ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м.Харків
справа № 643/15187/19
провадження № 22-ц/818/2216/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого : Хорошевського О.М.
суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участі секретаря - Пузікової Ю.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Московський районний суду м. Харкова, Державна казначейська служба України
третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року, постановлене суддею Зуб Г.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Московського районного суду м. Харкова, Державної казначейської служби України, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути на його користь безпосередньо з Московського районного суду м. Харкова моральну шкоду спричинену незаконними діями працівниками апарату Московського районного суду м. Харкова в розмірі 976482 грн. шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 27 лютого 2017 року позивач звернувся зі скаргою до начальника ТУ ДСА в Харківській області, а 16.03.2017 року - з доповненням даної скарги. В даних зверненнях позивач оскаржував численні порушення вимог Конституції України та діючого законодавства України керівника апарату Московського районного суду м. Харкова Єжели Є.В. та працівників апарату даного суду, що підтверджується наступним. 28.09.2016 року помічник голови суду ОСОБА_2 , знаходячись на робочому місці в робочий час без бейджика. Позивач сфотографував ОСОБА_2 , яка у відповідь швидко вдягнула бейджик та почала фотографувати позивача без його згоди, що суперечить ч.ч. 1,3 ст. 307 ЦК України. 23 листопада 2016 р. позивач прибув на судове засідання по справі №643/12050/16-ц до судді Букрєєвої І.А., призначене на 12:40. З метою встановлення місцезнаходження судді Букрєєвої І.А., позивач пішов до ОСОБА_3 , робоче місце якої знаходиться в приймальні голови суду (далі - приймальня). ОСОБА_3 , не відповіла на питання позивача, кудись вийшла та повернулась через декілька хвилин. Заступник керівника апарату суду ОСОБА_4 , робоче місце якого також знаходиться в приймальні, був відсутнім в суді, тому що його бейдж лежав на столі. Потім в кабінеті 48-49 позивач встановив знаходження 4-х робітниць суду без беджів (помічники суддів Букрєєвої І.А. та Ференчук Є.В. та секретарі судових засідань). 01 грудня 2016 р. о 13:46 позивач прибув до суду для ознайомлення з матеріалами справи №643/12050/16-ц, але кабінет 48-49 був зачинений. Позивачу довелося йти до керівника апарату та о 13:50 увімкнути диктофон. 01 грудня 2016 р. о 13:50 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були відсутніми на робочих місцях. Керівник апарату дала вказівку своїй колезі сфотографувати позивача, яка не стала виконувати незаконне доручення. Потім позивач повернувся до кабінету 48-49, двері якого вже були відчинені. 4( чотири) робітниці в кабінеті 48-49 були без беджів, а одна з робітниць почала фотографувати позивача без його згоди. 27 грудня 2016 р. ОСОБА_5 знову була без беджа. 22 лютого 2017 р. позивач прибув до суду о 17:35 для реєстрації заяви по справі №639/3561/13-ц. Віддавши своє звернення робітнику канцелярії та пред`явивши свій паспорт, позивач попрямував до керівника апарату суду, тому що в сторону виходу із суду прямували його працівники у верхньому одязі. Перед входом в приймальню позивач увімкнув відеокамеру та диктофон, щоб керівники ТУ ДСАУ в Харківській області не придумали інформацію про появу позивача в суді в обідній або неробочий час. 22 лютого 2017 р. з 17:35 до 18:00 в приймальні були відсутні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ще один працівник. В приймальні були старший секретар ОСОБА_6 та секретар судових засідань ОСОБА_7 з бейджами. Потім в кабінеті 48-49 позивач встановив знаходження 3-х (трьох) робітниць без бейджів, серед яких була помічник судді Ференчук Є.В. - ОСОБА_8 . Остання замість пред`явлення беджа вказала на стіну позаду себе, де знаходилося 2 (дві) її грамоти. В кабінеті 48-49 не було помічника судді ОСОБА_9 . Після чого позивач повернувся до приймальні та терпляче чекав повернення відсутніх робітників на робочі місця. О 18:00, нікого не дочекавшись, позивач покинув приймальню та приміщення суду. Крім того, 14 березня 2017 р. Позивач прибув до суду для участі в судовому засіданні по справі №630/3561/13-ц. Прибув позивач заздалегідь з метою ознайомлення з матеріалами справи. Через деякі обставини позивачу довелося звернутися до керівника аппарату суду ОСОБА_3 . Коли 14 березня 2017 р. о 11:30 позивач відчинив двері кабінету ОСОБА_3 , то вона та ще 3 (три) робітниці проглядали на моніторі відеозапис, який позивач долучив до скарги начальнику ТУ ДСАУ в Харківській області від 27 лютого 2017 р. Заступник керівника апарату ОСОБА_4 за традицією - був відсутнім. 14 березня 2017 р. Позивач був вимушений фіксувати події аудиозаписом, а потім одночасно і відеозаписом. О 11:37 в кабінет увійшов ОСОБА_4 у верхньому одязі та з сумкою. Побачивши позивача з відеокамерою, він почав робити відео зйомку мене без згоди позивача всупереч ст. 370 ЦК України. ОСОБА_4 повідомив про те, що він був у лікарні, не повідомивши про це ОСОБА_3 . Під час незаконної відео-зйомки ОСОБА_3 раділа. Спрямування скарги від 27.02.2017 року для перевірки ОСОБА_3 суперечило ч.4 ст. 7 ЗУ Про звернення громадян . До звернення від 27.02.2017 року та від 16.03.2017 року позивач долучив диски з аудіо файлами і відео-файлами подій в суді 23.11.2016 року, 01.12.2016 р., 27.12.2016р., 22.02.2017р., та 14.03.2017р. Крім того, 23.11., 01.12, 27.12.2016 року, 22.02.2017р. ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці, а на робочому столі знаходився його бейдж, на думку позивача, його не було в суді. Всі перелічені працівники суду отримували та поки отримують заробітну плату з Державного бюджету України за рахунок платників податків. Відповідно до відповіді начальника ТУ ДСА України в Харківській області Остапенко В.В. №07-04/Н-107/113/16 від 05.12.2016 року ОСОБА_3 ознайомлена з Положенням про апарат суду, затвердженим зборами суддів Московського районного суду м. Харкова 29.01.2015 року та погоджене з начальником ТУ ДСА України в Харківській області 16.02.2015 року. В зверненнях від 27.02.2017 року та від 16.03.2017 року позивач попрохав проводити перевірку з його участю відповідно ст. ст. 18,19 Закону. 23.03.2017 року ОСОБА_10 надав відповідь №07-03/Н-28/Н-28/1/Н-37/52/17, в якому була відображена наступна інформація: Розгляд обставин, викладених у Ваших зверненнях здійснено на підставі матеріалів, наданих Московським районним судом м. Харкова без виїзду спеціалістів нашої установи до суду . У даній відповіді від 23.03.2017р. була відсутня будь-яка інформація про знаходження ОСОБА_4 в лікарні 14.03.2017р., з чого слідує, що звернення позивача від 16.03.2017 року взагалі розглянуто не було. Заступник Голови суду з 03 по 17 березня 2017 року перебував у відпустці, а Голова суду з 10.03 по 16.03.2017 року, то в період перевірки звернень позивача, та їх перевірку здійснила керівник апарату. 25.04.2017 року позивач звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом про визнання дій ТУ ДСА України в Харківській області неправомірними, який постановою суду від 18.07.2017 року задоволений частково, а саме визнано неправомірними дії ТУ ДСА України в Харківській області під час розгляду скарги позивача від 27.02.2017 року та її доповнення від 16.03.2017 року. Вказана постанова набула чинності. Вказаними діями, Московський районний суд м. Харкова в особі його працівників завдав моральні страждання позивачу, який є принциповим правозахисником, пенсіонером, людиною з ІІІ групою інвалідності, який позивач оцінює в розмірі 976482 грн., що розрахований згідно формули ОСОБА_11 .
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Московського районного суду м. Харкова, Державної казначейської служби України, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення моральної шкоди - відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та постановити нове.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд безпідставно відмовив у задоволені позову, не звернув увагу на те, що позивач тривалий час замість відпочинку вимушений був витрачати час на складання документів, їх реєстрацію, ознайомлення із документами, поштові витрати. Також, витрачати мізерну пенсію на проїзд до Московського районного суду м.Харкова. Відповідач 1 завдав йому моральну шкоду, як принциповому захиснику, громадянину України, пенсіонеру з ІІІ групою інвалідності. Також просить врахувати, що його розрахунки здійснені відповідно до праці ОСОБА_12 , застосування висновків якого регламентується Законом України Про міжнародне приватне право . Також, суд безпідставно послався на висновки ВС в постанові від 22.07.2017 року у справі №6-105цс17, при цьому проігнорувавши постанову ВС в справі 639/4913/15.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено ані наявності незаконних дій чи бездіяльності працівників апарату Московського районного суду м. Харкова, оскільки зі змісту постанови Харківського окружного суду від 18.07.2017 року визнані протиправними дії ТУ ДСА України в Харківській області, яка є третьою особою по справі, саме в частині розгляду (порядку розгляду) скарг та заяв позивача, та вказаним судовим рішенням дії працівників апарату суду не визнаються протиправними, ані заподіяння йому моральних страждань внаслідок не носіння працівниками суду бейджиків, відсутності їх на робочому місці тощо, ані причинного зв`язку між діями (бездіяльністю ) заподіювача шкоди та самою завданою шкодою. А посилання на приписи ст. 307 ЦК України в даному випадку є необґрунтованими, оскільки позивач не просить визнати вказані дії такими, що порочать його честь та гідність, та доказів відтворення або поширення відео -записів за участю позивача матеріали справи також не містять.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду в повному обсязі з огляду на наступне.
Розглядом справи встановлено, що позивачем подані скарги від 27.02.2017 року і доповнення на неї від 16.03.2017 року до ТУ ДСА України в Харківській області щодо неналежної організації роботи апарату Московського районного суду м. Харкова, а саме з підстав відсутності беджів на працівниках суду, відсутності у робочий час працівників на робочому місці, зйомки позивача без його дозволу працівниками суду на власні телефони.
На зазначену скаргу з додатком ТУ ДСА України в Харківській області надало відповідь від 23.03.2017 року, з якою позивач по справі не погодився, та звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року, яка набула законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Харківській області про визнання дій неправомірними задоволено частково, та визнано неправомірними діями ТУ ДСА України у Харківській області під час розгляду скарги від 27.02.2017 року і доповнення до неї від 16.03.2017 року та заяви про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи від 27.02.2017 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом, оскільки позивач зазначає, що вказаними діями працівники Московського районного суду м. Харкова завдали позивачу моральної шкоди, яку позивач розрахував за формулою ОСОБА_11 , та яка складає 976482 грн. Завдана моральна шкода полягає, що вказаними діями позивачу були спричинені моральні страждання, хвилювання, які знайшли відображення в його пізнанні як потерпілої особи. Позивач є інвалідом ІІІ групи. Позивачем на підтвердження протиправних дій працівників суду надано до суду диск з відео- та аудіо-записом, який переглянуто в судовому засіданні, з якого дійсно вбачається відсутність беджів на працівниках суду, відсутність у робочий час деяких працівників на робочому місці, наведення на позивача телефонів з метою здійснення відео-зйомки, останнє також підтверджується роздрукованою фото-карткою, яка міститься в матеріалах справи.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України , шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України .
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166 , 1167 , 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.
Обґрунтовуючи спричинення немайнової шкоди позивач посилався на те, що невиконання встановленого порядку поведінки працівників суду (відсутність бейджів) викликало у нього душевні страждання як у захисника прав людини та свідомого громадянина. Працівники суду вели відеозйомку без його дозволу, що є порушенням його цивільних прав.
При цьому посилання на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017.
Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 на яку посилається позивач визнано неправомірними дії ТУ ДСА України щодо розгляду (поряду розгляду) скарг та заяв ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи оцінки дій працівників Московського районного суду м.Харкова не проводилась.
Посилання позивача на те, що його громадянська позиція та особливе ставлення до поведінки працівників державного органу, яка не стосувалась його особисто (відсутність бейджів у працівників суду)спричинила такі душевні страждання, які призвели до спричинення немайнової шкоди, яка підлягає компенсації не можна вважати доведеним.
Щодо посилань на здійснення працівниками незаконно, без його згоди зйомки його особисто в приймальній голови Московського районного суду м. Харкова, судова колегія відхиляє, оскільки крім позивача у приймальні перебували інші люди, і підстав вважати, що знімали саме позивача не має.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань , або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними рішеннями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Таким чином, шкода немайнового характеру, якої зазнала особа, підлягає відшкодуванню лише у випадку порушення прав цієї особи, передбачених законом.
Наявність у працівників Московського районного суду м. Харкова бейджів не регулюється нормами законом, їх відсутність може бути підставою для притягнення таких працівників до дисциплінарної відповідальності
Відомостей притягнення їх до такої відповідальності суду не надано. Цеж стосується і посилань позивача на те, що працівник суду з`явився на робоче місце із запізненням.
Посилання позивача на порушення працівниками суду його прав на захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-кіно,-теле,-та відеозйомки, передбачених ст. 307 УК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки не було доведено, що відбувалось фото та відеозйомка саме і лише ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України ).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367 , 374 ч. 1 п. 1, 375 , 382 , 384 ЦПК України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку до Верховного Суду оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді: І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
Повне текст постанови складено 16 квітня 2021 року.
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2021 |
Оприлюднено | 19.04.2021 |
Номер документу | 96330035 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Хорошевський О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні