Постанова

від 13.04.2021 по справі 750/2037/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року місто Київ.

Справа №750/2037/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6849/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Шкоріна О.І., Мазурик О.Ф.

секретар судового засідання Міщенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суд міста Києва від 02 лютого 2021 року (у складі судді Литвинової І.В, повний текст ухвали складено 05 лютого 2021 року) про закриття провадження.

в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Тарас Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальністю СМЕНА , про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року позивач звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з вказаним позовом про зняття арешту з частки у розмірі 99, 00 % у статутному капіталі ТОВ СМЕНА , номінальною вартістю 31 680 000, 00 грн., яка належить їй на праві особистої приватної власності, котрий накладений постановою від 28 лютого 2020 року у виконавчому провадженні № 61379356.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2020 року позов передано до Печерського районного суду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Артемчук Тарас Володимирович, Товариство з обмеженою відповідальністю СМЕНА , про зняття арешту з майна.

Не погоджуючись з такою ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 згідно поштової відмітки 22.02.2021 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд дійшов помилкового висновку щодо статусу ОСОБА_3 в виконавчому провадженні № 61379356, оскільки остання не є боржником за виконавчим провадженням, що вбачається з постанови про арешт майна від 28.02.2020 року. Враховуючи те, що ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження, а предметом у справі № 750/2037/20 є спір про належність арештованого майна - частки у статутному капіталі ТОВ СМЕНА в розмірі 99,00 % не боржнику, а іншій особі, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження згідно вимог ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права а саме ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 42, 48, 175 ЦПК України, та дійшов висновків які не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року відкрито у даній справі апеляційне провадження та надано учасникам 5-ти денний строк з моменту отримання даної ухвали для подачі відзиву.

Відзиву на апеляційну скаргу в строк визначений судом подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони та треті особи не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином .

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Неявка цих осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.. ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. суд першої інстанції вважав встановленим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства , оскільки заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, а повинні розглядатись в порядку оскарження дій державного виконавця у тому виконавчому провадженні, в якому арештовано майно.

З матеріалів справи вбачається, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є не доведеними.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича від 28.02.2020 року № 61379356 накладено арешт на належну боржнику ОСОБА_2 частку 99,00 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп.2 код ЄДРПОУ 38918728), номінальною вартістю 31 680 000,00 грн., яка зареєстрована за ОСОБА_3 , яка є його дружиною.

З тексту постанови вбачається, що з заяви стягувача ПАТ Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк виконавцем було встановлено, що частка в розмірі 99,00 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СМЕНА належна ОСОБА_3 є спільною сумісною з ОСОБА_2 власністю подружжя. При цьому при винесенні постанови про арешт виконавцем не перевірялось та не було встановлено підставу на якій ОСОБА_3 набула у власність частку в статурному капіталі товариства.

Позивач звернувся до суду з позовом в порядку ст. 59 Закону України Про виконавче провадження про звільнення майна з під арешту, посилаючись на те, що майно, на яке накладено арешт є її особистою приватною власністю.

Позов подано до боржника (чоловіка позивачки в шлюбі з яким придбавалось майно) та до стягувача за вимогами якого, арешт був накладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1, 2 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Позовна заява ОСОБА_3 складена та подана з дотриманням вищенаведених роз`яснень .

Крім того, суд дійшов помилкового висновку щодо статусу ОСОБА_3 в виконавчому провадженні № 61379356, оскільки остання не є боржником за виконавчим провадженням, що вбачається з постанови про арешт майна від 28.02.2020 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що при постановленні ухвали про закриття провадження суд допустив порушення норм процесуального права та дійшов висновків які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Так як ухвала про закриття провадження перешкоджає подальшому провадженню у справі , вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суд міста Києва від 02 лютого 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанову складено 13 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: О.В. Желепа

Судді: О.І. Шкоріна

О.Ф. Мазурик