Ухвала

від 12.04.2021 по справі 755/26265/14-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 755/26265/14-к

1-кс/755/1513/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 42014100040000135 від 16.05.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений строк у кримінальному провадженні № 42014100040000135 від 16.05.2014 року.

Так, у вказаній вище скарзі зазначено, що 28 січня 2021 року старшому слідчому слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві було надіслано клопотання про залучення ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» в якості потерпілого до кримінального упровадження № 42014100040000135,із належнимчином засвідченимикопіями документів,необхідних длярозгляду клопотання. Однак, вказане клопотання належним чином слідчим не розглянуто.

У судове засідання директор ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 надав клопотання про розгляд скарги у його відсутність, скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Особи, бездіяльність яких оскаржується, у судове засідання не з`явилися, хоча матеріали провадження за скаргою містять дані про виклик уповноважених осіб у судове засідання, однак, їх неявка, відповідно до ч. 3ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду даної скарги.

Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані до скарги докази, слідчий суддя встановив наступне.

Устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифікованоЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами ЄСПЛ, розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

При цьому, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Belletv. France)).

Реалізація такого права має здійснюватися заявником з урахуванням того, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Діючим кримінальним процесуальним законодавством України, зокрема його ст. 220 КПК України, визначено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту»), повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.

У цьому випадку, як убачається з наданих матеріалів, суб`єктом оскарження було отримано клопотання директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 , однак, на цей час, в останнього, відомості про належний розгляд зазначеного клопотання суб`єктом оскарження відсутні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права тасвободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 підлягає задоволенню шляхом зобов`язання вчинити дії за клопотанням, згідно зі ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдиним ефективним засобом юридичного захисту внаціональному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220, 303-307, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 на бездіяльність старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві,яка полягаєу нездійсненніінших процесуальнихдій,які вінзобов`язаний вчинитиу визначенийстрок укримінальному провадженні№ 42014100040000135 задовольнити.

Зобов`язати слідчого (их) Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, що здійснює (ють) досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014100040000135 від 16.05.2014 року, вчинити дії, передбачені ст. 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови) за клопотанням ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ОСОБА_3 (про залучення ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» в якості потерпілого до кримінального провадження № 42014100040000135 від 16.05.2014 року) від 28 січня 2021 року, у строки, визначені ст. 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила дане клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: