Постанова

від 23.03.2021 по справі 280/3862/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3862/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року (головуючий суддя Татринов Д.В.)

у справі № 280/3862/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови та наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держпраці у Запорізькій області про проведення інспекційного відвідування ТОВ ВКП ЕТАЛОН-СЕРВІС № 106 від 20 січня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладання штрафу уповноваженими особами на ТОВ ВКП ЕТАЛОН-СЕРВІС у сумі 1 039 060 грн. № ЗП 302/1990/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків відповідача про використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин, оскільки з особами, вказаними в акті інспекційного відвідування, позивачем укладено цивільно-правові угоди про надання послуг, які належним чином виконано, що підтверджується наданою документацією. Ці договори не мають ознак трудових, більш того, не відповідають встановленим законом вимогам до трудових договорів та взагалі організації трудових правовідносин. Позивач вказує, що метою цих договорів було отримання певного матеріального результату (доставка виконавцем вантажу за місцем призначення). За цими договорами виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства позивача і вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик. Також сам наказ про проведення інспекційного відвідування є протиправним, оскільки законних підстав для проведення інспекційного відвідування ТОВ ВКП ЕТАЛОН-СЕРВІС у відповідача фактично не існувало і відповідач, діючи самовільно та всупереч положенням вищезгаданих нормативних актів, ініціював незаконний захід державного нагляду позивача, що привів до негативних наслідків у вигляді накладання безпідставних фінансових санкцій на нього.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 адміністративний позов задоволено.

Суд за встановлених у справі обставин, наданою оцінкою показанням допитаних у якості свідків гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 - водіїв, які надавали послуги позивачеві з перевезення та експедирування вантажів, встановив, що інспекційне відвідування здійснено з порушеннями чинного законодавства, а порушення, визначені у акті інспекційного відвідування, не підтверджуються матеріалами справи.

Також суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у відповідача для проведення інспекційного відвідування товариства, наказ про проведення інспекційного відвідування винесено з власної ініціативи керівника Головного управління Держпраці у Запорізькій області, тобто всупереч пункту 5 Порядку № 823. Суд виходив з того, що оскільки під час виходу інспектора на інспекційне відвідування позивачу неможливо встановити його правомірність, а відтак використати своє право і не допустити до проведення перевірки теж не вбачається можливим. У даному випадку правомірність винесеного наказу можливо встановити лише у під час судового розгляду із дослідженням документів на підставі яких він приймався.

16.10.2020 Запорізький окружний адміністративний суд прийняв додаткове судове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9300 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 29.09.2020, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, скаржник зазначає, що інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі інформації, отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.04.2019№7399/04, тобто інформації про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів. Отже у відповідача були всі наявні підстави для проведення перевірки та наказ на проведення перевірки є законним та таким, що відповідає нормам Порядку №823. В ході інспекційного відвідування за адресою здійснення господарської діяльності позивача було встановлено, що 22 особи допущено до роботи без укладання трудового договору та без відповідного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України. Відповідач вказує, що керівником підприємства надано інспектору праці відповідні договори щодо виконання робіт вищевказаними особами. В даному випадку інспектором праці оцінювалася не форма договорів, а наявність фактичних трудових відносин між позивачем і визначеними інспектором особами. Також відповідач звертає увагу на те, що дані договори не визнавалися Головним управлінням незаконними або нечинними, зважаючи на те, що такі дії не входять до кола повноважень Головного управління. Не здійснювалося Головним управлінням і тлумачення наданих позивачем під час інспекційного відвідування договорів, а було лише проаналізовано характер відносин, які виникли між ним та вищезазначеними особами, на підставі наданих позивачем документів та зроблено відповідні висновки.

Також не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції від 16.10.2020, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та відмовити в задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги. В апеляційній скарзі зазначає, що заявлені витрати на правничу допомогу не обґрунтовані і позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції від 29.09.2020 та додаткове рішення від 16.10.2020 в одному провадженні.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, наведені ними в поданих суду письмових заявах по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС є юридичною особою, яке зареєстровано 23 лютого 2001 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних реєстру ЄДРПОУ та статистичної довідки, основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, тощо.

20.01.2020 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області видано наказ №106 Про проведення заходу державного нагляду .

21.01.2020 Головним управління Держпраці у Запорізькій області видано направлення №87 на проведення заходу державного нагляду (контролю) Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС - позапланове інспекційне відвідування. В якості підстави зазначено - наказ від 20.01.2020 № 106.

23.01.2020 інспекторами ГУ Держпраці у Запорізькій області здійснена спроба проведення заходу державного нагляду (контролю) - інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю, внаслідок чого складений акт №ЗП/302/1990/АВ/НП від 23.01.2020 про неможливість проведення інспекційного відвідування з підстав ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування, копій або витягів.

Того ж дня 23.01.2020 відповідачем надана вимога №ЗП/302/1990/АВ/НД про надання документів у строк до 10 год.00 хв. 24 січня 2020 року.

30 січня 2020 року інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області (службове посвідчення № 1990) в присутності генерального директора підприємства проведено інспекційне відвідування ТОВ ВКП ЕТАЛОН-СЕРВІС , за результатами якого складений акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЗП302/1990/АВ.

Як зазначено у цьому акті, інспекційне відвідування проведено відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п.19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132.

В ході інспекційного відвідування з питання оформлення трудових відносин встановлено порушення товариством вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: фактично допущено 22 фізичні особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В результаті аналізу поданих підприємством документів відповідач встановив, що підприємством (замовник) з означеними вище особами (виконавці) укладені договори цивільно-правового характеру, предметом яких є надання послуг з перевезення та експедирування вантажів автомобільним транспортом, наданим замовником.

Як вказано в акті інспекційного відвідування від 30.01.2020, обсяг і характер виконуваних робіт за даними договорами підряду відповідають трудовим функціям водія та експедитора транспорту, які передбачають виконання робіт за посадами (професіями) водій автомобільних засобів , експедитор транспортний , передбаченими Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом ДержспоживстандартуУкраїни від 28.07.2010 № 327.

У договорах відсутні обсяги робіт і кінцевий результат наданих послуг із заначенням кількісних і якійсних показників, після досягнення яких договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто не мають на меті досягнення кінцевого результату, зазначені дії є процесом праці.

Визначені в договорі про надання послуг обов`язки виконавця відповідають ст.139 КЗпП України. Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг оплата за договорами здійснюється щомісячно, з чітною періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим місяцем, зо характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, що відповідає вимоогам ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України Про оплату праці . Оплата залежить від кількості відпрацьованих днів протягом місяця, що відповідає вимогам ст.97 КЗпП України та ст.2 Закону України Про оплату праці , оплачується процес праці, а не послуги, які надає виконавець.

Виходячи з наведених обставин, відповідач дійшов висновку, що виконання робіт мають постійний, систематичний характер праці, відповідно, перелічені вище особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом керівника підприємства та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України.

На підставі зазначеного акту відповідачем 14 лютого 2020 року складений припис №ЗП302/1990/АВ/П.

02 квітня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС прийнято постанову № ЗП 302/1990/АВ/П/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у сумі 1039060,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

За приписами підпункту 6 пункту 4 Положення про державну службу України з питань праці Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п.54 п.4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, згідно якому в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 цього Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. 3 Порядку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.

За правилами п.5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань, в тому числі, є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація, зокрема, Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

В спірному випадку відповідно до поданої позивачем копії наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області №106 від 20.01.2020 Про проведення заходу державного нагляду вбачається, що це наказ прийнятий відповідачем з посиланням на пп.6 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, на підставі інформації від 05 травня 2019 року №6932-08 та від 05 березня 2019 року вх.№3776-08 про роботодавців, в яких фізичні особи працюють на умовах цивільно-правових договорів більше року, (т.1 а.с.41). При цьому джерело інформації відповідачем не визначено.

В той же час за поясненням відповідача у відзиві на позов (а.с.122 т.2) інспекційне відвідування здійснено на підставі інформації, отриманої від Головного управління ПФУ у Запорізькій області від 24.04.2019 № 7399/04, тобто інформації про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів. Вказана інформація надійшла до відповідача 02.05.2019 за вх.№ 6932-08.

Відповідач зазначає, що у наказі № 106 від 20.01.2020 допущено технічну помилку щодо дати надходження інформації Пенсійного фонду як підстави проведення перевірки (замість 02.05.2019 вказано 05.05.2019)

В поданій відповідачем суду першої інстанції копії наказу від 20.01.2020 № 106 (т.2 а.с.134) в якості підстави для його прийняття зазначена інформація, отримана із Головного управління ПФУ у Запорізькій області від 05 травня 2019 року №6932-08 та від 05 березня 2019 року вх.№3776-08, про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Судом першої інстанції надано належну оцінку наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.01.2020 № 106 як підстави для проведення позапланового інспекційного відвідування ТОВ ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС .

Судом встановлено, сторонами не спростовано, що на адвокатський запит про надання копій листів Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області від 05 травня 2019 року та від 05 березня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду у Запорізькій області надана відповідь №0800-0503-8/6343, що листи від 05 травня 2019 року №6932-08 та від 05 березня 2019 року №3776-08 Головним управлінням Пенсійного фонду у Запорізькій області до Головного управління Держпраці у Запорізькій області не направлялись.

Крім того, представником відповідача, на вимогу суду першої інстанції, надано копію листа ГУ ПФУ в Запорізькій області № 7399/04 від 24 квітня 2019 року, за змістом якого вбачається, що ПФУ направило відповідачу певну (але не визначену) інформацію на виконання пункту 3 Плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використанні праці неоформлених працівників по Запорізькій області з додатком файлу в електронному вигляді на електронну адресу.

Додатки, в тому числі, з електронної адреси, з визначенням підприємства позивача, відповідачем, в тому числі на вимогу суду першої інстанції, не надано. При цьому, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, і це не спростовано відповідачем доводами апеляційної скарги, за поясненням представника відповідача такі додатки відсутні.

Виходячи з таких обставин, а також враховуючи, що наявні в матеріалах справи копії наказу Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 20.01.2020 № 106, подані позивачем та відповідачем, містять суперечливі відомості щодо підстав проведення інспекційного відвідування, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції наказ від 20.01.2020 № 106 винесений відповідачем безпідставно, за відсутності законних підстав для проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС , фактично з власної ініціативи керівника Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Щодо фактично проведеного інспекційного відвідування ТОВ ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС , оформленого актом від 30 січня 2020 року №ЗП302/1990/АВ, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, вважає за необхідне також зазначити, що інспекційне відвідування проведено інспектором праці ГУ Держпраці у Запорізькій області з пред`явленням службового посвідчення № 1990, що відповідає приписам п.8 Порядку №823, підстав не допускати до проведення інспекційного відвідування інспектора праці у позивача згідно п.13 Порядку №823 не було.

Досліджуючи питання правомірності прийнятої на підставі акту від 30.01.2020 №ЗП302/1990/АВ постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладання штрафу уповноваженими особами на ТОВ ВКП ЕТАЛОН-СЕРВІС № ЗП 302/1990/АВ/П/ТД-ФС від 02.04.2020, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом ч.1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та переліченими вище громадянами України як виконавцями укладено цивільно-правові договори, за якими вказані фізичні особи взяли на себе зобов`язання надавати певні послуги.

За позицією відповідача з приводу вказаних договорів ці договори мають ознаки трудових договорів, які повинні укладатись відповідно до норм трудового законодавства, тому позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Для вирішення спірних правовідносин в межах даної справи підлягає з`ясуванню питання наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та переліченими вище фізичними особами, які були залучені до надання обумовлених відповідними цивільно-правовими договорами робіт.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Виходячи з аналізу наведених норм, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: зокрема, громадянином і організацією (суб`єктом господарської діяльності) на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

В спірному випадку, відповідачем не встановлено фактів, що фізичні особи, з якими позивачем укладені відповідні цивільно-правові договори, не мали наміру укладати договори саме такого виду. З огляду на зміст і предмет укладених договорів, вони відповідають вимогам чинного законодавства України, дії позивача як замовника та фізичних осіб як виконавців за цими договорами направлені на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів, до кожного з договорів про надання послуг сторонами підписано акти прийому-передачі робіт.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про помилковість аргументів відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та фізичними особами - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

В межах договорів про надання послуг, укладених позивачем (замовник) з переліченими фізичними особами (виконавці), цими фізичними особами надавались послуги з перевезення та експедирування вантажів автомобільним транспортом по Україні.

Відповідно до п.1.4 таких договорів виконавець в рамках договору самостійно організовує процес надання послуг, виконує всі роботи, пов`язані з цим, на свій власний ризик, не підлягає внутрішньому-трудовому розпорядку замовника та не має права на отримання допомоги від фондів соціального страхування.

Пунктом 4 договорів Ціна і загальна вартість визначено, що всі взаєморозрахунки здійснюються сторонами в гривнях у безготівковій формі, шляхом банківських переказів, у готівковій формі з додержанням вимог чинного законодавства України.

Вартість окремих послуг може фіксується в Актах, рахунках або в інших документах в будь-якій формі, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Вартість послуг становить 100,00 грн. за кожен день перебування виконавця у рейсі.

Загальна вартість наданих послуг узгоджується Сторонами щомісяця шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг із зазначенням кількості проведених перевезень, маршрутів, відстані та суми, що підлягає сплаті на користь Виконавця.

На підтвердження факту виконання робіт за цивільно-правовими договорами позивачем надані до суду акти прийому-передачі робіт за договорами про надання послуг, розрахунки сум до виплати та розміру податків.

Отже, як встановлено із змісту наведених вище цивільно-правових договорів, характеру визначених ними правовідносин, вказаними договорами встановлені умови, за якими отримання винагороди виконавцями здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

Також вбачається, що виконавці самостійно організовують процес надання послуг без застосування режиму праці замовника. Вказаними договорами встановлено надання певних послуг, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцями певного трудового розпорядку.

Судом першої інстанції допитано у якості свідків громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - водіїв, які надавали послуги ТОВ ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС і щодо яких інспектором праці в ході інспекційного відвідування зроблені відповідні висновки.

Свідки зазначили, що виконували надану їм роботу за цивільно-правовими угодами, оскільки така форма влаштовувала обох сторін. Свідки вказали, що трудовий договір та зарахування в штат не розглядали та не мали бажання укладати. Зазначили, що рейси були не регулярними і виходили у рейс лише за необхідністю, а саме у зв`язку із зайнятістю усіх водіїв на підприємстві. Автомобілі водіями приймались перед кожним рейсом. Будь-яких документів, які регламентують внутрішній трудовий розпорядок не підписували. Також суд встановив, що укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлювались акти здавання-приймання виконаної роботи.

Також з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до штатного розкладу, затвердженого Генеральним директором товариства станом на 01.01.2019, в штаті підприємства передбачено 3 штатні одиниці водіїв автотранспортного засобу, станом на 05.09.2019 - 5 штатних одиниць водіїв автотранспортного засобу.

На час здійснення інспекційного відвідування вакантні штатні посади водія автотранспортного засобу були відсутні.

Таким чином, послуги, визначені в договорах, були обумовлені певною виробничою необхідністю, при цьому слід враховувати, що підприємство самостійно визначає необхідність постійного або тимчасового виконання певних робіт/надання послуг для забезпечення виробничого процесу і, як наслідок, необхідність у створенні додаткових робочих місць та прийняття осіб на роботу.

У договорах відсутня будь-яка регламентація та організація трудової діяльності, обсяги та строки виконання конкретних робіт (послуг) встановлені та погоджені сторонами згідно умов договорів.

Зазначені особи, з якими позивачем укладені відповідні договори про надання послуг, не підпорядковувались жодному керівнику підприємства, організовували свою роботу та виконували її на власний ризик.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину. В той же час інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що діючим законодавством не передбачено обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності укладати лише трудові договори, а недійсність вказаних цивільно-правових договорів не є предметом даного позову, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки відповідача, що позивачем порушено вимоги трудового законодавства в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.

Приймаючи до уваги, що зазначені вище договори про надання послуг містять усі ознаки цивільно-правової угоди, а не трудових взаємовідносин, в діях позивача відсутній склад порушення, визначений ч.3 ст.24 КЗпП України.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки інспекційне відвідування здійснено з порушеннями чинного законодавства, а порушення, визначені у акті інспекційного відвідування не підтверджуються матеріалами справи, постанова Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладання штрафу уповноваженими особами на ТОВ ВКП ЕТАЛОН-СЕРВІС № ЗП 302/1990/АВ/П/ТД-ФС від 02 квітня 2020 року є протиправною, підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Також є правильним висновок суду першої інстанції в додатковому рішенні від 16 жовтня 2020 року про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЕТАЛОН-СЕРВІС судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9300 грн.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначений принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем поданий договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 03.05.2020 (т.2 а.с.198).

Відповідно до п 1.2 договору виконавець зобов`язується надати замовникові за його дорученням юридичні послуги з вивчення матеріалів інспекційного відвідування, проведеного Держпраці у Запорізькій області на підприємстві замовника з 23.01.2020 та надати консультацій щодо можливості проведення судового захисту замовника, предметом якого є скасування наказу про проведення перевірки і постанови Держпраці у Запорізькій області №ЗП 302/1990/АВ/П/ТД-ФС від 02.04.2020. До складу робіт за договором входить аналіз практики по аналогічних справам, підготовки всіх видів процесуальних документів по справі в усіх інстанціях, виступати представником замовника у судових засіданнях за позовом замовника до Держпраці у Запорізькій області.

Розділом 2 Договору встановлено фіксована оплата послуг та порядок їх приймання.

Факт виконання договору зафіксований у підписаному сторонами акті приймання передачі наданих послуг від 30.09.2020 (т.2 а.с.201).

Згідно рахунку від 30.09.2020 позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 9300 грн., що підтверджується актом-розпискою про передачу грошових коштів від 01.10.2020.

З огляду на вищевикладене, оцінивши долучені до матеріалів справи позивачем докази, дослідивши матеріали справи, враховуючи принцип співмірності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування вартості послуг у сумі 9300 грн.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції, додаткового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 280/3862/20 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко