Ухвала

від 19.04.2021 по справі 2-307/11

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-307/11

Провадження №4-с/485/11/21

Ухвала

іменем України

19 квітня 2021 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді: Яворського С.Й.

секретар судового засідання Шеремет Ю.Є.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 , суб"єкт оскарження: начальник Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Танковська Ю.В., на постанову державного виконавця,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії начальника Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Танковської Ю.В., відповідно до якої просить: визнати постанову начальника Снігурівського РВ ДВС Танковської Ю.В. від 22.03.2016 року про арешт коштів боржника в частині звернення стягнення на зарплату, що зараховується на його рахунок НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ №10014/094 Ощадбанка, неправомірним, та зобов`язати зняти арешт з цих коштів.

В обгрунтування скарги зазначив, що на виконанні начальника Снігурівського районного відділу ДВС Танковської Ю.В. перебуває виконавчий лист №2-307/11, виданий 11.12.2015 року Снігурівським районним судом, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.03.2011 року і досягнення дітьми повноліття (виконавче провадження №49671108). Він працює в КП Снігурівський комунальник та є власником банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ №10014/094 Ощадбанка. Даний рахунок використовується, як зарплатна картка КП Снігурівський комунальник , де йому нараховується його заробітна плата, що підтверджується випискою по надходженням на рахунок. Не має можливості отримати заробітну плату з картки в банкоматі Ощадбанка, на яку зараховуються ці виплати. Працівники банка йому пояснили, що його картка заблокована на підставі постанови державного виконавця Снігурівського РВ ДВС про арешт коштів. 29.03.2021 року направив до РВ ДВС заяву, в якій зазначив, що на картку в Ощадбанку отримує тільки зарплату, просив скасувати арешт. 01.04.2021 року отримав постанову начальника Снігурівського РВ ДВС про відмову у знятті даного арешту.

Вважає постанову про арешт коштів боржника, винесеною безпідставно та передчасно, та такою, що порушує його законні права на отримання заробітної плати.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, скаргу підтриимує та просять її задоволити.

Начальником Снігурівський районний відділ державної виконавчої служби Танковською Юлією подано листа про розгляд справи у відсутності представника відділу, заперечень з приводу задоволення скарги не мають.

Відповідно до вимог ч.2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов`язані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи боржника, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом , іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону № 1404-VIII визнано, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону .

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що в Снігурівському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2-307/2011, виданий 29.03.2011 року Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.03.2011 року і досягнення дітьми повноліття.

22.03.2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції, винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №49671108 від 22.03.2016 року, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника в Ощадбанку та Приват банку.

Скаржник ОСОБА_1 з постановою про арешт коштів боржника не погоджується та вважає, що державний виконавець при її винесенні не дотримався норм Закону України Про виконавче провадження , внаслідок чого вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).

Відповідно до п.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Виходячи з правового аналізу наведених норм права вбачається, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» .

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

Також, суд враховує правову позицію Верховного суду, висловлену в постанові від 12.12.2018 року № 399/142/16-ц, згідно якої - якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Постановою про арешт коштів боржника ВП №49671108 від 22.03.2016 року , накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника в Ощадбанку та Приват банку, зокремана рахунок НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ №10014/094 Ощадбанка, який використовується ОСОБА_1 для отримання заробітної плати, підтвердженням чого є виписки з Ощадбанку.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови накладено арешт, в тому числі, і на рахунок, на який зараховується заробітна плата ОСОБА_1 , у зв`язку із чим скаржник позбавлений можливості отримання заробітної плати.

Згідно підпункту 6 п.3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12 листопада 2003 року № 492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56) (надалі інструкції) поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

Згідно п.69 Інструкції банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок). Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України Про працю .

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено накладення арешту на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші соціальні доходи боржника.

Натомість, у розділі ІХ Закону України "Про виконавче провадження" передбачено дії державного виконавця у разі виявлення що боржник отримує заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує пяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Частиною 2 статті 70 Закону визначено, що з заробітної плати боржника може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сімї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також у звязку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Отже, накладення арешту на кошти боржника, а саме: кошти які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ №10014/094 Ощадбанка, який використовується ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати , суперечать приписам ч. 2 ст.70 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Накладення арешту на рахунок боржника НОМЕР_1 , відкритий у ТВБВ №10014/094 Ощадбанка, який використовується ОСОБА_1 для отримання заробітної плати , призводить до порушення конституційних прав заявника та позбавляє його коштів на існування, та суперечить порядку утримання із заробітної плати.

Отже, скарга ОСОБА_1 у частині зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритого у ТВБВ №10014/094 Ощадбанк, є підставною та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України , суд -

постановив

Скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Зобов`язати начальника Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Танковську Ю.В. зняти арешт у виконавчому провадженні №49671108 з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ТВБВ №10014/094 Ощадбанк на ім`я ОСОБА_1 .

В решті частини скарги відмовити.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя С.Й. Яворський