 вбачається, що ОСОБА_2 надіслав на адресу ДП Володимирецьке лісове господарство через службу доставки Текс заяву про анулювання заяви про звільнення за угодою сторін від 22.02.2019.

Разом з тим, із роздруківки з Інтернет сервісу щодо відстеження посилки компанії Текс вбачається, що накладної за №7455530 не знайдено.

Згідно листка непрацездатності серії АДФ №155469 ОСОБА_2 з 14.02.2019 до 28.02.2019 перебував на стаціонарному лікуванні у волинській обласній клінічній лікарні.

Листом Державного підприємства Володимирецький лісгосп №176 від 28.02.2019 ОСОБА_2 повідомлено про те, що у зв`язку із розірванням 28.02.2019 укладеного з ним трудового договору відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України йому необхідно прибути до ДП Володимирецький лісгосп за трудовою книжкою та запропоновано надати письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою.

Вказаний лист було надіслано позивачу 01.03.2019, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті.

З книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (типова форма № Т-10) вбачається, що трудову книжку ОСОБА_2 отримав, про що свідчить підпис останнього у колонці Розписка робітника або службовця в отриманні трудової книжки .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), слід з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Згідно з усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Так судом встановлено, що 22 лютого 2019 року позивачем була написана на ім`я директора ДП Володимирецьке лісове господарство заява про надання йому з 01.03.2019 чергової відпустки, така заява була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції за №308, що зокрема підтвердила свідок ОСОБА_5 .

Більше того, з показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 вбачається, що позивач не мав наміру звільнятись з роботи, мав багато планів по роботі, сумлінно працював та намагався вивести Хиноцьке лісництво у число кращих і останнім було відомо, що 22 лютого 2019 року позивач приходив на роботу щоб написати заяву на відпустку аби продовжити лікування.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що свідки не могли бачити позивача на роботі 22.02.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці на вказану дату згідно наказів ДП Володимирецьке лісове господарство від 28 січня 2019 року №18-к, від 12 лютого 2019 року №27-к, від 15 лютого 2019 року №29-к та згідно табелю обліку використання робочого часу за лютий 2019 вбачається, оскільки свідки не заперечували факту надання їм таких відпусток та вказували, що завжди перебували на роботі в період таких відпусток у зв`язку з характером виконуваної роботи і керівництву це також було відомо.

Разом з тим, матеріали справи містять заяву позивача від 22 лютого 2019 року про звільнення з роботи з 28.02.2019 за згодою двох сторін, яка також зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції за №308.

Проте, з показань свідка ОСОБА_5 встановлено, що вказану заяву позивач написав після розмови з директором і що така розмова відбувалась 22.02.2019, проте у наступних показах свідок показала, що директор вказав їй реєструвати заяву позивача про звільнення тим числом, коли він написав заяву на відпустку, тобто 22 лютого 2019 року, що свідчить про написання заяви на звільнення в інший день.

Більше того, свідок ОСОБА_5 показала, що не пам`ятає точно чи позивач писав заяву на звільнення у той день, коли позивач прийшов на її прохання до директора.

Такі показання є непослідовними і суд розцінює їх як намагання свідка не нашкодити відповідачу, з яким остання перебуває у трудових правовідносинах.

Суд також враховує, що направляючи 01.03.2019 заяву про відкликання заяви на звільнення, хоча така заява може бути лише за згодою обох сторін, та звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, позивач тим самим підтвердив факт відсутності у останнього вільного волевиявлення за звільнення.

Більше того, з показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що на підприємстві було відомо про існування конфлікту між позивачем та директором лісгоспу.

Факт наявності конфліктних відносин між позивачем та директором лісгоспу підтвердив сам позивач.

Відтак, суд дійшов переконливого висновку про те, що на момент написання позивачем заяви на звільнення за угодою сторін була відсутня реальна домовленість та згода сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, не було волевиявлення позивача на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення, заяву на звільнення позивач писав вимушено на вимогу керівника і, крім того, позивач заявив про анулювання поданої ним заяви про звільнення.

За таких умов позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство №35-к від 28.02.2019 та поновлення ОСОБА_2 на посаді лісничого Хиноцького лісництва Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд враховує наступне.

Відповідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням, згідно довідки ДП Володимирецьке лісове господарство від 28.10.2019 №ВЛ000000080 склала 24902,24 грн., а відтак середньоденна заробітна плата позивача становить 607,37 грн.

Враховуючи задоволення позову та враховуючи, що позивача було звільнено з 28.02.2019, з врахуванням кількості днів вимушеного прогулу до моменту ухвалення судом рішення у справі, то середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2019 по 02.04.2021 включно становить 317654,51 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так позивачем заявлено позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, які по суті являють єдину вимогу.

Крім того, незалежно від заявлення вимоги, середній заробіток хап час вимушеного прогулу стягується відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі.

Відтак, суд дійшов переконливого висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 141, 211, 258, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство (с.Антонівка Володимирецького району Рівненської області, вул.Партизанська 23, код ЄДРПОУ 00992757) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство №35-к від 28.02.2019.

Поновити ОСОБА_2 на посаді лісничого Хиноцького лісництва Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство з 01 березня 2019 року.

Стягнути з Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство (с.Антонівка Володимирецького району Рівненської області, вул.Партизанська 23, код ЄДРПОУ 00992757) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2019 по 02.04.2021 включно у розмірі 317654 /триста сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири/ гривень 51 копійка, без виключення сум на податки, збори та обов`язкові платежі, справляння і сплата яких є обов`язком роботодавця.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді лісничого Хиноцького лісництва Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство та стягнення середньої заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із Державного підприємства Володимирецьке лісове господарство (с.Антонівка Володимирецького району Рівненської області, вул.Партизанська 23, код ЄДРПОУ 00992757) в дохід держави 768,40 грн судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 12.04.2021.

СуддяВ. В. Левчук