Ухвала

від 19.04.2021 по справі 908/3392/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19.04.2021 м.Дніпро Справа № 908/3392/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Кузнецов В.О., Коваль Л.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі №908/3392/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейдхолдинг", м.Запоріжжя

до відповідача - 1: Державної податкової служби України, м.Київ

відповідача - 2: Головного управління ДПС у м.Києві, м.Київ

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

в межах справи №908/3392/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейдхолдинг"

розпорядник майна - Пономаренко А.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейдхолдинг" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії для розгляду в межах справи №908/3392/19 про банкрутство позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у зупиненні реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Трейдхолдинг" від 08.10.2018 № 431, від 05.10.2018 № 433, від 09.10.2018 № 444, від 12.10.2018 № 445, від 09.07.2019 №№696,697,698,699,700,701,702, від 12.07.2019 №703, від 16.07.2019 №704,705,708 від 24.07.2019 №706, від 21.07.2019 №707, від 23.07.2019 №709, 710, 711, від 31.07.2019 №712,713.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Трейдхолдинг" від 08.10.2018 № 431, від 05.10.2018 № 433, від 09.10.2018 № 444, від 12.10.2018 № 445, від 09.07.2019 №№696,697,698,699,700,701,702, від 12.07.2019 №703, від 16.07.2019 №704,705,708 від 24.07.2019 №706, від 21.07.2019 №707, від 23.07.2019 №709, 710, 711, від 31.07.2019 №712,713.в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх фактичного подання.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про включення ТОВ "ТД "Трейдхолдинг" до критеріїв ризиковості платника податку та скасовано дане рішення.

Головним управлінням ДПС у м.Києві подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі №908/3392/19 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. До апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на сплату судового збору.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи статті 256 ГПК, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого останній зазначає, що вже звертався в межах 20 денного строку, встановленого для оскарження рішення суду з апеляційною скаргою. При цьому нормами процесуального законодавства не визначено чітко строків на повторне звернення, зокрема, з апеляційною скаргою, оскільки неможливо подати апеляційну скаргу, яку повернуто скаржнику, в строки визначені на оскарження рішення суду першої інстанції. Таким чином звернення сторони із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Апелянтом оскаржується рішення господарського суду від 30.01.2020, яке було підписано 03.02.2020. Отже останнім днем строку, для апеляційного оскарження даного рішення, з урахуванням приписів статті 256 ГПК України було 24.02.2020.

Колегія зазначає, що апелянт тричі звертався з аналогічними апеляційними скаргами на рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі №908/3392/19, які залишалися без руху та поверталися Центральним апеляційним господарським судом з причин неусунення недоліків апеляційної скарги. При цьому до кожної апеляційної скарги останнім подавалося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт посилався лише на повторне звернення з апеляційною скаргою, зазначаючи про поважність причин пропуску такого строку.

Вчергове апеляційну скаргу, на вказане судове рішення, апелянтом подано 12.04.2021, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого на апеляційне оскарження (понад 1 рік).

Імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Даною нормою врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку.

Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).

Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі.

Наведені скаржником обставини не є у розумінні статті 261 ГПК України обставинами, які надавали б йому право звернення із апеляційною скаргою на судове рішення після спливу 1 року з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційний суд, також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Таким чином, враховуючи подання скаржником апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі № 908/3392/19 після спливу річного строку та відсутність випадків, передбачених п.п. 1,2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне відмовити Головному управлінню ДПС у м.Києві у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись стст. 234, 235, ч. 2 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС у м.Києві у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі №908/3392/19.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі №908/3392/19 повернути заявникові.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № б/н б/д та додані до неї документи на14 арк. та конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А.Коваль

Суддя В.О. Кузнецов