Постанова

від 13.04.2021 по справі 538/14/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/14/21 Номер провадження 22-ц/814/716/21Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

розглянула в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 січня 2021 року, постановлену суддею Цімбота Л.Г., у справі за матеріалами позову Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 січня 2021 року позовна заява Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів визнана неподаною і повернута прокурору.

Роз`яснено позивачу, що згідно ст. 185 ч. 7 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилась Лубенська місцева прокуратура Полтавської області, оскарживши її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що прокурором в позовній заяві на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора та інші обставини, що стосуються предмету доказування з посиланням на докази, долучені до позову. Між тим, ухвалою суду від 11.01.2021 р. позовна заява була залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано прокурору строк 10 днів для усунення недоліків. Вказана ухвала отримана 13.01.2021 р. та на її виконання 22.01.2021 р. до суду подано додаткове обґрунтування причин та підстав для представництва прокурором інтересів Держави в особі Заводської міської ради.

Вказує, що з метою усунення порушень інтересів держави Лубенська місцева прокуратура 20.09.2019 р. листом № 33/2-2216 вих-19 повідомила Заводську міську раду про необхідність вжиття заходів щодо стягнення вищевказаних коштів.

Між тим, Заводська міська рада більше двох років не вживає дієвих заходів в тому числі щодо звернення до суду про стягнення незаконно збережених коштів з ОСОБА_2 за фактичне користування земельною ділянкою.

У зв`язку з чим прокуратура в інтересах держави в особі Заводської міської ради звернулася до суду з відповідним позовом до ОСОБА_2 , який ухвалою суду від 27.01.2020 р. повернуто у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором. Вказана ухвала залишена без змін постановою апеляційного суду від 06.04.2020 р.

Будучи обізнаною про вказані судові рішення Заводська міська рада не вжила жодних заходів для усунення порушень, та 27.08.2020 р. Лубенська місцева прокуратура листом за № 33/2-8271 вих-20 повторно звернулася до Заводської міської ради з проханням вжити заходи щодо стягнення з ОСОБА_2 кошти за використання ним земельної ділянки.

Листом від 07.09.2020 р. за № 02.23/818 Заводська міська рада повідомила, що кошти від ОСОБА_2 до місцевого бюджету за використання земельної ділянки не надходили, міська рада з позовом про їх стягнення не зверталася.

Вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Заводської міської ради, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, тоді як вказаний орган має необхідні повноваження для їх захисту, між тим всупереч інтересам за захистом до суду не звертається та порушення не усуває.

Така бездіяльність уповноваженого органу місцевого самоврядування оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та ст. 56 ЦПК України та є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги лист прокурора від 05.01.2021 р. до Заводської міської ради, як такий, що ним прокурор повідомляє міську раду про необхідність вжиття заходів для усунення порушень. Тоді як цей лист скеровано до міської ради на виконання ст. 23 Закону України Про прокуратуру з метою повідомити уповноважений орган про звернення прокуратури в його інтересах з позовом.

Суд в оскаржуваній ухвалі вказує, що прокурором не зазначено причини не звернення Заводської міської ради до суду. Водночас констатує, що в листі від 07.09.2020 р., який знаходиться в матеріалах справи, міська рада зазначає ці причини.

Отже, підставами для звернення до суду з позовом та представництва інтересів Заводської міської ради є бездіяльність органу у вигляді невжиття останнім жодних заходів, спрямованих на стягнення коштів з відповідача, які він не сплатив за фактичне використання земельної ділянки, що порушує державні інтереси, у земельній та бюджетній сферах, що є виключним випадком для представництва, які встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 ЗУ Про прокуратуру .

Вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у справі № 126/786/19 від 15.01.2020 р., ВП ВС від 26.06.2019 р. № 587/430/16-ц.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що у січні 2021 року Перший заступник керівника Лубенської місцевою прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Позовна заява мотивована тим, що громадянину ОСОБА_3 на праві приватної власності належить цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5322610600:51:007:0047, площею 3,8157 га за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за цією ж адресою.

Суб`єктом права (комунальної) власності на землю є Заводська міська рада Лохвицького району Полтавської області. У зв`язку з тим, що відповідачем ОСОБА_4 та Заводською міською радою Лохвицького району Полтавської області у порушення вимог ЗУ Про оренду землі не укладалися договори оренди вищезазначеної земельної ділянки, орендна плата за її використання відповідачем не сплачувалася, відповідач має сплатити відповідно до вимог ст. ст. 22, 1212-1214 ЦК України орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності за регульованою ціною, встановленою органами державної влади та органами місцевого самоврядування у розмірі 680710,02 грн. як за безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на користь Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області, а також судові витрати на користь прокуратури Полтавської області за сплату судового збору у розмірі 10210,65 грн.

При цьому в позові зазначає, що підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави є бездіяльність Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області, що полягає в наступному.

Так, у 2019 р. ним вже подавався аналогічний позов, проте ухвалою Лохвицького районного суду від 27.01.2020 позовну заяву було повернуто у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором.

27.08.2020 р. Лубенська місцева прокуратура повторно звернулася до Заводської міської ради з проханням повідомити про вжиті заходи щодо стягнення з ОСОБА_2 вищевказаних коштів, на що остання повідомила, що кошти до місцевого бюджету не надходили, а міська рада з позовом про їх стягнення не зверталася.

Вважає, що таким чином міською радою упродовж двох років жодних заходів щодо стягнення коштів за використання земельної ділянки ОСОБА_5 не було вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Заводської міської ради, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Така бездіяльність оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту держави, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 56 ЦПК України є достатньому підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом правлення позову. Крім того зазначено, що необхідність втручання органів прокуратури полягає і у недопущенні пропуску строків позовної давності щодо стягнення вказаних коштів до місцевого бюджету.

До позовної заяви додані копії листа виконавчого комітету Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області від 03.07.2019 р., договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 23.06.2018 р., Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.06.2019 р. про реєстрацію за Територіальною громадою в особі Заводської міської ради земельної ділянки, кадастровий номер: 5322610600:51:007:0047; листа міського голови Заводської міської ради від 02-23/818 від 21.08.2019 р.; рішень сесій Заводської міської ради від 14.06.2017 р. № 10, від 12.06.2018 р. № 14, розрахунків розміру орендної плати за земельні ділянки; листів Лубенської місцевої прокуратури від 20.09.2019 р. № 33/2-2216-вих19, від 27.08.2020 р. № 33/2-8271вих-20 на ім`я Заводського міського голови; листа виконавчого комітету Заводської міської ради від 07.09.2020 р. № 02-23/818, адресованого прокуратурі на запит від 27.08.2020 р., з якого вбачається, що за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322610600:51:007:0047 загальною площею 3.8157 га кошти від ОСОБА_1 за преіод з 23.06.2018 р. не надходили.

Щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування вказаною земельною ділянкою з ОСОБА_1 , то останній є громадянином США з невідомою їм адресою фактичного проживання. Тому через вказані обставини вони не мають можливості звернутися з позовом до нього, а прохають прокуратуру в інтересах держави в особі Заводської міської ради представляти їх інтереси в суді (а.с. 10-22).

Також до позовної заяви додано копії постанови Полтавського апеляційного суду від 06.04.2020 р., листів виконкому Заводської міської ради від 05.09.2019 р. № 02-23/884, від 23.09.2019 р. № 02-23/931, від 04.10.2019 р. № 02-23/1005; рішення Заводської міськради від 16.10.2019 р. № 9; листа прокуратури від 05.01.2021 р. № 33/2-67вих21 щодо повідомлення Заводської міської ради про звернення до суду з позовом (а.с. 23-28).

Ухвалою місцевого суду від 11 січня 2021 року зазначена позовна заява залишена без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України. Надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для належного обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави при зверненні з цим позовом.

При цьому, суд першої інстанції послався на інформацію, викладену у листі Заводської міської ради від 07.09.2020 р. на адресу Лубенської місцевої прокуратури, в якій зазначено, що ОСОБА_6 є громадянином США з невідомою їм адресою фактичного проживання. Тому через вказані обставини вони не мають можливості звернутися з позовом до нього (а.с. 22).

Також суд в ухвалі зазначив, що прокурору була відома ця причина не звернення Заводської міської ради до суду, тоді як у позові про це не вказано.

Крім того, місцевий суд вказав, що прокурором не надано доказів про виконання обов`язку, визначеного ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , а саме: попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Також районний суд зазначив, що обґрунтовуючи необхідність свого втручання, прокурор посилається на недопущення пропуску строків позовної давності. Тоді як встановлений законодавством трирічний строк позовної давності закінчується у червні 2021 р.

Копія цієї ухвали отримана позивачем 13.01.2021 р. (а.с. 33).

21.01.2021 р. на виконання її вимог Лубенська місцева прокуратура подала до суду письмове обґрунтування правових підстав пред`явлення позову прокурором (а.с. 34-38).

Як зазначалося вище, ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 січня 2021 року вказана позовна заява визнана неподаною і повернута прокурору та роз`яснено позивачу, що згідно ст. 185 ч. 7 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив із того, що позивач в установлений судом строк належним чином не усунув недоліки позовної заяви відповідно до ухвали суду від 11 січня 2021 року про залишення позову без руху, не обґрунтував підстави звернення в інтересах іншої особи, чим не виконав вимоги ст. 175 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою ст. 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно частини четвертої ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175,177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України , якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 1 75 і 1 77 цього Кодексу , сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно ч.7 ст. 185 ЦПК України , повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Як вказувалося вище, на виконання вимог ухвали місцевого суду від 11.01.2021 р. прокурором подано письмове обґрунтування правових підстав пред`явлення позову прокурором, в якому зазначено, що з метою усунення порушень інтересів держави Лубенська місцева прокуратура 20.09.2019 р. листом № 33/2-2216 вих-19 повідомила Заводську міську раду про необхідність вжиття заходів щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 за фактичне користування земельною ділянкою. Тоді як Заводська міська рада більше двох років не вживає дієвих заходів, у тому числі щодо звернення до суду про стягнення незаконно збережених коштів з ОСОБА_2 за фактичне користування земельною ділянкою.

У зв`язку з чим прокуратура в інтересах держави в особі Заводської міської ради звернулася до суду з відповідним позовом до ОСОБА_2 , який ухвалою суду від 27.01.2020 р., залишеним без змін постановою апеляційного суду від 06.04.2020 р., повернуто у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором.

Прокурор вказує, що будучи обізнаною про ці судові рішення Заводська міська рада не вжила жодних заходів для усунення порушень, у зв`язку з чим 27.08.2020 р. Лубенська місцева прокуратура листом за № 33/2-8271 вих-20 повторно звернулася до Заводської міської ради з проханням вжити заходи щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за використання ним земельної ділянки.

Листом від 07.09.2020 р. за № 02.23/818 Заводська міська рада повідомила, що кошти від ОСОБА_2 до місцевого бюджету за використання земельної ділянки не надходили, міська рада з позовом про їх стягнення не зверталася.

На думку прокурора вказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Заводської міської ради, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави, тоді як вказаний орган має необхідні повноваження для їх захисту, між тим всупереч інтересам за захистом до суду не звертається та порушення не усуває.

Бездіяльність уповноваженого органу місцевого самоврядування оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та ст. 56 ЦПК України та є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

05.01.2021 р. прокурор повідомив Заводського міського голову про звернення до суду з позовом.

Таким чином, прокурором у письмовому обґрунтуванні, наданому до місцевого суду на виконання вимог ухвали про усунення недоліків, були наведені правові підстави пред`явлення позову в інтересах держави в особі Заводської міської ради, отже, виконані вимоги вказаної ухвали.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , направивши на адресу Заводської міської ради листи від 20.09.2019 р., 27.08.2020 р. з проханням вжити заходи щодо стягнення з ОСОБА_2 коштів за використання ним земельної ділянки.

Між тим, Заводська міська рада самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави.

Листом від 05.01.2021 р. прокурор повідомив вказаний орган про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Заводської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, подавши цей позов 06.01.2021 р. (а.с.28).

Отже, зазначене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Заводської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, висновки місцевого суду про те, що прокурор в установлений строк не усунув недоліки позовної заяви та не обґрунтував підстави звернення з цим позовом до ОСОБА_1 в інтересах держави в особі Заводської міської ради, є помилковими та не відповідають обставинами справи. Отже, ухвала суду про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві підлягає скасуванню, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п.п.3,4, ст.ст. 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 січня 2021 року скасувати.

Справу за матеріалами позову Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Т.О.Кривчун