Постанова

від 19.04.2021 по справі 200/985/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року справа №200/985/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/985/19-а (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до посадової особи - державного реєстратора прав на нерухоме майно Поліщук Юлії Вікторівни про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

17.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до посадової особи - державного реєстратора прав на нерухоме майно Поліщук Юлії Вікторівни, в якому просила: визнати незаконною та протиправною дію відповідача посадової особи - державного реєстратора прав на нерухоме майно Поліщук Юлії Вікторівни по відмові у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1422482000:13:000:0007, здійсненого 09 листопада 2018 року; скасувати протиправне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 43951231 від 09 листопада 2018 року прийняте відповідачем посадовою особою - державним реєстратором прав на нерухоме майно Поліщук Юлією Вікторівною; зобов`язати відповідача посадову особу - державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію іншого речового права, земельної ділянки за кадастровим номером 1422482000:13:000:007, а саме реєстрації права оренди земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, яку надає в оренду юридичній особі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадова особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно Поліщук Юлія Вікторівна діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість, незаконність судового рішення, просила рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що судове рішення підлягає скасуванню внаслідок не застосування закону, який поширюється на спірні правовідносини, а також винятково застосовано закон, який не регулює об`єктивну реальність представництва прав та інтересів осіб довірителя та повіреного унаслідок неправильної кваліфікації таких правовідносин.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

17.11.2018 року до державного реєстратора прав на нерухоме майно Поліщук Ю.В. надійшла заява ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності, серія і номер 8, виданої 05.12.2016 року Віролюбівською сільською радою, для проведення державної реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки на земельну ділянку, що розташована Донецька область, Костянтинівський район, с/р Віролюбівська, кадастровий номер земельної ділянки 1422482000:13:000:0007.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 43951231 від 09 листопада 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право оренди земельної ділянки на земельну ділянку, що розташована Донецька область, Костянтинівський район, с/рада Віролюбівська, кадастровий номер земельної ділянки 1422482000:13:000:0007, за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Підстава відмови: п. 2 ч. 1 ст. 24 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. Довіреністю від 05.12.2016 № 8, виданої секретарем виконкому Віролюбівської сільської ради, ОСОБА_3 уповноважено власником земельної ділянки на ведення справ в усіх судових органах. Повноваження щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) - відсутні. (а.с. 23).

Матеріали справи містять довіреність від 05 грудня 2016 року за реєстраційним номером 8, посвідченої секретарем виконкому Віролюбівської сільської ради, Костянтинівського району, Донецької області Колесник О.А., відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 вести її справи в усіх судових органах (районних, міських, апеляційних судах, касаційних судах, апеляційних адміністративних, третейських судах, господарських судах, апеляційному господарському, касаційному господарському судах та Верховного Суду України тощо) з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди, оскарження ухвали, постанови або рішення суду, подачі виконавчого листа до стягнення.(а.с 22).

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно частини другої цієї статті перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом частин першої, четвертої-шостої статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заява про проведення реєстраційних дій не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі.

У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження.

У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації.

Реєстрація заяв про проведення реєстраційних дій в електронній формі проводиться в порядку черговості їх надходження, у тому числі з урахуванням заяв, що подаються в паперовій формі.

Відповідно до п. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553, під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника.

Встановлення особи заявника здійснюється на підставі документа, що посвідчує таку особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без додаткового документального підтвердження, перевіряється на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів.

Статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Статтею 237 Цивільного кодексу визначено, що представництво є цивільним правовідношенням, змістом якого є вчинення однією стороною (представником) правочинів від імені іншої сторони (яку представляють), в результаті чого цивільні права та обов`язки виникають, змінюються і припиняються безпосередньо для особи, яку представляють.

Відповідно до статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи.

Права та обов`язки за правочином, укладеним представником, виникають не у нього, а у особи, яку він представляє, за умови, що правочин укладений представником у точній відповідності з вимогами цієї особи і при цьому представник не перевищив свої повноваження, передбачені законом, договором, довіреністю або іншою підставою представництва.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації державним реєстратором зазначено п. 2 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Довіреністю від 05 грудня 2016 року, наявної в матеріалах справи, чітко визначені повноваження для виконання цієї довіреності, де відсутні повноваження щодо подання заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Отже, дії відповідача не суперечать п. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, статтею 245 Цивільного кодексу України встановлено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.

Чинним законодавством передбачено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, довіреності можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, стаття 245 Кодексу містить застереження щодо виду довіреностей, які можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування. А саме зазначеними посадовими особами посвідчуються довіреності за винятком довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Посвідчення таких довіреностей має відбуватися з дотриманням вимог Закону України Про нотаріат та інших нормативно-правових актів.

В свою чергу, під розпорядженням нерухомим майном слід розуміти визнану та гарантовану законом можливість власника визначати юридичну долю речі, тобто можливість припинити право власності на неї (продати, обміняти, подарувати тощо) або тимчасово призупинити здійснення повноважень з володіння і користування (передача в оренду, для зберігання).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подавати заяву про державну реєстрацію іншого речового права, земельної ділянки, можливо лише на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а отже, довіреність від 05.12.2016 року № 8, що видана секретарем виконкому Віролюбівської сільської ради та якою ОСОБА_3 уповноважено діяти в інтересах позивача не відповідає вимогам чинного законодавства для здійснення розпорядженням нерухомим майном.

Враховуючи викладене, доводи позивача, що законодавство України не містить чітко визначеного терміну неналежна особа , а також те, що Законом Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено мати окремо визначені повноваження для проведення державної реєстрації прав для представника або повіреного не заслуговують на увагу.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та по суті прийнято правильне рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року в справі № 200/985/19-а залишити без змін.

Повне судове рішення - 19 квітня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв