Постанова

від 12.04.2021 по справі 914/1725/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа №914/1725/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент б/н від 01.03.2020 (вх. № 01-05/871/20 від 02.03.2020 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2020 року (суддя О.Ю. Бортник; повний текст рішення складено 10.02.2020 року)

у справі № 914/1725/19

за позовом: Фермерського господарства Агро Захід Буг (надалі ФГ Агро Захід Буг )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент (надалі ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент ) (стара назва ТзОВ Аве Львів )

про стягнення 664597,04 грн.,

за участю:

від позивача: Шнир Я.Б. - адвокат (ордер серія ВС №1066550 від 26.03.2021 року);

від відповідача: Костур Р.В. - адвокат (ордер серія ВС №1038700 від 24.09.2020 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

22.08.2019 року ФГ Агро Захід Буг звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Аве Львів , яке у подальшому змінило назву на ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент , про стягнення 664597,04 грн., з яких: 529508,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 25815,72 грн. 3% річних, 45378,32 грн. інфляційних нарахувань, 63895,00 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів № 30/09/2016 від 30.09.2016 року в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг, умови якої передбачено у пункті 4.1 договору, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача основної заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань, а також, передбаченої договором пені.

У відзиві на позовну заяву б/н від 17.09.2019 року (вх. № 38563/19 від 19.09.2019 року) відповідач заперечив проти задоволення позову у повному обсязі з таких підстав: договору, на який посилається позивач у позовній заяві, у його розпорядженні немає. Між сторонами укладено інший договір про надання транспортних послуг за № А-3/010318-ТР від 15.03.2018 року, який є підставою заявлення позову ФГ Агро Захід Буг в іншій господарській справі - № 914/1680/18. Відповідач вважає, що позивач не підтвердив належними доказами надання спірних послуг. Додані до позовної заяви копії товаро-транспортних накладних та актів наданих послуг не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення. Крім того, подані позивачем акти наданих послуг містять посилання на інший договір.

В додаткових поясненнях б/н від 14.11.2019 року (вх. № 47783/19 від 18.11.2019 року) відповідач стверджує, що спірні послуги фактично позивач не надавав, незважаючи на оформлення первинної документації, доданої до позовної заяви. Повідомляє, що обставини підписання актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних пов`язані з протиправними діями колишніх посадових осіб відповідача (колишнього директора ТзОВ АВЕ Львів ОСОБА_1 , інших посадових осіб, що відповідали за фінансово-господарську діяльність Відповідача) та посадових осіб позивача. У провадженні слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження №12019110100001106 за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. Це підтверджується витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.07.2019 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.01.2020 року у справі №914/1725/19 (суддя О.Ю. Бортник) частково задоволено позов ФГ Агро Захід Буг . Стягнуто з ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент на користь ФГ Агро Захід Буг 529108,00 грн. основного боргу, 25622,27 грн. 3 % річних, 63855,72 грн. пені, 45378,32 грн. інфляційних та 9959,46 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання встановленої договором оплати наданих ним послуг. Зокрема, суд послався на те, що помилка позивача та відповідача щодо номеру договору (у актах наданих послуг та у призначеннях платежів сторони вказують номер договору №30/09/2016-Ф замість №30/09/2016-А), за відсутності фактично укладеного між сторонами договору № 30/09/2016-Ф від30.09.2016 року, не спростовує факту надання позивачем відповідачеві послуг за договором №30/09/2016-А та здійснення відповідачем часткової оплати цих послуг. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені, то суд вказав, що відповідно до приписів статей 625, 546-549, 611 ЦК України та п. 5.6. договору позивач має право на їх стягнення, враховуючи порушення відповідачем встановлених договором строків оплати наданих послуг. Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, інфляційних та пені, з урахування дати виникнення грошового зобов`язання з оплати послуг за кожним актом наданих послуг, часткових оплат відповідачем наданих позивачем послуг, періоду часу, за який позивач здійснив ці нарахування, суд встановив, що законними є позовні вимоги в частині стягнення 25622,27 грн. 3% річних, 45378,32 грн. інфляційних та 63855,72 грн. пені.

Судові рішення апеляційної та касаційної інстанції

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 року (головуючий-суддя Г.В. Орищин судді: М.Б. Желік, О.Л. Мирутенко) залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2020 року у справі №914/1725/19, апеляційну скаргу ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 13.11.2020 року частково задоволено касаційну скаргу ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент . Скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 року у справі №914/1725/19, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові від 13.11.2020 року зазначив, що в апеляційній скарзі, а також усно в судовому засіданні 16.07.2020 року, відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копій адвокатських запитів від 28.11.2019, адресованих окремим власникам транспортних засобів щодо використання конкретних транспортних засобів при наданні послуг ФГ "Агро Захід Буг" та листів-відповідей від 18.12.2019 року та від 17.01.2020 року на зазначені запити. Скаржник зазначає, що з відповідей отриманих від власників транспортних засобів убачається, що такі транспортні засоби не надавалися позивачеві в користування на жодних підставах. Зі змісту відповіді на адвокатський запит РСЦ МВС у Львівській області від 19.11.2019 № 31/13-К-264/А вбачається, що зазначені в ТТН державні номерні знаки тягачів та причіпів частково належать неіснуючим транспортним засобам, або ж легковим автомобілям чи причіпам до легкових автомобілів. Водночас, суд апеляційної інстанції, в порушення ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 11, ч.ч. 1-4 ст. 13, ст. 86 ГПК України, подані відповідачем докази не прийняв, посилаючись на наявність підстави з достатньою вірогідністю вважати, що такі докази були отримані відповідачем ще до ухвалення оспорюваного рішення суду першої інстанції від 29.01.2020 року. Не вчинивши відповідних процесуальних дій, суд апеляційної інстанції порушив також і вимоги частин 2 та 5 статті 236 ГПК України щодо прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи.

Щодо клопотання відповідача про огляд матеріалів іншої судової справи №914/1860/18, яка, на його думку, є пов`язаною із цією справою, у вищезгаданій постанові колегія суддів Верховного Суду зазначила про те, що погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення в ГПК України чіткого порядку доказування сторонами обставин, на які вони покликаються. Такого механізму, як огляд матеріалів іншої судової справи, процесуальний закон не передбачає, а сторони не позбавлені права самостійно покликатися на докази, які вони вважають за необхідне, у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У своїй апеляційній скарзі (вх. № 01-05/871/20 від 02.03.2020 року) на рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2020 року у справі №914/1725/19, ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФГ Агро Захід Буг . Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, звертає увагу на те, що подані позивачем акти наданих послуг містять посилання на інший договір, а товаро-транспортні накладні не підтверджують факт надання послуг і не відповідають вимогам законодавства. Стверджує, що спірні послуги позивач фактично не надавав. Зазначає, що копії актів звіряння взаємних розрахунків не можуть вважатися доказами визнання відповідачем заборгованості. Вказує, що посилання позивача на отримання відповідачем відшкодування фактичних витрат на вивезення відходів не може бути доказом надання позивачем послуг за договором № 30/09/2016-А від 30.09.2016 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду - законним. Звертає увагу на те, що відповідач не сплатив заборгованість, водночас, отримав за надані послуги бюджетні кошти як відшкодування за вивезення ТПВ, а також ПДВ від цієї суми за накладними перевізника та осіб, що здійснювали організацію захоронення ТПВ. Зауважує, що доводи апеляційної скарги є взаємовиключними, оскільки відповідач спершу заперечує існування договору і підписаних актів, а далі - надає їм оцінку, посилаючись на їх умови та дані. Покликається на те, що стан взаєморозрахунків і розмір заборгованості підтверджується висновком аудитора, у якому проаналізовано первинні бухгалтерські документи, розміри оплат та об`єм наданих послуг. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2020 року у справі №914/1725/19, апеляційну скаргу ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент - без задоволення.

Розгляд заявленого клопотання

В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи копій адвокатських запитів від 28.11.2019 року вих. №№28-11/11, 28-11/15, адресованих окремим власникам транспортних засобів щодо використання конкретних транспортних засобів при наданні послуг ФГ "Агро Захід Буг" та листів-відповідей на зазначені запити.

В судовому засіданні представник відповідача просив задоволити заявлене клопотання.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових документів.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, враховуючи таке.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами 1, 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним відзивом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі судом апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

При цьому, приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи, зокрема, відповідачем доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи (у даному випадку - відповідач) повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

В обґрунтування подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме, копій адвокатських запитів від 28.11.2019 року вих. №№28-11/11, 28-11/15 та листів-відповідей на зазначені запити, відповідач зазначив те, що відповіді на адвокатські запити отримані після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені причини неможливості подання названих доказів до суду першої інстанції не є винятковими, оскільки провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду першої інстанції від 27.08.2019 року (а.с.5, т.1). За клопотанням відповідача суд ухвалою від 28.10.2019 року продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів (а.с.186, т.2). В подальшому підготовче засідання у справі відкладалось (а.с.25-27, т.3), а згідно з ухвалою від 18.12.2019 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.160, т.3). Отже, відповідач мав достатньо часу (більше трьох місяців), щоб звернутись з адвокатськими запитами та отримати на них відповіді.

Тому наведене відповідачем обґрунтування причин неподання доказів до суду першої інстанції не може бути сприйняте як таке, що об`єктивно не залежало від нього, та виключає можливість задоволення судом апеляційної інстанції названого клопотання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 30.09.2016 року між ТзОВ Аве Львів (замовник), яке у подальшому змінило назву на ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент , та ФГ Агро Захід Буг (виконавець) укладено договір про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів за № 30/09/2016-А, відповідно до якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язаний організувати та виконати перевезення твердих побутових відходів (надалі вантаж) автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні та надати послуги з переробки, сортування, захоронення отриманих до перевезення відходів (далі послуги) (а.с.30-34, т.1).

Виконавець в інтересах замовника виконує такі операції відповідно до цього договору: здійснює перевезення відходів; у випадку неможливості самостійно виконати перевезення здійснює пошук перевізника; організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу; здійснює пошук підрядника для захоронення відходів (п.1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом п`яти банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів документів (акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, рахунок).

У відповідності до п. 4.3 договору підтвердженням факту здійснення перевезення вантажу є оригінали товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу і акт наданих послуг, підписаний уповноваженими особами.

В пункті 4.4 договору передбачено, що виконавець в акті про виконання послуг по перевезенню, організації перевезення та захоронення відходів зобов`язаний вказати дату кожного перевезення, реєстраційний номер автотранспорту, об`єм автотранспорту, вартість кожного перевезення та загальну вартість послуг по організації перевезення та захоронення відходів.

Акт про виконання послуг підписується сторонами після фактичного надання виконавцем послуг (пункт 4.3 договору).

В пункті 5.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

В силу положень п. 5.6 договору у випадку несплати за отримані послуги на протязі 12 банківських днів, згідно даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на дату виникнення боргу), від суми непогашеного погодженого зобов`язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п.9.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами. В разі, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, з « 01» січня по « 31» грудня включно.

Договір про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів за № 30/09/2016-А від 30.09.2016 року підписали представники його сторін. Вказаний договір містить відтиски печаток.

З врахуванням положень п. 9.1 договір про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів за № 30/09/2016-А від 30.09.2016 року пролонговувався на кожний наступний рік з "01" січня по "31" грудня включно, доказів припинення дії цього договору до 2018 року у справі немає.

Як видно із наявних у матеріалах судової справи № 914/1725/19 копій актів наданих послуг (підписаних та скріплених печатками сторін), та копій товарно-транспортних накладних, в період з 03 травня 2018 року по 03 червня 2018 року позивач надав відповідачеві послуги з організації захоронення ТПВ на загальну суму 1399152,00 грн. (а.с. 40-250, т.1; а.с. 1-70, т.2).

В копіях актів наданих послуг вказані номери транспортних засобів, які здійснювали перевезення та її вартість (з ПДВ).

Крім того, в актах вказано, що замовник не має претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до наданих суду копій товарно-транспортних накладних (ТТН), у спірному періоді вантажовідправник (замовник) ТзОВ «АВЕ Львів» з пункту навантаження: м. Львів, вул.Північна відвантажив вантаж - безпечні побутові відходи, а вантажоодержувач отримав цей вантаж у пункті розвантаження (Дніпропетровська обл.), перевізник - ФГ «Агро Захід Буг» . Товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником (відповідачем), перевізником (позивачем), вантажоодержувачем та скріплені їхніми печатками.

Щодо наданих послуг позивач склав відповідні податкові накладні та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За надані послуги відповідач розрахувався частково. В період з липня по вересень 2018 року перерахував на рахунок позивача загалом 870044,00 грн. в рахунок оплати за організацію захоронення згідно з договором № 30/09/2016-Ф від 30.09.2016 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки від 25.10.2018 року (а.с.35-39, т.1).

Між тим, суд встановив, що в актах наданих послуг, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги, зазначено про те, що їх складено на підставі договору № 30/09/2016-Ф від 30.09.2016 року.

Також в банківській виписці від 25.10.2018 року підставою здійснених відповідачем платежів вказано договір № 30/09/2016-Ф від 30.09.2016 року.

Однак в матеріалах справи відсутній договір № 30/09/2016-Ф від 30.09.2016 року.

В судовому засіданні сторони підтвердили, що між ними не було укладено договору №30/09/2016-Ф від 30.09.2016 року.

Названі обставини дають підстави для висновку, що в актах наданих послуг та в банківській виписці допущена описка в номері договору, на підставі якого позивач надавав послуги, а відповідач здійснював їх часткові оплати, а саме помилково зазначено №30/09/2016-Ф замість №30/09/2016-А.

Згідно підписаних сторонами актів звіряння взаємних розрахунків:

- за травень 2018 року борг ТзОВ «Аве Львів» станом на 31.05.2018 року становить 10046202,50 грн. (а.с.81-82, т.3);

- за червень 2018року борг ТзОВ «Аве Львів» станом на 30.06.2018 року становить 9303694,00 грн. (а.с.83-84, т.3).

На замовлення позивача ТзОВ Аудиторська фірма «Вест Аудит» надала звіт від 06.12.2019 року про фактичні результати стосовно заборгованості ТзОВ «АВЕ Львів» перед ФГ «Агро Захід Буг» за договорами № 1/07/2016-Ф від 24.06.2016 року, №30/09/2016-А від 30.09.2016 року та № А-3/010318-ТР від 15.03.2018 року (а.с. 87-94, т.3).

Відповідно до звіту залишок заборгованості ТзОВ «Аве Львів» перед ФГ «Агро Захід Буг» станом на 27.09.2018 року складає 8766999,80 грн., в тому числі: за договором № А-3/010318-ТР від 15.03.2018 в сумі 8211799,80 грн; за договором № 1/07/2016-Ф від 24.06.2016 року та договором №30/09/2016-А від 03.09.2016 року в сумі 555200,00 грн.

Аудитор також встановив, що 31.05.2019 року на виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1680/18 ТзОВ «Аве Львів» сплатило на користь ФГ «Агро Захід Буг» 3614472,14 грн. у зв`язку з чим станом на 31.05.2019 року залишок заборгованості ТзОВ «Аве Львів» перед ФГ «Агро Захід Буг» за надані послуги з перевезення вантажів становить: за договором № А-3/010318-ТР від 15.03.2018 року - 4597327,66 грн.; за договорами №1/07/2016-Ф від 24.06.2016 року та № 30/09/2016-А від 30.09.2016 року - 555200,00 грн.

В матеріалах справи наявні, подані відповідачем Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації реєстри товаро-транспортних накладних за період з 01.05.2018 року по 20.05.2018 року та докази відшкодування відповідачеві із бюджету його фактичних витрат на вивезення твердих побутових відходів (а.с.145-151, т.2).

В адресованій ТзОВ «Аве Львів» претензії від 19.02.2019 року щодо невиконання умов договору № 30/09/2016 від 30.09.2016 року позивач просив невідкладно сплатити заборгованість в сумі 529508,00 грн. та попередив, що у випадку невиконання цієї вимоги буде змушений звернутись до суду (а.с.25-26, т.1).

ТзОВ «Аве Львів» залишило вказану претензію без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи суд встановив, що між сторонами укладено договір №30/09/2016-А від 30.09.2016 про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання організувати та виконати перевезення твердих побутових відходів автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполучені та надати послуги з переробки, сортування, захоронення отриманих до перевезення відходів , а відповідач - оплатити надані послуги. Договором встановлений строк оплати замовником наданих послуг - протягом п`яти банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів документів (акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, рахунок).

В період з 03 травня 2018 року по 03 червня 2018 року позивач надав відповідачеві послуги з організації захоронення ТПВ на загальну суму 1399152,00 грн. Даний факт підтверджується вищеописаними актами наданих послуг, які підписані сторонами без жодних зауважень.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у позовній заяві (розрахунок заборгованості за період: 03.05.2018-03.06.2018) (а.с.11, т.) позивач помилково зазначив, що вартість наданих ним послуг за актом № 355/1 від 25.05.2018 року становить 30772 грн., тоді як в самому акті та у податковій накладній від 25.05.2018 року ця сума становить 30372,00 грн. (а.с. 212, 216, т.1).

Разом з тим, відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань за отримані послуги організації захоронення ТПВ розрахувався частково в сумі 870044,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 25.10.2018 року. Доказів оплати послуг на суму 529108,00 грн. матеріали господарської справи не містять.

З урахуванням вищеописаних норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача 529108,00 грн. основного боргу та правильність висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати послуг по організації захоронення ТПВ, визначені в п. 4.1 договору №30/09/2016-А від 30.09.2016 року, позивач здійснив нарахування 25815,72 грн. трьох процентів річних за період з 08.05.2018 року по 22.08.2019 року, а також 45378,32 грн. інфляційних втрат за період з 08.05.2018 року по 31.07.2019 року.

Перевіривши вказані розрахунки заборгованості в цій частині позову, враховуючи дати виникнення грошових зобов`язань з оплати послуг за кожним актом наданих послуг, часткові оплати відповідачем отриманих послуг, період часу, за який позивач здійснив ці нарахування та межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 25622,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 45378,32 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 63895,00 грн. пені, нарахованої за період з 22.08.2018 року по 07.12.2018 року необхідно зазначити таке.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту п. 5.6 договору №30/09/2016-А від 30.09.2016 року у випадку несплати за отримані послуги на протязі 12 банківських днів, згідно даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на дату виникнення боргу), від суми непогашеного погодженого зобов`язання за кожен день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Перевіривши розрахунок заборгованості позивача в цій частині позову, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 63855,72 грн. пені.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що первинні документи, якими обгрунтовані позовні вимоги, не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, неістотні недоліки в оформленні первинних документів у даній справі не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання відповідача на протиправну поведінку колишніх посадових осіб сторін при підписанні актів виконаних робіт за травень-червень 2018 року, що стало підставою для відкриття кримінального провадження, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, який в силу ч.6 ст.75 ГПК України є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про фактичне ненадання позивачем послуг з організації захоронення ТПВ на підставі актів наданих послуг за період з травня по червень 2018 року, враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати послуг згідно цих актів.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент б/н від 01.03.2020 (вх. № 01-05/871/20 від 02.03.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 29.01.2020 року у справі №914/1725/19 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя Г.Г. Якімець