Ухвала

від 31.03.2021 по справі 513/1182/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1405/21

Номер справи місцевого суду: 513/1182/19

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н.Д.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сіваченко Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з зазначеною заявою, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на те, що він є сином ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким проживав з січня 2006 року до дня його смерті. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер 5124584900:01:001:0319, площею 4,52 га, розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; пайовий фонд майна КСП Родина Саратського району Одеської області, частка якого визначена у розмірі 4736,00 грн. Крім того, ОСОБА_3 прийняв спадщину після померлої дружини ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір`ю заявника, з якою спільно проживав на час її смерті, у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер 5124584900:01:001:0318, площею 4,52 га, розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; пайовий фонд майна КСП Родина Саратського району Одеської області, частка якої визначена у розмірі 4736,00 грн., однак не встиг переоформити спадщину на своє ім`я. Померлим ОСОБА_3 07 лютого 2006 року було складено заповіт, посвідчений секретарем Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, згідно якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є заявник. Заявник звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , але отримати відповідне свідоцтво на зазначене майно не зміг через відсутність встановленого факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим звернувся до суду з зазначеною заявою.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено повністю. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду, заяву залишити без розгляду та роз`яснити йому право на звернення до суду шляхом подання позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, а тому є спадкоємцем першої черги; із заявником ОСОБА_2 існує спір про право щодо спадщини, яка відкрилась після смерті батьків, а тому заява ОСОБА_2 не може бути розглянута в окремому провадженні.

05 травня 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України необхідно закрити апеляційне провадження.

05 серпня 2020 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, яка вмотивована тим, що рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року не порушені права та інтереси ОСОБА_1 .. Крім того, заявник зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній спір про право на спадкове майно після смерті їх батька.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 вересня 2019 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 6). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 06 жовтня 2006 року Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області (а.с. 7, 32), який на випадок своєї смерті залишив заповіт на ім`я ОСОБА_2 , заявника по справі, посвідчений секретарем Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області 07 лютого 2006 року, який на день смерті ОСОБА_3 не змінювався та не скасовувався (а.с. 8, 9, 37).

В свідоцтві про народження ОСОБА_2 , заявника по справі, виданого Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області серії НОМЕР_3 від 14 серпня 1956 року, померлий ОСОБА_3 записаний батьком (а.с. 5, 38).

Як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області 27 січня 1997 року ОСОБА_2 , заявник по справі, на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-35).

Відповідно до довідок № 190 від 13 квітня 2016 року, № 34 від 25 лютого 2014 року, виданих Плахтіївською сільською радою Саратського району Одеської області, ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , до складу його сім`ї, що сумісно з ним проживав, входив його син ОСОБА_2 , заявник по справі (а.с. 12, 33).

Згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , заявник по справі, після смерті його матері, ОСОБА_4 , залишився проживати разом з батьком в АДРЕСА_2 , щоб доглядати за своїм батьком та після його смерті залишився жити у зазначеному будинку (а.с. 86, 88).

За життя ОСОБА_3 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5205 га, кадастровий номер 5124584900:01:001:0319, яка розташована на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5112302312019 від 11 листопада 2019 року (а.с. 17-19); право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства Родина Саратського району Одеської області, частка якого визначена у розмірі 4736,00 грн., що підтверджується свідоцтвом про право на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) № 10405-2781 від 18 березня 2003 року (а.с. 10, 39).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 липня 2019 року Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Тишевичу В.А., заявнику по справі, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як відсутній факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини (а.с. 11).

Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №58808819 (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), №58808827 (заповіти/спадкові договори) від 19 грудня 2019 року, листа № 728/01-16 від 19 грудня 2019 року, виданих Саратською районною державною нотаріальною конторою Одеської області щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , заведена спадкова справа, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 , заявник по справі; свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 27, 28, 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, що викладені в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

За позицією Пленуму Верховного Суду України, яка викладена у п. 2, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, судам роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї, та спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Отже, до спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , по день своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак ОСОБА_2 , заявник по справі, на момент смерті ОСОБА_3 проживав без реєстрації спільно зі спадкодавцем та вони вели спільне господарство.

Зазначений факт підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків.

Судом першої інстанції встановлено, що заявнику необхідно встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з ОСОБА_3 на момент його смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов`язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.

Приймаючи до уваги, що заявник позбавлений можливості у здійсненні права на спадкування іншим шляхом, крім встановлення у судовому порядку факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а в судовому засіданні доведений факт спільного проживання заявника ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

На підставі викладеного, давши оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд першої інстанції вважав, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак судова колегія з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги тощо.

З метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідною заявою про встановлення юридичного факту, зазначив заінтересованою особою Плахтіївську сільську раду Саратського району Одеської області.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою ОСОБА_2 вказав заінтересованою особою лише Плахтіївську сільську раду Саратського району Одеської області.

Однак, судом першої інстанції не з`ясовано факт наявності інших спадкоємців щодо спірного спадкового майна, а саме ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції не надав правової оцінки всім обставинам справи, а тому дійшов помилкового висновку щодо доцільності розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, оскільки у зв`язку з існуванням інших спадкоємців, які мають право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , у справі існує спір про право.

Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Спір про право є особливим видом правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов`язків.

Таким чином, ключовим показником визначення наявності спору про право у даній справі є наявність суперечностей, відсутність згоди між учасниками даної справи стосовно наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника шляхом визнання чи заперечення факту постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав достатню правову оцінку доказам у справі, а відтак дійшов помилкового висновку щодо доцільності вирішення вимог ОСОБА_2 в порядку окремого провадження.

Таким чином, при розгляді цієї справи в порядку окремого провадження виник спір про право на майно, який повинен вирішуватись судом в порядку позовного провадження.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду.

Щодо заяви ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження, то судова колегія зазначає, що у даному випадку наявний спір про право, а тому права та інтереси ОСОБА_1 порушені, а тому у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 315, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи - Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2021 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк