Постанова

від 13.04.2021 по справі 560/4114/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4114/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

13 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,12 га, за адресою АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), яка викладена у формі листа від 13.07.2020 року №02- 26-345.

- зобов`язати Довжоцьку сільську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,12 га, за адресою АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі рішення свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Лист від 13.07.2020 року №02-26-345 Довжоцької сільської ради за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, а отже не може вважатись відмовою у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України. Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель у власність і вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти в наданні дозволу на виготовлення технічної документації з підстав, не передбачених Земельним кодексом України. Зазначив, що у частині 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації: прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу (якщо для цього є передбачені законом підстави.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Довжоцької сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 від 12.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Зобов`язано Довжоцьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, із прийняттям рішення відповідно до ст.ст.26,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням (постановою), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Водночас, позивачем, на адресу суду апеляційної інстанції надіслано клопотання про заміну сторони. Так, позивач у заяві зазначив, що рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради від 22.12.2020 року №16/3 Про внесення змін до рішень другої (позачергової) сесії міської ради від 09.12.2020 № 1/2 та від 17.12.2020№22/2 вирішено припини їй Довжоцьку сільську раду шляхом приєднання до Кам`янець-Подільської міської ради (пункт 1 рішення сесії). Пунктом 2 даного рішення сесії визначено, що Кам`янець-Подільську міську раду вважати правонаступником активів та пасивів всіх майнових прав та обов`язків Довжоцької сільської ради.

Згідно з даними Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Довжоцька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з 28.12.2020 року в стані припинення. Тому просив змінити відповідача Довжоцьку сільську раду на його правонаступника Кам`янець-Подільську міську раду Хмельницької області.

Згідно ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, слід заміни відповідача по справі № 560/4114/20 - Довжоцьку сільську раду, Кам"янець-Подільського району Хмельницької області (ЄДРПОЛУ 04406897) на її правонаступника - Кам"янець-подільську міську раду Хмельницької області (ЄДРПОУ 26571846).

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.06.2020, у якій просив прийняти рішення щодо передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, орієнтовною площею 0,12 га, за адресою АДРЕСА_1 , та надати дозвіл на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку.

У заяві зазначив, зокрема, що згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 16.03.1998, він є власником житлового будинку із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №02-26-345 від 13.07.2020 Довжоцька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області повідомила, що заява про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,12 га, за адресою вул. Подільська, 71 а с.Довжок Кам`янець-Подільського району Хмельницької області була розглянута на ХХХХІ сесії сільської ради від 26 червня 2020 року, але рішення не прийняте, так як депутати утрималися від голосування.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про бездіяльність відповідача, яка полягала в тому, що сільською радою за результатами розгляду питання позивача на пленарному засіданні сесії не було прийнято рішення, та вважаючи її протиправною дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності Довжоцької сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_2 , від 12.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, та зобов`язання Довжоцьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.06.2020 про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, із прийняттям рішення відповідно до ст.ст.26,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що розглядаються в межах даного позову, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Згідно з ч.ч. 2,3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями частини 6 статті 118 ЗК України регламентовано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Згідно з нормами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене слідує, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №803/1244/16.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з положеннями ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Системний аналіз вищезазначеного дозволяє дійти висновку, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо земельних питань передбачає прийняття рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 23.112018 по справі №826/8844/16.

Таким чином, враховуючи, що на пленарному засіданні сесії сільською радою не було прийнято рішення за результатами розгляду питання позивача, колегія суддів приходить до висновку про бездіяльність відповідача, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов відного висновку про визнання такої бездіяльності протиправною, а не щодо визнання протиправною відмову Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Визначаючись щодо правомірності прийнятого рішення судом першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою із прийняттям відповідного рішення, колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає його належним захистом порушеного права позивача, враховуючи наступне.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.

Згідно з положеннями ч. 4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на зазначене слідує, що на відповідача покладається обов`язок щодо здійснення перевірки відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.

Однак, відповідачем не було прийнято рішення по заяві позивача на пленарному засіданні ради, натомість відповідно п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, відповідач обмежився написанням листа, яким позивача було повідомлено про неприйняття рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а.

З огляду на зазначене в частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас, оцінюючи доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, про те, що позивач не звертався до сесії Довжоцької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,12 га, за адресою АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), то колегія суддів вважає дані доводи необґрунтованими, з огляд на те, що в матеріалах справи (а. с. 14) містить відповідь від вищезазначеної ради, текстом якої спростовується посилання апелянта щодо відсутності звернення позивача.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач звернувся за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки під нерухомим майном, що перебуває у власності ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає таке.

З огляду на те, що у спірному випадку позивач не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправною відмови суб`єкта владних повноважень, яка перешкоджає йому в реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення органу місцевого самоврядування, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Так, Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі 509/4722/16-а зазначив, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі. Водночас, рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.