Рішення

від 19.09.2007 по справі 35/319-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/319-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.07р.

Справа № 35/319-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровське виробниче               сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (Відкрите акціонерне

                     товариство "Дніпропетровський рибгосп"),

                     смт. Ювілейне Дніпропетровської області 

до   Відповідача -1 Державного підприємства "Укрриба", м.Київ

                     Відповідача-2  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-

                     промислове підприємство "Стратегія",

                     м. Дніпропетровcьк

                     Третя особа на стороні Позивача, що не заявляє самостійних вимог на

                     предмет спору -   Регіональне відділення Фонду державного майна України

                     Дніпропетровської області,

                     м. Дніпропетровськ 

про                визнання договору недійсним

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від Позивача - Уханенко Л.Д., представник, дов. від 07.12.06 р.

ВідВідповідача - 1 - представник не зявився.

Від Відповідача -2 -  представник не зявився.

Від Третьої особи - Кривцова Є.І., головний спеціаліст - юрисконсульт,

                                  дов.№70 від 13.11.06 р. 

СУТЬ СПОРУ:

         В судовому засіданні оголошувалася перерва з 13.09. до 18.09.2007р.

         Позивач просить визнати недійсним договір №3 від 18.06.2007р. зберігання (схову) майна, який укладений між Державним підприємством «Укрриба»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство «Стратегія». Свої вимоги обґрунтовує тим, що гідроспоруди, що є предметом спірного договору, являються державною власністю та використовуються споживачем для ведення рибогосподарської діяльності. Відповідач-1 уклав з відповідачем-2  договір зберігання вказаного державного майна, але фактично передав відповідачу-2 не лише гідротехнічні споруди, які знаходяться в технологічному циклі у позивача та використовуються під риборозведення, а й всю рибу, тобто майно позивача, чим порушив права останнього.

       Позивач вважає, що між відповідачами фактично укладено договір оренди майна, який відповідач-1 не має право укладати без дозволу органу управління майном, який такого дозволу не надавав, в зв'язку з чим просить визнати цей договір недійсним, посилаючись на ч.3 ст. 215, ст. 235, 759 Цивільного кодексу України та ст. 207, 208, 287 Господарського кодексу України.

      Представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

      Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, вказує, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства, яким передбачено такий вид договорів як договір зберігання. Укладення спірного договору не суперечить його повноваженням щодо управління державним майном, яке знаходиться у нього в господарському віданні. Представник відповідача-1 надав пояснення, що на цей час акти виконаних робіт не підписувалися, оплата не здійснювалася, ніяких робіт за цим договором не виконувалося.

       Відповідач-2 вважає вимоги позивача безпідставними, обґрунтовуючи наступним: спірним договором не порушені права та інтереси позивача, оскільки останній в своїй позовній заяві сам вказує, що договір оренди державного майна №12/02-15-ПО від 05.02.2004р. з ним було розірвано, а договір зберігання з правом користуванням №22 від 01.07.2004р. був судом визнаний недійсним та позивач використовував державне майно без законних на те підстав. Вказує, що на сьогодні позивач немає жодних правових підстав для заявлення  позову. Водночас, вважає,  що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору та відповідач-1 в силу ст. 627 Цивільного кодексу України мав право на визначення цивільно-правових і господарських відносин з будь-якою  іншою особою, зокрема, з ТОВ «ТПП «Стратегія».

       Відповідач-2 надав заяву про оголошення рішення без участі його представника.

       Третя особа в своїх поясненнях вказує, що державне майно, яке є предметом оспорюваного договору зберігання на підставі спільного наказу Фонду державного майна України  та Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003р. №126/752 підлягало передачі на баланс ДП «Укрриба», в зв'язку з чим між ним та позивачем було розірвано договір оренди від 01.04.2001р. №12/480-АД  та третя особа не являється учасником правовідносин між ВАТ «Дніпропетровський рибгосп»та ТОВ «ТПП «Стратегія»і жодних пояснень надати не може.

       13.09.2007р. від позивача надійшли клопотання про витребування у відповідача-2  ліцензії на здійснення послуг, пов'язаних з охороною державного майна, та відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що нерухоме майно можливо передати на зберігання лише шляхом укладення договору спеціального виду зберігання -  договору охорони.

        Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

         Між Державним підприємством «Укрриба»- замовник (надалі відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю  Торгівельно-промислове підприємство                               «Стратегія»- зберігач (надалі відповідач-2) було укладено договір №3 від 18.06.2007р. зберігання (схову) майна строком дії до 18.09.2007р. або до укладення іншої цивільно-правової угоди по використанню державного майна.

        За умовами п.1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання (схов) нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба»по акту приймання-передачі за участю уповноважених представників сторін. Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, будівлі, насосні станції, пов'язані з ними робочі машини, обладнання, інше майно, що перебуває у державній власності, та розташоване в с.Таромське Дніпропетровського району.

        Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що замовник щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує зберігачу плату за послуги зберігання. Вартість послуг зберігання щомісячно погоджується сторонами та вказується в акті виконаних робіт.

        Сторонами договору складено акт приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання (схову) від 18.06.2007р., згідно якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання (схов) обумовлене договором майно .

         За письмовими пояснення відповідача-1 до цього часу акти виконаних робіт не складалися,  оплата за зберігання не здійснювалася.

          Позивач звертався до третьої особи із заявою про надання йому в оренду державного майна, що є предметом оспорюваного договору зберігання (схову), а також до суду з вимогою про зобов'язання укласти договір оренди. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2006р. у  справі №27/348 позивачу було відмовлено в задоволенні позову. Позивач 25.06.2007р. надав до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області наступну заяву №234 про укладення договору оренди. Доказів укладення договору оренди на час розгляду справи суду не надано.

           В зв'язку з цим позивач вважає, що оспорюваним договором порушені його права, оскільки він має намір взяти це державне майно в оренду, та вважає, що зазначений договір укладений з метою приховання іншого правочину –договору оренди державного майно, який відповідач-1  в силу  ст. 22, 287 Господарського кодексу України  не має права укладати.

       Підстави для визнання правочину недійсним визначені, зокрема, в ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.

           Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

           За приписами ст. 207  Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить  інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської  компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

         Згідно ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

          Як було встановлено вище, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір зберігання (схову).

        Статтею 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, і повернути її поклажедавцеві в схоронності. Зберігання може здійснюватися як на платній так і безоплатній основі, зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів для забезпечення схоронності речі та передати її поклажедавцеві на першу його вимогу (ст.942, 953 ЦК України).

          За договором же оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування індивідуально визначене майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України).

         Оспорюваний договір зберігання (схову) майна не передбачає користування цим майном з боку зберігача та використання його в господарській діяльності, не передбачає плати за використання державного майна, навпаки передбачає плату зберігачу зі сторони замовника, та не містить інших умов, які є істотними для договорів оренди державного майна (страхування майна, використання амортизаційних відрахувань, цільове використання майна, тощо).

           Таким чином, вказаний правочин не містить ознак договору оренди, а відповідає вимогам, встановлених главою 66 Цивільного кодексу України, для договорів зберігання, та відсутні правові підстави для визнання його недійсним з огляду на відсутність дозволу органу управління майном  щодо передачі  державного майна в оренду.

            Неналежне виконання сторонами умов договору, чи використання майна не у відповідності з умовами договору, не впливає на дійсність чи недійсність правочину.

           З огляду на викладене, з врахуванням всіх встановлених обставин справи,  вимоги Позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на позивача.

           Клопотання позивача про витребування у відповідача-2 ліцензії на надання послуг з охорони державного майна судом відхиляється, оскільки не відноситься до предмету спору, так як  позивач оспорює договір зберігання з підстав відсутності дозволу органу управління майном  щодо передачі   майна в оренду.

         Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.203, 235, 758,762, 936, 942 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України,  господарський суд,  -

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його прийняття.

Суддя

 Л.П. Широбокова