Ухвала

від 14.04.2021 по справі 908/563/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/563/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю Укрінспецмаш - Нікітіна Я. Я.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс - не з`явився,

Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області - не з`явився,

Державного реєстратора Виконавчого комітету

Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха Віталія Віталійовича - не з`явився,

Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області -

не з`явився,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2021

(у складі колегії суддів: Широбокова Л. П. (головуючий), Кощеєв І. М.,

Подобєд І. М.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020

(суддя Боєва О. С.)

у справі № 908/563/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрінспецмаш

до Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс , Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, Державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха Віталія Віталійовича,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області,

про визнання недійсним договору оренди, визнання права на оренду, скасування рішення державного реєстратора та поновлення в реєстрі запису про право оренди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрінспецмаш (далі - позивач, ТОВ Укрінспецмаш ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс (далі - ТОВ Геоникс ), Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Токмацька РДА), Державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха Віталія Віталійовича (далі - державний реєстратор Пелих В. В.), в якому просило:

визнати недійсним договір від 29.12.2018 оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки, площею 13,3000 га, укладений між Токмацькою РДА та ТОВ Геоникс (далі - оспорюваний договір оренди від 29.12.2018);

скасувати рішення державного реєстратора Пелиха В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2019 № 45040607 (16:02:26) та запис про інше речове право від 10.01.2019 № 29843670 (20:52:27) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 13,3000 га, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, за ТОВ Геоникс на підставі договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018);

визнати за ТОВ Укрінспецмаш право оренди земельної ділянки, площею 13,3000 га, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, розташованої на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів), на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) 10.10.2016 під № 26;

поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про строкове платне право користування (оренду) земельної ділянки за ТОВ Укрінспецмаш на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новопрокопівської сільської ради 10.10.2016 під № 26.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.03.2019 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новопрокопівську сільську раду Токмацького району Запорізької області (далі - Новопрокопівська сільрада).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2021, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018, укладений між Токмацькою РДА та ТОВ Геоникс . Скасовано рішення державного реєстратора Пелиха В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2019 № 45040607 та запис про інше речове право від 10.01.2019 № 29843670 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 13,3000 га, за ТОВ Геоникс . Визнано за ТОВ Укрінспецмаш право оренди земельної ділянки, площею 12,3486 га, на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016. Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про строкове платне право користування (оренду) земельної ділянки за ТОВ Укрінспецмаш на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ Геоникс подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення суду першої інстанції від 15.09.2020, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі №908/563/19 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 14.04.2021.

08.04.2021 від Новопрокопівської сільради на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, яке Суд залишає без розгляду через те, що воно подане з порушенням порядку подання документів до суду, а саме зазначене клопотання не скріплено електронним цифровим підписом, що підтверджується довідкою начальника відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу суду від 08.04.2021 № 35.

13.04.2021 від ТОВ Укрінспецмаш на поштову адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу (надісланий 06.04.2021), в якому позивач заперечив доводи скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

13.04.2021 від Пологівської РДА Запорізької області на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання, в якому райдержадміністрація просила розглядати справу за відсутності її представника та зазначила про те, що підтримує доводи та вимоги касаційної скарги ТОВ Геоникс .

Токмацька РДА, державний реєстратор Пелих В. В. та Новопрокопівська сільрада не скористалися своїм правом відповідно до ст. 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу.

У судове засідання 14.04.2021 відповідачі та третя особа своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, до початку судового засідання із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Токмацької РДА від 02.06.2016 № 204 передано в оренду ТОВ Укрінспецмаш єдиним масивом нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча за межами населеного пункту на території Новопрокопівської сільради, загальною площею 35,0000 га, угіддя - рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до моменту отримання власниками земельних часток (паїв) документів, що посвідчують право власності на ділянки, але не більше ніж на 49 років.

Розпорядженням голови Токмацької РДА від 15.09.2016 № 332 до розпорядження від 02.06.2016 № 204 внесено зміни, зокрема, в частині розміру земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ Укрінспецмаш , а саме 35,0003 га.

На підставі розпоряджень голови РДА від 02.06.2016 № 204 та від 15.09.2016 № 332 між Токмацькою РДА (орендодавець) та ТОВ Укрінспецмаш (орендар) 23.09.2016 укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв), відповідно до п. 1, 2, 8 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 12,3486 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є єдиним масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча , яка знаходиться за межами населених пунктів на території Новопрокопівської сільради згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на строк до отримання власниками земельних часток (паїв) документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки, але не довше ніж на 49 років. Орендна плата становить 20 654,38 грн на рік (5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) (п. 9).

Земельна ділянка, площею 12,3486 га, передана орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі об`єкта оренди від 10.10.2016.

Договір оренди від 23.09.2016 зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новопрокопівської сільради 10.10.2016 під № 26, реєстрація права оренди за цим договором за ТОВ Укрінспецмаш здійснена 29.12.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міськради Запорізької області Зінченком Юрієм Олексійовичем (далі - державний реєстратор Зінченко Ю. О.) (запис про інше речове право № 29757967) із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки 2325283200:07:003:0023.

Розпорядженням голови Запорізької облдержадміністрації від 10.12.2018 № 655 були скасовані розпорядження голови Токмацької РДА, зокрема, від 02.06.2016 № 204 та від 15.09.2016 № 332, на підставі яких з ТОВ Укрінспецмаш укладено договір оренди від 23.09.2016 № 26.

Розпорядженням голови Токмацької РДА від 28.12.2018 № 645 передано в оренду ТОВ Геоникс земельну ділянку, площею 13,3000 га, угіддя - сіножаті, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча Новопрокопівської сільради (за межами населених пунктів), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком до дня державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, але не більше ніж на 25 років.

29.12.2018 між Токмацькою РДА (орендодавець) та ТОВ Геоникс (орендар) укладено договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки, відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.3, 3.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча Новопрокопівської сільради (за межами населеного пункту), площею 13,3000 га, угіддя - сіножаті, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на строк до державної реєстрації права власності на належні земельні ділянки власниками земельної частки (паю) по зазначеному КСП, але не довше ніж на 25 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору згідно з листом міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку ГУ ДГК у Запорізькій області від 27.12.2018 № 28-8-0.211-1671/120-18 становить 83 943,35 грн з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 2018 рік. Орендна плата складає 10 073,20 грн станом на 2018 рік (12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) (п. 4.2).

10.01.2019 державним реєстратором Пелихом В. В. на підставі власного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2019 № 45040607 вчинено запис про інше речове право № 29843670 та зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 13,3000 га, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, за ТОВ Геоникс . Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі від 29.12.2018.

Суди у справі, яка розглядається, також встановили, що Центральний апеляційний господарський суд, скасувавши рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі № 908/2352/19, надавши оцінку договору від 23.09.2016 № 26 з врахуванням розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 10.12.2018 № 655, прийняв постанову від 19.08.2020 про відмову у задоволенні позовних вимог Токмацької РДА до ТОВ Укрінспецмаш , за участю третіх осіб: ТОВ Геоникс та Новопрокопівської сільради, про визнання недійсним договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016 № 26.

З інформаційної довідки від 16.01.2019 № 152816469 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що запис про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, ТОВ Укрінспецмаш за договором оренди від 23.09.2016, вчинений 29.12.2018 державним реєстратором Зінченком Ю. О., у реєстрі відсутній.

Посилаючись на те, що договір оренди від 29.12.2018 порушує права та інтереси позивача, оскільки земельна ділянка, площею 13,3000 га, передана в оренду ТОВ Геоникс , є майже тією ж самою земельною ділянкою, площею 12,3486 га, яку орендує ТОВ Укрінспецмаш на підставі договору оренди від 23.09.2016 № 26; договір оренди від 29.12.2018 укладено Токмацькою РДА як особою, яка не наділена повноваженнями орендодавця земельної ділянки, з ТОВ Геоникс без припинення договірних відносин з ТОВ Укрінспецмаш , без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з неправомірним визначенням розміру орендної плати, без виготовлення агрохімічного паспорту поля, позивач звернувся до господарського суду з вимогою визнати договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018 недійсним.

Вказуючи на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2019 № 45040607 прийнято державним реєстратором Пелихом В. В. з порушенням ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (адже при реєстрації не перевірено факт існування договірних відносин між позивачем та Токмацькою РДА), на підставі недійсного договору оренди, позивач вважав наявними підстави для скасування цього рішення державного реєстратора Пелиха В. В. та запису від 10.01.2019 № 29843670 про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Геоникс .

Також зазначаючи, що договір оренди від 23.09.2016, укладений між ТОВ Укрінспецмаш та Токмацькою РДА, є чинним, дія його не припинена, в судовому порядку договір не розірвано і не визнано недійсним, позивач просив визнати за ним право оренди спірної земельної ділянки, що є ефективним способом захисту порушених прав позивача, та поновити в Державному реєстрі запис про речове право ТОВ Укрінспецмаш на цю земельну ділянку (який було вчинено державним реєстратором Зінченком Ю. О. 29.12.2018).

Під час розгляду справи № 908/563/19 у суді першої інстанції з метою встановлення обставин накладання земельної ділянки, площею 12,3486 га, переданої позивачу за договором оренди від 23.09.2016, на земельну ділянку, площею 13,3000 га, переданої ТОВ Геоникс за договором оренди від 29.12.2018, а в разі накладання, то в якій частині та площі, двічі було призначено земельно-технічну експертизу ухвалами від 30.05.2019 та від 17.12.2019, які залишені експертною установою без виконання через неповну оплату проведення експертизи сторонами.

На підтвердження обставин тотожності земельних ділянок, переданих в оренду за оспорюваним договором оренди від 29.12.2018 та договором оренди від 23.09.2016, позивач надав до суду першої інстанції висновок спеціаліста - інженера-землевпорядника Стаценко Анни Олександрівни від 07.08.2020 № 07-08-20/1, яка порівнявши координати точок земельних ділянок, площею 12,3486 га (відповідно до кадастрового плану земельної ділянки) та площею 13,3000 га (встановлені відповідно до інформації з вебсайту Держгеокадастру), та схеми розташування цих земельних ділянок, зазначила, що передані в оренду ТОВ Укрінспецмаш та ТОВ Геоникс земельні ділянки - це майже ідентичні земельні ділянки, які мають схожі координати, відстань, лежать в одній площині, межі земельних ділянок накладаються одна на одну та перетинаються між собою.

Суд першої інстанції, встановивши наведені вище обставини, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності відповідно до ст. 86 ГПК України, взявши до уваги обставини дійсності договору оренди від 23.09.2016, встановлені постановою апеляційного суду у справі № 908/2352/19, врахувавши пояснення представника Новопрокопівської сільради стосовного того, що земельна ділянка - об`єкт оренди за договором від 23.09.2016 та земельна ділянка - об`єкт оренди за оспорюваним договором від 29.12.2018 є однією і тією ж земельною ділянкою, а також висновок спеціаліста - інженера-землевпорядника Стаценко А. О. від 07.08.2020, у рішенні від 15.09.2020 дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди від 29.12.2018 укладено Токмацькою РДА з ТОВ Геоникс неправомірно, без припинення договірних відносин з ТОВ Укрінспецмаш за договором від 23.09.2016, стосовно одного і того ж об`єкта оренди, цей договір порушує права та інтереси позивача (як законного орендаря) на оренду невитребуваних земельних часток (паїв) за договором від 23.09.2016 та суперечить положенням ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , що свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного договору від 29.12.2018 недійсним відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

При цьому суд першої інстанції відхилив твердження позивача у позовній заяві про те, що Токмацька РДА не мала права укладати оспорюваний договір оренди від 29.12.2018, вказавши, що зміни до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки виключно за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, набули чинності з 01.01.2019, тому станом на 29.12.2018 райдержадміністрація не була позбавлена права на укладення оспорюваного договору оренди.

Позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Пелиха В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2019 № 45040607 та запису від 10.01.2019 № 29843670 про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Геоникс задоволена судом у зв`язку з її похідним характером від позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди від 29.12.2018.

Також встановивши, що Токмацька РДА та ТОВ Геоникс не визнають право оренди спірної земельної ділянки ТОВ Укрінспецмаш , місцевий господарський суд визнав правомірною вимогу позивача про визнання за ним права оренди цієї земельної ділянки, та як наслідок задовольнив вимогу про поновлення в Державному реєстрі запису про речове право ТОВ Укрінспецмаш на спірну земельну ділянку.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд в постанові від 27.01.2021, додатково зазначивши, що розбіжності між площами земельної ділянки, кадастровий номер 2325283200:07:003:0023, за договором оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016 та договором оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018 (12,3486 га та 13,3000 га) пояснюються тим, що у зв`язку зі змінами в земельному законодавстві в оренду ТОВ Геоникс передана земельна ділянка з урахуванням площі чагарників та польової дороги, а при передачі в оренду позивачу невитребуваних часток (паїв) вказані площі не підлягали врахуванню.

Водночас суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ТОВ Геоникс про порушення рішенням суду першої інстанції його права на мирне володіння майном з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначивши, що за встановлених судом обставин порушено було саме право позивача на мирне володіння майном, з яким договір оренди було укладено раніше, ніж з ТОВ Геоникс .

Постанову апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення сулу першої інстанції від 15.09.2020, ТОВ Геоникс оскаржило з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України слідує, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування саме судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, ч. 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden ).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Обґрунтовуючи в касаційній скарзі наявність передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведених у постанові від 12.08.2020 у справі №920/54/19 щодо застосування ст. 124, 134 ЗК України, ст.13, 16 Закону України Про оренду землі , в результаті чого апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, в т. ч. про визнання недійсним договору оренди від 29.12.2018, без надання оцінки змісту договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, укладеного між Токмацькою РДА та ТОВ Укрінспецмаш , без дослідження предмета оренди за цим договором, без встановлення обставин відповідності цього договору приписам законодавства щодо порядку та умов укладення договорів оренди земельної частки (паю), зокрема, в частині прав Токмацької РДА на передачу в оренду земельних часток (паїв).

Перевіривши такі доводи касаційної скарги ТОВ Геоникс , Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі № 920/54/19, на яку посилається ТОВ Геоникс в касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень сільських рад про надання земельних ділянок, визнаних в судовому порядку відумерлою спадщиною, в оренду товариству, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок (паїв) та зобов`язання товариство повернути територіальній громаді села земельні частки (паї) (відумерла спадщина). Верховний Суд постановою від 12.08.2020 скасував судові рішення про задоволення позовних вимог, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, зокрема, що суди не надали оцінки змісту оспорюваного договору оренди земельних ділянок (паїв), не встановили, що було предметом оренди за цим договором, враховуючи, що об`єктом оренди є земельні частки (паї) (відумерла спадщина), а не сформовані та зареєстровані земельні ділянки, в результаті чого помилково ототожнили договір оренди земельної частки (паю) з договором оренди земельної ділянки, не встановили характеру спірних правовідносин та здійснили дослідження умов оспорюваного договору оренди земельних ділянок (паїв) як договору оренди земельної ділянки на предмет відповідності його умов положенням Закону України Про оренду землі .

Натомість у справі № 908/563/19, яка розглядається, суд апеляційної інстанції у постанові від 27.01.2021 погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, в т. ч. і вимоги про визнання недійсним договору оренди від 29.12.2018, з огляду на обставини, встановлені судом на підставі оцінки оспорюваного договору з урахуванням об`єкта оренди (нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки) та усіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, щодо укладення договору оренди від 29.12.2018 без припинення договору оренди від 23.09.2016 з позивачем (який є дійсним, що встановлено у справі №908/2352/19), стосовно одного і того ж об`єкта оренди, а також враховуючи порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача на оренду невитребуваних земельних часток (паїв) за договором від 23.09.2016 та невідповідність оспорюваного договору оренди від 29.12.2018 положенням ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

При цьому суди, враховуючи предмет спору у цій справі № 908/563/19, надали оцінку оспорюваному договору оренди від 29.12.2018 з точки зору відповідності його вимогам законодавства, та не досліджували договір оренди від 23.09.2016, укладений між Токмацькою РДА та ТОВ Укрінспецмаш , оскільки оцінка останньому договору була надана апеляційним судом при розгляді справи №908/2352/19, предметом якої була вимога про визнання цього договору недійсним, за результатами чого встановлено відповідність його вимогам законодавства та відсутність підстав для визнання договору оренди від 23.09.2016 недійсним.

З огляду на викладене, правовідносини у справі № 920/54/19, на яку посилається ТОВ Геоникс у касаційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та у справі №908/563/19, яка розглядається, не є подібними, оскільки різняться за підставами позову, фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій у кожній справі з урахуванням поданих сторонами доказів, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідного рішення при розгляді вимоги про визнання недійсним договору.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 908/563/19 за касаційною скаргою ТОВ Геоникс на постанову апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення суду першої інстанції від 15.09.2020.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 908/563/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко