Ухвала

від 15.06.2021 по справі 390/1759/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/486/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 року. Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12020120000000382на вирок Кіровоградського районногосуду Кіровоградськоїобласті від16квітня 2021року,яким:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бережинка Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватимта засудженозач.2ст.286КК Українидопокарання увиді позбавленняволі настрок 8років зпозбавленням правакерувати транспортнимизасобами настрок 3роки,за ч.1ст.135КК Українидо покаранняу видіпозбавлення воліна строк2роки.На підставіст.70ч.1КК Україниза сукупністюкримінальних правопорушень,шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначенопокарання увиді позбавленняволі строкомна 8(вісім)років зпозбавленням правакерувати транспортнимизасобами строкомна 3(три)роки.Вказаним вироком вирішено питання щодо судових витрат, цивільного позову та речових доказів,

за участі сторін кримінального провадження:

- прокурора ОСОБА_9 ,

- потерпілого ОСОБА_10 ,

- представника потерпілого адвоката ОСОБА_11 ,

- представника ПП ПВФ «Ацинус» - ОСОБА_12 ,

- обвинуваченого ОСОБА_8 ,

- захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватимта засудженийза те, що він вчинив завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство та коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, а також порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

09.11.2020 близько 16.20 год. ОСОБА_8 керуючи автомобілем ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ПП ПВФ "АЦИНУС", перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись у світлу пору доби по прямій ділянці дороги, біля будинку №92 по вулиці Центральній у с. Бережинка, Кропивницького району Кіровоградської області, в напрямку автодороги Н-23 "Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя" на території Кропивницького району Кіровоградської області, уважно не стежив за дорожньою обстановкою, яка склалась та яку він об`єктивно спроможний був завчасно виявити, вірно не відреагував, через стан алкогольного сп`яніння, на обставини, які склались на дорозі, а саме знаходження на проїзній частині пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тривалий час стояла біля правого краю дороги щодо напрямку його руху. У наслідок чого, ОСОБА_8 не застосував зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля, аж до його зупинки, попередньо не переконався у безпечності свого маневру, легковажно сподіваючись на відвернення будь-яких негативних наслідків, скерував автомобіль праворуч щодо напрямку свого руху у бік місця, де знаходилась малолітня ОСОБА_13 , допустив наїзд на останню, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження та залишилась лежати на узбіччі дороги без свідомості.

Після наїзду на пішохода, ОСОБА_8 усвідомлюючи скоєне ним діяння та розуміючи, що заподіяв ОСОБА_13 тілесні ушкодження та поставив потерпілу в небезпечний для життя стан і позбавив можливості вжити заходів до самозбереження, нехтуючи моральними та правовими нормами, які передбачають надання допомоги людині, що перебуває у небезпечному для життя стані, маючи можливість надати допомогу, зник із місця дорожньо-транспортної пригоди, виїхав із населеного пункту с. Бережинка на автодорогу Н-23 "Кропивницький-Кривий Ріг-Запоріжжя", де під час переслідування був затриманий громадянами, чим грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б) і (д), 2.9 (а), 2.10 (а, б, в, г, ґ), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкова травма: забій головного мозку, крововилив під павутину оболонку, крововилив у м`які тканини голови, синців: навколо лівого ока, на лобі зліва, саден: по верхній повіці лівого ока, по нижній повіці лівого ока, на лівій щоці, на підборідді зліва; тупа травма грудної клітини: забій легенів, крововиливи у міжреберні м`язи справа; тупа травма органів заочеревного простору: крововилив у фіброзну та жирову клітковину лівої нирки; тупа травма нижніх кінцівок: садно правої гомілки з крововиливом у підшкірно-жирову клітковину, які згідно висновку експерта №1183 від 17.12.2020 могли утворитися у строк і при обставинах вказаної дорожньо-транспортної пригоди, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. У результаті отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку та крововиливом під павутину оболонку пішохід ОСОБА_13 померла на місці події.

В апеляційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої інстанції та стягнути з відповідача приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» на його користь спричинену матеріальну шкоду в сумі 10000 грн. та моральну шкоду в сумі 150000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що власником автомобіля ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_2 )М, яким керував ОСОБА_8 і заподіяв шкоду є ПП ПВФ «Ацинус», яке повинно відшкодовувати заподіяну шкоду, виходячи з положень ст.1187 ЦК України та п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 щодо вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того вважає, що суд невірно надав оцінки поясненням ОСОБА_14 щодо наданих ПП ПВФ «Ацинус», як заперечення на його позовні вимоги, попереднього договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, акту приймання-передачі та довіреності.

- адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного її підзахисному ОСОБА_8 покарання та призначити обвинуваченому більш м`яке покарання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд визнав обставини, які пом`якшують покарання щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, однак призначив ОСОБА_8 максимальний розмір покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України. Враховуючи обставини справи, дані про особу, який вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, має ряд захворювань тиск-гіпертонію, гепатит В, наявні обставини, які пом`якшують покарання, бажання обвинуваченого відшкодувати у повному обсязі спричинену шкоду потерпілому, вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України більш м`яке ніж призначене судом першої інстанції.

В поданих запереченнях ПП ПВФ «Ацинус» просить відмовити в задоволені апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 , а вирок суду залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_8 працював у ПП ПВФ "АЦИНУС" на посаді водія автотранспортних засобів відділу автотранспорту у період із 02.10.2013 по 01.12.2017, а також із 01.02.2018 по 02.09.2019. Під час перебування в трудових відносинах ОСОБА_8 придбав у ПП ПВФ "АЦИНУС" автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу, актом приймання-передачі автомобіля та відповідною довіреністю. 02.09.2019 ОСОБА_8 був звільнений за власним бажанням. У день скоєння ОСОБА_8 ДТП, тобто 09.11.2020, останній на достатній правовій підставі володів транспортним засобом і відповідав за його стан. Відповідальність власника (юридичної або фізичної особи) транспортного засобу доцільна лише у випадку завдання шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Враховуючи вищезазначене, положення статей 317, 1166, 1172, 1187 ЦК України, п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 щодо вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, ПП ПВФ "АЦИНУС" не вважає себе належним відповідачем по справі.

Заслухавши доповідача, потерпілого та його захисника, які вимоги поданої апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, а проти задоволенні апеляції захисника обвинуваченого заперечували, обвинуваченого та його адвоката, які підтримали подану захисником апеляцію, а апеляційну скаргу потерпілого просили вирішити на розсуд суду, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив задовольнити апеляцію потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволені, з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правилбезпеки дорожньогоруху особою,яка керуєтранспортним засобом,що спричинилосмерть потерпілогота зач.1ст.135КК України,як завідомезалишення бездопомоги особи,яка перебуваєв небезпечномудля життястані іпозбавлена можливостівжити заходівдо самозбереженнячерез малолітствота коливін сампоставив потерпілогов небезпечнийдля життястанза обставин, викладених у вироку є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені доказами, ніким в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, апеляційним судом не перевіряються відповідно до ч.1 ст.404 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд, згідно вимог ст. 65 КК України врахував, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які є нетяжким та тяжким. Як особа обвинувачений характеризується посередньо на обліку лікаря психіатра не перебуває, проте оглядався лікарем наркологом, раніше не судимий, має неповнолітню доньку, а також хронічні захворювання. Згідно досудової доповіді ОСОБА_8 становить небезпеку для суспільства та не може виправитись без ізоляції від суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди. Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, зважаючи на думку прокурора, потерпілого та його представника, враховуючи обставини справи та дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо лише за умови призначення покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.

Доводи адвоката ОСОБА_7 про зміну вироку суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, можливості призначити обвинуваченому за ч.2 ст.286 КК України більш м`яке покарання за обставин, зазначених в апеляційній скарзі, є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити, враховуючи наступне.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для його вибору суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

При обранні виду та міри кримінального покарання суд першої інстанції врахував, тяжкість та наслідки вчинених кримінальних правопорушень, дані, які характеризують особу обвинуваченого, стан здоров`я, досудову доповіді, відповідно якої ОСОБА_8 становить небезпеку для суспільства та не може виправитись без ізоляції від суспільства, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже суд призначив обвинуваченому покарання, дотримуючись принципу доцільності, врахувавши всі передумови, підстави і порядок призначення покарання, визначені положеннями статей 50, 65-67 КК України, що також не суперечить роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким рішенням суду першої інстанції щодо розміру призначеного обвинуваченому покарання і вважає його обґрунтованим та вмотивованим, а призначене покарання таким, що слугуватиме виправлення ОСОБА_8 , а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи зазначене, наслідки вчиненого, дії обвинуваченого, який з місця вчинення кримінальних правопорушень зник, однак під час переслідування був затриманий громадянами, на час вчинення злочинів перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд дійшов до переконливого висновку про те, що самі по собі встановлені обставини, які пом`якшують покарання, не можуть бути враховані для призначення ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України більш м`якого покарання, як того просить захисник ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі.

Крім того відповідно вироку суд, вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, стягнув на користь потерпілого ОСОБА_6 з обвинуваченого ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 81602 грн., а з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" стягнув на відшкодування моральної шкоди 60000 грн. та матеріальної шкоди 20000 грн.

У задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 до ПП ПВФ "АЦИНУС" про стягнення шкоди суд відмовив.

Приймаючи вказане рішення суд зазначив, що матеріали кримінального провадження свідчать, що автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП ПВФ "АЦИНУС". Проте, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довіреності на керування автомобілем, попереднього договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі транспортного засобу, самостійно володів і користувався вказаним автомобілем на відповідній правовій підставі. Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для стягнення шкоди з ПП ПВФ "АЦИНУС". Крім цього, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 не перебував у трудових відносинах із ПП ПВФ "АЦИНУС", а тому суд також дійшов висновку про відсутність підстави, передбачені ст.1172 ЦК України для відшкодування шкоди.

Доводи потерпілого ОСОБА_6 про необхідність зміни вироку суду першої інстанції та стягання з відповідача приватного підприємства приватної виробничої фірми «Ацинус» на його користь спричинену матеріальну шкоду в сумі 10000 грн. та моральну шкоду в сумі 150000 грн., за зазначених в апеляційній скарзі обставин, апеляційний суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Так, відповідно до положень статей 1166, 1172 ч.1, 1187 ч.2, ЦК України, пунктів 4,5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно матеріалів справи та оскаржуваного вироку ОСОБА_8 працював у ПП ПВФ "АЦИНУС" на посаді водія автотранспортних засобів з 02.10.2013 по 01.12.2017 та з 01.02.2018 по 02.09.2019, що підтверджується відповідними заявами ОСОБА_8 про прийняття, звільнення з роботи та з цього приводу наказами ПП ПВФ "АЦИНУС" про прийняття на роботу та звільнення за власним бажанням.

Під час перебування в трудових відносинах ОСОБА_8 придбав у ПП ПВФ "АЦИНУС" автомобіль ЗАЗ-110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується попереднім договором купівлі-продажу, актом приймання передачі, довіреністю від 28.05.2018, а також довідкою № 60 від 01.02.2021 відповідно якої ОСОБА_8 29.05.2018 розрахувався за придбаний вказаний автомобіль сплативши кошти в сумі 10500 грн. Однак ОСОБА_8 не здійснив відповідну реєстрацію купленого автомобіля у відповідному сервісному центрі МВС України на своє ім`я, а тому відповідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ власником автомобіля значиться ПВФ "АЦИНУС".

Отже із матеріалів справи та оскаржуваного вироку вбачається, що станом на дату вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень (09.11.2020), обвинувачений не перебував в трудових відносинах з ПП ПВФ "АЦИНУС", так як був звільнений з роботи за власним бажанням 02.09.2019.

В свою чергу потерпілий та його представник не підтвердили відповідними доказами те, що 09.11.2020, тобто в день вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_8 перебував в трудових відносинах з ПП ПВФ "АЦИНУС" та виконував обов`язки в момент ДТП, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги потерпілого про стягнення на його користь шкоди з ПП ПВФ "АЦИНУС".

Враховуючи зазначене також є безпідставними твердження потерпілого в апеляційній скарзі, як підставу для зміни вироку суду першої інстанції про те, що суд невірно надав оцінки поясненням ОСОБА_14 щодо попереднього договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, акту приймання-передачі та довіреності.

Будь яких не перевірених обставин в апеляційних скаргах не наведено, а тому апеляційний суд вважає необхідним апеляційні скарги потерпілого та представника обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з дня її постановлення, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 376, 404-405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Кіровоградського районногосуду Кіровоградськоїобласті від16квітня 2021рокустосовно ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала можебути оскарженав касаційномупорядку безпосередньодо ВерховногоСуду протягомтрьох місяцівз моментуїї проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою в той самий строк з моменту отримання її копії.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4