Ухвала

від 15.04.2021 по справі 820/20900/14

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 квітня 2021 р. м. ХарківСправа № 820/20900/14 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Спаскіна О.А.,

Суддів П`янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року по справі № 820/20900/14

за позовом Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова

до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року задоволено заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" про стягнення заборгованості.

На зазначене ухвалу суду Акціонерним товариством закритого типу "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" подано апеляційну скаргу.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки вона складена неприйнятою для листування мовою, обґрунтована словами, твердженнями, які виражають явну неповагу до суду.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Застосування скаржником образливих висловлювань в тексті апеляційної скарги та додатках до неї, які дискредитують судові органи України та їх посадових осіб, суд розцінює, як зловживання процесуальними правами.

Пунктом 9 частини третьої статті 2 КАС України визначено однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС.

Відповідно до ч.3 ст. 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зазначає, що з метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді.

Крім того, статтею 129 Конституції України та статтею 6 Закону України Про судоустрій України та статус суддів визначено, що за неповагу до суду та судді особи притягаються до передбаченої законом відповідальності, тому документи, з якими звертаються громадяни до суду, повинні відповідати загальноетичним правилам викладення фактів та обставин виниклих правовідносин.

Апеляційна скарга ж відповідача містить лише нецензурні коментарі автора щодо діяльності судів без зазначення того, в чому конкретно полягає його незгода з оскарженим судовим рішенням, зокрема щодо неправильного встановлення обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права тощо.

Отже, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику у зв`язку з вищенаведеними обставинами.

При цьому, дії учасників справи, які мають ознаки неповаги до суду чи судді можуть бути підставою для застосування до них заходів процесуального примусу передбачених статтею 145 КАС України, зокрема, при подібних обставинах такі заходи були застосовані колегією суддів в ухвалах Верховного Суду від 08 січня 2019 року у справі № 826/3515/18, від 16 серпня 2019 року у справі №818/1808/18.

Одночасно, відповідно до положень, які містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" № 4451/70, пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93 та пункт 38 рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" № 26737/95).

Колегія суддів зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою. Отже, повернення апеляційної скарги не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 44, 45, 169, 298, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року по справі № 820/20900/14 за позовом Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова до Акціонерного товариства закритого типу "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд № 803" про стягнення заборгованості повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова О.В. Присяжнюк