Постанова

від 15.04.2021 по справі 588/1970/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м.Суми

Справа №588/1970/20

Номер провадження 22-ц/816/611/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Огієнка О.О., в приміщенні Тростянецького районного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Калмикову Оксану Олександрівну, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС (далі - ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС ) про захист прав споживачів та визнання недійсним пункту кредитного договору.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 вересня 2020 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір Стандарт № 0497-0782, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені зазначеним договором грошові кошти в кредит в сумі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Кредит надавався за допомогою веб-сайту кредитодавця шляхом ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони узгодили, що строк кредиту та строк дії договору складає 21 день та має бути повернутий згідно графіку платежів (п. 3 договору) до 17 жовтня 2020 року (п. 3.1 договору). Протягом строку кредиту розмір процентів становить 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, проценти нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит, річна відсоткова ставка - 730%.

Пунктом 6 договору встановлено, що у разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений п. 2 кредитного договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нараховувати, з урахуванням обмежень визначених п.п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів та згідно чинного законодавства України, а позичальник зобов`язаний сплатити включно до 2 % включно пені від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення.

На думку позивача умови договору в частині відповідальності за невиконання договору є несправедливими та такими, що суперечать принципу сумлінності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків, а також спрямовані на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання окремих пунктів договору недійсними.

Вважає, що умова договору, викладена у п. 6 в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є несправедливою умовою та є підставою для визнання цього пункту договору недійсним. Розмір пені за несвоєчасне виконання позивачем зобов`язань не є конкретним, оскільки передбачає розмір до 2% від неповернутої суми кредиту, що свідчить, що відповідач може самостійно та на власний розсуд застосовувати будь-який відсоток пені, оскільки жодних умов чи критеріїв його застосування, окрім визначення її верхньої межі, умовами даного кредитного договору не передбачено. Визначений відповідачем розмір пені при застосуванні цих умов призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 100% вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати недійсним пункт 6 кредитного договору № 0497-0782, укладеного 27 вересня 2019 року між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1

Тростянецький районний суд Сумської області рішенням від 15 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду ухвалено без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи (фактична наявність штрафних санкцій в розмірі більше, ніж 200% від суми кредиту), при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (відсутність будь-яких доказів від відповідача на підтвердження викладеної позиції), а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить рішення суду скасувати і задовольнити позов.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ним не заперечувався факт укладення договору та його дійсність. На дату звернення з позовною заявою було фактично виконано обов`язок з повернення суми кредиту (тіло кредиту у сумі 10 000 грн було сплачено, несплаченими лишались 4000 грн нарахованих процентів). Проте, в особистому кабінеті позичальника, доступного на офіційному сайті позикодавця день за днем збільшувалась сума заборгованості за кредитом. Фінансова установа продовжує і на даний час нараховувати пеню у дуже великому розмірі.

Станом на дату ухвалення рішення заборгованість за кредитом становила більше 20 000 грн, тобто штрафні санкції в порівнянні з тілом кредиту становили вже 200%.

Однак, суд взяв до уваги лише пояснення відповідача, викладені у відзиві, в яких зазначено, що у зв`язку із запровадженням карантину відповідачем не здійснювалось нарахування пені за прострочення позивачем виконання зобов`язань за договором. На підтвердження зазначеного відповідачем не надано жодних доказів. Відповідачем не надано доказів, що умови договору не порушують вимог ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Вказує на те, що судом не перевірялися та не досліджувалися докази, які б могли підтвердити позицію відповідача, викладену у відзиві щодо ненарахування пені у розмірі, більше ніж 50% від ціни кредиту.

Звертає увагу суду, що укладений між сторонами кредитний договір № 0497-0782 від 27 вересня 2020 року не містить відповідного пункту, в якому сторони погодили, що розмір суми пені не перевищує 50% вартості продукції (суми кредиту).

Зазначає, що в оспорюваному пункті договору відсутнє посилання на ч. 1 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно даних особистого кабінету позичальника була наявна інформація про борг у сумі 21 938 грн 75 коп., що свідчило про нарахування позикодавцем пені у несправедливо великому розмірі. Станом на дату звернення з апеляційною скаргою за позичальником обліковується заборгованість у сумі 22 188 грн 75 коп.

Вважає, що п. 6 кредитного договору № 0497-0782 від 27 вересня 2020 року повинен бути визнаний недійсним, оскільки вказана умова відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів є несправедливою, суперечить принципу добросовісності, породжує істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків споживача, а також є джерелом збагачення відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 754/6091/18.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2020 року між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 укладено кредитний договір Стандарт № 0497-0782 (а. с. 8). Вказана обставина сторонами по справі визнається.

Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Строк кредиту становить 21 день, термін платежу - 17 жовтня 2020 року, сума кредиту - 10 000, нараховані проценти - 4200 грн, разом до сплати - 14 200 грн (пункти 1-3 договору).

Протягом строку кредиту розмір процентів складає 2% від суми кредиту за кожен день користування. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику суми кредиту до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка складає 730% (п. 4 договору).

Сукупна вартість кредиту (вартість користування кредитом) складає 142% від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 14 200 грн та включає в себе проценти за користування кредитом 42% від суми кредиту (у відсотковму вираженні) або 4200 грн (у грошовму вираженні).

Пунктом 6 договору передбачено, що у разі якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений п. 2 кредитного договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нараховувати з урахуванням обмежень визначених пп.5) ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів та згідно вимог чинного законодавства України, а позичальник зобов`язаний сплатити до 2 % (включно) пені від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи представника позивача спростовуються самим змістом договору.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, так як вони відповідають фактичним обставинам справи та суд дійшов їх з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статей 11 , 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Частини 1 і 3 ст. 549 ЦК України передбачають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 6 кредитного договору у разі, якщо позичальник не повернув суму кредиту у строк, встановлений п. 2 кредитного договору, за весь час прострочення, включаючи день погашення кредиту, кредитодавець має право нараховувати, з урахуванням обмежень визначених п.п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів та згідно чинного законодавства України, а позичальник зобов`язаний сплатити включно до 2 % включно пені від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення.

З огляду на положення ч. 3 ст. 549 ЦК України у п. 6 договору закріплено правила нарахування та погашення неустойки у формі пені.

Пункт 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визначає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, хоча оспорюваний п. 6 кредитного договору і передбачає можливість покладення обов`язку на позичальника сплатити до 2 % включно пені від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення, проте містить обмеження максимального розміру нарахування пені відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вказаний пункт договору не обмежує відповідача від застосування пені у максимальному розмірі 2% від неповернутої суми кредиту за кожен дань прострочення, що у сукупності становить 730% на рік та перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та є явно завищеною.

Стосовно тверджень скаржника, що згідно даних особистого кабінету позичальника станом на дату звернення з апеляційною скаргою за ним вже обліковується заборгованість у сумі 22 188, 75 грн, що на його думку свідчить про нарахування позикодавцем пені у несправедливо великому розмірі, колегія суддів зазначає, що нарахування позикодавцем таких сум стосується питання належного виконання останнім умов договору, проте не є підставою для визнання оспорюваного п. 6 договору недійсним.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо врахування правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), необхідно зазначити, що правовідносини у даній справі не є аналогічними, оскільки у справі № 754/6091/18 оспорюваний пункт договору не містив максимального обмеження розміру пені.

Інші доводи апеляційної скарги, за встановлених обставин, не впливають на висновки суду по суті спору.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно перевірив обставини справи, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 лютого 2021 року в даній справі залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2021 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук