Постанова

від 13.04.2021 по справі 640/6688/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Мазур А.С.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Справа № 640/6688/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Гуменюка В.В.,

представника відповідача Пільчевської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедіаінвест до Київської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмедіаінвест (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неприйнятті рішення (розпорядження) за результатом розгляду заяви ТОВ Укрмедіаінвест від 25.09.2019 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами;

- зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення (розпорядження) про надання ТОВ Укрмедіаінвест дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди згідно з поданою ним 25.09.2019 заявою (щодо 152 білбордів).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було розглянуто подану позивачем заяву про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в порядку та строки, визначені законодавством, а тому за принципом мовчазної згоди її слід вважати задоволеною.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що позивач звернувся до Київської ОДА з двома заява про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 30.08.2019 та від 25.09.2019, обидві з яких були розглянуті, про що його повідомлено листами від 04.10.2019 та від 11.10.2019.

При цьому, апелянт вказує, що підстави для видачі позивачу запитуваних ним дозволів відсутні, оскільки ним не дотримано процедуру звернення із заявами про надання таких дозволів та не було надано відповідних документів, зокрема про право користування місцем розташування рекламних засобів.

Крім того, апелянт зазначає, що з наданих позивачем схем розташування земельних ділянок неможливо встановити місце розташування запитуваних ним для відведення ділянок, а саме не зазначено меж населених пунктів, форми власності та категорії відповідних земель.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 було відкрито провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції в цій справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що відповідачем не було прийнято жодного рішення за результатами розгляду його заяви.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано додаткові докази у справі та продовжено строк розгляду цієї справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, у справі оголошено перерву до 13.04.2021.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити та зазначила, що заява від 25.09.2019 була подана Позивачем до КОДА, а не до Департаменту, розподілена 30.09.2019 і лише після цього за резолюцією керівника передана до розгляду. Представник Відповідача наполягала на дотриманні Відповідачем строків розгляду такої заяви та на відсутності підстав для застосування принципу мовчазної згоди.

Представник Позивача проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на бездіяльності КОДА та на наявності достатніх підстав для застосування принципу мовчазної згоди у виниклих між сторонами спірних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Укрмедіаінвест основним видом господарської діяльності останнього згідно коду КВЕД є зокрема рекламні агентства.

Позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації через Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації із заявою від 25.09.2019 про видачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами: білборди в кількості 152 шт. у межах смуги відведення автомобільних доріг, які знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг в Київській області.

До заяви позивачем було додано текстові та графічні матеріали, конструктивне рішення рекламних засобів, затверджене розробником , копія листа-згоди Служби автомобільних доріг в Київській області від 23.08.2019 № 06с/3615, копія заяви від 30.08.2019 вих. № 0/3 про укладення договору на право тимчасового користування місцем для розміщення транспортного засобу.

Позивач, вважаючи, що Відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у неприйнятті рішення (розпорядження) за результатом розгляду заяви ТОВ Укрмедіаінвест від 25.09.2019 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про рекламу від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.2005 № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV), Порядком видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Київської області, затвердженим розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 20.08.2018 № 464 (далі - Порядок № 464), Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), Типові правила розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2012 № 1135 (надалі - Типові правила № 1135), постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1176 Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру (далі -Постанова № 1176), постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 № 77 Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди (далі - Постанова № 77).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно частинами першою - третьою статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Також забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Частиною п`ятою статті 16 Закону № 270/96-ВР установлено, що перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.

Згідно з пунктами 3, 5, 10, 23 Типових правил № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління. Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів.

Видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а також з Укравтодором або власниками автомобільних доріг та Національною поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг.

Перелік органів та осіб, з якими погоджується видача дозволу, є вичерпним. Дії щодо отримання зазначених погоджень вчиняються робочим органом без залучення заявника протягом строку, встановленого для отримання дозволу. Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві.

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Київської області регулює Порядок № 464.

Відповідно до пункту 1.2 дія Порядку №464 поширюється на всю територію Київської області (поза межами населених пунктів) та є обов`язковою для виконання всіма суб`єктами господарювання, що здійснюють розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3-3.7 Порядку №464 для одержання дозволу заявник подає у паперовій формі - особисто чи через уповноважену ним особу (за довіреністю) або надсилає поштою адміністратору Центру надання адміністративних послуг заяву, у якій повинна міститися така інформація:

- для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

- для фізичної особи-підприємця - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адреса місця проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному органу доходів і зборів і має відмітку у паспорті) та згода на обробку персональних даних;

- про місце розташування рекламного засобу;

- про підстави набуття права користування цим місцем та строк такого користування.

Департамент протягом не більше ніж 10 робочих днів з дня одержання від адміністратора заяви про видачу дозволу, оформляє дозвіл за формою згідно з додатком до цього Порядку або письмове повідомлення суб`єкту господарювання про відмову у видачі дозволу і передає їх протягом одного робочого дня адміністратору.

У разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг дозвіл оформляється Департаментом за участю Укравтодору (його територіального органу) або власників автомобільних доріг та Національної поліції України (її територіального органу), а у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць - за участю органів виконавчої влади, визначених частиною п`ятою статті 24 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Оформлення видачі дозволу здійснюється Департаментом згідно з додатком до цього Порядку, без залучення заявника у межах строку видачі дозволу.

У разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг, на пам`ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць Департамент не пізніше дня, наступного за днем одержання заяви від заявника, надсилає її копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним у п. 3.7 цього Порядку, та встановлює строк розгляду зазначених документів, але не менше трьох днів.

За результатами розгляду документації, надісланої Департаментом, який видає дозвіл, органи, зазначені у п. 3.7 цього Порядку, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають до Департаменту.

У разі ненадання органами, зазначеними в п. 3.7 цього Порядку, погодження протягом встановленого строку, вважається, що дозвіл оформлено за участю відповідного органу.

У разі прийняття розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації про видачу дозволу, Департамент оформлює два автентичних оригінали дозволів, один з яких видається заявнику через адміністратора, другий зберігається у Департаменті для обліку та контролю. Дозвіл видається на строк, передбачений підставою набуття місцем користування, і який зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами.

Аналогічні норми містяться у пунктах 3, 7, 9 Типових правил № 1135.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавством регламентовано десятиденний строк для вирішення уповноваженим органом питання за заявою суб`єкта господарювання щодо надання йому дозволу на розміщення рекламних засобів. Упродовж цього строку зазначений орган повинен або прийняти рішення про надання відповідного дозволу, або скласти письмове повідомлення суб`єкту господарювання про відмову в його видачі.

Разом з тим, зі спливом зазначеного десятиденного строку починає діяти принцип мовчазної згоди, відповідно до якого вважається, що рішення прийнято на користь заявника.

Водночас, із системного аналізу наведених приписів дозвільного законодавства вбачається, що умовою для застосування вказаного принципу мовчазної згоди є подання заявником повного пакета документів для отримання дозволу.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 818/600/17, від 21.08.2019 у справі № 826/25865/15.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування обставин цієї справи судом першої інстанції, колегія суддів установила, що предметом спору в цій справі є правовідносини між сторонами, з приводу щодо розгляду заяви Позивача від 25.09.2019 про надання дозволів на розміщення рекламних засобів.

25.09.2019 Позивач подав до КОДА заяву № 25/0919/04 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

До заяви позивачем було додано копію виписки (витягу) з ЄДР, текстові та графічні матеріали, конструктивне рішення рекламних засобів, затверджене розробником, копію листа-згоди Служби автомобільних доріг в Київській області від 23.08.2019 № 06с/3615, копія заяви від 30.08.2019 вих. № 0/3 про укладення договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Документ, який посвідчує право користування місцем розташування рекламного засобу, до вказаної заяви Позивачем додано не було.

У КОДА така заява була зареєстрована 27.09.2019 за № 11252/11-16/06/2019.

30.09.2019 вказана заява передана та зареєстрована в Департаменті містобудування та архітектури КОДА, який є безпосередньо уповноваженим суб`єктом щодо її розгляду.

Цього ж дня, 30.09.2019, така заява за резолюцією заступника голови КОДА передана виконавцю Манюсі М.

Листом від 11.10.2019 № 07-05/3101 Позивачу направлено письмове повідомлення про відмову у видачі запитуваних ним дозволів на розміщення реклами у зв`язку з ненаданням ним документа, який посвідчує право користування місцем розташування рекламного засобу.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, Позивачем при зверненні із заявою від 25.09.2019 було надано неповний пакет документів, передбачених законодавством, для отримання дозволу на розміщення реклами, що виключає підстави для надання відповідного дозволу, а також унеможливлює застосування принципу мовчазної згоди.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем не було надано фактично одного з основоположних документів, а саме документа, який підтверджує наявність у нього права користування місцем для розміщення відповідних рекламних засобів, що за будь-яких обставин унеможливлює видання зазначеного дозволу.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що за таких обставин зобов`язання Відповідача видати Позивачу запитуваний ним дозвіл, як він просить у своєму позові, не відповідатиме принципу верховенства права та призведе до безпідставної легітимації.

Більш того, апеляційний суд відзначає, що безпосередньо уповноваженим суб`єктом щодо вирішення питання про надання дозволу на розміщення реклами у цьому випадку є Департамент містобудування та архітектури КОДА, а не безпосередньо КОДА, до якої звернувся Позивач. Водночас, саме Департаментом його заяву від 25.09.2019 було отримано лише 30.09.2019 і вже 11.10.2019 письмове повідомлення про відмову в її задоволенні передано адміністратору та надіслано Позивачу, що відповідає вищенаведеним приписам Порядку №464 (зокрема, п.п.3.3-3.7).

Водночас, судова колегія відзначає, що вищенаведеними нормами законодавства не передбачено прийняття уповноваженим органом рішення про відмову в задоволенні такої заяви, а чітко визначено, що в цьому випадку складається саме письмове повідомлення про відмову в її задоволенні і такі вимоги законодавства були дотримані Відповідачем.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено допущення Відповідачем будь-якого фундаментального порушення, яке надавало підстави для визнання протиправними його дій (а тим більше, оспорюваної Позивачем бездіяльності, що взагалі відсутня).

Крім того, апеляційний суд зазначає, що саме по собі порушення процедури не повинно породжувати правових наслідків для дійсності певного рішення чи протиправності владно-розпорядчої дії, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття рішення чи вчинення дії необхідно розуміти не як вимоги до самого рішення або дії, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття/вчинення. Дефектні процедури, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект рішення чи дії робить їх неправомірними.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення чи вчинення дії, яке мало наслідком їх незаконність.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність рішення чи дії, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на їх дійсність/правомірність.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень або визнання протиправними дій лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на їх правомірність.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/.

Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод оцінки справедливості процесу в цілому не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden).

Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.

Таким чином, апеляційна скарга Київської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, судові витрати, які були понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедіаінвест до Київської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 квітня 2021 р.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

М.І. Кобаль