Постанова

від 31.08.2021 по справі 914/1725/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа №914/1725/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (головуючий суддя - Зварич О.А., судді: Гриців В.М., Якімець Г.Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2020 (суддя Бортник О.Ю.)

у справі №914/1725/19

за позовом Фермерського господарства "Агро Захід Буг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент"

про стягнення 664597,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. У серпні 2019 року до Господарського суду Львівської області звернулося Фермерське господарство "Агро Захід Буг" (далі - ФГ "Агро Захід Буг") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аве Львів", яке у подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" (далі - ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент"), про стягнення 529508 грн заборгованості за договором про надання послуг, 25815,72 грн трьох процентів річних, 63895 грн пені та 45378,32 грн інфляційних нарахувань.

1.2. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №30/09/2016-А про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів від 30.09.2016 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, умови якої передбачено у пункті 4.1 договору, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача основної заборгованості, передбаченої договором пені, а також трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

2.1. 30.09.2016 між ТОВ "Аве Львів" (замовник) та ФГ "Агро Захід Буг" (виконавець) було укладено договір №30/09/2016-А про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, за умовами якого:

- виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язаний організувати та виконати перевезення твердих побутових відходів автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні та надати послуги з переробки, сортування, захоронення отриманих до перевезення відходів (пункт 1.1);

- замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів документів (акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, рахунок) (пункт 4.1);

- підтвердженням факту здійснення перевезення вантажу є оригінали товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу і акт наданих послуг, підписаний уповноваженими особами (пункт 4.3);

- акт наданих послуг підписується сторонами після фактично наданих виконавцем послуг (пункт 4.5).

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами. В разі, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, з "01" січня по "31" грудня включно (пункт 9.1).

2.2. На підставі пункту 9.1 договору договір пролонговувався на кожний наступний рік з "01" січня по "31" грудня включно, доказів припинення дії цього договору до 2018 року у справі немає.

2.3. У період з 03.05.2018 по 03.06.2018 обидві сторони вчиняли дії на виконання договору, про що свідчать акти наданих послуг та податкові накладні з відміткою про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

2.4. Наявними у матеріалах справи актами наданих послуг підтверджується фактичне надання позивачем послуг відповідачеві на загальну суму 1399152 грн.

2.5. За надані послуги відповідач розрахувався частково, сплативши за період з липня по вересень 2018 року на рахунок позивача 870044,00 грн в рахунок оплати за організацію захоронення згідно з договором №30/09/2016-Ф від 30.09.2016. Наведене підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою з рахунку від 25.10.2018. У платіжних документах відповідача містяться покликання на договір №30/09/2016-Ф від 30.09.2016.

2.6. У матеріалах справи наявні подані відповідачем Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації реєстри товарно-транспортних накладних за період з 01.05.2018 по 20.05.2018, докази відшкодування відповідачеві із бюджету його фактичних витрат на вивезення твердих побутових відходів, а також акти звіряння взаємних розрахунків за травень, червень 2018 року, які підписано сторонами та скріплено печатками.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

3.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

3.2. Так, Господарський суд Львівської області рішенням від 29.01.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, позов ФГ "Агро Захід Буг" до ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" задовольнив частково: з відповідача на користь позивача стягнув 529108,00 грн основного боргу, 25622,27 грн 3% річних, 63855,72 грн пені, 45378,32 грн інфляційних нарахувань; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3.3. Верховний Суд постановою від 13.11.2020 частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент"; скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №914/1725/19, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.4. Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на те, що під час апеляційного розгляду відповідачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копій адвокатських запитів від 28.11.2019, адресованих окремим власникам транспортних засобів, щодо використання конкретних транспортних засобів при наданні послуг ФГ "Агро Захід Буг" та листів-відповідей від 18.12.2019 та 17.01.2020 на зазначені запити.

3.5. Верховний Суд зазначив, що, в порушення частини першої статті 2, частини першої статті 11, частин першої - четвертої статті 13, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції подані відповідачем докази не прийняв, посилаючись на наявність підстави з достатньою вірогідністю вважати, що такі докази були отримані відповідачем ще до ухвалення оспорюваного рішення суду першої інстанції від 29.01.2020.

3.6. За наслідками нового розгляду справи, Західний апеляційний господарський суд постановою від 12.04.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2020 у справі №914/1725/19 залишив без змін.

3.7. Рішення і постанова умотивовані тим, що відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання встановленої договором оплати наданих ним послуг. Зокрема, суд послався на те, що помилка позивача та відповідача щодо номеру договору (у актах наданих послуг та у призначеннях платежів сторони вказують номер договору №30/09/2016-Ф замість №30/09/2016-А), за відсутності фактично укладеного між сторонами 30.09.2016 договору №30/09/2016-Ф, не спростовує факту надання позивачем відповідачеві послуг за договором №30/09/2016-А та здійснення відповідачем часткової оплати цих послуг.

3.8. Крім того, судом апеляційної інстанції також було враховано відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи копій адвокатських запитів від 28.11.2019 року вих. №№28-11/11, 28-11/15 та листів-відповідей на зазначені запити, з огляду на те, що зазначені відповідачем причини неможливості подання названих доказів до суду першої інстанції не є винятковими та такими що об`єктивно не залежали від скаржника; відповідач мав достатньо часу (більше трьох місяців) до закінчення підготовчого провадження щоб звернутися з адвокатськими запитами та отримати на них відповіді.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

4.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2020 у справі №914/1725/19 ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав підпункти 1, 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не з`ясували обставини та не дослідили належним чином пов`язані з ними докази, порушили норми процесуального права, а саме норми статей 13, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Зі змісту касаційної скарги також вбачається, що справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент", та скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої господарської справи №914/1680/18.

4.3. ФГ "Агро Захід Буг" не скористалось своїм правом відповідно до статті 295 Господарського процесуального кодексу України та не подало до Верховного Суду письмового відзиву на касаційну скаргу.

5. Позиція Верховного Суду.

5.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 529508 грн за надані послуги за договором.

5.2. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

5.3. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

5.4. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

5.5. Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

5.6. Стаття 3 Цивільного кодексу України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

5.7. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

5.8. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.9. Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

5.10. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

5.11. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

5.12. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

5.13. Суди попередніх інстанцій, встановивши (на підставі досліджених первинних документів у справі), що: позивачем надані відповідачу послуги за договором з перевезення твердих побутових відходів, а саме, за період з 03.05.2018 по 03.06.2018 на загальну суму 1399152,00 грн (а.с. 40-250, т.1; а.с. 1-70, т.2), які прийняті відповідачем та частково оплачені ним у сумі 870044,00 грн; заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 529108,00 грн, враховуючи, що вартість наданих останнім послуг, підтверджених актом від 25.05.2018 №355/1, становить 30772 грн, тоді як у самому акті та у податковій накладній від 25.05.2018 (а.с. 212, 216, т.1) ця сума становить 30372 грн - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 529108,00 грн заборгованості та відсутність підстав для задоволення позову в частині вимоги про стягнення 400 грн заборгованості.

5.14. При цьому, судами обґрунтовано враховано, що помилка позивача та відповідача щодо номеру договору (у актах наданих послуг та у призначеннях платежів сторони вказують номер договору №30/09/2016-Ф замість №30/09/2016-А), за відсутності фактично укладеного між сторонами 30.09.2016 договору №30/09/2016-Ф, не спростовує факту надання позивачем відповідачеві послуг за договором №30/09/2016-А та здійснення відповідачем часткової оплати цих послуг саме за цим договором.

5.15. Доводи скаржника про те, що позивач не укладав договору із ТОВ "ІнвестДніпроконсалтінг 2012", яке зазначено вантажоодержувачем у товарно-транспортних накладних, а також те, що вказане товариство не захоронювало протягом всього 2018 року твердих побутових відходів, оскільки воно не подавало звіт за формою №1 - відходи (річна) "Утворення та поводження з відходами" за 2018 рік, було обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, як обґрунтовано було відмовлено і у задоволенні клопотання про витребування у ТОВ "ІнвестДніпроконсалтінг 2012" відповідних матеріалів.

5.16. Так, судом першої інстанції вірно зазначено, що обставини порушення законодавства при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, не спростовують факту надання позивачем відповідачу послуг, передбачених договором №30/09/2016-А, з урахуванням доведеності обставин того, що відповідач передав позивачу для організації захоронення тверді побутові відходи. Суд першої інстанції встановив, що вказані відходи позивачем відповідачу після цього не повертались, відповідач після передачі відходів позивачу жодного відношення до цих відходів не мав та докази їх захоронення відповідачем самостійно, за рахунок власних коштів, відсутні. Зазначеного не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

5.17. З огляду на те, що відповідачем було порушено строки оплати послуг по організації захоронення твердих побутових відходів, що визначені в пункті 4.1 договору №30/09/2016-А від 30.09.2016, позивач здійснив нарахування 25815,72 грн трьох процентів річних за період з 08.05.2018 по 22.08.2019, 45378,32 грн інфляційних втрат за період з 08.05.2018 по 31.07.2019, а також 63895,00 грн пені, нарахованої за період з 22.08.2018 по 07.12.2018.

5.18. Перевіривши вказані розрахунки заборгованості в цій частині позовних вимог, враховуючи дати виникнення грошових зобов`язань з оплати послуг за кожним актом наданих послуг, часткові оплати відповідачем отриманих послуг, період часу, за який позивач здійснив ці нарахування, та межі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивачем при обчисленні зазначених сум були допущені помилки, а, відтак, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 25622,27 грн, інфляційних втрат в сумі 45378,32 грн, та 63855,72 грн пені.

5.19. Як на підставу для скасування судових актів попередніх інстанцій скаржник посилається, зокрема, на приписи пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.20. Проте, скаржником не враховано те, що приписи пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, на який посилається скаржник, знаходяться у нерозривному зв`язку з положеннями пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу та необхідністю наявності висновку суду касаційної інстанції про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Водночас посилання на конкретні підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарський процесуальний кодекс України, касаційна скарга (як і зміни до неї) взагалі не містить.

5.21. При цьому пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України прямо визначає, що: у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

5.22. Таким чином, доводи скаржника, з посиланням на порушення, допущені судами попередніх інстанцій (недослідження зібраних у справі доказів), які скаржник обґрунтовує приписами пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються Верховним Судом до розгляду за відсутності обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Отже в цій частині вимог скаржника касаційна скарга не є обґрунтованою ще і тому, що в касаційній скарзі не зазначено які саме зібрані у справі докази судами не досліджено.

5.23. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на приписи пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи копій адвокатських запитів від 28.11.2019, адресованих окремим власникам транспортних засобів щодо використання конкретних транспортних засобів при наданні послуг ФГ "Агро Захід Буг" та листів-відповідей від 18.12.2019 та 17.01.2020 на зазначені запити.

5.24. Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.25. Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

5.26. Згідно з частинами першою, шостою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

5.27. Частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву.

5.28. Відповідно до частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.29. Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним відзивом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі судом апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

5.30. При цьому, приписи частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

5.31. Отже, при поданні учасником справи, зокрема відповідачем, доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи (у даному випадку - відповідач) повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

5.32. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме копій адвокатських запитів від 28.11.2019 вих. №№28-11/11, 28-11/15 та листів-відповідей на зазначені запити, відповідач зазначив те, що відповіді на адвокатські запити отримані після закриття підготовчого провадження у цій справі.

5.33. Суд апеляційної інстанції, дослідивши обґрунтування відповідачем подання до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, вірно зазначив, що відповідачем не наведено обґрунтування неподання доказів до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від нього.

5.34. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені причини неможливості подання названих доказів до суду першої інстанції не є винятковими, оскільки провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду першої інстанції від 27.08.2019 (а.с.5, т.1). За клопотанням відповідача суд ухвалою від 28.10.2019 продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів (а.с.186, т.2). В подальшому підготовче засідання у справі відкладалось (а.с.25-27, т.3), а згідно з ухвалою від 18.12.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.160, т.3). Отже, відповідач мав достатньо часу (більше трьох місяців), щоб звернутись з адвокатськими запитами та отримати на них відповіді.

5.35. З огляду на викладене, Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції приписів частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, тому доводи скаржника з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не підтвердилися.

5.36. Скаржник також зазначає про те, що у розгляді справи судами попередніх інстанцій мало місце порушення норм процесуального права, зокрема статей 13, 86, частини другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог.

5.37. Зазначене твердження спростовується змістом рішення та постанови судів попередніх інстанцій, повним, всебічним та об`єктивним розглядом справи названими судами.

5.38. Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

5.39. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

5.40. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

5.41. Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

5.42. Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

5.43. Судові рішення у цій справі ухвалені з дотриманням принципу змагальності.

5.44. Враховуючи наведене у задоволенні касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2020 у справі №914/1725/19 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно відмовити.

5.45. Доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням ним власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

6.1. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

6.5. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековей Вейст Менеджмент" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2020 у справі №914/1725/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. А. Кролевець

О. О. Мамалуй