Рішення

від 06.04.2021 по справі 915/1312/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Справа № 915/1312/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Компані Менеджмент" (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Р. Люксембург, 5/3, код ЄДРПОУ 39281667)

до відповідача-1: Первомайської міської ради Миколаївської області (55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 35926170)

до відповідача- 2: Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області (55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 04056575)

про: усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

за участі представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача 1 : не з`явився

від відповідача 2: не з`явився,

встановив:

26.10.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1/2020 від 23.10.2020 до відповідачів, якою просить суд усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Компані Менеджмент" права користування та розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 164,1 кв. м. по вул. І. Виговського, 16, м. Первомайськ Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1856340648104) шляхом визнання недійсним рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради № 944 від 12.12.2008 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 317633 від 02.04.2009 року в частині посвідчення права власності територіальної громади міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 328 ЦК України та мотивовано тим, що станом на 2007 рік введений в експлуатацію об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м. по вул. К.Маркса, 16 в м. Первомайськ Миколаївської області був закріплений на праві повного господарського відання за КП Первомайське ЖЕО та під час ліквідаційної процедури було включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано за договором купівлі-продажу від 08.09.2008. На підставі договору від 22.10.2008, який рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2010 у справі №2-29 визнано дійсним, право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м. по вул. К.Маркса, 16 в м. Первомайськ Миколаївської області набув ОСОБА_2 Натомість, 12.12.2008 виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області прийняв рішення №944, на підставі якого було оформлено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 317633 від 02.04.2009 року, яким посвідчено право комунальної власності територіальної громади міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 241,4 кв. м. по вул. К. Маркса, 16 м. Первомайська Миколаївської області, до якої включено і спірні нежитлові приміщення площею 164,1 кв.м.

На думку позивача, виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області не міг здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права приватної власності, зокрема об`єктом нерухомого майна - нежитловими приміщення загальною площею 164,1 кв. м. по вул. І. Виговського, 16 м. Первомайська .

Позивач також зазначає, що відсутність на дату прийняття рішення від 12.12.2008 року №944 у реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2, не є підставою для висновку про відсутність самого права та неможливість переходу вказаного права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1312/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

05.11.2020 позивачем подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено судове засідання на 14.12.2020, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

09.12.2020 від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву.

Відповідачі просять суд у задоволені позову відмовити в повному обсязі та зазначають, що наведені позивачем аргументи не відповідають дійсності з наступних підстав:

1) на момент порушення господарським судом Миколаївської області ухвалою від 09.07.2007 справи про банкрутство КП Первомайське ЖЕО приміщення, розміщені за адресою: вул. Карла Маркса, 16 (вул. Івана Виговського, 16) у місті Первомайську вже не було на праві господарського відання у КП Первомайське ЖЕО , а відповідно й не могло бути включено до складу ліквідаційної маси під час ліквідаційної процедури КП Первомайське ЖЕО . Зазначені приміщення не могло бути реалізовано 08.09.2008 під час ліквідаційної процедури КП Первомайське ЖЕО за простим договором купівлі-продажу ОСОБА_1 , а потім останнім 22.10.2008 ОСОБА_2 ;

2) спірне нерухоме майно (нежитлові приміщення загальною площею 241,1 кв.м за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Карла Маркса, 16в ) належить територіальній громаді міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №317633 від 02.04.2009;

3) рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2010 визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.0.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Виконавчим комітетом Первомайської міської ради була подана заява про перегляд справи за нововиявленими обставинами, проте у задоволені заяви відмовлено у зв`язку з тим, що виконавчий комітет не був стороною під час розгляду справи щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним;

4) позивачем до позовної заяви додано технічний паспорт на групу нежитлових приміщень загальною площею 164,1 кв.м, що розташовані в місті Первомайську Миколаївської області по вул. Карла Маркса, 16 виготовлений ТОВ АБК АрхСіті станом на 01.04.2019 року, який має номер інвентарної справи 1360. При тому, що технічний паспорт на нежитлове приміщення загальною площею 242,8 кв.м виготовлений Комунальним підприємством Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 12.02.2016 року, має номер інвентарної справи1500.

Відмінність номера інвентарної справи нежитлового приміщення, що належить ТОВ Систем компані Менеджмент та нежитлове приміщення, яке належить Первомайській міській раді ( частину , якого орендує Банк Аваль , разом з відмінністю реєстраційних номерів вказаних об`єктів та номерів запису про право власності (реєстраційний номер нерухомого майна Первомайської міської ради Миколаївської області 1196252348104, номер запису права власності 19445981; реєстраційний номер нерухомого майна ТОВ Систем компані Менеджмент 1856340648104, номер запису права власності 32461581) в своїй сукупності, як вважає відповідач, дає підстави для висновку про те, що це є різні об`єкти, а не одне і те ж приміщення як про це зазначає позивач у позовній заяві.

5) стосовно державної реєстрації права власності відповідач звертає увагу на те, що , державним реєстратором Врадіївської районної державної адміністрації в липні 2019 року було здійснено реєстрацію права власності ТОВ Сістем Компані Менеджмент (код ЄДРПОУ 39281667) на нежитлове приміщення по вул. Івана Виговського, 16 , чим порушено вимоги ч. 1 ст. 18, ч. 1, 2 ст. 23, п.5 ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та норми п. 48, 49 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор не дослідив законність набуття права власності на нежитлове приміщення та не витребував необхідних документів щодо достовірності такого набуття.

11.12.2020 позивачем подано до суду заяву (вх.№15842/20 від 11.12.2020) про залишення без розгляду відзивів Первомайської міської ради Миколаївської області від 08.12.2020 та виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 08.12.2020.

Заяву обґрунтовано тим, що ухвалу суду від 16.11.2020 відповідачем отримано 19.11.2020, а отже останній днем для подання відзиву було 04.12.2020 включно, однак відзиві відповідачами подано 08.12.2020, про що свідчить дата їх підписання.

На думку позивача відзиви подано відповідачами з порушенням встановленого судом строку, заяви про продовження строку відповідачами суду не подано, отже на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України їх слід залишити без розгляду.

14.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 10 днів та відкладення розгляду справи на 19.01.2021 о 10:40 год.

17.12.2020 від відповідачів до суду надійшли клопотання за вих. №8162/03-01-06 від 15.12.2020 та вих. 8161/03-01-26 від 15.12.2020 про поновлення строку для подання відзиву.

Відповідачі просять суд поновити їм пропущений процесуальний строк для подання відзивів на позовну заяву про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання недійсним рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради№944 від 12.12.2008 та свідоцтва про право власності серії САС №317633 віл 02.04.2009 в частині посвідчення права власності територіальної громади міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м.

Ухвалами суду від 22.12.2020 клопотання відповідачів задоволені, їм поновлено строк для подання відзивів.

04.01.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзиви відповідачів.

Позивач зазначає, що незаконними рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно створено перешкоди ТОВ Сістем Компані Менеджмент у праві користування та розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 164,1 кв.м по вул. К.Маркса, 16 м. Первомайськ , а тому зазначені рішення та свідоцтво підлягають визнанню недійсними та скасуванню в частині посвідчення права власності територіальної громади міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м. по вул. К.Маркса, 16 м. Первомайськ у складі 241,4 кв.м.

19.01.2021 позивачем подано до суду клопотання від 18.01.2021 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

19.01.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 20 днів та відкладення розгляду справи на 15.02.2021 о 10:00 год.

21.01.2021 на адресу суду від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідачі просять суд в задоволені позовних вимог відмовити.

В своїх запереченнях відповідачі посилаються на норми 220, 226 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , та мотивують тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 22.10.2008, за ОСОБА_1 не було зареєстровано право власності на нерухоме майно, як того вимагав Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Відповідачі також зазначають, що в рішенні Вільшанського районного суду Кіровоградської області у справі №2-29 від 21.01.2010, яким визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.10.2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсним, немає жодного посилання на рішення третейського суду від 20.10.2008, яким визнано договір купівлі-продажу від 08.09.2008 дійсним, право власності на придбане майно визнано за ОСОБА_1 . Натомість, Вільшанський районний суд Кіровоградської області в своєму рішенні від 21.01.2008 зазначив, що недодержання нотаріальної форми договору купівлі-продажу від 08.08.2008 відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, тягне за собою його нікчемність.

Щодо оформлення виконавчим комітетом Первомайської міської ради права власності на новозбудовані/перебудовані/реконструйовані об`єкти нерухомого майна відповідачі зазначають, що на підставі Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (нежитлових приміщень загальною площею 164,1 кв.м по вул. К.Маркса, 16 в м. Первомайську ) від 03.04.2006, затвердженого виконкомом Первомайської міської ради №101 від 07.04.2006 підтверджує, що ні виконавчим комітетом, ні Первомайською міською радою Миколаївської області право власності не оформлювалось, свідоцтво про право власності на нього не видавалось саме як на самостійний об`єкт цивільно-правових відносин, а отже й не виникло.

Нежитлове приміщення загальною площею 241,1 кв.м, що розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 16в , належить територіальній громаді міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.04.2009, прав власності на нерухоме майно в установленому Законом порядку зареєстроване в державному реєстрі, тобто Первомайська міська рада є законним власником.

Відповідачі зазначають, що відсутність факту порушення Первомайською міською радою та виконавчим комітетом Первомайської міської ради майнових прав та інтересів позивача є підставою для відмови в задоволенні позову.

Первомайська міська рада не була учасником провадження у справі №5/629/07 та не мала можливості оспорити правомірність віднесення майна до ліквідаційної маси.

На виконання рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12.12.2008 №944 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 26.09.2008 №671 Про оформлення права власності на нежитлове приміщення по вул. Карла Маркса, 16 була здійснена реєстрація в установленому порядку права власності на нерухоме майно та отримано відповідне свідоцтво.

Вказані рішення виконкому є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

15.02.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 10.03.2021 о 10:30 год.

10.03.2021 розгляд справи відкладено на 06.04.2021 о 10:20 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 21.03.2021 задоволено клопотання представника ТОВ Сістем Компані Менеджмент про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Заявою від 01.04.2021 Первомайська міська рада просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з зайнятістю повноважного представника в іншому судовому процесі.

Аналогічна заява надійшла 02.04.2021 від виконавчого комітету Первомайської міської ради.

У судовому засіданні 06.04.2021 представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та відповіді на відзиви, просить позов задовольнити.

Решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористались, їх явка у судове засідання судом не визнавалась обов`язковою.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним з основних принципів господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Керуючись даним принципом, господарський суд не може надавати необґрунтовану перевагу тій чи іншій стороні в доведенні своїх тверджень. В тому числі, допускаючи здійснення тих чи інших процесуальних дій поза межами строків, встановлених законом.

Статтею 13 ГПК України визначено принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою цієї норми встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

06.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Первомайської міської ради народних депутатів Миколаївської області від 01.12.1981 року № 832 О передаче с баланса горОНО дома грудного ребенка приміщення будинку грудної дитини передано на баланс ЖЕК і художньої майстерні (на сьогодні нежитлові приміщення по вул. І. Виговського, 16 (К. Маркса) ).

Рішенням Виконавчого комітету Первомайської міської ради народних депутатів Миколаївської області від 02.04.1997 року № 71 Про передачу с баланса ЖЕО частини приміщення по вул. К.Маркса, 16 частина приміщення площею 129,0 кв.м. передана на баланс прокуратури Первомайського району.

Рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 27.02.2007 року № 7 Про передачу житлового фонду, нежитлових споруд та іншого майна з балансу Первомайського ЖЕО нежитловий будинок по вул. К.Маркса, 16 передано на баланс виконавчого комітету Первомайської міської ради.

Рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 28.04.2007 року № 22 Про передачу житлового фонду, нежитлових споруд та іншого майна на баланси комунальних підприємств нежитловий будинок по вул. К.Маркса, 16 передано на баланс комунального підприємства Житло .

Рішеннями Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 26.09.2008 року №671 Про оформлення права власності на нежитлове приміщення по вул. Карла Маркса, 16 та від 12.12.2008 № 944 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 26.09.2008 року № 671 Про оформлення права власності на нежитлове приміщення по вул. Карла Маркса, 16 вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову приміщення по вул. Карла Маркса, 16 загальною площею 241,4 кв.м. за територіальною громадою міста Первомайська.

02.04.2009 Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС 317633 на нежитлове приміщення за адресою Миколаївська область, м. Первомайськ, вулиця Маркса К, буд. 16 , загальною площею 241,4 кв.м, де власником є територіальна громада міста Первомайська в особі Первомайської міської ради (комунальна форма власності).

Право власності зареєстровано в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації номер реєстрової книги 5, сторінка 107, реєстровий номер 645, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22362858 від 02.04.2009 року та випискою підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності станом на 31.12.2012 року Комунального підприємства Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації № 724/06-01-06 від 19.08.2019 року.

Рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 28.05.2009 року № 20 Про передачу нежитлового фонду міста Первомайська нежитлове приміщення по вул. К.Маркса, 16 (241,4 кв.м.), яке станом на 01.04.2009 рік перебувало на балансі КП Житло , передано на баланс управління містобудування, архітектури, комунальної власності та земельних питань Первомайської міської ради.

Рішенням Первомайської міської ради Миколаївської області від 29.08.2011 №9 Про надання повноважень КП Затишок та КП Тепло на укладання договорів оренди комунального майна нежитлове приміщення по вул. К.Маркса, 16 (241,4 кв.м) передано на баланс комунального підприємства Затишок .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2007 було порушено провадження у справі №5/629/07 про банкрутство КП Первомайське ЖЕО .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2009 у справі №5/629/07 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинено провадження у справі.

Судом у зазначеній справі встановлено, що в ході ліквідаційної процедури виявлено майно, яке знаходилось у банкрута на праві повного господарського відання, в тому числі нежитлові приміщення по вул. Карла Маркса, 16, які в подальшому включено до ліквідаційної маси банкрута.

Як стверджує позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2008, який рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 20.10.2008 року визнано дійсним, право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м. по вул. К.Маркса, 16 в м. Первомайськ Миколаївської області набув ОСОБА_1

А на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2008, який рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2010 у справі №2-29 визнано дійсним, право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м. по вул. К.Маркса, 16 в м. Первомайськ Миколаївської області набув ОСОБА_2

Спірне майно в подальшому передано останнім до статутного капіталу ТОВ Сістем Компані Менеджмент , на підставі рішення учасника ТОВ Сістем Компані Менеджмент про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового вкладу від 15.07.2019 та акта приймання-передачі майна, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1856340648104).

Як зазначає позивач, 12.12.2008 виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області прийняв рішення №944, на підставі якого було оформлено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 317633 від 02.04.2009 року, яким посвідчено право комунальної власності територіальної громади міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 241,4 кв. м. по вул. К. Маркса, 16 м. Первомайська Миколаївської області, до якої включено і спірні нежитлові приміщення площею 164,1 кв.м.

На думку позивача, Первомайська міська рада неправомірно користується та розпоряджається належним ТОВ Сістем Компані Менеджмент нерухомим майном чим створює позивачеві перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод у здійсненні ТОВ "Сістем Компані Менеджмент" права користування та розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 164,1 кв. м. по вул. І. Виговського, 16, м. Первомайськ Миколаївської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1856340648104) шляхом визнання недійсним рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради № 944 від 12.12.2008 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 317633 від 02.04.2009 року в частині посвідчення права власності територіальної громади міста Первомайська в особі Первомайської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері майнових відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17).

Тобто, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.

Отже, враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст та правові наслідки рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12.12.2008 року № 944 та свідоцтва про право власності, спір щодо його правомірності має відбуватись в межах господарської юрисдикції.

Згідно зі статтею 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 172 ЦК України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ст.143 Конституції майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади та утворені ними органи місцевого самоврядування (ст.327 ЦК).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків також встановлені у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до частини першої цієї статті цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Водночас відповідно до частини другої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні підставою набуття права комунальної власності є: передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав; створення майна органами місцевого самоврядування в порядку, установленому законом; придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, установленому законом.

Правом власності згідно з вимогами частини першої статті 316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною першою статті 317 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, право розпорядження майном є виключним правом власника.

В абзаці 15 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 5 і 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами 1- 3 статті 145 та частиною 4 статті 147 ГК України майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

У пунктах 3, 4 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, в постанові Великої Палати від 26 червня 2018 року у справі № 914/582/17.

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто може звернутися до суду із негаторним позовом

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень стосовно користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Надаючи оцінку доводам позивача, господарський суд в першу чергу виходить з того, що з позовом про усунення перешкод в користуванні майном може звернутись його власник.

З наведеного витікає, що факт набуття права власності на спірні приміщення має бути доведений позивачем.

Враховуючи обставини набуття цього права, на які посилається позивач, першочерговому доведенню підлягає факт перебування спірного приміщення у власності КП Первомайське ЖЕО станом на момент припинення провадження у справі про банкрутство та його реалізація в межах цієї процедури.

Разом з тим, на підтвердження першої обставини позивачем надано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2009 у справі №5/639/07, яка однак не містить жодних технічних характеристик нежитлового приміщення, за допомогою яких його можна було б ідентифікувати з-поміж інших розташованих за тією самою адресою.

Не подано позивачем і договорів: купівлі-продажу від 08.09.2008 про купівлю ОСОБА_1 нежитлових приміщень загальною площею 164,1 кв.м, які розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Карла Маркса, 16 ; купівлі-продажу нерухомого майна від 22.10.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на які позивач посилається як на підставу своїх доводів, щодо набуття права власності на спірне майно гр-м ОСОБА_2 .

Замість цих правочинів, позивачем надаються: рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 20.10.2008 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2008 - нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Карла Маркса, 16 , укладеного між Первомайським житлово-експлуатаційним об`єднанням та ОСОБА_1 та визнано за останнім право власності на цю будівлю; рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 21.01.2010 у справі №2-29 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 164,1 кв.м, які розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Карла Маркса, 16 , який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.10.2008.

За змістом ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України. право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За нормами ЦК України, підставами виникнення (набуття) права власності є, зокрема:

- набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст.331 ЦК);

- набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у тім числі в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч.2 ст.189, ст. ст. 332, 333 ЦК);

- на самочинне будівництво (ст.376 ЦК);

- набуття права власності на скарб, бездоглядну домашню тварину, знахідку або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (ст. ст. 335- 338, 340, 341, 343 ЦК);

- набуття права власності на майно добросовісним набувачем (ст. ст. 330, 388, 389 ЦК); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об`єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права:

- на підставі правочинів (ст.334 ЦК);

- у порядку спадкування після смерті громадянина (ст.1216 ЦК);

- у порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч.2 ст.104, стст.107, 109 ЦК);

- у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст.345 ЦК).

Стосовно набуття права власності на об`єкт нерухомості за рішенням третейського суду, господарський суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про третейські суди (тут і далі - в редакції станом на момент постановлення рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 20.10.2008 року), в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Статтею 5 цього Закону встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Закону України Про третейські суди , рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про третейські суди , сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Як визначено статтею 125 Конституції України третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, а тому вони не здійснюють правосуддя, а їх рішення не є актами правосуддя.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. В свою чергу, відповідно до положень Закону України Про третейські суди останні приймають рішення тільки від свого імені.

Рішення третейського суду є обов`язковими лише для сторін спору.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про третейські суди , рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Таким чином, для визнання Державою прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду, є необхідним дотримання порядку видачі компетентним судом виконавчого документу.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про третейські суди , заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

Позивачем доказів звернення до виконання рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 20.10.2008 року, не подано, отже право, яке ним встановлено може бути визнане лише сторонами відповідного спору.

При цьому, суд відзначає, що Законом № 1076-VI (1076-17) від 05.03.2009 справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки виключено з підвідомчості третейських судів.

Стосовно набуття права власності на об`єкт нерухомості в порядку, визначеному ст. 220 ЦК України, господарський суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. ст. 330, 334 ЦК, право власності на нерухоме майно виникає у добросовісного набувача з дня державної реєстрації, якщо відповідно до ст.388 ЦК майно не може бути витребувано у нього.

В той же час, рішення суду не може вважатись правочином, на підставі якого виникає право власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Позивачем не наведено норм цивільного законодавства, якими встановлено виникнення права власності на об`єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Рішення суду, постановлене в порядку ст.220 ЦК України, компенсує недоліки нотаріального оформлення правочину, але не замінює сам правочин.

Таким чином, право власності виникає з правочину, а не рішення суду про визнання його дійсним.

Статтею 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов`язки.

В контексті засад господарського судочинства щодо доказування, для підтвердження обставин набуття права власності на нерухоме майно необхідно подати сам правочин, з якого воно виникло.

Позивачем належних доказів на підтвердження цих обставин, як витікає з наведеного, не подано.

Отже, докази, подані відповідачем, на думку суду з більшою вирогідністю ніж неналежні докази позивача свідчать про те, що спірне майно перебуває в комунальній власності.

Обставини, щодо реєстрації 17.07.2019 за позивачем відповідного права власності на нежитлові приміщення загальною площею 164,1 кв.м, які розташовані за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. І. Виговського, 16 на підставі рішення засновника на цей висновок не впливають, оскільки можливість такої реєстрації може бути пов`язана з різними технічними характеристиками об`єктів нерухомості та викликана включенням зареєстрованого за позивачем приміщення до складу об`єкту нерухомості, право на яке зареєстровано за територіальною громадою міста Первомайська, що не спростовується сторонами.

Обставини правомірності дій державного реєстратора не входять до предмету дослідження в цій справі.

Але суд відзначає, що, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Така правова позиція є сталою і міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження викладених ним обставин не доводять факту порушення рішеннями відповідача, які полягали в реалізації останнім своїх законних правомочностей щодо майна територіальної громади, прав та законних інтересів позивача, які б витікали з факту набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі правочинів, про які йдеться в позові, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі вищенаведеного, в задоволені позову слід відмовити.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Компані Менеджмент" (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Р. Люксембург, 5/3, код ЄДРПОУ 39281667)

відповідач-1: Первомайська міська рада Миколаївської області (55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 35926170)

відповідач-2: Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області (55213, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 04056575).

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2021.

Суддя В.О.Ржепецький