Рішення

від 05.04.2021 по справі 702/49/20

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/13/21

Справа № 702/49/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н. В.

за участю секретарів судового засідання: Кольц І.С., Шевчук О.А., Шковири А.М., Прилуцької О.І.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Панасюк Н.А.

представники третьої особи Уманської районної державної адміністрації: не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Юлія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уманська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації.

Підставами позову зазначає те, що 23.04.2013 рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 визнано недієздатним та призначено його опікуном недієздатного. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78349549 від 18.01.2017 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №84320580 від 05.04.2017 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123488500:03:001:0518, площею 2,5353 га, що в с.Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області. На дату формування інформаційної довідки №84320580 від 05.04.2017 року будь-якої інформації про перебування земельної ділянки із кадастровим номером 7123488500:03:001:0518, площею 2,5353 га в оренді, не зазначено. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №197164738 від 22.01.2020 року зареєстроване право оренди земельної ділянки строком на 15 років. Орендарем зазначено селянське (фермерське) господарство Юлія , код ЄДРПОУ:32033461, дата державної реєстрації 26.05.2014 року.

Вказаний договір оренди землі вважає недійсним та виходить з наступного.

27 листопада 2008 року, рішенням виконавчого комітету Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області №39 його призначено опікуном над недієздатним інвалідом дитинства, жителем с.Шабастівка ОСОБА_3 . В жовтні 2012 року він разом зі своїм підопічним переїхали проживати в с.Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, де проживають і на даний час. Так з 2009 року ОСОБА_3 постійно перебуває в с.Старі Безрадичі і в с.Шабастівка Монастирищенського району не приїздить. Протягом вказаного періоду, до нього додому за вказаною адресою, ніхто з представників СФГ Юлія для вирішення питання про укладення договору оренди землі не приїздив. Тому, за таких обставин ОСОБА_3 не міг підписувати оспорюваний договір оренди землі, державна реєстрація якого відбулась 26.05.2014 року.

Крім того, ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з дитинства з психіатричного захворювання, він в судовому порядку визнаний недієздатним, а тому він не може самостійно вчиняти будь-які дії правового характеру, навіть якщо такі дії не суперечать його правам, що виходить з вимог частини другої статті 41 ЦК України, оскільки він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Особисто до нього, як до опікуна, ніхто з представників відповідача не звертався з пропозицією укладення договору оренди землі, що належить ОСОБА_3 .

За таких обставин договір оренди землі укладений між ОСОБА_3 та СФГ Юлія , зареєстрований 26.05.2014 року повинен визнаватися недійсним.

Позивач просить визнати договір оренди землі укладений між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством Юлія недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

24.02.2020 представник відповідача СФГ Юлія Панасюк Н.А. подала до суду відзив відповідно до якого позов не визнали вважають що він не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі № 702/196/13-ц від 23.04.2013 року, ОСОБА_1 являється опікуном ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цим же рішенням ОСОБА_3 визнано недієздатним. Рішення набрало законної сили 08.05.2013 року. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123488500:03:001:0518, площею 2,5353, що в с. Шабастівка, Монастирищенського району, яка була передана в оренду ОСОБА_3 Селянському (фермерському) господарству Юлія . Тому, оскільки ОСОБА_3 є недієздатною особою, цей договір слід визнати недійсним. Однак, з даним твердженням не можна погодитися в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно договору оренди землі № б/н від 01.02.2013 року, ОСОБА_3 передав в оренду земельну ділянку площею 2,5353, кадастровий номер 7123488500:03:001:0518 на території Шабастівської сільської ради Монастирищенського району. Орендарем земельної ділянки згідно договору є Селянське (фермерське) господарство Юлія . Строк дії договору 15 років. Відповідне право оренди було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 26.05.2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 22194102 від 27.05.2014 року.

Спірний договір оренди землі було укладено між сторонами 01.02.2013 року, в той час, ОСОБА_3 було визнано недієздатним 08.05.2013 року. Отже, станом на час укладення договору оренди землі ОСОБА_3 мав повний обсяг цивільної дієздатності, а тому спірний договір оренди землі не можна визнати недійсним з цих підстав.

На думку відповідача, позивач об`єктивно міг довідатися про існування спірного договору ще після того, як став опікуном ОСОБА_3 , а саме 08.05.2013 року. Однак, протягом майже семи років ОСОБА_1 не цікавився майном підопічного.

Представник відповідача просить застосувати у справі № 702/49/20 строки позовної давності. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду 14.08.2020 призначено судову психіатричну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду 16.10.2020 провадження у справі поновлено в зв`язку з надходженням до суду 07.10.2020 висновку судово-психіатричного експетра № 381 від 25.09.2020.

Ухвалою суду 09.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві, просив його задоволити та пояснив, що йому було відомо про наявність у ОСОБА_3 земельної ділянки, якою користувався відповідач. Разом з тим про існування договору оренди земельної ділянки він дізнався в 2017-2018 роках, точної дати назвати не може.

Представник відповідача СФГ Юлія Панасюк Н.А. в судовому засіданні позов не визнала повністю просила в його задоволенні відмовити, застосувати строки позовної давності, підтримала поданий відзив та додатково пояснила, що ОСОБА_1 як опікуну було відомо про наявність оспорюваного договору і він мав можливість дізнатися про нього коли став опікуном.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Уманської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши сторони, представників сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Монастирищенського районного суду від 23.04.2013 у справі № 702/196/13-ц ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку. Опікуном ОСОБА_3 призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судове рішення вступило в законну силу 08.05.2013 (а.с.6).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 7123488500:03:001:0518 площею 2,5353 га на праві власності належить ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності: Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЧР 0253442, виданий 15.10.2001, видавник: Шабастівська сільська рада (а.с.7, 8).

Орендодавець ОСОБА_3 та орендар Селянське (фермерське) господарство Юлія в особі голови Рикуна В.М., уклали договір оренди земельної ділянки від 01.02.2013 строком на 15 років (а.с.26-27).

За даними інформаційної довідки з ДРРП строк дії права opeнди земельної ділянки з кадастровим номером 7123488500:03:001:0518 площею 2,5353 га, яка розташована в адміністративних межах Шабастівської сільської ради Монастирищенського району 15 років (а.с.8).

Факт реєстрації оспорюваного договору сторони не заперечують.

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 01.02.2013, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 197164738 від 22.01.2020 (а.с. 8) то він в силу вимог ст. 210, 640 ЦК України є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК України).

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частинами першою-третьою та п`ятою вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 215 ЦК України та згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в абз. 5 п. 5 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун.

За змістом цих норм, з врахуванням положення статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.

У правовій позиції ВСУ у справі №6-2833цс16 зазначено, що відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

З правової позиції ВСУ у справі № 6-131цс14 вбачається, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Оспорюваний договір оренди землі було підписано 01.02.2013, тобто на момент підписання договору ОСОБА_3 не був визнаний недієздатним.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд, за клопотанням позивача, відповідно до ст. 105 ЦПК України, призначив судово-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 381 від 25.09.2020 станом на 01.02.2013 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді помірної розумової відсталості в ступені легкої імбецильності, що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.98-100).

Згідно виписки із акта обстеження № 52 довідка серії Л-76 № 484673 ВТЕК Жашків від 01.03.1979 ОСОБА_3 , 1958 року народження в с.Шабастівка, зазначено діагноз, група інвалідності друга, причина інвалідності - інвалід дитинства, непрацездатний, термін переогляду - безтерміново.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд, не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

За змістом позовної заяви позивач посилається на те, що ОСОБА_3 є інвалідом другої групи з дитинства з психіатричного захворювання, він в судовому порядку визнаний недієздатним, а тому він не може самостійно вчиняти будь-які дії правового характеру, навіть якщо такі дії не суперечать його правам, що виходить з вимог частини другої статті 41 ЦК України, оскільки він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Станом на 01.02.2013, на час укладення договору оренди землі, ОСОБА_3 , був позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком судово-психіатричного експерта № 381 від 25.09.2020 (а.с.98-100).

Суд приймає висновок судово-психіатричного експерта № 381 від 25.09.2020, як належний доказ у справі, не ставить його під сумнів, оскільки він отриманий передбаченим законом способом, не суперечить іншим матеріалам справи, виконаний у відповідності до вимог діючого законодавства, повноважними на це особами.

Сторонами не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності вказаного вище висновку експерта.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, підписуючи договір оренди землі б/н від 01.02.2013 ОСОБА_3 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Наявність оспорюваного правочину порушує законні права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою в інтересах ОСОБА_3 , як приватною власністю, а тому його порушені права підлягають судовому захисту.

Виходячи з аналізу наведених норм права, з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, а також висновку експертизи, суд доходить висновку, що договір оренди землі б/н від 01.02.2013 має бути визнаний недійсним, оскільки він був підписаний ОСОБА_3 , який в подальшому був визнаний недієздатною особою, а на момент вчинення правочину не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення такого договору, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення повністю.

Щодо доводів позивача про наявність підстав для визнання договору оренди землі недійсним з підстав того, що ОСОБА_3 договір не підписував суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не підписував оспорюваний договір оренди землі.

Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до суду не надходило.

Інші докази, в тому числі не можливість перебування ОСОБА_3 в день підписання договору на території Монастирищенського району в матеріалах справи також відсутні, а тому суд вважає, що вказані обставини позивачем не доведені та не можуть бути підставою для задоволення позову.

Нормами ст.182 ЦК України передбачена обов`язкова державна реєстрація права власності на нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню . У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Так, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; про скасування державної реєстрації прав.

Підставою реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим № 7123488500:03:001:0518 згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.05.2014 ( а.с. 37) є договір оренди землі з додатками серія та номер: б/н, виданий 01.02.2013. Орендар: Селянське (фермерське) господарство Юлія , орендодавець (власник): ОСОБА_3 , до висновку про недійсність якого дійшов суд, а тому суд вважає, що вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123488500:03:001:0518 згідно договору оренди землі від 01.02.2013 укладеного між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством Юлія підлягає до задоволення.

Щодо доводів представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з даною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд погоджується з доводами представника відповідача в частині того, що відповідно до ч. 4 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного, а також опікун зобов`язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах (ч. 1 ст. 72 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як опікун недієздатного ОСОБА_3 , вживав заходи щодо отримання інформації з приводу наявності майна підопічного, його стану та інше про, що свідчить зокрема і Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.04.2017 ( а.с.7). За змістом довідки відсутня інформація про реєстрацію іншого речового права, а саме оспорюваного договору оренди землі від 01.02.2013.

Натомість, інформація про реєстрацію оспорюваного договору оренди землі вд 01.02.2013 міститься в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.01.2020 ( а.с. 8).

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що він дізнався про договір оренди земельної ділянки від 01.02.2013 року, тільки в 2020 році, коли отримав відповідь з Монастирищенської державної адміністрації та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 197164738 сформовану 22.01.2020 (а.с.8, 11).

В судовому засіданні позивач повідомив про те, що про наявність договору дізнався в 2017- 2018 роках.

Представником відповідача не надано належних та допустимих доказів, що ОСОБА_3 або його опікун ОСОБА_1 отримали примірник договору з моменту його реєстрації у 2014 році, доказів того, що опікуна будь-яким іншим способом повідомлено про наявність оспорюваного договору, зокрема і шляхом сплати орендної плати на умовах та в розмірі, який визначений договором оренди землі тощо.

Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що про укладення оспорюваного правочину позивач ОСОБА_1 дізнався в 2017- 2018 року та так і не отримав копію договору, суд дійшов висновку про те, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 31.01.2020, то позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Отже посилання представника відповідача на те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту коли позивач став опікуном ОСОБА_3 , а саме з 08.05.2013, суд визнає таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18).

Аналогічний висновок про те, що перебіг позовної давності починається не з моменту укладення договору оренди землі, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права був зроблений Верховним Судом у постанові 21 лютого 2019 року справа № 451/354/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, а тому вказана обставина не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Юлія , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уманська районна державна адміністрація про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації задоволити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н укладений 01.02.2013 між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством Юлія , з кадастровим номером 7123488500:03:001:0518 площею 2,5353 га, яка розташована в адміністративних межах Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123488500:03:001:0518 згідно договору оренди землі від 01.02.2013 укладеного між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством Юлія .

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Юлія на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 10.11.2004 Монастирищенським РВ УМВС України у Черкаській області в інтересах: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство Юлія , код ЄДРПОУ 32033461, місце знаходження: вул Миру, 63 с. Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уманська районна державна адміністрація, місце знаходження: площа Соборності 1 м. Умань Черкаська область, код ЄДРПОУ 04061292.

Повний текст рішення складено 14 квітня 2021 року.

Суддя: Мазай Н.В.