Вирок

від 16.04.2021 по справі 390/1759/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №390/1759/20

Провадження №1-кп/390/185/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2021 року. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький кримінальне провадження №12020120000000382 по обвинуваченню

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бережинка, Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_10 вчинив завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, а також порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

09.11.2020 року близько 16.20 год. ОСОБА_10 керуючи автомобілем ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ПП ПВФ "АЦИНУС", перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись у світлу пору доби по прямій ділянці дороги, біля будинку №92 по вулиці Центральній у с. Бережинка, Кропивницького району Кіровоградської області, в напрямку автодороги Н-23 "Кропивницький-КривийРіг-Запоріжжя" на території Кропивницького району Кіровоградської області, уважно не стежив за дорожньою обстановкою, яка склалась та яку він об`єктивно спроможний був завчасно виявити, вірно не відреагував, через стан алкогольного сп`яніння, на обставини, які склались на дорозі, а саме знаходження на проїзній частині пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тривалий час стояла біля правого краю дороги щодо напрямку його руху. У наслідок чого, ОСОБА_10 не застосував зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля, аж до його зупинки, попередньо не переконався у безпечності свого маневру, легковажно сподіваючись на відвернення будь-яких негативних наслідків, скерував автомобіль праворуч щодо напрямку свого руху у бік місця, де знаходилась малолітня ОСОБА_11 , допустив наїзд на останню, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження та залишилась лежати на узбіччі дороги без свідомості. Після наїзду на пішохода, ОСОБА_10 усвідомлюючи скоєне ним діяння та розуміючи, що заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження та поставив потерпілу в небезпечний для життя стан і позбавив можливості вжити заходів до самозбереження, нехтуючи моральними та правовими нормами, які передбачають надання допомоги людині, що перебуває у небезпечному для життя стані, маючи можливість надати допомогу, зник із місця дорожньо-транспортної пригоди, виїхав із населеного пункту с. Бережинка на автодорогу Н-23 "Кропивницький-КривийРіг-Запоріжжя", де під час переслідування був затриманий громадянами, чим грубо порушено вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б) і (д), 2.9 (а), 2.10 (а, б, в, г, ґ), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкова травма: забій головного мозку, крововилив під павутину оболонку, крововилив у м`які тканини голови, синців: навколо лівого ока, на лобі зліва, саден: по верхній повіці лівого ока, по нижній повіці лівого ока, на лівій щоці, на підборідді зліва; тупа травма грудної клітини: забій легенів, крововиливи у міжреберні м`язи справа; тупа травма органів заочеревного простору: крововилив у фіброзну та жирову клітковину лівої нирки; тупа травма нижніх кінцівок: садно правої гомілки з крововиливом у підшкірно-жирову клітковину, які згідно висновку експерта №1183 від 17.12.2020 року могли утворитися у строк і при обставинах вказаної дорожньо-транспортної пригоди, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. У результаті отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку та крововиливом під павутину оболонку пішохід ОСОБА_11 померла на місці події.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав вимоги цивільного позову з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог і пояснив, що про дорожньо-транспортну пригоду за участі його доньки ОСОБА_11 дізнався від дружини та свідком події не був.

Представник потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог і просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Цивільний відповідач ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" у судове засідання свого представника не направили, проте подали суду відзив на позовну заяву в якому вказали, що позовні вимоги не визнають та вважають їх такими, що не підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, оскільки ст.128 ч.1 КПК України не передбачає підстав для пред`явлення цивільного позову до особи, яка несе не за законом, а за договором, цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, отже пред`явлення цивільного позову до страховика у кримінальному провадженні є неможливим, а тому просили залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, зазначили, що обов`язок ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з відшкодування шкоди особам, які мають право на отримання страхового відшкодування, обумовлюється не законом, а зобов`язанням, що виникло за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7829895. Проте, ОСОБА_6 не подавав до страхової компанії заяви про страхове відшкодування необхідної для прийняття вмотивованого рішення, порушення цієї процедури позбавило цивільного відповідача можливості досудового урегулювання спору, а звернення до суду з позовом до визнання ОСОБА_10 винним є передчасним (т.2, а.п.166-173).

Представник цивільного відповідача ПП ПВФ "АЦИНУС" у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог до ПП ПВФ "АЦИНУС" із підстав зазначених у відзиві на позов. У відзиві на позовну заяву ПП ПВФ "АЦИНУС" просили відмовити у задоволенні позову через подання позовної заяви до неналежного відповідача. ПП ПВФ "АЦИНУС" не визнали позовних вимог і вважають їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. ОСОБА_10 працював у ПП ПВФ "АЦИНУС" на посаді водія автотранспортних засобів відділу автотранспорту у період із 02.10.2013 року по 01.12.2017 року, а також із 01.02.2018 року по 02.09.2019 року. Виконував обов`язки з перевезення пасажирів на легкових автомобілях. В обох випадках причинами звільнення була ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Під час перебування в трудових відносинах у травні 2018 року ОСОБА_10 звернувся до керівництва ПП ПВФ "АЦИНУС" про можливість викупу транспортного засобу підприємства ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Його прохання було надати вказаний автомобіль у користування, адже він не мав можливості одразу здійснити розрахунок за транспортний засіб, проте була необхідність добиратись на роботу та додому за місто. На виконання даної домовленості 28.05.2018 року між ПП ПВФ "АЦИНУС" та ОСОБА_10 було укладено попередній договір купівлі-продажу, згідно якого ПП ПВФ "АЦИНУС" зобов`язалось продати та передати ОСОБА_10 , а останній зобов`язався купити, оплатити та прийняти транспортний засіб: марка ЗАЗ, модель 110247, тип легковий комбі-В, номер шасі № НОМЕР_2 , колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2001 року випуску, дата реєстрації 15.01.2002 року Кіровоградським МРЕВ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , протягом строку в три роки з моменту укладання договору, тобто до 28.05.2021 року, та укласти договір купівлі-продажу зазначеного вище транспортного засобу протягом цього ж строку на умовах, передбачених даним договором. ОСОБА_10 була видана довіреність з правом керування транспортним засобом від 28.05.2018 року. ОСОБА_10 розрахувався за транспортний засіб 29.05.2018 року, проте здійснення перереєстрації транспортного засобу, зокрема укладення договору купівлі-продажу з проведенням його державної реєстрації в сервісному центрі МВС України, що було обов`язком ОСОБА_10 , згідно п.6 попереднього договору, не було одразу здійснено. ОСОБА_10 посилався на відсутність грошових коштів. 02.09.2019 року ОСОБА_10 був звільнений за власним бажанням, однак продовжував користування транспортним засобом на підставі виданої йому довіреності, попереднього договору, акту приймання-передачі транспортного засобу. У день скоєння ОСОБА_10 ДТП, тобто 09.11.2020 року, на достатній правовій підставі володів транспортним засобом і відповідав за його стан. Відповідальність власника (юридичної або фізичної особи) транспортного засобу доцільна лише у випадку завдання шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Враховуючи вищезазначені обставини справи та позовні вимоги позивача, ПП ПВФ "АЦИНУС" не вважає себе належним відповідачем по справі (т.1, а.п.200-206).

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні вину та цивільний позов визнав і пояснив, що 09.11.2020 року перебував вдома за адресою: АДРЕСА_1 , де починаючи з обіднього часу випивав алкогольні напої, зокрема вжив приблизно 250 грамів горілки та 2 літри пива. Що відбувалося після він не пам`ятає. З 2018 року у власному користуванні має автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбав у ПП ПВФ "АЦИНУС", де працював протягом двох періодів та остаточно звільнився у 2019 році. Право власності на автомобіль не перереєстрував, оскільки не мав коштів, а тому власником автомобіля є ПП ПВФ "АЦИНУС". Будь-яких документів із ПП ПВФ "АЦИНУС" щодо купівлі-продажу чи передання права користування автомобілем ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не укладали, підписи у попередньому договорі купівлі-продажу та акті прийому-передачі транспортного засобу від 28.05.2018 року схожі на його власні. Автомобілем користувався для власних потреб, їздив із дому на роботу та назад і в інших справах. Зазначив, що має хронічні хвороби , а тому постійно вживає лікарські препарати.

Крім визнання вини обвинуваченим, вина ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується письмовими доказами, що зібрані під час досудового розслідування та досліджені в ході судового розгляду, а саме:

- витягом із ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження (т.2, а.п.34);

- рапортом від 09.11.2020 року про отримання інформації щодо кримінального правопорушення (т.2, а.п.35);

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 08.12.2020 року, згідно якої ОСОБА_6 повідомив про залишення ОСОБА_10 у небезпеці ОСОБА_11 , яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження (т.2, а.п.36);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.11.2020 року, яким оглянуто місце пригоди, що розташовано по вул. Центральній у с. Бережинка, Кропивницького району Кіровоградської області, де виявлено труп ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сліди тертя на бордюрном каміні, пляму бурого кольору, уламки скла (т.2, а.п.37-48);

- протоколом огляду місця події від 09.11.2020 року, яким оглянуто та вилучено автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав розбите переднє скло та скло передньої фари (т.2, а.п.49-53);

- протоколом огляду місця події від 09.11.2020 року, яким оглянуто територію ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено труп ОСОБА_11 і кросівки (т.2, а.п.54-56);

- протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 30.11.2020 року, згідно якого ОСОБА_12 розповів і показав обставини дорожньо-транспортної пригоди (т.2, а.п.57-61);

- протоколом огляду предметів і постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 25.11.2020 року, згідно яких оглянуто оптичний диск, який надано свідком ОСОБА_13 , де зафіксовано переслідування та затримання ОСОБА_10 , який керував автомобілем ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2, а.п.62-67);

- протоколом огляду предметів і постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 30.11.2020 року, згідно яких оглянуто кросівки чорного кольору (т.2, а.п.68-73);

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 09.11.2020 року, якою визнано речовим доказом автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2, а.п.78-79);

- висновком експерта №1183 від 17.12.2020 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 виявлено наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма: забій головного мозку, крововилив під павутину оболонку, крововилив в м`які тканини голови, синців: навколо лівого ока, на лобі зліва, саден: по верхній повіці лівого ока, по нижній повіці лівого ока, на лівій щоці, на підборідді зліва; тупа травма грудної клітини: забій легенів, крововиливи в міжреберні м`язи справа; тупа травма органів заочеревного простору: крововилив у фіброзну та жирову клітковину лівої нирки; тупа травма нижніх кінцівок: садно правої гомілки з крововиливом у підшкірно-жирову клітковину. Весь комплекс тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 , утворився від травматичного контакту з тупим (ми) об`єктом (ми), індивідуальні властивості контактуючої поверхні якого (их) в пошкодженнях не відобразилися, могли утворитися в строк і при обставинах зазначених у постанові, а саме при дорожньо-транспортній пригоді зіткнення пішохода з автомобілем і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Ушкодження призвели до розвитку загрозливих для життя явищ і тому за ознаками відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_11 наступила від черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку та крововиливом під павутину оболонку. Характер і локалізація тілесних ушкоджень, не виключає, що в момент зіткнення ОСОБА_11 знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні (т.2, а.п.80-84);

- висновком експерта №1256 від 15.12.2020 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 виявлені морфологічні ознаки, що зустрічаються при шоковій реакції (т.2, а.п.85-86);

- висновком експерта №3914 від 10.12.2020 року, відповідно якого в крові від трупа ОСОБА_11 спирти, барбітурати чи наркотичні речовини не виявлено (т.2, а.п.87-88);

- висновком експерта №523 від 18.11.2020 року, згідно якого рульове керування, гальмівна система та ходова частина автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду з технічної точки зору знаходилися в працездатному стані (т.2, а.п.89-94);

- висновком експерта №533 від 19.11.2020 року, згідно якого в передній правій частині кузова автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявні ушкодження, які характерні для їх утворення при контакті з об`єктом не рівний по міцності металу (імовірно тіло людини) (т.2, а.п.96-100);

- висновком експерта №282 від 25.11.2020 року, згідно якого з 36 фрагментів скла, які вилучені під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди по вул. Центральній у с. Бережинка, Кропивницького району Кіровоградської області, тільки 8 фрагментів скла найбільшими розмірами складали раніше одне ціле з правої фари освітлення автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.2, а.п.102-111);

- постановами про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 09.11.2020 року, якими визнано речовими доказами уламки скла (т.2, а.п.113-114);

- висновком експерта №5159/20-27 від 04.12.2020 року, згідно якого у даній дорожньо-транспортній ситуації належні дії водія автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 , що спрямовані на забезпечення безпеки руху та можливість уникнення ДТП, регламентувались вимогами пунктів 1.5, 2.3 (б) і (д), 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху. У розглянутій дорожній обстановці за умови виконання водієм автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 вимог зазначених пунктів Правил дорожнього руху, тобто уважно стежачи за дорожньою обстановкою, не здійснюючи маневру в напрямку місця розташування пішоходів та здійснивши об`їзд малолітнього пішохода, що стояла у правого краю проїзної частини, він (водій) мав технічну можливість уникнути настання даної дорожньо-транспортної пригоди. У причинному зв`язку з фактом наїзду на пішохода ОСОБА_11 , що стояла біля правого краю проїзної частини, знаходяться невідповідні вимогам пунктів 1.5, 2.3 (б) і (д), 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху дії водія автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 (т.2, а.п.115-120);

- актом та висновком КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» №492 від 09.11.2020 року щодо результатів медичного огляду, яким встановлено, що ОСОБА_10 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т.2, а.п.122-123);

- висновком КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» №58 від 08.12.2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_10 страждає психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності постійного вживання, а тому потребує лікування (т.2, а.п.124);

- висновком судово-психіатричного експерта №471 від 11.12.2020 року, згідно якого ОСОБА_10 у момент скоєння злочину виявляв і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступеню душевного захворювання і недоумкуватості, а тому по відношенню інкримінованого йому діяння слід вважати осудним, застосування заходів медичного характеру не потребує (т.2, а.п.125-126);

- свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 23.06.2010 року, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_11 (т.2, а.п.127);

- лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті №1286 від 10.11.2020 року, згідно яких ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок травматичного субарахноідального крововиливу (т.2, а.п.128);

- свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 11.11.2010 року, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_11 (т.2, а.п.129).

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що вину ОСОБА_10 доведено та дії правильно кваліфіковано за ст.ст.135 ч.1, 286 ч.2 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, а також порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим вчинено нетяжкий і тяжкий злочини.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_10 характеризується посередньо (т.2, а.п.142-143), на обліку лікаря психіатра не перебуває, проте оглядався лікарем наркологом (т.2, а.п.133-134), раніше не судимий (т.2, а.п.131-132), має неповнолітню доньку (т.2, а.п.136), має хронічні захворювання. Згідно досудової доповіді ОСОБА_10 становить небезпеки для суспільства та не може виправитись без ізоляції від суспільства (т.1, а.п.235).

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, зважаючи на думку прокурора, потерпілого та його представника, враховуючи обставини справи та дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо лише за умови призначення покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.

Потерпілим ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов про стягнення: з обвинуваченого ОСОБА_10 матеріальної шкоди в сумі 9602,25 грн. і моральної шкоди в сумі 100000 грн.; з ПП ПВФ "АЦИНУС" матеріальної шкоди в сумі 10000 грн. і моральної шкоди в сумі 150000 грн.; з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" матеріальної шкоди в сумі 20000 грн. і моральної шкоди в сумі 250000 грн. На підтвердження позовних вимог суду подано копії свідоцтва про смерть ОСОБА_11 , фінансових документів по витратам на поховання на загальну суму 39602 грн., водійського посвідчення ОСОБА_10 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов`язкового страхування (т.1, а.п.142-183). Обвинуваченим ОСОБА_10 добровільно частково відшкодовано 9602,25 грн. матеріальної шкоди та 18397 грн. моральної шкоди, а тому ОСОБА_11 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої потерпілий просить стягнути: з обвинуваченого ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 81602 грн.; з ПП ПВФ "АЦИНУС" матеріальну шкоду в сумі 10000 грн. і моральну шкоду в сумі 150000 грн.; з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" матеріальну шкоду в сумі 20000 грн. і моральну шкоду в сумі 250000 грн. (т.2, а.п.28-30).

Позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди визнано у повному обсязі останнім, а тому суд вважає, що позовні вимоги можливо задовольнити.

Позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ПП ПВФ "АЦИНУС" не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення шкоди з ПП ПВФ "АЦИНУС" потерпілий зазначає, що власником автомобіля використовуючи який обвинувачений заподіяв шкоду є ПП ПВФ "АЦИНУС", які виходячи з положень ст.1187 ЦК України повинні відшкодувати шкоду.

Відповідно ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріали кримінального провадження свідчать, що автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП ПВФ "АЦИНУС". Проте, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довіреності на керування автомобілем, попереднього договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі транспортного засобу, самостійно володів і користувався автомобілем ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відповідній правовій підставі (т.1, а.п.220-224), що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення шкоди з ПП ПВФ "АЦИНУС". Крім цього, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 не перебував у трудових відносинах із ПП ПВФ "АЦИНУС", а тому також відсутні підстави, передбачені ст.1172 ЦК України, для відшкодування шкоди. Пояснення ОСОБА_10 про те, що будь-яких документів із ПП ПВФ "АЦИНУС" щодо купівлі-продажу чи передання права користування автомобілем не укладали, підписи у попередньому договорі купівлі-продажу та акті прийому-передачі транспортного засобу схожі на його власні, суд оцінює критично, оскільки їх не підтверджено будь-якими доказами.

Що стосується позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 20000 грн. і моральної шкоди в сумі 250000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року справа №755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Викладене свідчить про необґрунтованість доводів ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» викладених у відзиві про те, що пред`явлення цивільного позову до страховика у кримінальному провадженні є неможливим.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов`язковим.

Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий у розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Викладене свідчить про необґрунтованість доводів ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що потерпілий повинен був подати заяву про виплату страхового відшкодування безпосередньо до страховика, порушення цієї процедури позбавило цивільного відповідача можливості досудового урегулювання спору, та про те, що звернення до суду з позовом до визнання ОСОБА_10 винним є передчасним.

Відповідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно ст.3 зазначеного Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно ст.6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/7829895 від 05.04.2020 року, виданого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії договору з 08.04.2020 року до 07.04.2021 року. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю в розмірі 260000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 100000 грн., а пунктом 5 визначено розмір франшизи 2000 гривень (т.1, а.п.182).

Подія, яка відбулася 09.11.2020 року за участю забезпеченого транспортного засобу, є страховим випадком. Потерпілим подано цивільний позов у межах кримінального провадження, а страхова компанія залучена до участі по справі як цивільний відповідач.

Відповідно п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 23.06.2010 року свідчить, що померла ОСОБА_11 є донькою потерпілого ОСОБА_6 (т.2, а.п.127).

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 вересня - 5000 гривень.

За таких обставин потерпілому підлягає сплаті моральна шкода у сумі 60000 грн. (5000 грн. х 12 = 60000 грн.).

Відповідно п.27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно досліджених і документально підтверджених витрат на поховання позовні вимоги потерплого про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» матеріальної шкоди в сумі 20000 грн. підлягають задоволенню (т.1, а.п.151-179).

Таким чином, зваживши у сукупності наведене вище, суд вважає, що цивільний позов потерпілого в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страхового відшкодування підлягає лише частковому задоволенню, оскільки потерпілому безумовно завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні звичного способу життя, сильних душевних переживаннях у зв`язку з втратою доньки, а також матеріальну шкоду. Проте, визначений потерпілим у позовній заяві розмір моральної шкоди суперечить положенням ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому стягненню підлягає моральна шкода в сумі 60000 грн. і матеріальна шкода в сумі 20000 грн.

Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно ст.100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Для забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати в місцях позбавлення волі, зважаючи на наявність ризику, передбаченого ст.177 ч.1 п.1 КПК України, суд вважає за необхідне залишити обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 15.06.2021 року включно.

Відповідно ст.174 ч.4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна (т.2, а.п.75-77).

Керуючись ст.ст.368, 370, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

- за ст.135 ч.1 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ст.286 ч.2 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 09.11.2020 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 залишити без зміни до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 15.06.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 81602 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 60000 грн., а на відшкодування матеріальної шкоди 20000 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПП ПВФ "АЦИНУС" про стягнення шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 8662 грн. 78 коп.

Арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.11.2020 року на автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП ПВФ "АЦИНУС" скасувати.

Речові докази, а саме:

- диск DVD-R, де зафіксовано переслідування та затримання ОСОБА_10 зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- кросівки чорного кольору, які передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 залишити останньому;

- автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів повернути за належністю.

Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі якщо вирок оскаржений учасниками процесу, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області.

Копію вироку вручити прокурору та засудженому, а іншим учасникам процесу роз`яснити, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1