Постанова

від 27.05.2009 по справі 13/590

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09:50

 27.05.2009 р.                                                                                 № 13/590

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант –Б»

до           Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про          скасування рішення щодо анулювання реєстрації ТОВ «Гарант –Б»як платника податку на додану вартість та відновлення ТОВ як платника ПДВ; про зобов’язання відновити Позивача в реєстрі платників податку на додану вартість.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, акт № 6692/29-203 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість від 24.04.2007 року складений без належних підстав та з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі –Закон про ПДВ) та просить поновити позивача в реєстрі платників податку на додану вартість.

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому останній зазначає, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва правомірно анулювала реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, посилаючись на п.п. «ґ»п.9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на  додану вартість», оскільки позивач протягом дванадцяти послідовних місяців надавав податковому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Б»зареєстровано 24.02.2003 р. Голосіївською районною у м. Києві Державною адміністрацією, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 32373934 та видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 052630.

Відповідно до довідки відповідача № 29675/10/19-2021 від 15.12.2004 року позивача було прийнято на податковий облік ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва.

24.12.04 р. Позивачу було видано свідоцтво № 37093511 про реєстрацію платника податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер 323739326502.

В період з серпня 2005 року по лютий 2007 року Позивач подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з нульовими показниками (декларації містяться в матеріалах справи). У подальшому 06.11.2008 року Позивачем було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року  де ТОВ «Гарант - Б»задекларовано податковий кредит (що не було включено при складанні декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року) у розмірі 70,00 грн. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період.

16.01.2006 року позивачем було укладено договір № 110-06 на проведення робіт з сертифікації (технічний нагляд за виробництвом кондиціонерів торгової марки REE») на виконання умов якого 23 березня 2006 року було сплачено кошти в сумі 420,00 грн, що підтверджується випискою банку. Таким чином позивачем задекларовано в березні 2006 року оподатковувані операції, загальна сума яких без податку на додану вартість складає 350,00 грн., та сума податку на додану вартість становить 70,00 грн. Факт наявності оподатковуваних операцій у позивача в березні 2006 року підтверджує податкова накладна № 397 від 23.03.2006 року  на загальну суму з ПДВ 420,00 грн., копію якої долучено до матеріалів справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Починаючи з липня 2007 року, на підставі Договору № 19-417/2663 від 27.04.2007 року про забезпечення електронного документообігу платника податків з Державною податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку, Позивачем звіти до ДПІ здавались в електронній формі.

10.07.2008 року ТОВ «Гарант - Б»було проведено перереєстрацію за № 1 068 107 0004 002451 у зв'язку зі зміною місцезнаходження та отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 214431. До ДПІ в Голосіївському районі м. Києва було подано заяву (зареєстрована Відповідачем 16.07.08р) про видачу нової довідки 4-ОПП у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи.

У видачі зазначеної довідки 4-ОПП Позивачу було відмовлено. Відповідач зазначив, що у нього відсутні докази щодо знаходження ТОВ «Гарант - Б»за зареєстрованою юридичною адресою та необхідністю отримати в податковій міліції довідку про підтвердження місцезнаходження.

Під час здачі звіту електронною поштою за липень 2008 року (зареєстрований ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва за № 178645 від 19.08.2008 року) на адресу ТОВ «Гарант - Б»надійшло повідомлення про те, що його анульовано з реєстру платників податку на додану вартість з 24.04.2007 року

Згідно акту №6692/29-203 від 24.04.07 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість комісією було встановлено, що «платник подає податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок що підтверджується довідкою від 05.04.2007 р. №441-15/20-236». Також в акті зазначено, що платник подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з березня 2006 року по лютий 2007 р. з нульовими показниками які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.

Комісією було прийнято рішення про анулювання реєстрації Позивача як платника податку на додану вартість на підставі пп.«ґ»п.9.8 ст. 9 Закону про ПДВ та абз. 1 пп.25.2.1 п.25 «Положення про реєстр платників податку на додану вартість»затвердженого наказом ДПА України від 01.03.00 р. № 79 (зі змінами та доповненнями) (надалі –Положення ДПА).

Як зазначає Позивач під час проведення внутрішнього аудиту ТОВ "Гарант - Б»було виявлено бухгалтерську помилку, а саме, до декларації не було включено податковий кредит за послуги, надані Державним підприємством «Державний сертифікаційний центр синтетичних миючих засобів та виробів електронної техніки «ЕЛХІМ»за договором № 110-06 від 16.01.2006 р. Підтвердженням виконання робіт є акт здачі-приймання робіт від 23.03.2006 року.

У зв'язку з цим, 06.11.2008 року Позивачем було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року (зареєстрований ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва за № 247214), де ТОВ «Гарант - Б»задекларовано податковий кредит (що не було включено при складанні декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року) у розмірі 70,00 грн. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

У п. 1.3. ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що платник податку  це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. «а» п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

В період з серпня 2005 року по лютий 2007 року позивач подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість з нульовими показниками.

У подальшому 06.11.2008 року Позивачем було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року  де ТОВ «Гарант - Б»задекларовано податковий кредит (що не було включено при складанні декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року) у розмірі 70,00 грн. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період.

Відповідно до пп.«ґ»п. 9.8. ст. 9 Закону про ПДВ реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Згідно п. 1.4. ст. 1 вказаного вище Закону поставка  товарів  - будь-які операції, що здійснюються згідно  з  договорами  купівлі-продажу,  міни,  поставки та іншими цивільно-правовими договорами,  які  передбачають  передачу  прав власності  на  такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання,   а   також   операції  з  безоплатної  поставки товарів (результатів  робіт)  та  операції  з  передачі майна орендодавцем (лізингодавцем)  на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати  та  передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Закон (пп.. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3) об'єктом оподаткування визначає є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Відповідно до Цивільного Кодексу України (ст. 712) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне тлумачення поставки містить Господарський Кодекс України (ст. 265).

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підтвердженням того, що послуги з технічного нагляду, відповідно до договору № 110-06 від 16.01.2006 року використовувались позивачем в межах його господарської діяльності є митні декларації, відповідно до яких було імпортовано на територію України кондиціонери торгової марки »та видаткові накладні з наявними довіреностями, що підтверджують реалізацію та отримання зазначених кондиціонерів (оригінали документів оглянуті в судовому засіданні).

Судом враховується, що під будь-якими операціями, слід розуміти, й придбання товарів, адже в операції купівлі-продажу беруть участь дві сторони –продавець і покупець. Отже, якщо покупець відображає у своєму податковому обліку суми податку на додану вартість, нараховані постачальниками, то він теж має оподатковувані поставки. Таким чином, поняття оподатковувані поставки включає в себе і податкові зобов’язання і податковий кредит.  

На думку суду, відповідач невірно трактує положення зазначених норм законодавства, оскільки під оподатковуваними ставками він розуміє виключно відсутність у платника податку податкових зобов’язань.

Тобто, саме відсутність поставок, а не відсутність податкових зобов’язань, є підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Згідно з пп.25.2.1. п. 25 Положення ДПА, органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, довідки про результати документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, складеної підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб, яка свідчить про відсутність у платника податку оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону).

В пп. 25.2.2 п. 25 вказаного Положення закріплено процедуру прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Таким чином, прийняттю податковим органом рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ має передувати проведення документальної невиїзної перевірки платника податків та складення відповідного акта.

Зі змісту п.1.11 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства  (далі –Наказ № 327) вбачається, що для проведення невиїзної планової документальної перевірки податковий орган повинен надіслати платнику податків письмове запрошення і в разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Суд встановив, що Відповідачем не було дотримано вимог Наказу № 327 щодо направлення позивачу запрошення на перевірку. Також на адресу Позивача Відповідачем не було направлено акт від 24.04.07 р. №6692/29-203 відповідно до якого останній прийняв рішення анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Гарант-Б», а про існування оскаржуваного акту Позивач дізнався в серпні 2008 року.

Враховується також і те, що 06.11.08 р. Позивачем було подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року де Позивач задекларував податковий кредит у розмірі 70,00 грн. у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період. Позивач задекларував в березні 2006 року оподатковувані операції, загальна сума яких без податку на додану вартість складає 350,00 грн., а сума податку на додану вартість складає 70,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 397 від 23.03.2006 року.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція  судів  поширюється  на  всі  правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.                                                            

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати рішення оформлене актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.04.07 р. №6692/29-203 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - Б»з дати його складання.

3.Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва відновити товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант –Б»в Реєстрі платників податку на додану вартість.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант –Б»3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 11.06.09 р.