Постанова

від 01.10.2009 по справі 2а-2769/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 16/190

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 01 жовтня 2009 року           16:56                № 2а-2769/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Кишинському М.І. при секретарі судового засідання  Попадин О.Б.  вирішив адміністративну справу

за позовом

 Закрите акціонерне товариство "Золоті ворота"

до

 Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

про

 визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >,  від < Дата >, < юр. особа або примітка > 

На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні   01.10.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.     

          Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними заявами до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.03.2009 року №00015417550/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 60918,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30086,00 грн.,  визнання незаконними дій відповідача щодо донарахування податку на прибуток в сумі 60918,50 грн. та зменшення податкового кредиту з ПДВ в сумі 534 435 грн., та визнання недійсним в цій частині Акту про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «Золоті ворота».

          Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2009 р. об’єднано для спільного розгляду дані справи та присвоєно єдиний номер 2а-2769/09/2670.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте відповідачем рішення суперечить вимогам податкового законодавства України і фактичним обставинам справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

          Відповідач  заперечив проти позову, своє обґрунтування виклав в запереченні на позов та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

          За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ

Закрите акціонерне товариство    «Золоті ворота»зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.04.1994 року, код ЄДРПОУ 02016241.

          ДПІ у Печерському  районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Золоті ворота» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.05 по 30.09.08, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року про що складено Акт № 111/23-6/02016241 від 23.02.2009 р.

          Перевіркою встановлено порушення п.п. 1.22.2 п.1.22 ст.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.3, 5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п. 8.4.1, п.п. 8.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

          На підставі Акту перевірки № 111/23-6/02016241 від 23.02.09  ДПІ у Печерському районі м. Києва районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002052306/0 від 10.03.09 р., яким позивачу  визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 94634,00 грн., у тому числі 64548,00 грн. –за основним платежем та 30086,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

          Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та  висновками Акту перевірки, та зазначає, що заниження податку на прибуток, на думку відповідача, виникло у зв’язку з трьома порушеннями, а саме:

-          отримання поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків за користування чужими коштами в сумі 2 850 000 (ч.4 п.п. 3.1.1 акту перевірки).

-          включення суми податку на додану вартість в розмірі 449154 грн., сплаченої при  купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості, та нарахування на цю суму амортизаційних відрахувань, всього на суму 183933 грн. (п.п. 3.1.3 акту перевірки);

-          віднесення до складу валових витрат, витрати на придбання основних  фондів (стабілізатора СТФСЗ-25-L-+5) в сумі 14518 грн. (п.3.1.2 Акту перевірки).

ЗАТ «Золоті ворота»погоджується лише з останнім порушенням, щодо віднесення до складу валових витрат, витрат на придбання основних фондів та донарахування податку на прибуток в розмірі 3 629,5 грн.  

Решта фактів, викладених у Акті перевірки на думку ЗАТ «Золоті ворота»не є порушеннями податкового законодавства, з висновками Акту перевірки та діями відповідача позивач не згоден, а тому звернувся до суду з вимогами, які просить задоволити в повному обсязі.

          Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши подані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

          Повноваження органів податкової служби визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

          Статтею 11-1 цього Закону встановлені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових перевірок.

          Як вбачається з Акту перевірки, за результатами якої було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.03.2009 року № 0002052306/0, відповідачем встановлено заниження податку на прибуток на 60 918,50 грн., яке  пов’язано з отриманням поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків за користування чужими коштами та включення суми податку на додану вартість сплаченої при  купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості, та нарахування на цю суму амортизаційних відрахувань.

          Позивач вважає неправомірним визначення суми донарахувань встановлених в акті перевірки, яке  пов’язано з отриманням поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків та включення суми податку на додану вартість сплаченої при  купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості.

          Матеріалами справи встановлено, що 30.11.2006 року між ЗАТ «Золоті ворота»та ВАТ «Будівельне управління 813»було укладено договір доручення № 30\11\06 на придбання техніки, за умовами якого ЗАТ «Золоті ворота»зобов’язувалось за винагороду, від імені та за рахунок ВАТ «БУ 813»вчинити дії по пошуку комерційних пропозицій, укладання попередніх договорів, вчинення інших дій на користь ВАТ «БУ 813»з метою укладання договорів купівлі-продажу автомобільної техніки та інших транспортних засобів на суму 2 850 000,00 грн., а ВАТ «БУ 813»зобов’язувалось перерахувати дані кошти для виконання зобов’язань за договором та оплатити вартість послуг ЗАТ «Золоті ворота»в розмірі 1% від суми придбаної техніки.

          На виконання даного договору на розрахунковий рахунок ЗАТ «Золоті ворота»були перераховані грошові кошти в сумі 2 850 000 грн. В той же день, ці кошти були перераховані ТОВ «Віпкар»на придбання 2-х автомобілів «Бентлі», вартістю 2 694 924,00 грн., у т.ч. ПДВ 449 154,00 грн. для власного використання.

          В судовому засіданні встановлено, що на виконання договору доручення будь-яких договорів з іншими підприємствами на придбання техніки до перевірки надано не було.

          04.04.2007 року, в зв’язку з відсутністю на ринку  пропозицій по продажу техніки, які б влаштували ВАТ «БУ 813», кошти в повному обсязі були повернуті останньому.

          Позивач вважає, що вищезазначені кошти не можна вважати поворотною фінансовою допомогою в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже висновки податкового органу, щодо отримання Позивачем поворотної фінансової допомоги є безпідставними.

          Суд не погоджується з такою думкою позивача з огляду на наступне.

Основні засади, ставки та механізм справляння податку на прибуток підприємств визначені Законом України від 28.12.94 №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          П. 1.22 вищезазначеного Закону визначено що фінансова допомоги це –безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

          П. 1.22.2. дано визначення поворотної фінансової допомоги - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

          Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

          Враховуючи зазначене, фактично кошти, отримані за договором доручення були передані ЗАТ «Золоті ворота»у користування на визначений строк без нарахування процентів, або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами, яка по суті є поворотною фінансовою допомогою.

          Законом, звичайну ціну такої послуги, визнано суму умовно нарахованих відсотків, яку платник податків повинен відображати у складі валових доходів. Сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу, оподатковується наступним чином:

          Починаючи з 01 січня 2004 року платник податку який отримав поворотну фінансову допомогу  від платника податку на загальних підставах та не повернув її, включає до складу валових доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду (кварталу), у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої допомоги.

          Як доведено в судовому засіданні відповідачем і не спростовано позивачем, ЗАТ «Золоті ворота»не було здійснено жодних намірів, щодо укладання інших договорів на виконання договору доручення, або інших заходів стосовно даного питання.

          Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками ДПІ у Печерському  районі м. Києва, що кошти отримані ЗАТ «Золоті ворота» за договором доручення та в подальшому повернені  ВАТ «БУ 813» по суті є поворотною фінансовою допомогою та повинні були  віднесенні до складу валового доходу підприємства.

          Таким чином, в порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ЗАТ «Золоті ворота»безпідставно не віднесло до складу валових доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму безвідсоткової поворотної  фінансової допомоги, отриманої від ВАТ «БУ 813».

          Відповідно до п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

В той же час, ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об’єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до п.п.5.3.3 п. 5.3 ст.5 вищезазначеного Закону, сума податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

При цьому, відповідно до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 вищезгаданого Закону автомобільний транспорт відноситься до 2 групи основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

Підпунктом 8.4.1. Закону чітко визначено, що  у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

У зв’язку з вищенаведеним, Позивачем неправомірно віднесено суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкового автомобіля у ТОВ «Віпкар»в розмірі 449 154 грн.  до основних засобів і збільшено балансову вартість другої групи основних фондів, як наслідок, було завищено суму амортизаційних відрахувань на 183 933 грн., що призвело до завищення валових витрат у відповідні періоди.

          Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в розмірі 60 918,50 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 30 086,00 грн.

          Що стосується вимоги позивача, щодо визнання незаконними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва та визнання частково недійсними висновків акту перевірки в частині донарахування податку на прибуток та зменшення податкового кредиту з ПДВ суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, за результатами планової виїзної перевірки ЗАТ «Золоті ворота» складено Акт від 23.02.2009  року за № 111/23-6/02016241 в якому викладені факти виявлених порушень податкового законодавства та проведені розрахунки донарахувань податків та штрафних санкцій.

Статтею 3  Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено: органи державної податкової служби в Україні в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно - правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради  Автономної Республіки Крим і Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

  Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок регулюється  Наказом державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в  Міністерстві юстиції  України 25.08.2005 року за № 925/11205 із змінами і доповненнями (далі - Наказ ДПА України № 327)

 Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншим відокремленими підрозділами.

Відповідно до п.1.3  Наказу ДПА України № 327- за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт.

Акт –це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог, податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Згідно п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори  фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт податкової перевірки, який оскаржує позивач, є письмовою формою документування наслідків проведеної органами державної податкової інспекції перевірки діяльності суб’єкта господарювання, в якому за перевіряємий період відображається дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства щодо здійснення фінансово-господарської діяльності та виконання зобов’язань по сплаті податків та обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів. В акті перевірки відображаються фактичні дані та висновки посадових осіб, які проводять перевірку, однак він не містить обов’язкових до виконань рішень податкового органу, як суб’єкта владних повноважень, а тому не є правовим атом індивідуальної дії, який може оскаржуватись в адміністративному судочинстві в розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реалізація податковими органами своїх владних повноважень, як суб’єкта таких повноважень, здійснюється шляхом прийняття рішення за наслідками податкової перевірки та згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відноситься до компетенції органів державної податкової служби. Так, рішення органами ДПС у передбачених випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами України, приймається у формі повідомлень-рішень, які є предметом оскарження за п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідач  виконав покладений на нього законом обов’язок.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є не обґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не  була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

              Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя                                                                              Кишинський М.І.

             Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –06.10.2009 р.