Постанова

від 14.04.2021 по справі 200/11463/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року справа №200/11463/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/11463/20-а (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дикон до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Дикон (далі - позивач, ТОВ Дикон ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області, ГУ ДПС), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність, що виразилась у невиконанні вимог законодавства в частині підготовки і подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про повернення надмірно сплачених податкових зобов`язань із плати за землю; зобов`язати підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59565,51 грн і податку на землю 15856,68 грн на поточний рахунок позивача на підставі його заяв.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позовні вимоги задоволені, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо не підготовки і не подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про повернення надмірно сплачених податкових зобов`язань із плати за землю ТОВ «Дикон» ; зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області підготувати і надати органу казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки про повернення сум надмірно сплачених податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 59 565,51 грн і податку на землю в сумі 15 856,68 грн на поточний рахунок ТОВ «Дикон» на підставі його заяв; стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем 20.11.2020, поза межами строку встановленого ст. 102 ПК України, було подано в електронному вигляді уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік на зменшення податкового зобов`язання з земельного податку № 45680163 на 3105,58 грн з орендної плати № 45680161 на 9161,45 грн та № 45680162 на 2611,54 грн. 23.11.2020 позивач звернувся з заявою про повернення надмірно сплачених коштів. Проте станом на дату звернення переплата була відсутня. Також, апелянт зазначає, що ПК України після внесення змін Законом № 1989 не містить положення про те, що відповідні суми плати за землю є надмірно сплаченими податковими зобов`язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ «Дикон» , зареєстроване як юридична особа і знаходиться за адресою: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Радянська, буд. 55 та перебуває на обліку у відповідача, як платник податків.

Позивачем подана податкова декларація з плати за землю (орендна плата) від 05.02.2014 (звітна), якою позивачем визначена сума орендної плати за землю державної або комунальної власності на 2014 рік у розмірі 56028,26 грн. При цьому, за період січень 2014 року - квітень 2014 року позивач має сплачувати по 4669,02 грн щомісяця.

Також позивачем подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок) від 05.02.2014 (звітна), якою визначена сума земельного податку на 2014 рік у розмірі 14920,52 грн. При цьому, за період січень 2014 року - квітень 2014 року позивач має сплачувати по 1243,38 грн щомісяця.

З наведених податкових декларацій випливає, що земельні ділянки позивача розташовувалися в м. Горлівка (Микитівський район Донецької області), яка є непідконтрольною територієб проведення АТО (ООС), що підтверджує відповідач у відзиві.

Позивачем надані копії наступних платіжних доручень: - № 248 від 15.04.2014 щодо сплати 1243,34 грн земельного податку за березень 2014 року; - № 31 від 19.05.2014 щодо сплати 1243,34 грн земельного податку за квітень 2014 року; - № 340 від 26.06.2014 щодо сплати 1243,34 грн за травень 2014 року; - № 366 від 18.07.2014 щодо сплати 1243,34 грн земельного податку за червень 2014 року.

Крім того, позивачем надані копії наступних платіжних доручень: - № 247 від 15.04.2014 щодо сплати 4669,05 грн орендної плати за землю за березень 2014 року; - № 32 від 19.05.2014 щодо сплати 4669,05 грн орендної плати за землю за квітень 2014 року; - № 341 від 26.06.2014 щодо сплати 4669,05 грн орендної плати за землю за травень 2014 року; - № 365 від 18.07.2014 щодо сплати 4669,05 грн орендної плати за землю за червень 2014 року.

У наступному, позивачем сплачено 39360,00 грн орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням № 566 від 31.01.2017, 1529,31 грн орендної плати за землю відповідно до платіжного доручення від 13.04.2018 № 677 і 10469,00 грн земельного податку відповідно до платіжного доручення № 565 від 31.01.2017, 414,32 грн податку на землю згідно з платіжним дорученням № 678 від 13.04.2018.

З наданої відповідачем роздруківки з інтегрованої картки платника - позивача випливає, що 13.04.2018 ним було сплачено 1529,31 грн пені з орендної плати за землю і 414,32 грн пені з податку на землю, а за рахунок сплачених 31.10.2017 року були погашені основні зобов`язання і нарахована пеня з цих платежів.

З листа ГУ ДПС від 26.11.2020 № 86163/10/05-99-04-13-15 випливає, що надіслані позивачем уточнюючі декларації з орендної плати за 2014 рік від 21.11.2020 і з земельного податку за 2014 рік від 21.11.2020 вважаються відповідачем неподаними у зв`язку з закінченням строку давності.

Позивачем подані заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, а саме: - на суму 1243,34 грн земельного податку, сплаченого 15.04.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906051); - на суму 1243,34 грн земельного податку, сплаченого 19.05.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906054); - на суму 1243,34 грн земельного податку, сплаченого 26.06.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906052); - на суму 1243,34 грн земельного податку, сплаченого 18.07.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906049); - на суму 10469,00 грн земельного податку, сплаченого 31.01.2017 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906018); - на суму 414,32 грн земельного податку, сплаченого 13.04.2018 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906005); - на суму 4669,05 грн орендної плати за землю, сплаченої 15.04.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45905739); - на суму 4669,05 грн орендної плати за землю, сплаченої 19.05.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906053); - на суму 4669,05 грн орендної плати за землю, сплаченої 26.06.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906050); - на суму 4669,05 грн орендної плати за землю, сплаченої 18.07.2014 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906046); - на суму 39360,00 грн орендної плати за землю, сплаченої 31.01.2017 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906015); - на суму 1529,31 грн орендної плати за землю, сплаченої 13.04.2018 (квитанція № 2 від 23.11.2020 реєстраційний номер 45906011).

У листі ГУ ДПС від 26.11.2020 № 86175/10/05-99-04-13-15 зазначено, що вказані заяви позивача залишені без виконання у зв`язку з відсутністю переплати станом на 23.11.2020 за кодами бюджетної класифікації 18010500 «»земельний податок з юридичних осіб» , 18010600 «орендна плата з юридичних осіб» .

З наданої відповідачем роздруківки з інтегрованої картки платника - позивача з єдиного внеску вбачається, що на момент звернення позивача з указаними заявами, за ТОВ «Дикон» не рахувалася переплата або борг з земельного податку або з орендної плати за землю. При цьому, заявлені позивачем до повернення суми складаються з податкових зобов`язань за звітні періоди березень 2014 року - грудень 2014 року і пені, яка нарахована у зв`язку з несплатою позивачем податкових зобов`язань за ці періоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлено як факт наявності надмірно сплачених позивачем сум грошового зобов`язання, так і факт звернення позивача із передбаченою статтею 43 Податкового Кодексу України заявою про повернення цих сум.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Абзацом 1 п.57.1 ст.57 ПК України, передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Згідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, ПК України зобов`язує надавати платників земельного податку звітність та своєчасно сплачувати вказаний податок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Положеннями статті 6 означеного закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а саме: Під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності .

Положеннями статті 7 означеного закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а саме: Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

З огляду на положення статті 6, 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" суб`єктам господарювання скасовується орендна плати за користування державним та комунальним майном, та вони звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 року № 1365-VIII, який набрав чинності 08.06.2016 суб`єктів господарювання звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Таким чином, позивач був звільнений від сплати земельного податку та орендної плати в спірний період (2014 рік) починаючи з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Як встановлено судом першої інстанції, наявна переплату позивача з земельного податку та орендної плати.

У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За правилами пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

З 01.01.2017 з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, підпунктом 38.7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України вважаються надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями та підлягають поверненню.

З 15.04.2017 року набрав чинності Закон України від 23.03.2017 № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» .

Так, згідно з підпунктом 38.7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону від 23.03.2017 № 1989-VIII), не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України № 3-р(I)/2019 від 05.06.2019 визнано такими, що суперечать конституційному принципу верховенства права положення першого речення абзацу 26 розділу І Закону № 1989, згідно з якими, «нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269 - 289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку» .

Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 3-р(I)/2019 від 05.06.2019 року положення, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно із статтею 265 КАС України, з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

За приписами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України Про внесення змін до Конституції України від 08.12.2004 року № 2222-ІУ, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акту нечинним, часові межі чинності такого акту, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.

Таким чином, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє і чинним до цього - протягом певного проміжку часу (останнім днем його календарної чинності є той, що передує одному з зазначених моментів). Визнання нечинним акту може призводити до відновлення дії іншого акту, початковим календарним днем якої є відповідний з вказаних моментів.

Суд зазначає, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Отже, жодних обмежень щодо застосування цих вимог у частині повернення сплачених грошових зобов`язань чинне на час звернення позивача із заявами про повернення надміру сплачених сум податкове законодавство не містило, у тому числі щодо не застосування строків давності.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені ст. 43 Податкового кодексу України.

Пунктом 43.1 ст.43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За пунктом 43.2 ст.43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 ПК України).

Отже, з дня прийняття вказаного рішення КСУ та подання уточнюючих декларацій якими зменшено суму зобов`язання, позивач набув право на повернення надміру сплачених коштів.

Пунктом 43.4 ст.43 ПК України встановлено, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З аналізу зазначених норм вбачається, що в разі відсутності податкового боргу та на підставі заяви платника податку, надміру сплачені суми податку мають бути поверненні на його рахунок.

На час звернення до податкового органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у позивача податковий борг був відсутній.

В свою чергу, податковими органами у порушення вимог ст.43 Податкового кодексу України, висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету не підготував та, відповідно, не подав відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів цей висновок, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток.

З огляду на те, що матеріалами справи встановлено як факт наявності надмірно сплачених позивачем зобов`язань з земельного податку та орендної плати за землю, так і факт неодноразового звернення позивача із передбаченою статтею 43 Податкового Кодексу України заявою про повернення сум, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 817/492/17, від 16 квітня 2020 року у справі №805/1670/17-а, від 22 серпня 2019 року у справі №805/1479/17-а, від 01 жовтня 2019 року у справі №1740/2294/18, від 05 лютого 2019 року у справі №812/538/17.

На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин справи і норм матеріального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд зазначає, що рішення прийняте судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/11463/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 р. у справі № 200/11463/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 14 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.В. Сіваченко

Г.М. Міронова