Постанова

від 15.04.2021 по справі 720/1219/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року

м. Чернівці

справа № 720/1219/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Конецька Д.Г.

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне підприємство Агрофірма Баса

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення та ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2021 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Павлінчук С.С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Позивачка просила усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 7323088300:02:002:0038 та 7323088300:02:003:0082, які їй належать на праві приватної власності, шляхом зобов`язання Приватного підприємства Агрофірма Баса (далі - ПП Агрофірма Баса ) повернути їх власнику.

Посилалася на те, що 23 серпня 2008 року між сторонами були укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7323088300:02:002:0038 та 7323088300:02:003:0082 строком на 10 років. За місяць до закінчення строку дії вказаних договорів позивачка повідомила відповідача про своє небажання продовжувати дію таких договорів. У грудні 2018 року вона дізналась, що у 2014 році були укладені нові договори оренди її земельних ділянок, які вона не підписувала, як власник вказаного майна.

Договори оренди земельних ділянок від 23 серпня 2008 року не припинялися завчасно сторонами, не розривалися та не вносились зміни до них, отже оформлення інших договорів оренди в 2014 році вказаних земельних ділянок без відома і волі власника, їх утримання та використання порушують права позивачки.

Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2021 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що позивачка фактично ухилилася від проведення судової почеркознавчої експертизи, а тому встановити той факт, що підписи в графі орендодавець у договорах оренди земельних ділянок від 22 грудня 2014 року зроблені не ОСОБА_1 , не є можливим.

Укладення нового договору оренди землі під час терміну дії попереднього договору оренди землі законом не заборонено. Оскільки в новому договорі оренди було змінено певні умови, то на цих умовах виникли нові правовідносини між його сторонами, а відносини, які тривали на підставі попереднього договору, припинили свою чинність з моменту реєстрації нових договорів.

Підстав для визнання спірних договорів недійсними чи нікчемними не заявлено. Також відсутні підстави вважати такі договори неукладеними.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачки про призначення почеркознавчої експертизи.

Суд виходив з того, що представник позивачки подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на стадії завершення судового розгляду. Позивачка знала про обставину підписання договорів оренди ОСОБА_3 та не була позбавлена права подати клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи під час підготовчого судового засідання. Заявник не просив поновити встановлений законом строк для подання вказаного клопотання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення та постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що їй було відомо, що договори оренди у 2014 році підписав ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції помилково не призначив судову почеркознавчу експертизу у справі та відмовив у задоволенні відповідного клопотання з формальних причин.

Призначення експертизи судом може бути реалізовано на стадії розгляду справи по суті.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ПП Агрофірма Баса подало відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Посилався на те, що ухвала та рішення суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що суд апеляційної інстанції позбавлений права скасувати судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у зв`язку з пропуском строку для подання такого клопотання.

Судом правильно встановлено, що позивачка не надала доказів, які б спростували факт підписання неї договорів у 2014 році.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7323088300:02:002:0038, площею 0,7496 га, та 7323088300:02:003:0082, площею 0,2248 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 січня 2008 року серія ЯБ №442024 (а.с.20).

Між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Баса 23 серпня 2008 року було укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7323088300:02:002:0038, площею 0,7496 га, та 7323088300:02:003:0082, площею 0,2248 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років (а.с.79-84).

22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП Агрофірма Баса було укладено договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7323088300:02:002:0038, площею 0,7496 га, та 7323088300:02:003:0082, площею 0,2248 га терміном на 10 років (а.с.14-19,23,31).

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 7 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.47).

30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.77).

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2019 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Вирішено відібрати в ОСОБА_1 експериментальні зразки підписів за участю сторін (а.с.87).

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2019 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

1.Чи є автентичними підписи в графі орендодавець в договорах оренди земельних ділянок з кадастровим номером 7323088300:02:003:0082 та кадастровим номером 7323088300:02:002:0038 від 22 грудня 2014 року, які містяться в реєстраційних справах реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції №9116454 та №669411673230 та в колонці орендодавець в графі підпис в договорах оренди земельних ділянок з кадастровим номером 7323088300:02:003:0082 та кадастровим номером 7323088300:02:002:0038 від 23 серпня 2008 року.

2.Чи зроблений підпис ОСОБА_1 в графі орендодавець у договорах оренди земельних ділянок з кадастровим номером 7323088300:02:003:0082 та кадастровим номером 7323088300:02:002:0038 від 22 грудня 2014 року (а.с.113).

31 березня 2020 року експертом Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центу повідомлено про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з відсутністю вільних зразків підпису, почерку ОСОБА_1 та оплати висновку (а.с.125).

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с.167).

21 січня 2021 року ОСОБА_1 було заявлено нове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.181).

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с.188).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Особа, яка вважає, що її права порушено у зв`язку із встановленням не укладеності угоди має можливість захистити свої права шляхом подання позову про повернення виконаного за неукладеним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи; повернення в натурі безпідставно набутого майна; відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання.

Такий правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 4 лютого 2021 року у справі №638/19467/15-ц.

З огляду на предмет і підстави заявленого твердження позивача про те, що підпис у договорах оренди земельних ділянок виконано не нею, а іншою особою, з`ясування питання ідентифікації виконавця підпису в оспорюваному договорі при проведенні судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості їх доводів та доказів перед судом.

Обов`язок доказування невідповідності підпису на оспорюваних договорах процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема в спосіб, визначений ним та законом, шляхом проведення в справі судової почеркознавчої експертизи.

Згідно частини 1 статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть бути підтвердженням факту не вчинення оспорюваних правочинів.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачкою не доведено наявність обставин, які дають підстави зробити висновок про неукладеність спірних договорів.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки спірні договори оренди є дійсними, підстави для усунення перешкод позивачці у користуванні належними їй земельними ділянками шляхом їх повернення відсутні.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи від 21 січня 2021 року, висновок якої б довів відсутність підпису позивачки на договорах оренди земельних ділянок.

Частиною 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до частини 1-3 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб,повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно частин 1,3,4 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.

Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що судова експертиза може бути призначена у порядку витребування доказів, передбаченого частиною 1 статті 84 ЦПК України, або у порядку забезпечення доказів, передбаченого частиною 1 статті 116 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що необхідність призначення експертизи не обґрунтовувалася тими обставинами, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому підстав для подання заяви про призначення експертизи у порядку забезпечення доказів відповідно до норм статті 117 ЦПК України станом на день постановлення ухвали судом першої інстанції не вбачалося.

За таких обставин вирішення питання про призначення експертизи у даній справі повинно відбуватися у порядку витребування доказів, передбаченому статтею 84 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Виходячи з вищевказаних норм закону, клопотання про призначення експертизи у порядку витребування доказів повинно подаватися стороною у справі у письмовій формі із дотриманням вимог передбачених статтею 84 ЦПК України.

В такому письмовому клопотанні також повинно бути зазначене обґрунтування неможливості подання такого доказу у строк передбачений частиною 2 статті 83 ЦПК України, а суд повинен дати оцінку такому обґрунтуванню.

Позивачка звернулася з клопотанням про призначення експертизи з пропуском процесуального строку встановленого частиною 2 статті 83 ЦПК України.

У клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи від 21 січня 2021 року не міститься обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, у зв`язку з чим суд першої інстанції був позбавлений можливості надати оцінку поважності таких причин та відповідно дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для призначення у даній справі експертизи.

Клопотання позивачки від 30 жовтня 2019 року також було подано з пропуском процесуального строку встановленого частиною 2 статті 83 ЦПК України та в такому клопотанні не міститься обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку.

Помилковим є клопотання апелянта, зазначене в апеляційній скарзі про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції позбавлений права за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду направити справу на новий розгляд до Новоселицького районного суду Чернівецької області.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення та ухвала суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2021 року та ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2021 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

Н.Ю. Половінкіна