Рішення

від 08.04.2021 по справі 903/225/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2021 року Справа № 903/225/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши матеріали справи № 903/225/19

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс", м. Рожище, Рожищенського району

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

2. Фермерського господарства "Стельмащук", с. Уляники, Рожищенського району

3. Рожищенської районної державної адміністрації, м. Рожище

4. Копачівської сільської ради, с. Копачівка, Рожищенського району

про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності,

за участю представників:

від позивача: Савчук Г.Р.,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Багацький Є.Г. - адвокат (ордер серії АС №1013181 від 11.01.2021),

від відповідача-1: Хитрик Н.В.,

від відповідача-2: Смиковський Д.П. - адвокат (ордер серії КС №728850 від 27.01.2021),

від відповідача-3: н/з,

від відповідача-4: н/з,

В судовому засіданні взяла участь Присяжнюк І.Б. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №057384 від 09.10.20),

в с т а н о в и в:

рішенням Господарського суду Волинської області від 24.07.2019 позов Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України було задоволено: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад, Рожищенського району, Волинської області площею 39,8903 га та 37,4903 га; визнано незаконними та скасовано п. 1.3, п. 1.4, п. 2.1.3 та п. 2.1.4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015 №21 "Про затвердження документації із землеустрою"; визнано недійсним договір оренди землі від 20.11.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Городинівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області; визнано недійсним договір оренди землі від 20.11.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області; скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Городинівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області, у власність Копачівської сільської ради; визнано незаконним та скасовано рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019 №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності в комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48; скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Прокуратури Волинської області 7684 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Фермерського господарства "Стельмащук" на користь Прокуратури Волинської області 1921 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Рожищенської районної державної на користь Прокуратури Волинської області 1 921 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Копачівської сільської ради на користь Прокуратури Волинської області 3 842 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 і рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погодився з рішеннями судів, вважаючи передчасними висновки судів про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що судами попередніх інстанцій належним чином не була надана оцінка належності та ефективності обраним прокурором у наведеному випадку способам захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності); суди не дослідили та не перевірили, чи зможуть такі способи захисту в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже чи неспроможні надати особі ефективний захист її прав, тобто чи призведе задоволення вимог заявленого позову до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Крім цього, колегія суддів звернула увагу на те, що при новому розгляді справи суду слід врахувати, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає; наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, при цьому ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

21.12.2020 матеріали справи № 903/225/19 надійшли на адресу Господарського суду Волинської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 справу № 903/225/19 розподілено судді Якушевій І.О.

Ухвалою суду від 22.12.2020 справу прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.01.2021; запропоновано прокурору, сторонам, третій особі у строк до 11.01.2021 року подати пояснення по справі з врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2020.

12.01.2021 на електронну пошту суду від представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" надійшли пояснення б/н і дати, в яких третя особа зазначає про те, що позовна заява є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

12.01.2021 від Волинської обласної прокуратури до суду надійшли пояснення №15-46 вих-21 від 11.01.2021, в яких прокурор просить позовні вимоги задовольнити.

12.01.2021 від відповідача-2 - Фермерського господарства "Стельмащук" на адресу суду надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі (а.с.23-27, т.6), в якому відповідач-2 просить призначити у справі №903/225/19 земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступні питання:

- яке цільове призначення земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Городинівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області, на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук"?

- яке цільове призначення земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області, на момент укладення договору оренди землі від 20.11.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук"?

На обгрунтування призначення судової експертизи відповідач-2 посилається на те, що він не погоджується з висновком судової земельно-технічної експертизи №42/5 від 04.02.2019, який було виконано в рамках кримінального провадження і який міститься в матеріалах справи №903/225/19, у зв`язку з обмеженістю джерел опрацьованих матеріалів, на підставі яких зроблено висновок.

Також 12.01.2021 відповідач-2 подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю його адвоката в іншому судовому засіданні - у Дніпровському районному суді міста Києва.

В судове засідання 13.01.2021 представники відповідачів -2, 3, 4 не з`явилися.

Факт належного повідомлення відповідачів -2,3,4 підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301039162754, №4301039162746, №4301039162738.

В судовому засіданні 13.01.2021 прокурор, представники позивача, відповідача-1 та третьої особи пояснили, що з клопотанням відповідача-2 про призначення експертизи не ознайомлені, тому просили надати час для ознайомлення із вказаним клопотанням.

Ухвалою суду від 13.01.2021 підготовче засідання було відкладено на 03.02.2021; запропоновано прокурору, позивачу, третій особі, відповідачам -1,3,4 подати суду пояснення на клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи; клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи постановлено вирішити в наступному судовому засіданні.

01.02.2021 Волинська обласна прокуратура подала пояснення №15-212вих.21 від 29.01.2021, в яких просила клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи відхилити.

01.02.2021 відповідач -2 подав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" первинні документи, що підтверджують здійснення ним лісотехнічних заходів згідно з планом лісонасаджень Стирнівського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" 2010 в період з 2010 року по листопад 2015 року.

02.02.2021 третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" подала пояснення від 01.02.2021, в яких просила клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи відхилити.

Клопотання відповідача-2 про витребування доказів на підставі ч.1 ст.80 ГПК України залишено судом без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.80 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, відповідач-2 мав подати клопотання про витребування доказів разом з відзивом. Відзив на позов було подано відповідачем-2 18.06.2019 (а.с.43 - 49, т.3), клопотання про витребування доказів надіслано 28.01.2021, зареєстровано в суді 01.02.2021.

За таких обставин відповідач-2 пропустив строк звернення з клопотанням про витребування доказів, поважних причин несвоєчасного звернення з клопотанням відповідач-2 не навів.

Разом з цим, у клопотанні відповідно до п. 2 ст. 81 ГПК України не обгрунтовано, які саме обставини, які стосуються предмету спору, підтвердять ці докази чи спростують, і яким чином ці докази впливають на вирішення спору по суті; не обгрунтовано, яке значення для вирішення спору по суті має та обставина, чи здійснювало ДП СЛАП "Рожищеагроліс" лісотехнічні заходи згідно з планом лісонасаджень Стирнівського лісництва з 2010 року по листопад 2015 року.

В судовому засіданні 03.02.2021 було розглянуто клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи.

У задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи було відмовлено, оскільки його заявлено передчасно, без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.11.2020 у цій справі про те, що під час нового судового розгляду суд має з?ясувати питання щодо належного обрання прокурором способу захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п. 2, 5 постанови "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.11.2020, для з?ясування судом питання про належне обрання прокурором способу захисту інтересів держави не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Призначення судової експертизи за відсутності дійсної потреби має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

В судовому засіданні 03.02.2021 представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, звернувся до суду з клопотанням від 03.02.2021 про приєднання доказів до матеріалів справи: копії наказу по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" №61в-1 від 05.10.2018, копії посадової інструкції майстра лісу Хорошилова Ю.Г., копії акта обстежень лісових насаджень по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" Стирного лісництва від 29.01.2021.

Відповідно до ч.9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів надіслання документів, які вона просить приєднати до матеріалів справи, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не подала.

Випадків, які звільняють від обов?язку надіслання, судом не встановлено.

Оскільки третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не виконала вимог ч.9 ст.80 ГПК України та не надіслала доказів, які просила приєднати до матеріалів справи, іншим учасниками справи, суд на підставі ч.9 ст.80 ГПК України не бере до уваги докази, наведені у клопотанні від 03.02.2021.

В судовому засіданні 03.02.2021 прокурор просила оголосити перерву в судовому засіданні для підготовки заяви про зміну предмету позову.

Відповідно до ч.5 ст.183 ГПК України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках: 1) заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста; 2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження; 3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судового процесу; 4) витребування нових (додаткових) доказів.

Враховуючи приписи ч.5 ст.183 ГПК України, клопотання прокурора про оголошення перерви в судовому засіданні з підстави, наведеної прокурором, не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні 03.02.2021 представник відповідача-2 заявив про бажання надати пояснення по суті спору, посилаючись на те, що суд не задовольнив клопотання відповідача-2 про призначення судової земельно-технічної експертизи та не зупинив провадження у справі.

З метою забезпечення відповідачу-2 права на захист, реалізації ним права на подачу пояснень по суті спору під час нового судового розгляду, підготовче засідання було відкладено на 18.02.2021.

10.02.2021 представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подав до суду з клопотання від 10.02.2021 про приєднання доказів до матеріалів справи: копії наказу по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" №61в-1 від 05.10.2018, копії посадової інструкції майстра лісу Хорошилова Ю.Г., копії акта обстежень лісових насаджень по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" Стирного лісництва від 29.01.2021.

16.02.2021 представник відповідача-2 подав до суду пояснення б/н від 13.02.2021, в яких просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про приєднання доказів до матеріалів справи, суд залишив його без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з поясненнями представника третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, копію наказу по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" №61в-1 від 05.10.2018, копію посадової інструкції майстра лісу Хорошилова Ю.Г., копію акта обстежень лісових насаджень по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" Стирного лісництва від 29.01.2021, він подає на підтвердження здійснення ДП СЛАП "Рожищеагроліс" лісотехнічних заходів.

При цьому посилався на клопотання представника відповідача-2 від 27.01.2021, вказуючи, що не міг подати ці докази раніше, оскільки клопотання відповідач-2 подав 01.02.2021, а оголосив в судовому засіданні 03.02.2021.

Однак, в клопотанні від 27.01.2021 відповідач-2 просив витребувати первинні документи, що підтверджують здійснення ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" лісотехнічних заходів згідно з планом лісонасаджень Стирнівського лісництва ДП "СЛАП "Рожищеагроліс" 2010р. в період з 2010 року по листопад 2015 року. А третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підтвердження здійснення ДП СЛАП "Рожищеагроліс" лісотехнічних заходів подає, зокрема, акт обстеження лісових насаджень по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" Стирного лісництва від 29.01.2021.

Проте не обгрунтовує, яке відношення має акт від 29.01.2021, яким проведено обстеження ділянок лісу та встановлено зростання насаджень станом на 29.01.2021 до тих документів, які просив витребувати відповідач-2 у клопотанні від 27.01.2021 (за період з 2010 року по листопад 2015 року).

Також третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не обгрунтовує, яким чином копія посадової інструкції майстра лісу Хорошилова Ю.Г. та копія наказу по ДП СЛАП "Рожищеагроліс" №61в-1 від 05.10.2018 підтверджують факт здійснення лісонасаджень підприємством.

За таких обставин відсутні підстави для поновлення строків для подання доказів третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не обгрунтувала та не довела, що докази, які вона просить приєднати, це саме ті докази, які просив витребувати представник відповідача-2 у клопотанні від 27.01.2021.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В судовому засіданні 18.02.2021 прокурор, представники позивача, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повідомили, що станом на 18.02.2021 не отримували пояснень відповідача-2 б/н від 13.02.2021, просили відкласти судове засідання та продовжити строк підготовчого провадження для ознайомлення з поясненнями відповідача-2.

Ухвалою суду від 18.02.2021 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 22.03.2021 включно; підготовче засідання відкладено на 04.03.2021.

22.02.2021 представник відповідача-2 надіслав до суду додаткові пояснення б/н від 20.02.2021.

В судове засідання 04.03.2021 представники відповідачів -3, 4 не з`явилися.

Факт належного повідомлення відповідачів-3,4 підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення.

04.03.2021 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення №15-417 вих-21 від 04.03.2021 та заяву про зміну предмета позову №15-418 вих-21 від 04.03.2021.

На обгрунтування заяви про зміну предмета позову прокурор посилається на те, що з 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон №1952) викладено у новій редакції. Зокрема, викладеною в новій редакції нормою ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначає, що зміна законодавства щодо порядку реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в поєднанні зі змінами, які обумовлені фактом внесення відповідних відомостей про скасування права власності та права користування на підставі постановлених у цій справі судових рішень у 2019 році, зумовили зміну фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання.

В заяві про зміну предмета позову прокурор просить:

- пункти 1-10 прохальної частини позову вважати викладеними у такій редакції та розглядати позов з урахуванням зміни його предмету:

1. Визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом, захистивши порушене право.

2. Визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 № 334 в частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільських рад Рожищенського району Волинської області площами 39,8903 та 37,4903 га.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 1.3, п.1.4, п.2.1.3 та п. 2.1.4 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015 №21 "Про затвердження документації із землеустрою" з одночасним припиненням речових прав Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а саме: права власності - державна на земельну ділянку площею 37,4903 га з кадастровим номером 0724581400:01:003:0353 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4. Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, з кадастровим номером 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району з одночасним припиненням інших речових прав Фермерського господарства "Стельмащук", а саме: права оренди земельної ділянки площею 39,8903 га з кадастровим номером 0724581400:01:003:1032;

5. Визнати недійсним договір оренди землі від 20.11.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, з кадастровим номером 0724581400:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району з одночасним припиненням інших речових прав Фермерського господарства "Стельмащук", а саме: права оренди земельної ділянки площею 37,4903 га з кадастровим номером 0724581400:01:003:0353;

6. Скасувати державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га з кадастровим номером 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Городинівської сільської ради Рожищенського району з одночасним припиненням речових прав Г оловного управління Держгеокадастру у Волинській області, а саме: права власності - державна на земельну ділянку площею 39,8903 га з кадастровим номером 0724581400:01:003:1032 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

7. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, у власність Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

8. Визнати незаконним та скасувати рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019 № 43/6 "Про прийняття земельних ділянок державної власності в комунальну власність Копачівської сілської ради об`єднаної територіальної громади" в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:0353, що зазначена у додатку до вказаного рішення під номером 48.

9. Скасувати державну реєстрацію права власності Копачівської сільської ради на земельну ділянку площею 37,4903 га, з кадастровим номером 0724581400:01:003:0353 що розташована на території Копачівської сільської ради Рожищенського району з одночасним припиненням речових прав Копачівської сільської ради, а саме: права власності - комунальна на земельну ділянку площею 37,4903 га, з кадастровим номером 0724581400:01:003:0353 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ч.4 ст.46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Прокурор не обгрунтував та не надав доказів на підтвердження зміни фактичних обставин справи після закінчення підготовчого провадження під час первісного розгляду справи, які зумовлювали б необхідність зміни предмету позову.

Аналіз змісту позовної заяви і заяви про зміну предмету позову дозволяють дійти висновку про те, що фактичні обставини, на які посилався прокурор у позовній заяві, не змінились, а змінилось законодавство.

Проте, зміна законодавства в розумінні Господарського процесуального кодексу України не є зміною фактичних обставин справи.

Незважаючи на назву (форму) поданої позивачем заяви, суд, передусім, має виходити із її змісту та змісту раніше поданої позовної заяви, конкретних обставин справи, і може розцінити її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Якщо в заяві про зміну предмету позову заявлено додаткову вимогу, то фактично також йдеться про пред`явлення нового позову із іншим предметом та підставами позову.

Звертаючись із заявою про зміну предмета позов, прокурор зберігає частину первісних вимог, зокрема, про визнання недійсними договорів оренди землі, але доповнює їх вимогою про припинення права оренди земельної ділянки (якої не було у позовній заяві).

Однак, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача або прокурора на подання заяви про доповнення позовних вимог або заявлення додаткових позовних вимог.

Частиною 1 статті 173 ГПК України передбачено право на об`єднання пов`язаних між собою вимог, але лише в позовній заяві. Подальше доповнення позовних вимог новими, хоча й пов`язаними з первісно заявленими позовними вимогами зі збереженням первісного предмету позову, не передбачено ГПК України.

З огляду на викладене, суд відмовив у прийнятті до розгляду заяву Волинської обласної прокуратури №15-418 вих-21 від 04.03.2021 про зміну предмета позову, подану під час нового судового розгляду як таку, що не відповідає вимогам ст.46 ГПК України.

В судовому засіданні 04.03.2021 прокурор, представники позивача, відповідачі-1,2, третьої особи висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Станом на 04.03.2021 інших заяв та клопотань від прокурора, сторін, третьої особи не надходило.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи відсутність від прокурора, сторін, третьої особи станом на 04.03.2021 інших заяв та клопотань, суд ухвалою від 04.03.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.03.2021.

В судовому засіданні з 24.03.2021 було оголошено перерву до 08.04.2021; позивача, відповідача - 3, відповідача - 4 повідомлено про оголошену перерву на підставі ст.120 ГПК України ухвалою від 24.03.2021. У зв`язку із відсутністю коштів, що підтверджується актом від 26.03.2021, ухвалу суду було надіслано на електронні адреси відповідача -3, 4.

08.04.2021 справу розглянуто за відсутності представників відповідача-3, відповідача-4.

Неявка в судове засідання представників відповідача-3, 4 не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України спір було вирішено судом за відсутності представників відповідача-3, 4.

Вимога заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс до відповідачів про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності не підлягає до задоволення.

Як свідчать матеріали справи, згідно з розпорядженням Рожищенської райдержадміністрації від 10.12.2013 було затверджено технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району. Зокрема, відповідно до цього розпорядження затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради площею 39,8903 га та на території Уляниківської сільської ради площею 37,4903 га.

На підставі цих землевпорядних документацій згідно з наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області від 21.01.2015 № 6-а "Про здійснення добору земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах" зазначені земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015 затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, розташованої за межами населених пунктів Городинівської сільради, та щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, розташованої за межами населених пунктів Уляниківської сільради (пункти 1.3-1.4 наказу), а також зазначено про забезпечення державної реєстрації права державної власності в особі ГУ Держгеокадастру/Держземагенства у Волинській області, зокрема, на земельні ділянки площею 39,8903 га на території Городинівської сільради та площею 37,4903 га на території Уляниківської сільради (підпункти 2.1.3-2.1.4 наказу).

На підставі цього наказу 30.09.2015 реєстраційна служба Рожищенського районного управління юстиції Волинської області здійснила державну реєстрацію права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Волинській області, на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності за ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, зареєстровано 29.09.2015.

За результатами проведення земельних торгів 20.11.20015 між ГУ Держгеокадастру у Волинській області як орендодавцем і ФГ "Стельмащук" як орендарем було укладено договір оренди землі, за умовами якого ГУ Держгеокадастру у Волинській області на підставі протоколу земельних торгів від 20.112015 надає, а ФГ "Стельмащук" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Городинівської сільради.

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.4, 3.1 - 3.2 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 39,8903 га, у т. ч.: рілля - 17,0415 га, пасовища - 22,8488 га; кадастровий номер 0724581400:01:003:1032; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договір укладено на строк 14 років; право оренди земельної ділянки виникає в орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Зазначений договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток та зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2016.

Також 20.11.2015 між ГУ Держгеокадастру у Волинській області як орендодавцем і ФГ "Стельмащук" як орендарем було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 20.11.2015 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Уляниківської сільради.

За змістом пунктів 2.1 - 2.4, 3.1 - 3.2 цього договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 37,4903 га, у т. ч.: пасовища - 37,4903 га; кадастровий номер 0724587100:01:003:0353; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; договір укладено на строк 14 років; право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Цей договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток та зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2016.

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та рішення Копачівської сільради від 29.01.2019 № 43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Копачівської сільради об`єднаної територіальної громади" земельну ділянку площею 37,4903 га було передано у комунальну власність зазначеної сільради.

06.02.2019 державний реєстратор Рожищенської райдержадміністрації зареєстрував право власності Копачівської сільради на зазначену земельну ділянку.

Згідно з розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010 № 267 "Про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ДП "Рожищеагроліс" було надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, які розташовані на території Городинівської та Уляниківської сільрад, площа земельних ділянок становить 356 га та 270 га, відповідно.

У подальшому за розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 28.04.2012 № 179 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 11.08.2010 № 267" внесено зміни до попереднього розпорядження щодо площі наданих підприємству у користування земельних ділянок із 356 га на території Городинівської сільради на 473,9 га та з 270 га на території Уляниківської сільради на 352,7338 га.

Разом з цим, висновком судової земельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт" від 04.02.2019 у цивільній справі № 167/130/19, провадження № 1-кс/167/456/19 (за клопотанням прокурора Рожищенського відділу місцевої прокуратури у кримінальному провадженні від 22.08.2016 № 42016031160000030 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України) встановлено наявність накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 0724587100:01:003:0353 площею 37,4903 га за межами населених пунктів Уляниківської сільради і 0724581400:01:003:1032 площею 39,8903 га за межами населених пунктів Городинівської сільради на земельні ділянки лісового кварталу № 65 і частини лісового кварталу № 45 Стирненського лісництва ДП "Рожищеагроліс" (межі та площі накладення відображені на плані в додатку до експертного дослідження).

На вирішення цієї експертизи було поставлено питання: чи має місце накладання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, розташованої на території Городинівської сільради, та земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 37,4903 га, кадастровий номер земельної ділянки 0724587100:01:003:0353, розташованої на території Уляниківської сільради, на земельні ділянки лісового фонду, які перебувають у користуванні ДП "Рожищеагроліс", згідно з даними документації із землеустрою на зазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення та Перспективного плану організації і ведення лісового господарства ДП "Рожищеагроліс", розробленого ВО "Укрдержліспроект", у паперовому та електронному виді? Якщо так, то вказати площі земельних ділянок (лісових кварталів), на яких наявні накладання, із зазначенням кварталів і виділів.

Предметом позову у цій справі є вимоги заступника прокурора Волинської області, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, ФГ "Стельмащук", Рожищенської райдержадміністрації та Копачівської сільради про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Рожищенської райдержадміністрації від 10.12.2013 у частині затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Городинівської та Уляниківської сільрад площею 39,8903 га та 37,4903 га; 2) визнання незаконними та скасування пунктів 1.3, 1.4, 2.1.3, 2.1.4 наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015; 3) визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та ФГ "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, розташованої на території Городинівської сільради; 4) визнання недійсним договору оренди землі від 20.11.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та ФГ "Стельмащук" щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, розташованої на території Копачівської сільради; 5) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ГУ Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, розташовану на території Городинівської сільради; 6) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Копачівської сільради на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, розташовану на території Копачівської сільради; 7) визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 у частині передачі земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, розташованої на території Копачівської сільради, у власність Копачівської сільради; 8) визнання незаконним і скасування рішення Копачівської сільради від 29.01.2019 у частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що зазначена у додатку до цього рішення під номером 48.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

За змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суди мають зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та передаючи справу №903/225/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.11.2020 зазначив, що судами попередніх інстанцій належним чином не була надана оцінка належності та ефективності обраним прокурором у наведеному випадку способам захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності); суди не дослідили та не перевірили, чи зможуть такі способи захисту в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже чи неспроможні надати особі ефективний захист її прав, тобто чи призведе задоволення вимог заявленого позову до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до ч. 5 ст.310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Звернення з позовом до суду прокурор обгрунтовує, зокрема, тим, що з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду; вилучення земель лісового фонду відбулось з порушенням вимог земельного законодавства, зміна їх цільового призначення та передача у користування суб?єкту господарювання без належних на те законодавчих підстав, порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України; правовідносини, пов?язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний інтерес.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у користування земельних ділянок лісового фонду, прокурор вважає, що саме такий спосіб захисту відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України забезпечить належне відновлення інтересів держави у сфері охорони лісів та раціонального використання земельних ресурсів.

Обраний прокурором у наведеному випадку спосіб захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності) не є належним та ефективним, оскільки такі способи захисту в практичному аспекті не забезпечать позивачу відновлення порушеного права, а отже вони не спроможні надати ефективний захист прав, задоволення вимог заявленого позову не призведе до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду в п.57 постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

В постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 погодилась з таким висновком Верховного Суду України, посилаючись на те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду висловила думку, що власник, дотримуючись вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Також в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю наведено у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Земельні ділянки вибули з володіння держави, оскільки були передані в оренду відповідачу-2 - фермерському господарству Стельмащук . Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача -2, частина земельних ділянок - засіяна, а частина - є пасовищем, спірні земельні ділянки з оренди не повертались.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Разом з цим, із змісту позовної, яка подана до суду 25.03.2019, випливає, що прокурор просить: 1) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Городинівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області; 2) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній із 16.01.2020, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому цей спосіб захисту в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

За таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, обраний прокурором спосіб захисту цивільного права не призводить до захисту порушеного права, є неналежним, що є підставою для відмови в позові.

Разом з цим, судом встановлено, що на виконання ухвалених у справі рішень, які в подальшому були скасовані, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.11.2019 державним реєстратором були внесені записи про скасування права власності за ГУ Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га та про скасування права власності на земельну ділянку площею 37,4903 га за Копачівською сільською радою.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 129-130 ГПК України.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовною заявою до суду, Волинська обласна прокуратура всього сплатила 15368 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями №374 від 15.03.2019, №424 від 22.03.2019 (а.с.43, 44, т.1).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог витрати, пов`язані з оплатою судового збору, за подачу позовної заяви до суду в розмірі 15368 грн. на підставі ст.129 ГПК України покладаються на Волинську обласну прокуратуру.

Разом з цим, в п.6.1. постанови від 17.11.2021 у справі №903/225/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно з ч.14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У випадку передачі справи на новий судовий розгляд ГПК України не передбачено обов`язку суду касаційної інстанції здійснювати розподіл судових витрат.

Постановою від 17.11.2021 у справі №903/225/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2019, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що з касаційною скаргою до Верховного Суду зверталося Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, сплачувало 30736 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1638 від 18.12.2019 (а.с.63, т.5); з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду також зверталося Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, сплачувало 23052 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1020 від 22.08.2019 (а.с.39, т.4).

Постановою від 17.11.2021 у справі №903/225/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду частково задовольнив касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, скасувавши і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, і рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2019.

Враховуючи часткове задоволення Верховним Судом касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та скасування оскаржених і рішення, і постанови, витрати в розмірі 30736, пов?язані з оплатою судового збору за подачу касаційної скарги, витрати в розмірі 23052 грн. за подачу апеляційної скарги слід покласти на Волинську обласну прокуратуру, оскільки за результатами нового судового розгляду у задоволенні позову Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) 30736 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подачу касаційної скарги.

3. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) 23052 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.04.2021.

Суддя І. О. Якушева