Постанова

від 12.04.2021 по справі 203/3545/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2791/21 Справа № 203/3545/20 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення та зобов`язання надати відповідь на звернення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення та зобов`язання надати відповідь на звернення(а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є співвласницею квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий , виконавчим комітетом якого є правління. За поясненнями позивачки, вона звернулась до відповідача з заявою за вих. № 2 від 21.08.2020 року про надання письмової відповіді щодо розшифровки заявленої у відповіді правління за вих. № 1 від 27.07.2020 року заборгованості станом на 27.07.2020 року в розмірі 94 912,57 грн за статтями витрат на утримання будинку і прибудинкової території у взаємозв`язку із періодом виникнення такої заборгованості за відповідними статтями. Вказана заява була вручена нарочно члену правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий - 26.08.2020 року. Проте станом на момент звернення до суду з позовом, тобто 35 днів поспіль відповідач порушив вимоги ст. 20 Закону України Про звернення громадян щодо строків надання відповіді ані по суті, ані щодо мотивів неможливості надання відповіді в межах встановленого строку, мотивів встановлення додаткового терміну для відповіді.

Просила суд визнати протиправною бездіяльність правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 за вих. № 2 від 21.08.2020 року; зобов`язати правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий надати письмову відповідь по суті на заяву ОСОБА_1 за вих. № 2 від 21.08.2020 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2020 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (а.с. 74-78).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с. 81-83).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий не скористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивач реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного права, яке полягало у ненаданні відповідачем відповіді на її заяву за вих. №2 від 21.08.2020 року, обраний позивачем спосіб захисту був реалізований фактом надання відповіді по суті звернення в ході судового розгляду справи, а незгода позивача з відповіддю по суті становить інший предмет спору.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву позивача за вих. № 2 від 21.08.2020 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; форма власності - приватна, частка - 1/1 (а.с. 5).

Власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Парковий (а.с. 32).

Позивач як співвласник звернулась до правління ОСББ ЖК Парковий з заявою Щодо розшифровки заборгованості за статтями витрат і періодам виникнення за вих. № 2 від 21.08.2020 року на № 1 від 27.07.2020 року, в якій просила ОСББ письмово надати розшифровку зазначеної у відповіді правління за вих. №1 від 27.07.2020 року заборгованості станом на 27.07.2020 року в розмірі 94912,57 грн за статтями витрат на утримання будинку і прибудинкової території у взаємозв`язку із періодом виникнення такої заборгованості за відповідними статтями. Вказана заява була отримана членом правління А.В. Яковенком - 26.08.2020 року, що підтверджується відповідною відміткою на вказаній заяві (а.с. 4).

Після звернення позивача до суду головою ОСББ ЖК Парковий Колесніковим В.Й. позивачу було надано лист за вих. № 0710/2020 від 07.10.2020 року з відповіддю на її лист щодо розшифровки заборгованості за статтями витрат і періодам виникнення, а також додані акти звірки по всім платежам та внескам, а також повну розшифровку складових витрат, на підставі яких нараховувались суми щомісячних платежів у взаємозв`язку з періодом виникнення заборгованості, які позивач отримує щомісячно разом з рахунками (а.с. 56-59).

За відомостями зі статуту ОСББ ЖК Парковий , виконавчим органом об`єднання є правління. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених Статутом (п.12). До компетенції правління належать, зокрема, підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту, ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання (п.14) (а.с. 31-42).

Відповідно до ч. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом.

Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначені обов`язки співвласника, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , співвласник має право ознайомлюватись з протоколами загальних зборів, робити з виписки й одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання. Вказана норма Закону закріплює й обов`язок об`єднання на вимогу співвласника надати йому для ознайомлення свої фінансові звіти.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Закон статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації.

Об`єднання на вимогу співвласника зобов`язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.

Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.

Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників.

Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про звернення громадян (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально - економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про звернення громадян , звернення, оформлені належним чином подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про звернення громадян передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та громадянина про результати розгляду.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про звернення громадян , громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про звернення громадян , звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як зазначено в ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст. 15, ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, яка відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладені обставини справи та норми права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач реалізував своє право на звернення до суду за захистом порушеного права, яке полягало у ненаданні відповідачем відповіді на її заяву за вих. №2 від 21.08.2020 року, обраний позивачем спосіб захисту був реалізований фактом надання відповіді по суті звернення в ході судового розгляду справи, а незгода позивача з відповіддю по суті становить інший предмет спору, у зв`язку з чим прийшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 800 грн., оскільки розмір судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, пропорційним, співмірним та підтверджений належними доказами.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Доводи скарги щодо упередженості суду при оцінці доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зводяться до незгоди з такою оцінкою, однак, оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Доводи скарги стосовно того, що суд не дослідив зміст відповіді, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони зводяться до незгоди заявника зі змістом відповіді, проте, зміст відповіді не є предметом розгляду у вказаній справі, оскільки предметом розгляду було ненадання такої відповіді у строки встановлені законодавстовм та зобов`язання її надати.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров