Рішення

від 09.04.2021 по справі 203/4829/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4829/20

Провадження № 2/0203/437/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Єдаменко С.В.,

при секретарі - Лісіцина М.С.,

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника третьої особи - адвоката Анкудінова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями К.А.С.ЛТД , про поділ майна подружжя -

встановив:

31 грудня 2020 року позивачка звернулась до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 23 листопада 2013 року перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 . З метою поліпшення житлових умов за спільні кошти подружжя було придбано майнові права на об`єкт нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,69 кв.м. Для цього між ОСОБА_2 та ТОВ з іноземними інвестиціями К.А.С.ЛТД було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 130 від 30 жовтня 2018 року. Оскільки майнові права є різновидом майна, а майнові права безпосередньо за цим договором набуті в період шлюбу, позивачка вказує, що вони належать до спільної власності подружжя. У зв`язку з цим позивачка просила визнати за нею право вимоги передачі Ѕ частки майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 130 від 30 жовтня 2018 року та визнати її покупцем Ѕ частини цієї квартири (а.с. а.с. 1 - 3) .

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху за наданням строку для усунення недоліків: зазначення відповідача, до якого пред`явлено позов (а.с. 30) .

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 січня 2021 року, залишеною без змін постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. а.с. 31 - 32) .

13 січня 2021 р. через канцелярію суду надійшла уточнена позовна заява, в якій відповідачем визначено ОСОБА_2 (а.с. а.с. 37 - 40) .

Після надходження з адресно-довідкового підрозділу відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 січня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. До участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ТОВ з іноземними інвестиціями К.А.С.ЛТД , про поділ майна подружжя (а.с. а.с. 44 - 45) .

Ухвалою суду задоволено клопотання позивачки та витребувано додаткові докази від відповідача та третьої особи без самостійних вимог (а.с. а.с. 45, 49) .

В підготовче судове засідання 24 березня 2021 року з`явились сторони та представник третьої особи без самостійних вимог. На виконання ухвали суду було надано витребувані докази (а.с. а.с. 56 - 60, 65 - 69) . В підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 24 березня 2021 року для надання можливості ознайомлення з додатковими доказами.

В підготовче судове засідання 24 березня 2021 року з`явилась сторони, представник третьої особи без самостійних вимог в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце розгляду справи належним чином під розписку (а.с. 72) .

Відповідач подав заяву про визнання позовних вимог (а.с. 73) .

В судовому засіданні позивачка просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог на підставі заяви відповідача про визнання позову. Відповідач в судове засідання для розгляду його заяви про визнання позову не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи залишив вирішення питання про ухвалення рішення на підставі заяви про визнання позову відповідачем на розсуд суду. Просив врахувати, що вказана в договорі адреса та номер квартири є попередніми та можуть змінитись після оформлення прав на закінчений будівництвом будинок.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу . Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

При розгляді поданої відповідачем заяви про визнання позову суд врахував, що предметом позову є визнання права вимоги на передачу частини майнових прав на квартиру, будівництво якої здійснюється третьою особою без самостійних вимог. При цьому, в матеріалах цивільної справи є лише договір відповідача із забудовником. Відомостей щодо внесення грошових коштів, стадії будівництва, готовності об`єкту до експлуатації, оформлення прав власності на будівлю в цілому чи її окреме приміщення до справи не надано. У разі ухвалення рішення про задоволення позову на підставі заяви позивача при визнання позову, це стане підставою для зміни правовідносин не лише сторін між собою, а й інших осіб. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що заява відповідача про визнання позову порушує інтереси третіх осіб у зв`язку з чим ухвалою від 09 квітня 2021 року відмовив у її прийнятті та продовжив судовий розгляд .

Позивачка в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити з мотивів, зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання для розгляду справи по суті не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи залишив вирішення спору на розсуд суду. Просив врахувати обставини, що вказувались ним під час розгляду заяви відповідача про визнання позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 23 листопада 2013 року, зареєстрованому Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1693, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 11) .

Від шлюбу мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1428 (а.с. 12) .

30 жовтня 2018 року між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ТОВ з іноземними інвестиціями К.А.С.ЛТД було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 130 (а.с. а.с. 65 - 69) .

Згідно умов цього договору об`єктом будівництва є житловий комплекс з торговими приміщеннями та паркингом по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:084:0002, площа 0,4625 га, довіз на виконання будівельних робіт № ІУ 115151060498, виданий ДАБІ України 16 квітня 2015 року (а.с. 65) .

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору продавець (третя особа) продає, а покупець (відповідач) купує майнові права на об`єкт нерухомості в порядку і на умовах, передбачених цим договором і відповідно до Цивільного кодексу України (а.с. 65) .

Згідно п. 2.2. договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передається за цією угодою є житлове приміщення (квартира) розташована в об`єкті будівництва будівельний номер приміщення НОМЕР_3 , поверх 15, загальна площа 51,69 кв.м. (а.с. 65) .

Відповідно до п. 3.1. цього договору майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцеві шляхом підписання акту. Акт підписується сторонами після здійснення розрахунків відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. цього договору та отримання сертифікату про готовність до експлуатації об`єкта будівництва (вводу в експлуатацію) (а.с 65) .

Згідно п. 4.1. договору договірна ціна складає 451 877 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 75 312 грн. 83 коп. (а.с. 66) .

Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює оплату в розмірі 451 877 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 75 312 грн. 83 коп. в строк до 05 листопада 2018 року (а.с. 66) .

Згідно п. 4.3. договору покупець здійснює розрахунок за договором в безготівковій формі (а.с. 66) .

Пунктом 4.5. договору визначено порядок перегляду договірної ціни (а.с. 66) .

Будь-які відомості щодо виконання цього договору та внесення будь-яких платежів за ним у матеріалах цивільної справи відсутні.

При вирішенні позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 61 Сімейного кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 Сімейного кодексу України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положенням частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 12 До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК) . Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто… .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодних додаткових клопотань про витребування доказів учасниками справи не заявлялось.

Судом було встановлено лише факт укладання договору між відповідачем та третьою особою. Доказом набуття права власності на відповідне майно чи права вимоги на нього у справі не має. За відсутності доказів проведення розрахунків суд не може встановити факт виникнення майнових прав, а також перевірити за які кошти (особисті чи спільні кошти подружжя, а може взагалі - іншого суб`єкта) придбаваються права на квартиру.

Слід зауважити, що факт перебування відповідача в шлюбі сам по собі не позбавляє його права бути самостійним учасником цивільних правовідносин, вчиняти правочини від свого імені та в своїх інтересах. Для застосування положень ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України необхідно встановити факт вчинення правочину в інтересах сім`ї на підтвердження чого жодних доказів чи пояснень суду надано не було.

Крім того, за відсутності відомостей про ступінь виконання зобов`язань за договором суд не має можливості визначити факт наявності чи відсутності майнових прав за ним та їх характер у разі наявності, що є передумовою для вирішення позовних вимог.

При таких обставинах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку з повною відмовою в позові судові витрати позивачки відносяться на її рахунок та відшкодуванню не підлягають. Іншими учасниками питання щодо відшкодування їм судових витрат не порушувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1265, 1268, 1269, 1270. 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 77, 79, 81, 235, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України .

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 15.04.2021 р.

Суддя С.В. Єдаменко