Вирок

від 16.04.2021 по справі 589/139/17

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 589/139/17

Провадження № 1-кп/591/47/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,, за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Зарічному районному суді м. Суми кримінальне провадження № 12016200250000312 про обвинувачення:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Очкине, С-Будського р-ну, Сумської обл., громадянки України, заміжньої, пенсіонерки, з середньою технічною освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої

за ст. 115 ч.1 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 02 жовтня 2016 року, приблизно о 17:00 годині, вона пішла в гості до мешканки С- АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , де вони разом вживали спиртне. Приблизно о 19:30 год., ОСОБА_8 , прийшла до себе додому та виявила, що її чоловіка ОСОБА_10 ще не має вдома. ОСОБА_8 вирішила, що ОСОБА_10 перебуває в будинку ОСОБА_11 , розташованому за адресою АДРЕСА_1 , оскільки він на протязі останніх років часто відвідував ОСОБА_11 , підтримував з нею близькі стосунки, а ОСОБА_8 підозрювала, що її чоловік зраджує їй з ОСОБА_11 .

На ґрунті ревнощів, шукаючи свого чоловіка ОСОБА_10 , ОСОБА_8 прийшла до домоволодіння ОСОБА_11 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 , взявши з собою дерев`яну палицю для відлякування нею сільських собак.

Побачивши, що в будинку горить світло, ОСОБА_8 підійшла до нього та постукала у вхідні двері веранди. На стук з будинку ОСОБА_11 на веранду вийшов ОСОБА_10 . Між ним та ОСОБА_8 виникла словесна, після якої ОСОБА_10 пішов до себе додому, а ОСОБА_8 залишилась у дворі будинку ОСОБА_11 для того, щоб з`ясувати з нею відносини.

ОСОБА_8 пройшла на веранду будинку, підсвічуючи екраном належного їй мобільного телефону, зайшла до коридору, тримаючи дерев`яну палицю в руці. Знаходячись в коридорі, ОСОБА_8 побачила на підлозі біля вхідних дверей ОСОБА_11 , яка за зовнішніми ознаками знаходилась в стані алкогольного сп`яніння.

Побачивши ОСОБА_11 в безпорадному стані, у ОСОБА_8 на грунті ревнощів та раніше виниклих неприязних відносин виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_11 .

Реалізуючи свій умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 , діючи з непрямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті ОСОБА_11 , хоча і не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, ОСОБА_8 , умисно, дерев`яною палицею, яка знаходилась у неї в руці, нанесла множинні удари по голові та тулубу, в область розташування життєво-важливих органів людини, чим спричинила ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді травми ділянки біфуркації загальної сонної артерії справа (рефлексогенної зони бічної поверхні шиї), які мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті потерпілого.

У результаті спричинених ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , остання померла.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 69 від 05.10.2016 смерть ОСОБА_11 наступила внаслідок травми ділянки біфуркації загальної сонної артерії справа (рефлексогенної зони бічної поверхні шиї). Про це свідчать ознаки, виявлені при проведенні судово-медичної експертизи (патоморфологічні ознаки травми рефлексогенної зони бічної поверхні шиї та ознаки смерті, що швидко настала): справа на м`яких тканинах шиї (з середній частині) з боку їх внутрішньої поверхні крововилив на загальній площі 5x4x3см насиченого темно-червоного кольору, що переходить на ділянку біфуркації загальної сонної артерії, підшкірно-жирову клітковину навколо судин; а також інтенсивні зливні трупні плями, повнокрів`я головного мозку та внутрішніх органів, рідка кров у судинах та порожнині серця, дрібно крапкові крововиливи під легеневою плеврою та епікардом.

Тілесні ушкодження у вигляді крововиливу справа на м`яких тканинах шиї (в середній частині) з боку їх внутрішньої поверхні, що переходить на ділянку біфуркації загальної сонної артерії, підшкірно-жирову клітковину навколо судин, що ускладнилися настанням рефлекторної серцевої смерті по ступеню тяжкості кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження (п.п. 2.1., 2.1.1.а, 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та удосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995р.), так як були небезпечними для життя в момент заподіяння та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті.

Таким чином ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, що виразились в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вона вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України, а саме - умисне вбивство.

Свою вину у вчиненні злочину при зазначених обставинах ОСОБА_8 в судовому засіданні не визнала повністю та пояснила, що ОСОБА_11 зустрічалася з її чоловіком більш ніж 20 років, станом на 2016 рік ОСОБА_11 було близько 80 років, її чоловік ОСОБА_10 та інші особи заходили до домоволодіння ОСОБА_11 для вживання алкогольних напоїв. 02.10.2016 року вона пішла за місцем проживання ОСОБА_11 забрати свого чоловіка, щоб не зловживав алкогольними напоями, бо на той час він мав постійне місце роботи і його могли звільнити. ОСОБА_11 жила за селом, а тому вона взяла палку щоб відганяти собак. Постукала, вийшов чоловік та вони посварилися. Вона намагалася зайти однак чоловік не пускав зайти в будинок. Потім чоловік сів на велосипед та поїхав. Так як їй було цікаво, чому чоловік не пускав її до будинку, вона відчинила двері веранди та побачила, що ОСОБА_11 лежала на підлозі на лівому боці, було темно, вона присвічувала екраном мобільного телефону, який то світився то гас. Бачила тільки до поясу від ніг, голову не бачила, тулубом ОСОБА_11 закривала двері до кімнат будинку. Вона її вдарила легенько палкою по тулубу та сказала щоб вставала, не мала умислу вбити чи спричинити тілесні ушкодження. Зокрема стоячи на крильці вона нанесла близько 5 ударів, а потім зайшла на веранду та ще нанесла приблизно 3 удари, світло не включала, не знала де включається. Удари наносила несильні тільки в область руки та тулубу. Та не вставала та подавала якісь звуки, вона подумала що ОСОБА_11 п`яна. Розбудити не вдалося, вона намагалася підняти ОСОБА_11 , однак не змогла та пішла звідти, до кімнат будинку не заходила. Палку кинула в двері. Після цього туди не поверталася. В понеділок ходив чоловік до ОСОБА_11 та казав, що вона ледь жива, казав, що перетягнув її на ліжко. Удари наносила не сильні, фактично робила поштовхи а не удари, сильні удари не можливо було нанести, заважала низька стеля та були закриті двері.

Дослідивши докази у кримінальному провадженні суд вважає необхідним визнати невинуватою ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні та виправдати у зв`язку з недоведеністю того, що саме вона вчинила кримінальне правопорушення.

Так, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є троюрідною сестрою загиблій, доглядала за останньою, несла витрати на її поховання. Про смерть ОСОБА_11 дізналася від сторонніх осіб, очевидцем вчинення злочину не була. Підтвердила, що приймала участь в якості понятої під час огляду місця події, де був виявлений труп ОСОБА_11 . Також пояснила, що у ОСОБА_8 були неприязні відносини з ОСОБА_11 та грунті ревнощів через те, що її чоловік ОСОБА_10 на протязі багатьох років був у близьких відносинах з ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що є чоловіком обвинуваченої, з ОСОБА_11 також підтримував на протязі тривалого часу близькі відносини, 02.10.2016 він пішов до ОСОБА_11 допомогти відремонтувати електромережу, після цього він разом з ОСОБА_11 вживали алкогольні напої. Ввечері за місцем проживання ОСОБА_11 приїхала його дружина ОСОБА_8 . Він вийшов з будинку, сів на велосипед та поїхав, а ОСОБА_8 залишилася. На наступний день після 17:00 год. він знову приїхав за місцем проживання ОСОБА_11 та побачив, що остання лежить на підлозі у будинку. Раніше також ОСОБА_11 неодноразово падала, він її піднімав та клав на ліжко а тому це для нього була звичайна ситуація. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 він не помітив, вона не розмовляла, думав що жива, підняв та поклав її на ліжко, голову поклав на подушку. Ознак смерті останньої не помітив. В коридорі він бачив кров, яку намагався витерти. Підтвердив, що у ОСОБА_8 були неприязні відносини до ОСОБА_11 на грунті ревнощів.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що до сільської ради надійшла інформація про те, що ОСОБА_11 близько 2-х днів не виходить з будинку, тому він разом з секретарем сільської ради вирішили зайти до будинку ОСОБА_11 та перевірити, що трапилось. Двері на веранду будинку були зачинені палицею. Коли зайшли до будинку то виявили труп ОСОБА_11 , голова лежала на подушці, про що одразу повідомили працівників поліції. Дату, коли заходили до будинку, не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила факт неприязливих відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на грунті ревнощів на протязі близько 30-ти років, пояснила, що ОСОБА_8 характеризується позитивно, вона співала з нею в одному ансамблі, в той же час ОСОБА_11 охарактеризувала негативно, повідомила, що очевидцем злочину не була.

Свідок ОСОБА_13 також підтвердила факт неприязливих відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на грунті ревнощів, пояснила, що є сусідкою ОСОБА_8 , характеризувала останню позитивно, повідомила, що очевидцем злочину не була.

Свідок ОСОБА_14 також позитивно характеризувала ОСОБА_8 , пояснила, що не була очевидцем вчинення злочину та на місце пригоди не їздила, про смерть ОСОБА_11 дізналася в сільській раді.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що була сусідкою ОСОБА_11 , з будинку останньої часто доносилися крики, 02.10.2016 в період часу з 17:00 до 20:30 год. була на роботі, про смерть ОСОБА_11 дізналася тільки 04.10.2016, також пояснила, що будинок ОСОБА_16 має два входи.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що ОСОБА_8 це її колишня вчителька, 03.10.2016 в період з 09:00 до 10:00 год. вона проходила мимо будинку ОСОБА_11 та кричала останній, що буде підвіз газу, однак остання з будинку не вийшла. Двері в будинок були закриті та закриті палкою замість навісного замка.

З показів потерпілої та свідків вбачається, що жоден з них не був очевидцем вчинення злочину та не підтвердив, що саме ОСОБА_8 наносила удари ОСОБА_11 , в результаті яких остання померла.

В судовому засіданні встановлено, що 04.10.2016 за адресою АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_11 , що підтверджується показами потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 .

З протоколу огляду трупа ОСОБА_11 від 05.10.2016 (т.1 а.п.193-203) та висновку судово-медичної експертизи трупа № 69 (т.2 а.п.28-32) вбачається, що смерть ОСОБА_11 наступила внаслідок травми ділянки біфуркації загальної сонної артерії справа (рефлексогенної зони бічної поверхні шиї), також були виявлені тілесні ушкодження у вигляді 4-х ран на волосистій частині голови, крововиливів в області голови, перелому обох кісток передпліччя у нижній третині, синців між лопаткою та біляхребтовою лініями, на зовнішній поверхні в проекції правого плечового суглобу з переходом на праве плече, на зовнішній поверхні правого передпліччя з переходом на внутрішню поверхню, на передній поверхні в проекції лівого плечового суглобу, на бічній поверхні правого стегна, на передній поверхні в середній частині правої гомілки. Відсутність зовнішніх тілесних ушкоджень в ділянці шиї може пояснюватися тим, що на трупі наявна велика кількість одягу, що під час нанесення ударів могла братися у складки, згортатися тощо. Згідно зазначеного висновку експерта одне з пошкоджень в області голови утворилося від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що має, ймовірніше всього кут з трьома гранями. Також на виявленому лоскуті шкіри виявлене фонове забруднення слідами заліза. Удари були нанесені з помірною (цілісність кісток черепа) та значною силою (свідчить масивність ушкоджень та перелом кісток правого передпліччя). Всі тілесні ушкодження (окрім саден) утворилися в короткий проміжок часу до моменту настання смерті (секунди, хвилини) (або настання смерті під час нанесення численних ударів).

Згідно зазначеного висновку експерта одне з пошкоджень в області голови утворилося від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що має, ймовірніше всього кут з трьома гранями, однак ОСОБА_8 не надавала будь-яких показів про те, що вона наносила удар подібним предметом.

З протоколу огляду від 05.10.2016 (т.1 а.п.205-209) за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що під час зазначеної слідчої дії був вилучений одяг ОСОБА_8 .

З протоколу обшуку від 05.10.2016 (т.1 а.п.210-214) за адресою АДРЕСА_1 також вбачається, що під час зазначеної слідчої дії був вилучений одяг.

05.10.2016 предмети одягу, вилучені під час огляду трупу ОСОБА_11 , а також вилучені під час огляду та обшуку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , були оглянуті слідчим (т.1 а.п.232-250, т.2 а.п.1-7).

ОСОБА_11 проживала одна та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується письмовими документами (т.2 а.п.25-28).

ОСОБА_8 за місцем проживання має позитивну репутацію (т.2 а.п.35-38), позитивно характеризується.

З висновку судово-психіатричної експертизи (т.2 а.п.73-76) вбачається, що ОСОБА_8 в період часу, до якого відноситься інкриміноване кримінальне правопорушення, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, будь-якими психічними захворюваннями не страждає, примусових заходів медичного характеру не потребує.

З висновку судової цитологічної експертизи № 315 (т.2 а.п.77-80) вбачається, що походження крові в піднігтьовому вмісті з правої та лівої руки трупу ОСОБА_11 можливе від особи любої статі, в організмі якої знаходиться антиген А, в тому числі як від самої ОСОБА_11 , так і від ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

З висновків судових цитологічних експертиз № 316 та № 317 (т.2 а.п.81-86) вбачається, що при судово-цитологічному дослідженні зрізів нігтьових пластин з правої та лівої рук ОСОБА_10 та ОСОБА_8 кров та ядровмісні епітеліальні клітини не виявлено.

Висновки імунологічних експертиз (т.2 а.п.105-108, 115-132) містять лише опис крові померлої, обвинуваченої та свідка ОСОБА_10 і не містять відомостей про обставини нанесення ударів, зокрема про наявність крові обвинуваченої на вилучених речах.

З висновків судово-імунологічних експертиз (т.2 а.п.133-144) вбачається, що на вилучених предметах одягу за місцем проживання ОСОБА_8 , належного останній, слідів крові не виявлено.

Однак в судовому засіданні не доведено, що злочин скоїла саме ОСОБА_8 .

В обгрунтування доведеності вини ОСОБА_8 сторона обвинувачення зокрема посилається на протокол огляду місця події від 04.10.2016 та протокол огляду трупа від 04.10.2016 (т.1 а.п.163-192), які були проведені в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 .

Суд вважає необхідним визнати недопустимим фактичні дані, що містяться в зазначених протоколах з наступних підстав.

Так, згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 та пунктом 3 ч.2 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, а також порушення права особи на захист.

Відповідно до ч.7 ст. 223 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється за обов`язковою участю не менше 2-х понятих. Також згідно зазначеної норми слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше 2-х незаінтересованих осіб (понятих) для огляду трупу за винятком випадків застосування безперервного відеозапису ходу проведення слідчої дії. Ця норма також прямо передбачає, що понятим не може бути потерпілий.

Доказів того, що під час проведення огляду трупа 04.10.2016 застосовувався безперервний відеозапис ходу проведення слідчої дії, стороною обвинувачення не надано.

Однак як вбачається з зазначених протоколів від 04.10.2016 під час проведення оглядів всупереч вимогам ч.7 ст. 223 КПК України в якості понятої була залучена потерпіла ОСОБА_7 .

Невиконання слідчим зазначених вимог КПК України щодо залучення 2-х незаінтересованих понятих під час проведення оглядів на думку суду призводить до порушення права на захист обвинуваченої, оскільки за таких обставин понятий не може підтвердити або спростувати обставини щодо ходу слідчої дії, факт виявлення речових доказів, також суд позбавлений належним чином перевірити можливість неправомірних дій працівників поліції.

Залучивши всупереч зазначеним вимогам потерпілу в якості понятої слідчий діяв не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом, що не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9 ч.1, 40 ч.5 КПК України, тобто була порушена засада законності при проведенні слідчої дії.

Крім того відповідно до ст.237 КПК України з метою виявлення і фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд приміщення чи іншого володіння, що здійснюється за правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ст.ст. 233, 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.

Слідчому, прокурору надано право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.

Крім того, ч.3 ст.233 КПК України передбачає обов`язок прокурора, слідчого за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, який здійснює наступний судовий контроль, у тому числі і матеріалам, якими обґрунтовується необхідність проведення обшуку.

Між тим, як вбачається з досліджених протоколів огляду від 04.10.2016, слідчі дії були проведені у володінні особи, а саме у будинку за адресою АДРЕСА_1 , під час проведення огляду трупу також оглядалося домоволодіння, однак стороною обвинувачення не надано доказів того, що слідчі дії проводилися на підставі ухвали слідчого судді чи в подальшому слідчим або прокурором було використано своє право на звернення в порядку ч.3 ст.233 КПК України до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення огляду домоволодіння, не містить таких відомостей і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Таким чином фактичні дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 04.10.2016 та протоколі огляду трупа від 04.10.2016 відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України є недопустимими доказами, так як були отримані з порушенням вимог ч. 7 ст. 223 КПК України, внаслідок порушення права обвинуваченого на захист та шляхом здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

З огляду на «доктрину плодів отруйного дерева», викладеній зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини «Гефген проти Німеччини», згідно якої визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 101 КПК України, суд вважає необхідним визнати недопустимими доказами також фактичні дані щодо огляду вилучених під час проведення огляду місця події 04.10.2016 предметів, що містяться в протоколі огляду предметів (т.1 а.п. 215-231), а також фактичні дані у висновках експерта (т.2 а.п.87-99, 109-114, 146-170), оскільки вони грунтуються на доказах, які були визнані судом недопустимими.

В основу доказів сторони обвинувачення фактично покладені протокол проведення слідчого експерименту від 06.10.2016 за участю підозрюваної ОСОБА_8 (т.2 а.п.41-66) та висновок судово-медичного експерта № 69-А (т.2 а.п.71-72), однак суд вважає необхідним визнати недопустимим фактичні дані, що містяться в протоколі слідчого експерименту та висновку експерта з наступних підстав.

Згідно ч.5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згоди особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту слідча дія проводилась у житлі особи, а саме в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , однак стороною обвинувачення не надано ніяких доказів дотримання вимог, передбачених ч.5 ст. 240 КПК України. Відомості про дотримання цих вимог відсутні в самому протоколі слідчого експерименту а також в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Крім того як вбачається зі змісту протоколу слідчого експерименту слідча дія майже повністю була проведена у формі допиту.

Частиною 1 ст. 23 КПК України встановлено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Положеннями ст. 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.

Вказана правова позиція викладена у правовому висновку в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19).

З врахуванням викладеного суд не може приймати як докази фактичні дані, які містяться в поясненнях підозрюваної ОСОБА_8 під час слідчого експерименту та не може враховувати їх під час постановлення рішення, оскільки фактичні дані, що містяться в цих показах, є недопустимими доказами.

Також згідноч.ч.1,6ст.240КПК України зметою перевіркиі уточненнявідомостей,які маютьзначення длявстановлення обставинкримінального правопорушення,слідчий,прокурор маєправо провестислідчий експериментшляхом відтвореннядій,обстановки,обставин певноїподії,проведення необхіднихдослідів чивипробувань. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Відповідно п.2 ч.3 ст. 104 КПК України описова частина протоколу повинна містити відомості про послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для кримінального провадження.

Однак всупереч зазначеним вимогам протокол слідчого експерименту не містить відомості про послідовність всіх дій під час його проведення, не містить зазначення суттєвих обставин, а саме в протоколі точно не вказано місце нанесення ударів, не зазначено та не з`ясовано можливість нанесення ударів палкою в область шиї при умовах, продемонстрованих ОСОБА_8 , не досліджувалося питання сили нанесення ударів. Також за результатами дослідження змісту протоколу слідчого експерименту та відеозапису слідчої дії встановлено, що хід слідчого експерименту, зазначений у протоколі, не відповідає відеозапису подій, а саме як вбачається з відеозапису під час слідчої дії понятим, захиснику та підозрюваній не роз`яснювалися їх права та обов`язки, лише зазначено, що права були роз`яснені раніше.

Таким чином фактичні дані, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 06.10.2016 відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України є недопустимими доказами, так як були отримані з порушенням вимог ст. 240 КПК України, внаслідок порушення права обвинуваченого на захист та шляхом здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

З огляду на «доктрину плодів отруйного дерева», викладеній зокрема в рішенні Європейського суду з прав людини «Гефген проти Німеччини», враховуючи вимоги ч. 5 ст. 101 КПК України, суд вважає необхідним визнати недопустимими доказами також фактичні дані у висновку експерта № 69-А (т.2 а.п.71-72) щодо можливості утворення частини тілесних ушкоджень, оскільки вони грунтуються на доказах, які були визнані судом недопустимими, зокрема у зв`язку з визнанням недопустимими фактичних даних у протоколі слідчого експерименту.

Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У п. 150 справи «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський Суд зазначає, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Додержуючись закріпленої в ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь.

Суд вважає, що сторона обвинувачення не надала суду переконливих доказів вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченою поза розумним сумнівом.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 у зв`язку з виправданням ОСОБА_8 на підставі ч.3 ст. 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити відповідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373 ч.1 п.2, 374 КПК України,

у х в а л и в:

Визнати невинуватою ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні та виправдати в зв`язку з недоведеністю того, що нею було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 залишити без розгляду.

Речові докази після набрання вироком законної сили: дерев`яну палицю з нашаруванням речовини бурого кольору, дерев`яну палицю з пошкодженням у виді відколу, металевий предмет у вигляді кочерги, 2 фрагменти деревини з нашаруваннями бурого кольору, ковдру шерстяну, ковдру ватяну, наволочку, одяг ОСОБА_11 (жилетку із штучного хутра, халат светр, кофту, спідню сорочку, гамаші, спідницю, шкарпетки, труси та бурки) повернути потерпілій ОСОБА_7 ; змив речовини бурого кольору на ватно-марлевому тампоні, 2 сліди низу підошви, мікрочастки з долонь трупу ОСОБА_11 , 5 слідів рук, краї нігтьових пластин з рук ОСОБА_11 , волосся з 5 ділянок голови, зразок слини свідка ОСОБА_10 , краї нігтьових пластин свідка ОСОБА_10 , зразки слини та крові на марлевих тампонах та краї нігтьових пластин ОСОБА_8 , зразок крові на марлевому тампоні ОСОБА_10 знищити; одяг ОСОБА_8 (жакет темно-зеленого кольору, жилетку зеленого кольору, шерстяний светр, спідницю чорного кольору, гумові колоші) та мобільний телефон «Самсунг» синього кольору повернути власнику ОСОБА_8 ; одяг ОСОБА_10 (куртку червоного кольору, светр сірого кольору, спортивну кофту чорного кольору, штани та кросівки) повернути власнику ОСОБА_10 .

На вирок суду може бути подана апеляція протягом 30 діб з моменту його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді