Рішення

від 13.04.2021 по справі 120/938/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 р. Справа № 120/938/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом ОСОБА_2 , подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Лука-Мелешківська сільська рада) про:

- визнання протиправним та скасування рішення 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність на території Лука-Мелешківської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, з метою її подальшої передачі безоплатно у власність. До клопотання було додано ряд необхідних документів та при цьому конкретизовано, що бажана земельна ділянка межує із земельними ділянками за кадастровими номерами 0520682800:01:005:0277, 0520682800:01:005:0178, 0520682800:01:005:0134.

Рішенням 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 у наданні вказаного дозволу відмовлено з посиланням на те, що земельна ділянка, щодо якої подано клопотання, перебуває у власності іншої особи.

Позивач з рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та зазначає, що право власності або право користування земельними ділянками, яке виникло за законодавством, що діяло раніше, повинно підтверджуватися відповідними документами. Відтак, на думку позивача, неможливо стверджувати про наявність права власності без наявності державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 12.02.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, цією ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та вирішено витребувати з Лука-Мелешківської сільської ради належним чином засвідчені копії усіх документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а саме:

- належним чином засвідчені копії клопотання позивача ОСОБА_1 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради та усіх доданих до нього документів;

- належним чином засвідчені копії рішення 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " та усі інші документи, що пов`язані з його прийняттям (протокол засідання відповідної комісії з розгляду поданого клопотання, протокол сесії ради за 10.12.2020 тощо);

- докази перебування бажаної для позивача земельної ділянки у власності або користуванні іншої особи;

- усі інші письмові докази, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення та доводять його правомірність (якщо відповідач заперечує позов).

05.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям доручено здійснити заходи щодо забезпечення протягом 2000-2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай). Відтак рішенням 1-ої сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № б/н від 10.04.2002 погоджено проект організації території земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів СП "Лука" с. Лука-Мелешківська та громадянам колишнього КСП "Перше травня". Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації № 279 від 15.05.2002 громадянам СП "Лука" та колишнього КСП "Перше травня" передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Як наслідок, таким громадянам були видані державні акти на право власності на землю, виготовлені взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Відповідач звертає увагу, що Лука-Мелешківська сільська рада ніколи не була власником (розпорядником) відповідних земель. Це підтверджується наявною у відповідача схемою використання земель територіальної громади по Лука-Мелешківській сільській раді, згідно з якою бажана для позивача земельна ділянка входить до складу розпайованих земель, що, в свою чергу, виключає можливість віднесення цих земельних ділянок до складу земель комунальної власності.

Таким чином, на думку відповідача, з урахуванням наведених обставин Лука-Мелешківська сільська рада дійшла правильного висновку щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки у неї відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, що передані у власність громадянам.

На виконання вимог ухвали суду від 12.02.2021 про витребування додаткових доказів разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав такі документи (у вигляді засвідчених копій): клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради та додані до нього документи, рішення 2 позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", протокол № 2 засідання 2-ої позачергової сесії Лука-Мелешківської сільської ради 8 скликання від 10.12.2020, протокол № 1 комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, охорони природи, житлово-комунального господарства та комунальної власності Лука-Мелешківської сільської ради від 08.12.2020, рішення І сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 10.04.2002 "Про погодження проекту організації території земельних часток (паїв)", розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 15.05.2002 № 279 "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв), та видачу державних актів на право власності на землю на території Лука-Мелешківської сільської ради", розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 21.03.1003 № 221 "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв), та видачу державних актів на право власності на землю на території Лука-Мелешківської сільської ради", адвокатський запит № б/н від 05.03.2021 до Вінницької районної державної адміністрації (архівний відділ) та графічний план існуючого використання земель Лука-Мелешківської сільської ради.

11.03.2021 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача Мусіровського О.А., в якій представник просить позовні вимоги позивача задовольнити з мотивів, наведених в позовній заяві.

Додатково представник позивача вказує на те, що відповідач не надав жодних доказів отримання громадянами сертифікатів на право на земельну частку (пай), виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Також представник позивача зазначає, що з метою встановлення правовстановлюючої інформації щодо спірної земельної ділянки, він 21.09.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з запитом, в якому просив надати наступну інформацію: в чиїй власності перебувають земельні ділянки, цільове призначення, форма власності та вид використання вказаних земельних ділянок, реквізити рішення про передачу земельних ділянок у власність або у користування громадянам/юридичним особам, а також надати копії підтверджуючих документів. Листом від 25.09.2020 № 0-2-0.20-9/354-20 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило представника позивача про те, що земельні ділянки, суміжні із земельними ділянками за кадастровими номерами 0520682800:01:006:0081 та 0520682800:01:005:0134, надані у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 21.03.2003 № 221 та рішення 1-ої сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 10.04.2002 на території Лука-Мелешківської сільської ради; водночас правовстановлюючих документів на зазначені земельні частки (паї) в архіві відділу не виявлено.

Окрім того, у відповідні на відзив представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача доказів на підтвердження обставин надання спірної земельної ділянки у власність іншій (іншим) особі (особам), доказів належного оформлення права власності чи права користування на спірну земельну ділянку іншими громадянами, яким така ділянка передавалася за рішенням сільської ради, а також інформацію про те, чи отримали громадяни сертифікати на право на земельну частку (пай) на спірну земельну ділянку та доказів про вручення таких сертифікатів.

15.03.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь позивача, в яких відповідач заперечує доводи позивача, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача наголошує, що питання розпаювання земель було компетенцією відповідних районних державних адміністрацій. Отже, Лука-Мелешківська сільська рада не є розпорядником документації, яка нею не створювалася, а тому документи, які підтверджують право власності на спірну земельну ділянку не можуть зберігатися у відповідача.

Також представник відповідача зазначає, що відсутність у членів КСП сертифікатів чи державних актів на земельну частку (пай) не надає можливості сільським радам на розпорядження такими землями. Крім того, представник відповідача допускає, що такі ділянки могли набути статусу невитребуваних земельних часток (паїв), а тому спірні земельні ділянки можуть бути надані лише в оренду.

Щодо заявленого позивачем клопотання про витребування додаткових доказів, то представник відповідача клопотання заперечив з огляду на те, що Лука-Мелешківська сільська рада не видавала сертифікати та держані акти на земельні ділянки, а тому докази, які просить витребувати представник позивача, відсутні на зберіганні у відповідача. Також представник відповідача просить врахувати, що сільська рада надала всі наявні у неї документи щодо спірної земельної ділянки, зокрема схему використання земель на території Лука-Мелешківської сільської ради.

Ухвалою суду від 17.03.2021 клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів залишено без задоволення.

19.03.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, а саме копії листа-відповіді Вінницької районної державної адміністрації (архівного відділу) № 01-23/140 від 15.03.2021 та копії розпорядження Вінницької районної державної адміністрації № 333 від 01.07.1997 з додатком. Одночасно представник відповідача просить суд визнати поважними причини пропуску строку для заявлення клопотання про витребування доказів та витребувати з Вінницької районної державної адміністрації (архівний відділ) належним чином засвідчені копії додатків до розпоряджень № 279 від 15.05.2002 та № 221 від 21.03.2003.

Ухвалою суду від 22.03.2021 вказане клопотання представника відповідача залишено без розгляду, оскільки розгляд справи розпочався по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

21.09.2020 представник позивача, адвокат ОСОБА_2 , звернувся до Відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із запитом про доступ до публічної інформації щодо надання інформації про земельні ділянки, зазначені на доданих графічних матеріалах.

Листом від 25.09.2020 за № 0-2-0.20-9/354-20 Відділу у Вінницькому районі Головного управління повідомив представника позивача про наступне:

- земельні ділянки, суміжні із земельною ділянкою за кадастровими номерами 0520682800:01:006:0081, надані у власність у розмірі земельної частки (паю) для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 21.03.2003 № 221 на території Лука-Мелешківської сільської ради (пай № 433, 434, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 440, 441); правовстановлюючих документів на зазначені земельні частки (паї) в архіві відділу не виявлено;

- земельні ділянки, суміжні із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520682800:01:005:0134, надані у власність у розмірі земельної частки (паю) для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення 1-ої сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 10.04.2002 на території Лука-Мелешківської сільської ради (пай № НОМЕР_3 , 491, 492, 493, 494, 495, 496, 497, 500, 501, 502, 503, 504); правовстановлюючих документів на зазначені земельні частки (паї) в архіві відділу не виявлено.

08.10.2020 позивач ОСОБА_1 , разом з іншими заявниками, звернувся до відповідача з колективним клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, з метою її подальшої передачі безоплатно у власність (клопотання зареєстроване 16.10.2020).

До клопотання позивач додав копії свого паспорта та ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Крім того, у клопотанні позивач конкретизував, що бажана для нього земельна ділянка межує із земельними ділянками за кадастровими номерами 0520682800:01:005:0277, 0520682800:01:005:0178, 0520682800:01:005:0134.

Рішенням 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 позивачу відмовлено у наданні вищевказаного дозволу.

Підставою для прийняття такого рішення зазначено те, що бажана земельна ділянка перебуває у власності іншої особи.

Вважаючи вказане рішення незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вдаючись до оцінки спірних правовідносин між сторонами та встановлених під час розгляду справи обставин, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, в силу приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Також за змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Отже, з урахуванням положень ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 ЗК України, вимога закону щодо надання погодження землекористувача є такою, що спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою. Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

У постановах від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а та від 06.06.2019 у справі № 804/4435/16 Верховний Суд дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таким чином, Верховний Суд акцентує увагу на тому, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та додатки до нього мають бути належним чином оформленими. Водночас ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів, так само як і погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом при вирішенні справи за № 120/3666/19-а та № 120/3667/19-а.

Судом встановлено, що 08.10.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Лука-Мелешківської сільської ради, з метою її подальшої передачі безоплатно у власність. До клопотання позивач додав ряд необхідних документів та при цьому конкретизував, що бажана земельна ділянка межує із земельними ділянками за кадастровими номерами 0520682800:01:005:0277, 0520682800:01:005:0178, 0520682800:01:005:0134.

Оскаржуваним рішенням за № 50 від 10.12.2020 відповідач відмовив позивачу у наданні вказаного дозволу, посилаючись на те, що бажана земельна ділянка перебуває у власності іншої особи.

Тобто, з урахуванням наведених раніше висновків суду, відмова з цих мотивів може вважатися правомірною і такою, що відповідає вимогам закону.

Втім, у ході розгляду справи відповідач належними та допустими доказами не підтвердив зазначених підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Так, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, в силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З метою надання правової оцінки оскаржуваному рішенню з Лука-Мелешківської сільської ради судом витребувано належним чином засвідчені копії усіх документів, що стали підставою для його прийняття, у тому числі докази перебування бажаної для позивача земельної ділянки у власності або користуванні іншої особи.

Однак відповідних доказів суду не надано, тоді як інші надані суду документи не дають змогу зробити висновок про перебування спірної земельної ділянки у власності або користуванні будь-яких інших третіх осіб.

Крім того, для повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та перевірки дійсного правового статусу спірної земельної ділянки судом використано загальнодоступну інформацію з Публічної кадастрової карти України, з якої встановлено, що земельна ділянка, яка межує із земельними ділянками за кадастровими номерами 0520682800:01:005:0277, 0520682800:01:005:0178, 0520682800:01:005:0134, є несформованою та незареєстрованою. Також з наявної у державному земельному кадастрі інформації неможливо встановити право власності та інші речові права щодо цієї земельної ділянки.

Суд наголошує, що вжите відповідачем в оскаржуваному рішенні фомулювання "відмовити у наданні дозволу.... у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у власності іншої особи", закономірно означає, що, по-перше, земельна ділянка дійсно перадана у власність іншій особі і, по-друге, що така особа відома відповідачеві.

При цьому, оскільки вказане рішення стало предметом спору в адміністративній справі, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідача, як суб`єктв ладних повноважень, покладається обов`язок довести перед судом правомірність свого рішення. Більше того, виконуючи такий процесуальни обов`язок, відповідач не може посилатися на ті докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що спірна земельна ділянка дійсно перебуває у власності іншої особи.

Наведене свідчить, що відповідач застосував формальний підхід до розгляду клопотання позивача та в оскаржуваному рішенні вказав неперевірені відомості про те, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, у зв`язку з чим йому не може бути надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою.

Відтак суд доходить висновку, що зазначенні в оскаржуваному рішенні мотиви для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є необґрунтованими, а наявність підстав, якими керувався відповідач відмовляючи позивачу, в ході розгляду адміністративної справи не доведені.

Водночас суд критично оцінює посилання відповідача на розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 15.05.2002 № 279 "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв), та видачу державних актів на право власності на землю на території Лука-Мелешківської сільської ради" та від 21.03.2003 № 221 "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв), та видачу державних актів на право власності на землю на території Лука-Мелешківської сільської ради", як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки з таких розпоряджень неможливо встановити, яку конкретно земельну ділянку було передано тій чи іншій особі.

Більше того, зазначені документи жодним чином не підтверджують факту перебування бажана для позивача земельна ділянка у власності іншої особи на даний час, що є визначальним для оцінки оскаржуваного рішення.

В силу вимог ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Тому при вирішенні справи суд не бере до уваги наданий представником відповідача лист-відповідь Вінницької районної державної адміністрації (архівного відділу) від 15.03.2021 № 01-23/140 та вважає, що він не підтверджує правомірності тих підстав, з яких позивачу було відмовлено у наданні дозволу.

Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України в редакції Закону від 19 грудня 1990 року № 561-XII (далі - Кодекс) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Крім того, частиною першою статті 23 Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відтак суд погоджується з доводами позивача, що право власності (право постійного користування), яке виникло за законодавством, що діяло раніше, повинно підтверджуватися відповідним державним актом.

Також суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що Лука-Мелешківська сільська рада не є розпорядником земель, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, оскільки це не було підставою для прийняття оскаржуваного рішення. До того ж, приймаючи таке рішення, відповідач діяв саме як орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " є необґрунтованим, а зазначені у ньому підстави для його прийняття відповідачем не доведені.

Тому позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування такого рішення підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд захистити його порушені права шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність на території Лука-Мелешківської сільської ради.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

За наслідками аналізу вказаних положень суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість у спірних правовідносинах повноваження відповідача не можуть вважатися дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви можуть бути лише визначені законом обставини. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.

Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, з матеріалів справи видно, що розпорядженнями Вінницької районної державної адміністрації від 15.05.2002 № 279 "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв), та видачу державних актів на право власності на землю на території Лука-Мелешківської сільської ради" та від 21.03.2003 № 221 "Про затвердження технічної документації по передачі земельних часток (паїв), та видачу державних актів на право власності на землю на території Лука-Мелешківської сільської ради" вирішено передати громадянам колишнього КСП "Перше травня" та СП "Лука" у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право на власності на землю громадянам.

Крім того, як видно з листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.09.2020 № 0-2-0.20-9/354-20, земельні ділянки, суміжні із земельними ділянками за кадастровими номерами 0520682800:01:006:0081 та 0520682800:01:005:0134, надані у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 21.03.2003 № 221 та рішення 1-ої сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 10.04.2002 на території Лука-Мелешківської сільської ради.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається існування обставин, що безпосередньо впливають на вирішення питання про можливість надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою з метою подальшої передачі у приватну власність спірної земельної ділянки. Проте суд не може надати об`єктивну оцінку таким обставинам за результатами розгляду справи, оскільки з наявних у ній доказів неможливо встановити, які саме земельні ділянки передані громадянам колишнього КСП "Перше травня" та СП "Лука", чим завершився процес розпаювання відповідних земель між членами цих підприємств та чи були видані на такі земельні ділянки державні акти на право власності. Також під час розгляду справи у суду сформувалися обґрунтовані сумніви щодо того, чи дійсно спірна земельна ділянка належить до комунальної власності та чи дійсно Лука-Мелешківська сільська рада є її розпорядником в цілях безоплатної приватизації.

Відтак суд приходить до переконання, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача може бути зобов`язання відповідача повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради № 50 від 10.12.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 08.10.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність на території Лука-Мелешківської сільської ради, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову і беручи до уваги, що позовні вимоги мають немайновий характер, що унеможливлює визначення конкретної частки задоволених позовних вимог, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути половину понесених ним витрат зі сплати судового збору, тобто 454,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасування рішення 2-ої позачергової сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 10 грудня 2020 року № 50 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Лука-Мелешківську сільську раду Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду за результатами розгляду цієї справи, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08 жовтня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Мусіровський Олексій Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04329856, місцезнаходження: вул. Центральна, 2-А, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234);

4) представник відповідача: адвокат Слізяк Назарій Романович (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: вул. Соборна, 72, офіс 113, м. Вінниця, 21050).

Повне судове рішення складено 13.04.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович