Постанова
від 23.03.2021 по справі 173/962/18
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/443/21 Справа № 173/962/18 Головуючий у першій інстанції: Петрюк Т. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АКТ , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності за набувальною давністю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АКТ , Верхньодніпровська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, щовона є фактичним власником трикімнатної квартири, загальною площею 51.1 кв.м., (житлова площа 35.5 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Дану квартиру було виділено чоловікові позивача ОСОБА_4 в 1993 році для проживання з сім`єю, з яким вона працювала на Верхньодніпровському заводі Керміконд . Одназу до квартири було заселено три сім`ї, які згодом отримали інше житло в зв`язку з розширенням, отже за рішенням профкому та адміністрації всі три кімнати було виділено позивачу, тому вона фактично мешкає та володіє квартирою з березня 1994 року. За весь час після заселення вона продовжує добросовісно, відкрито і безперервно утримувати і володіти квартирою, сплачуючи комунальні послуги. В зв`язку з визнанням державного заводу Керміконд банкрутом, згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2008 року та відкриття ліквідаційної процедури строком до 08.01.2009 року, на підставі звернення ліквідатора банкрута № П-224 від 16.07.2009 про прийняття житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 будинок було передано на баланс об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку АКТ , про що прийняте рішення Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області № 144/2-32-5 від 24.09.2009 року. Позивачу стало відомо про приватизацію частини її квартири відповідачем у справі, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 року, яке видане на підставі розпорядження ДП Завод Керміконд № 1 від 18.02.2008 року. Однак, позивач вважає, що відповідачем безпідставно набуте право власності на квартиру; власником вказаного нерухомого майна є вона, позивач. Оскільки будинок знаходиться на балансі ОСББ АКТ , на звернення позивача головою правління ОСББ 27.09.2017 року винесене рішення № 45 про надання згоди на приватизацію її квартири, вказане рішення разом з іншими документами було передано третій особі для розгляду та реєстрації права власності, але згодом їй було повідомлено в усному порядку, що дане рішення прийняте не органом приватизації, тому юридичних підстав для здійснення державної реєстрації не існує. Тому, позивач просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 04.03.2008 року, видане згідно розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд № 1 від 18.02.2008 року; визнати за ОСОБА_2 , право власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 51,1 кв.м., (житлова площа 35.5 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що з 09.01.2008 року він відкрито користувався квартирою АДРЕСА_2 а загальною площею 25,9 кв.м, житловою площею 11,2 кв.м., яка у відповідності до технічного паспорту на квартиру, виготовленого 27.02.2008 року, має наступні характеристики: складається з однієї кімнати площею 11,2 кв.м., кухні площею 5,7 кв.м., душової кімнати площею 1,1 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м. коридору площею 5,2 кв.м., умивальні площею 0,8 кв.м. вбудованих шаф 0,4 і 0,4 кв.м. ОСОБА_1 зазначає, що вмежах діючого законодавства 04.03.2008 року на підставі розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд йому було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого він набув право власності на дану квартиру. Право власності на квартиру зареєстроване в КП Верхньодніпровське БТІ 05.03.2008 року про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Право власності зареєстроване за реєстраційним номером 22367228 за номером 46 в книзі № 1. Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 . Зі слів суміжних сусідів, починаючи з 2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в квартирі не з`являються, а починаючи з січня 2008 року за комунальні послуги не сплачують, кореспонденції за даною адресою не отримують, їх особистих речей, окрім старих меблів в їх двох кімнатах немає . Ремонтних робіт по поліпшенню кімнат у період з січня 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не робили, оскільки ОСОБА_1 постійно проживає у своїй кімнаті і вхід до їх кімнати можливий лише через його коридор. Про обставини, що в кімнатах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишились меблі ОСОБА_1 відомо зі слів самої ОСОБА_2 , коли вона вивозила свої речі, рік не пам`ятає, оскільки це було дуже давно. Після цього він жодного разу не бачив відповідачів у їх кімнатах. Тому, позивач за зустрічним позовом просить визнати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 та зняти їх з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року задоволено частково позовні вимоги за первісною позовною заявою ОСОБА_2 , вирішено визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 березня 2008 року, видане згідно розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд № 1 від 18.02.2008 року на ім`я ОСОБА_5 , 1984 року народження, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; в задоволенні решти позовних вимог за первісною позовною заявою відмовлено; відмовлено у задоволенні вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 ; стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 704,80 грн, за сплачений судовий збір; стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 840,80 грн; вирішено понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,05 грн, сплачені за зустрічною позовною заявою покласти на ОСОБА_6 .

Додатковим рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 1500,00 грн, на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та просить передати його на розгляд новому складу суду, або ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити позовні вимоги по зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, додаткового рішення в частині задоволення первісних позовних вимог та в частині розподілу судових витрат, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 з 19.06.2001 року, що підтверджується копією паспорту, копією домової книги та копією довідки, виданої ОСББ АКТ № 3 від 08 лютого 2018 року (а.с.9, 12-13, 14 т.1).

Відповідно до копії технічного паспорту, складеного 07.12.2017 року, в користуванні ОСОБА_2 перебуває квартира АДРЕСА_2 , розташована на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку, яка складається з двох кімнат житловою площею 24,1 кв.м.: перша кімната - 12,2 кв.м., друга кімната - 11,9 кв.м. та вбудована шафа площею 1,1. кв. м. (а.с.17 т.1).

Згідно рішення Верхньодніпровської міської ради №144/2-32-V від 24.09.2009, будинок по АДРЕСА_5 переданий на баланс та обслуговування об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку АКТ (а.с.19 т.1).

Відповідно до рішення № 45 від 27.09.2017 року ОСББ АКТ , ОСОБА_2 вирішено надати згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_3 (а.с.21 т.1).

З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 вбачається, що дане свідоцтво видане державним підприємством Завод Керміконд на об`єкт: квартиру. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Власником житла зазначений Секрєт ОСОБА_9 . Форма власності приватна, частка 1/1. Опис об`єкта: загальна площа: 25,9 кв.м; житлова площа 11,2 кв.м.; квартира № НОМЕР_2 , А-5, 25,9 кв.м. Підстава - розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд від 18.02.2008 року №1 ; керівник органу приватизації - О. Секрет. На підставі зазначеного свідоцтва за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на дане житлове приміщення, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальна площа: 25,9 кв.м; житлова площа 11,2 кв. м.; квартира № НОМЕР_2 , А-5, 25,9 кв.м. (а.с.29, 30 т.1).

Відповідно до постанови господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2008 року по справі №Б24/268/01, державний завод Керміконд м. Верхньодніпровськ (ЄДРПОУ 14312424) визнаний банкрутом (а.с.32-33 т.1).

Відповідно до адресної довідки, ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41 т.1).

Згідно рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2011 року по справі №2-165/2011 встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та дирекцією заводу Керміконд був укладений договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , предметом якого була кімната 11.2 кв. м. Рішення суду набрало законної сили 02.09.2011 року.

Рішенням виконкому Верхньодніпровської міської ради від 25 жовтня 2006 року № 912 було надано статус житлового будинку на 59 квартир гуртожитку заводу Керміконд по АДРЕСА_5 за умови виконання згідно із встановленим порядком необхідних заходів щодо відповідності вимогам чинного законодавства - ДБН В 2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та інших умов, визначених актом, що додається. Зобов`язано адміністрацію заводу внести зміни в технічну документацію в комунальному підприємстві Верхньодніпровське БТІ та забезпечити оформлення договорів найму житлових приміщень згідно чинного законодавства.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2011 року також встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 , яка, на час його постановлення, ніким не приватизована (а.с.116-118 т.1).

Судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Так, свідок ОСОБА_10 пояснила, що на підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала сім`я ОСОБА_16 , якій було виділено дві кімнати в гуртожитку, в третій кімнаті проживала інша сім`я. Потім сім`я, яка проживала в одній кімнаті отримала інше житло і всі три кімнати займали ОСОБА_16 . В зв`язку з погіршенням економічної ситуації в державі ОСОБА_2 змушена була виїхати за межі держави в пошуках роботи, так як потрібно було навчати доньку. Проте вона постійно приїздила на Україну, користувалась житловим приміщенням. Вносила необхідні платежі. Відповідача ОСОБА_1 , ніхто із керівництва ОСББ ніколи у спірній квартирі не бачив та ОСББ навіть не було відомо про приватизацію ним квартири, так як будь-якої згоди та дозвільних документів він не отримував. Про те, що квартира приватизована ОСОБА_1 ,. стало відомо лише коли в 2017 році ОСОБА_2 вирішила приватизувати належне їй житлове приміщення.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що з сім`єю ОСОБА_16 вона дружить з 1993 року. З цього часу ОСОБА_2 , були виділені кімнати в гуртожитку, а іншу кімнату займала сім`я ОСОБА_17 , яка в 1999 році отримала окрему квартиру. Ще раніше ОСОБА_2 , хотіла приватизувати квартиру, але не змогла цього зробити, оскільки стало відому про реєстрацію в даній квартирі ОСОБА_1 , з цього приводу як їй відомо спір розглядався в суді. А також колишній директор, батько відповідача не надавав їй згоди на приватизацію. В 2013 році відповідач поселив в квартиру квартирантів. ОСОБА_2 в квартирі не проживала, але оплачувала послуги, періодично приїздила та користувалась квартирою. Крім того, в квартиру постійно приїздила мати ОСОБА_2 та підтримувала її в належному стані.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з 2007 року вона є головою правління СББ АКТ . Відповідач ОСОБА_1 не був прописаний в зазначеному будинку взагалі. В квартирі ІНФОРМАЦІЯ_2 була прописана лише сім`я ОСОБА_16 . Але була втрачена домова книга на даний будинок і потім з`явилась реєстрація ОСОБА_1 Квартира 403 складається із двох суміжних приміщень. Має одну кухню, туалет, душ. Згодом стало відомо, що відповідач приватизував квартиру, проте вона не може пояснити якими чином було видане свідоцтво про приватизацію і вважає дану приватизацію незаконною. На даний час в квартирі зайнята одна кімната, але ОСОБА_1 , вона там ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 , в спірній квартирі проживала ОСОБА_2 . Спочатку вона займала дві кімнати, а потім директор виділив їй і третю кімнату. В зв`язку з погіршенням економічної ситуації заробітку на заводі не було, а згодом завод взагалі був визнаний банкротом, тому ОСОБА_2 , виїхала на заробітки, проте до квартири приїздила часто. В квартирі знаходились її речі. Дана квартира має один коридор, кухню та складається з двох і однієї кімнати. Відповідач є сином директора заводу і ніколи в даній квартирі не мешкав. Про приватизацію кімнати їй стало відомо від голови правління ОСББ, але вважає приватизацію неправильною, оскільки квартира має один вхід.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_2 , працювала на заводі. Період закінчення її роботи їй не відомий, так як вона звільнилась раніше. Але вони продовжували зустрічатись із ОСОБА_2 ; вона знає, що ОСОБА_16 проживала в квартирі АДРЕСА_3 . Вона не знає, чи ОСОБА_2 виділялись всі кімнати чи частина.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що квартира, яку займає ОСОБА_2 , складає небезпеку для її квартири, оскільки часто в ній ніхто не проживає. Були випадки, коли пошкоджувались комунікації в квартирі ОСОБА_2 та затоплювало її квартиру, що викликало необхідність у проведенні ремонту. Відповідач ОСОБА_1 ніколи не проживав у зазначеній квартирі. ОСОБА_2 проживала в квартирі до того часу, поки виїхала на заробітки. В даний час в квартирі проживає квартирант, який говорив їй (свідку), що зробив ремонт. Їй відомо, що ОСОБА_2 проживала в двох кімнатах, а третя кімната була вільною. Квартира має спільну кухню, коридор та санвузол.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, необхідно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав .

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 року, видане державним підприємством Завод Керміконд на квартиру АДРЕСА_3 на підставі розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд 18.02.2008 року №1.

Саме розпорядження Державного підприємства Завод керміконд 18.02.2008 року №1, на підставі якого виникло право власності Секрєт В.О. на зазначену вище квартиру, породжує певні права та обов»язки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18 та постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином.

Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі №916/1986/18.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що позовна заява не містить вимоги про оспорювання чи скасування розпорядження Державного підприємства Завод керміконд 18.02.2008 року №1, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 року, видане державним підприємством Завод Керміконд на квартиру АДРЕСА_3 ; враховуючи, що оригінал чи копія вказаного розпорядження ні місцевому, ні апеляційному судам не надані, а клопотання про їх витребування не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судових засідань, - колегія приходить до висновку, що сама по собі вимога про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 року є неналежним та неефективним способом захисту, з урахуванням викладеного вище; в задоволенні зазначеної позовної вимоги повинно бути відмовлено.

Оскільки розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд 18.02.2008 року №1, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 року, не скасовано; встановивши, що, відповідно до рішення № 45 від 27.09.2017 року ОСББ АКТ , ОСОБА_2 вирішено надати згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_3 (а.с.21 т.1), - колегія дійшла висновку, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 51.1 кв.м., (житлова площа 35.5 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності, - задоволенню не підлягає у зв»язку з безпідставністю та необгрунтованістю.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 березня 2008 року, видане згідно розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд № 1 від 18.02.2008 року на ім`я ОСОБА_1 , з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

Крім того, позов у даній справі пред»явлений до відповідача ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Верхньодніпровським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 07.12.2000 року). Однак, як встановлено вище, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008 року, видане державним підприємством Завод Керміконд на квартиру АДРЕСА_3 оформлене на ім»я Секрєта Володимира Олександровича. Доказів належності відповідачу за первісним позовом свідоцтва, виданого на ім»я особи із прізвищем « ОСОБА_18 » - суду не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом першої інстанції наведене належне детальне обґрунтування наявності підстав для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 ; в оскаржуваному рішенні наведені всі обставини, що мають суттєве значення при вирішенні питання щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням; надано належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності.

Колегія також звертає увагу, що, ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.03.2008, є власником квартири АДРЕСА_3 (загальна площа: 25,9 кв.м; житлова площа 11,2 кв.м.). В той же час, ОСОБА_1 , відповідно до адресної довідки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41 т.1).

Відповідно до копії технічного паспорту, складеного 07.12.2017 року, в користуванні ОСОБА_2 перебуває квартира АДРЕСА_2 , розташована на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку, яка складається з двох кімнат житловою площею 24,1 кв.м.: перша кімната - 12,2 кв.м., друга кімната - 11,9 кв.м. та вбудована шафа площею 1,1. кв. м. ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 з 19.06.2001 року.

З урахуванням викладеного, встановивши, що житлове приміщення власника ОСОБА_1 та позивачки за первісним позовом має різну житлову площу, а місце реєстрації ОСОБА_1 має літерне визначення (кв. 403-а ), тобто відрізняється від адреси спірної квартири (кв. ІНФОРМАЦІЯ_2 ), колегія дійшла висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що фактом проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3 створюються перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном з іншими розмірами житлової та загальної площі.

Клопотань про призначення у справі будівельної технічної експертизи учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.

Враховуючи наведене, підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, в задоволенні первісного позову відмовлено, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1057,20 грн. Крім того, ЦПК України не передбачено стягнення судових витрат на користь представника сторони по справі.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у скасованій частині; апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія наголошує, що кожна із сторін не позбавлена можливості звернутись до суду, на захист своїх прав та законних інтересів, з іншим позовом, за інших обставин.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року в частині задоволених первісних позовних вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 березня 2008 року, виданого згідно розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд №1 від 18.02.2008 року на ім`я ОСОБА_1 ; в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 судового збору в сумі 704,80 грн. і додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2020 року - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовної вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 04 березня 2008 року, виданого згідно розпорядження Державного підприємства Завод Керміконд №1 від 18.02.2008 року на ім`я ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати в сумі 1057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді

СудДніпровський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення23.03.2021
Оприлюднено16.04.2021
Номер документу96273885
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —173/962/18

Постанова від 23.03.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Красвітна Т. П.

Постанова від 23.03.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Красвітна Т. П.

Ухвала від 22.03.2021

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Красвітна Т. П.

Ухвала від 29.10.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Красвітна Т. П.

Ухвала від 25.09.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Варенко О. П.

Ухвала від 18.09.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Варенко О. П.

Ухвала від 03.08.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Варенко О. П.

Ухвала від 24.07.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Варенко О. П.

Ухвала від 17.06.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Демченко Е. Л.

Ухвала від 17.03.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Демченко Е. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні