Постанова

від 15.04.2021 по справі 600/2600/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2600/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

15 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представника позивача: Попова А.С.,

представника відповідача: Кондратенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" до Національної рада України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", звернулось в суд з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (відповідача), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 від 26.11.2020 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні "Буковинська хвиля");

- визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071-м від 01.02.2013 (ефірне, позивні "Буковинська хвиля");

- зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071 - м від 01.02.2013 (ефірне, позивні "Буковинська хвиля"), виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" 01 лютого 2013 року.

28.12.2020 представником позивача (до прийняття рішення у справі по суті) подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 від 26.11.2020 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013 року) (ефірне, позивні "Буковинська хвиля").

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2020 клопотання про забезпечення адміністративного позову задовольнив.

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити.

Вважає, що відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки не було надано достатніх доказів для вжиття заходів про забезпечення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.11.2020 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні "Буковинська хвиля"), відмовлено у продовженні дії ліцензії.

Позивач вважає, що не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем винесено оскаржуване рішення, яке містить очевидні ознаки протиправності, оскільки відповідач у спірному рішенні фактично повторив свої доводи, які викладені в апеляційній скарзі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, поданій на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі №824/134/20-а, однак вказаним доводам вже надана оцінка суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, що є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.11.2020 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні "Буковинська хвиля"), відмовлено у продовженні дії ліцензії.

Також, аналізуючи зазначені норми, в контексті викладених обставин, вивчивши клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом здійснення зупинення дії оскаржуваного рішення від 26.11.2020, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки аргументи клопотання відповідають дійсним обставинам справи на які останній посилається, в тому числі і щодо правовідносин, які викладені в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі №824/134/20-а та яким визнанои протиправним та скасовано Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №76 від 16.01.2020 року "Про заяву ТОВ "Буковинська Хвиля", м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №01071-м від 01.02.2013 року) (ефірне, позивні: "Буковинська хвиля").

Отже, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб у цій частині, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту.

Задоволення заяви позивача у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам. В даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів, виходячи із конкретних обставин даної справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви щодо забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 квітня 2021 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.