Постанова

від 14.04.2021 по справі 196/234/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2172/21 Справа № 196/234/20 Суддя у 1-й інстанції - Гудим О. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанське-Агро", виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року до Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанське-Агро", виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанське-Агро", виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати - задоволено.

Розірвано додаткову угоду від 21 серпня 2015 року до Договору оренди земельної ділянки від 01.04.2010 року, зареєстрованого Царичанським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП ЦДЗК 06 травня 2011 року за №12256000400157, про викладення договору від 01.04.2010 року у новій редакції, між ОСОБА_2 ((ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (ЄДРПОУ 30508364) на земельну ділянку площею 3,5904 га, кадастровий номер 1225680500:03:006:0642.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (ЄДРПОУ 30508364) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 19906,50 грн., пеню у розмірі 1926,09 грн., інфляційні витрати у розмірі 1173,93 грн., три відсотка річних 597,19 грн., а всього 23603 (двадцять три тисячі шістсот три) грн. 71 коп.

Припинено право оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (ЄДРПОУ 30508364), яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису 10894596, дата державної реєстрації: 17.08.2015, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень: № 23855060 від 21.08.2015, та припинено право суборенди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Царичанське-Агро (ЄДРПОУ 41657062), яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису 30201411, дата державної реєстрації: 06.02.2019, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень: № 45428336 від 08.02.2015, кадастровий номер земельної ділянки1225680500:03:006:0642, площа 3,5904 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (ЄДРПОУ 30508364), яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису 10894596, дата державної реєстрації: 17.08.2015, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень: № 23855060 від 21.08.2015 року та скасовано державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки Товаристваз обмеженою відповідальністю Царичанське-Агро (ЄДРПОУ 41657062), яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису 30201411, дата державної реєстрації: 06.02.2019 року, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень: № 45428336 від 08.02.2015 року, кадастровий номер земельної ділянки 1225680500:03:006:0642, площа 3,5904 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (ЄДРПОУ 30508364) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 2379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 04 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА (ЄДРПОУ 30508364) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Царичанському районі Дніпропетровської області повернути ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 :

- сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. в Кам`янському відділенні АТ "А-Банк" згідно квитанції №МР_АВ201087S00_12503744 від 18.02.2020 року на р/р UA958999980313161206000004353, МФО 899998, ЄДРПОУ 37901650, одержувач УДКС у Царичанському районі, 22030001, банк одержувача Казначейство України (ЕАП) в м.Київ;

- сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. в Кам`янському відділенні АТ "А-Банк" згідно квитанції №МР_АВ201087S00_12503678 від 18.02.2020 року на р/р UA958999980313161206000004353, МФО 899998, ЄДРПОУ 37901650, одержувач УДКС у Царичанському районі, 22030001, банк одержувача Казначейство України (ЕАП) в м.Київ;

- сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., в Кам`янському відділенні №1 АТ "Ідея Банк" згідно квитанції №ПН1419899 від 26.02.2020 року на р/р UA958999980313161206000004353, МФО 899998, ЄДРПОУ 37901650, одержувач УДКС у Царичанському районі, 22030001, банк одержувача Казначейство України (ЕАП) в м.Київ.

В апеляційній скарзі ТОВ «Україна» просить скасувати рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року у цивільній справі №196/234/20 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Відзивів на апеляційну скаргу ТОВ «Україна» на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія ДП №037151, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010413501614, батько позивача - ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 3,5904 га, кадастровий номер 1225680500:03:006:0642, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бабайківської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.18).

Відповідно до договору оренди землі від 01.04.2010 року, зареєстрованого Царичанським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП ЦДЗК 06 травня 2011 року за №12256000400157, батько позивача ОСОБА_2 передав в строкове платне користування орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю Україна вказану вище земельну ділянку (а.с.11, 12).

Договір укладено на 5 років. Державна реєстрація договору оренди здійснена 04 травня 2011 року.

Згідно акту прийому-передачі від 01.04.2010 року, ОСОБА_2 передав орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю Україна земельну ділянку площею 3,5904 га в натурі (на місцевості), згідно плану-схеми земельної ділянки (а.с.13-15).

У 2015 році батько позивача ОСОБА_2 підписав з Товариством з обмеженою відповідальністю Україна додаткову угоду від 21 серпня 2015 року до договору оренди землі від 01.04.2010 року, за якою земельну ділянку для сільськогосподарського товарного виробництва площею 3,5904 га, кадастровий номер 1225680500:03:006:0642, передано орендарю в оренду строком на 15 (п`ятнадцять) років, до 04.05.2026 року (а.с.16, 17).

За інформаційною довідкою №200281160 від 14.02.2020 року та відповідно до копії реєстраційної справи, договору суборенди між ТОВ "Україна" та ТОВ "Царичанське-Агро" від 01.01.2018 року, зареєстрованого 08.02.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Україна та TOB Царичанське-Агро укладено договір суборенди землі строком до 04.05.2026 року на земельну ділянку для сільськогосподарського товарного виробництва площею 3,5904 га, кадастровий номер 1225680500:03:006:0642 (22-24, 76-88).

Відповідно до умов додаткової угоди від 21 серпня 2015 року, договір оренди землі від 01.04.2010 року викладено в новій редакції.

Отже, згідно п. 2.1. договору, в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 1225680500:03:006:0642, загальною площею 3,5904 га, у тому числі за складом угідь: рілля - 3,5904га, сіножаті - 0, пасовища - 0 га.

Відповідно до п. 2.3. договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01 січня 2015 року становить 132710, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, Договір укладено строком на 15 років.

Відповідно до п.4.1 договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Щорічна орендна плата за земельну ділянку складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На дату укладення цього договору щорічна орендна плата у грошовому виразі складає 6635,50 грн., із якої вираховуються податки та збори Орендодавця згідно Податкового кодексу України.

Також, орендна плата може вноситися Орендарем за домовленістю з Орендодавцем у натуральній (надання продукції) та/або відробітковій формі, про що складається відповідний додаток до договору оренди землі.

Проте, домовленості між Орендарем та Орендодавцем щодо виплати орендної плати у натуральній (надання продукції) та/або відробітковій формі не було, відповідний додаток до договору оренди землі відсутній.

Виплата орендної плати у грошовій формі здійснюється у гривнях на картковий рахунок Орендодавця в ПАТ КБ Приватбанк , реквізити якого Орендодавець зобов`язується повідомити Орендарю та/або через касу орендаря та/або через підприємство поштового зв`язку.

Відповідно до п. 4.2. договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Відповідно до п. 4.3. договору, Орендар вносить щорічну орендну плату протягом року, одним або кількома платежами. За перший рік орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди. В подальшому щорічна орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день несплати.

Відповідно до п. 9.2. договору, Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за землю.

Відповідно до п. 12.3. договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її в використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 12.6. договору, у випадку смерті Орендодавця усі права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємця(ів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_2 помер, спадкоємцем є його син - ОСОБА_1 , позивач в даній справі, про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом в реєстрі за №251 від 19.03.2018р. Право власності на земельну ділянку площею 3,5904 га, кадастровий номер 1225680500:03:006:0642, було зареєстровано за позивачем 19.03.2018 року, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №117587633 від 19.03.2018 року (а.с.19, 20).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

За вказаних обставин до позивача перейшли всі права та обов`язки Орендодавця за додатковою угодою від 21 серпня 2015 року та договором оренди земельної ділянки від 01.04.2010 року.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.21 закону Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 8 Закону України Про оренду землі , орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, ч.2 ст.537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 п.1 Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (зі зімнами та доповненнями) державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.

Сторони правочину, в тому числі і попереднього, можуть домовитись про депонування грошових сум у депозиті нотаріуса з метою виконання зобов`язань та наступного їх безготівкового перерахування нотаріусом особі, на ім`я якої вони були внесені безготівковим шляхом, у зв`язку з настанням певної події, що обумовлена договором.

Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

При цьому, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (зі зімнами та доповненнями) не визначено, що боржник повинен надати докази того, що кредитор живий. Також, не визначено обов`язку нотаріуса встановлювати, чи живий кредитор, на ім`я якого відкривається депозит. Отже, ані нотаріус, ані агропідприємство-боржник не зобов`язані вишукувати спадкоємців. Тобто агропідприємства фактично можуть у заяві вказувати відомості про орендодавця-кредитора (які зазначені в договорі оренди землі), незалежно від того, чи він живий, чи є в нього спадкоємці і чи відомі їхні дані.

Внесення грошових сум у депозит нотаріуса може проводитися будь-яким шляхом: внесенням готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунка орендаря на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Як підтвердження внесення грошових сум нотаріус видає орендарю-боржнику квитанцію встановленого зразка. На прохання орендаря напис про внесок може бути зроблений на відповідному договорі оренди землі.

Розмістивши грошові кошти у депозиті нотаріуса, орендатор-боржник вважається таким, що повністю виконав свої зобов`язання.

Таким чином, законодавство України містить норми, які спрямовані на захист прав та інтересів добросовісних орендарів від дій недобросовісних орендодавців.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що позивач дійсно відповідно до ч.5 ст. 31 Закону України Про оренду землі , набувши право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язаний був повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Проте, ТОВ "Україна" всупереч вимогам ч.1 ст.526 ЦК України, згідно якої зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, не вжило будь-яких заходів щодо забезпечення виконаня умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до листа Царичанської державної нотаріальної контори №483/01-16 від 26.06.2020 року, надісланого до суду на виконня ухвали суду, в період з 12.01.2017 року і по теперішній час із заявою про внесення боргу (гроші) у депозит нотаріуса ТОВ "Україна" не зверталося (а.с.138).

Відповідно до довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.03.2020 року №60104 у ОСОБА_1 за період з першого кварталу 2018 року по четвертий квартал 2019 року доходи відсутні (а.с.67).

Отже, посилання відповідача, на ту обставину, що заборгованість зі сплати орендної плати виникла з вини позивача, який не повідомив орендаря про зміну власника орендованої ними земельної ділянки є безпідставною.

Доказів того, що ТОВ Україна здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави для висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати в грошовій формі, що являється підставою для розірвання додаткової угоди від 21 серпня 2015 року до Договору оренди земельної ділянки від 01.04.2010 року, зареєстрованого Царичанським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП ЦДЗК 06 травня 2011 року за №12256000400157, про викладення договору від 01.04.2010 року у новій редакції, між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю Україна на земельну ділянку площею 3,5904 га, кадастровий номер 1225680500:03:006:0642, та задоволення позову в цій частині.

За приписами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній установлюються законом.

Щодо позовних в частині припинення права оренди ТОВ "Україна" на земельну ділянку та в частині скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки, необхідно зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки відповідно до положень ЗК України, Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , виникнення права оренди на підставі укладеного договору залежить від державної реєстрації такого права, та з урахуванням існування підстав для розірвання спірного договору, а тому вимоги про скасування державної реєстрації права оренди за спірним Договором оренди землі №142, а також вимоги про припинення права оренди є похідними від вимоги про розірвання Договору оренди.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що оскільки існують правові підстави для розірвання Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки, тому похідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів виплати орендної плати у грошовій формі за 2017 - 2019 роки, тому на користь позивача підлягає стягненню орендна плата в грошовій формі в сумі 19906,50 грн.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки, відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасності та повноти виплати орендної плати, відповідно до зазначених норм цивільного законодавства та договору, тому за необхідне стягнути з відповідача штрафні санкції.

Наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості щодо стягнення орендної плати, трьох процентів річних від простроченої суми, пені та відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції в загальній сумі 23603 грн. 71 коп., колегія суддів вірним та таким, що проведений з дотриманням вимог чинного законодавства.

А тому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання орендної плати за роки починаючи з 2017 до 2019 роки, оскільки майно його(земельна ділянка) перебувала у користуванні юридичної особи та підставою такого користування з моменту укладання договору оренди була платність, тобто певна визначена сторонами договору оплата за користування земельною ділянкою. Вказаний обов`язок не припинився у зв`язку зі смертю орендодавця.

Посилання апелянта на те, що відсутність у товариства інформації про оформлення права власності на земельні ділянки за новим власником унеможливила проведення ТОВ «Україна» фактичних виплат орендної плати за договорами та спричинено саме суб`єктивною поведінкою позивача та не носить систематичний характер несплати, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за змістом п.4.3. договору, Орендар вносить щорічну орендну плату протягом року, одним або кількома платежами. За перший рік орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди. В подальшому щорічна орендна плата сплачується до 31 грудня поточного року.

Дані про повідомлення правонаступника щодо можливості отримання орендної плати за договором або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу (ст. 537 ЦК України), відкриттям рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, відповідачем суду не надано, тобто, відповідно до вимог ст. 537 ЦК України відповідач мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса нотаріальної контори, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року справа № 577/3866/17-ц, провадження № 61-58св18, 21 травня 2018 справа № 479/187/17, провадження № 61-4907св18.

Тому, встановивши, що відповідач не розрахувався з позивачем по орендній платі, у розмірі встановленому Договором, суд дійшов правильного висновку про наявність у нього невиконаних зобов`язань по Договору та обов`язок їх виконати за період оренди земельної ділянки в 2017-2019 роки.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо ТОВ «Царичанське-Агро» , яке не є по справі співвідповідачем, колегія суддів відхиляє, оскільки ТОВ «Царичанське-Агро» залучено до справи як третя особа і оскільки задоволені вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Україна , яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису 10894596, дата державної реєстрації: 17.08.2015, рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень: № 23855060 від 21.08.2015 року то скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Царичанське-Агро є похідними позовними вимогами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - залишити без задоволення .

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2020 року - залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова