Постанова

від 15.04.2021 по справі 600/2600/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2600/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

15 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представника позивача: Попова А.С.,

представника відповідача: Кондратенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2020 року, ТОВ "Буковинська хвиля", звернулось в суд з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 від 26.11.2020 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 року № 4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні "Буковинська хвиля");

- визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071-м від 01.02.2013 (ефірне, позивні "Буковинська хвиля");

- зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення серії НР № 01071 - м від 01.02.2013 (ефірне, позивні "Буковинська хвиля"), виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" 01 лютого 2013 року.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем виконано всі необхідні умови, визначені законом для продовження строку дії ліцензії, а відповідач в свою чергу протиправно відмовив у такому продовженні, при цьому допустивши бездіяльність щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії Ліцензії на мовлення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що підставами для прийняття оскаржуваного в даній справі рішення, є порушення позивачем протягом дії ліцензії 01071-м від 01.02.2013 умов ліцензії та вимог чинного законодавства. Ці порушення підтверджено 4-ма рішеннями, якими було застосовано чотири санкції, які не були скасовані у встановленому законом порядку. Позивачем зазначені вище акти індивідуальної дії не оскаржувались, що свідчить про те, що останній погоджується з їх правомірністю.

Вважає, що ні при прийнятті рішення № 76 від 16.01.2020, ні при прийнятті оскаржуваного рішення, позивача не було жодним чином обмежено у правах, наданих ліцензією, оскільки до моменту прийняття рішення № 76 від 16.01.2020, а в подальшому в період з 23.09.2020 до 26.11.2020 позивач здійснював мовлення. Зазначає, що законодавством не встановлено строків, в які має бути повторно розглянуто заяву про продовження ліцензії.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.11.2020 рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1447 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 № 4/639 ТОВ "Буковинська хвиля", м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні: "Буковинська хвиля"), вирішено відмовити позивачеві у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР № 01071 - м від 01.02.2013. Управлінню радіочастотного ресурсу та технічного контролю врахувати, це рішення під час підготовки матеріалів щодо оголошення конкурсу на отримання ліцензії на ефірне радіомовлення з використанням частоти 100,0 МГц у м. Чернівцях, Р=0,5 кВт, обсяг мовлення - 24 години на добу. Управлінню організаційного та документального забезпечення протягом п`яти робочих днів повідомити позивача про рішення. Виконання цього рішення покласти на управління: ліцензування, контролю та аналізу телерадіомовлення, радіочастотного ресурсу та технічного контролю, юридичне, організаційного та документального забезпечення. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Національної ради О. Ільяшенка. (а.с.13-14)

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2020 в справі № 824/134/20-а, яке набрало законної сили після перегляду апеляційною та касаційними інстанціями, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №76 від 16.01.2020 "Про заяву ТОВ "Буковинська Хвиля", м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні: "Буковинська хвиля").

Відповідно до даного рішення судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Національної ради від 30.03.2017 № 465 вирішено: "Оголосити попередження (НР № 1741-м від 01.02.2013, переоформлено на НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ). Порушення: Закону України "Про телебачення і радіомовлення": частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28, оскільки ліцензіат не дотримується умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення".

Рішенням Національної ради від 20.07.2017 № 1308 вирішено: "Визнати порушення (НР № 1741-м від 01.02.2013, переоформлено на НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ) частини другої статті 9 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки частка пісень державною мовою у проміжок часу з 15:00 по 22:00 склала 24,7%. Застосовано санкцію "стягнення штрафу" у розмірі 5 %". Штраф сплачено вчасно.

Рішенням Національної ради від 23.08.2017 № 1493 вирішено: "Визнати порушення (НР № 1741-м від 01.02.2013, переоформлено на НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ) частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки зафіксовано недотримання умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення, що свідчить про невиконання рішення Національної ради від 30.03.2017 № 465 та не усунення ліцензіатом порушень в установлені Національною радою строки після оголошення попередження. Застосовано санкцію "стягнення штрафу" у розмірі 5 %» . Штраф сплачено вчасно.

Рішенням Національної ради від 29.11.2018 № 2083 вирішено: "Визнати порушення (НР № 01071-м від 01.02.2013 - ефірне РМ) частини другої статті 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення", оскільки частка пісень державною мовою з 08.11.2017 відповідно до чинного законодавства має складати 30%, а в ефірі ліцензіата 26.04,2018 частка пісень українською мовою протягом доби становила 28,3%. Застосовано санкцію "стягнення штрафу" у розмірі 5 %". Штраф сплачено з порушенням терміну.

Судовим розглядом встановлено, що усі порушення визначені вищевказаними рішеннями Національної ради позивачем усунуті та в подальшому не повторювались, а штрафи за такі порушення сплачені у повному обсязі.

А також констатовано і те, що відповідно до абз. 1 ч. 13 ст. 72 Закону №3759-XII, якщо порушення не були усунені після застосування санкції у вигляді стягнення штрафу, Національна рада звертається до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або анулювання ліцензії провайдера програмної послуги.

Згідно абз. 2 ч. 13 ст. 72 Закону №3759-XII телерадіоорганізація чи провайдер програмної послуги вважаються такими, що не притягалися до відповідальності у вигляді стягнення штрафу, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про стягнення штрафу вони повторно не вчиняли порушення, передбаченого таким самим положенням цього Закону.

Зазначена норма не тільки визначає порядок притягнення до відповідальності та наслідки не усунення порушень, а й спонукає ліцензіатів щоб вони усунули порушення і, за певних обставин, вважались вільними від умов та наслідків притягнення їх до відповідальності.

Згідно обставин розглянутої справи, позивачем протягом одного року з дня прийняття рішень про попередження та про стягнення штрафу повторно не вчинялись порушення, які передбачені таким самим положенням Закону №3759-XII.

Крім того встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення №76 від 16.01.2020 відповідачем не дотримано критеріїв визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнято без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач відмовивши позивачу у продовженні дії ліцензії на мовлення, діяв у межах повноважень, однак не у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Також встановлено, що відповідач порушив строки розгляду заяви позивача про продовження строку дії ліцензії на мовлення Серії НР№01071-м від 01.02.2013 позивний: "Буковинська хвиля"; вид мовлення: ефірне (радіомовлення).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення визначає Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 року №538/97-ВР (Закону №538/97-ВР).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №538/97-ВР виключно на засіданнях Національної ради приймаються рішення про видачу, продовження, переоформлення ліцензій на телерадіомовлення та про внесення змін до ліцензій.

Згідно частин 1-6 статті 33 Закону №3759-XII кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п`яти робочих днів з дня її надходження.

Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії.

За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п`яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

При розгляді заяви та прийнятті рішення про продовження дії ліцензії на мовлення Національна рада не може змінювати умови ліцензії, крім випадків коли: по закінченні строку дії ліцензії відбувається перехід від аналогового до цифрового мовлення в порядку, визначеному статтею 22 цього Закону; необхідність зміни технічних характеристик мовлення зумовлена внесенням відповідних змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та/або Плану використання радіочастотного ресурсу України; умови ліцензії не відповідають вимогам закону; зміни умов ліцензії запропоновані ліцензіатом і підтримані Національною радою.

Ліцензія на мовлення з продовженим строком дії вручається ліцензіату Національною радою не раніше ніж в останній робочий день строку дії попередньої ліцензії за умови сплати ліцензійного збору відповідно до вимог статті 31 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" 21.12.1993 №3759-XII (Закон №3759-XII), ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж.

Ліцензування мовлення - видача, продовження, переоформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування мовлення.

Відповідно до частини 9 статті 23 Закону №3759-XII крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

Приписами частини 4 статті 7 Закону №3759-XII визначено, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно вимог частини 1 статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

У відповідності до приписів частини 4 статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії.

Згідно частини 7 статті 33 Закону №3759-XII Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що протягом дії ліцензії до ТОВ «БУКОВИНСЬКА ХВИЛЯ» було застосовано санкції, які є чинними та не скасованими у судовому порядку, колегія суддів вважає помилковими, оскільки підстави для відмови позивачеві в продовженні дії ліцензії, які зазначенні в оскаржуваному рішенні, аналогічні за змістом та повністю співпадають з підставами винесення рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 46 від 16.01.2020, яке визнано протиправним та скасовано в судовому порядку (рішення набрало законної сили 22.09.2020, після перегляду апеляційною інстанцією).

Також, слід зазначити, що ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі 824/134/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буковинська хвиля до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що 26.11.2020 відповідач не зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, яким власне і скасоване рішення № 46 від 16.01.2020, по своїй суті проігнорував вимоги норм прямої дії статей 129 та 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судового рішення. При цьому, відповідачем прийнято аналогічне за змістом та правовою суттю оскаржуване рішення, в якому зазначенні ті ж самі підстави для відмови у продовженні ліцензії на мовлення.

Вищезазначене вказує на протиправність рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1447 від 26.11.2020 "Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 №4/639 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковинська хвиля", щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення, яким відповідач в чергове відмовив позивачу в продовженні строку дії ліцензії.

Слід також зазначити і те, що зазначеним вище рішенням суду встановлено, що відповідач порушив строки розгляду заяви позивача про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР№01071-м від 01.02.2013, що свідчить про бездіяльність відповідача щодо не прийняття в установлений строк рішення про продовження дії ліцензії на мовлення НР № 01071-м від 01.02.2013.

Наведене не спростовано відповідачем, як при попередньому розгляді справи, а так само і матеріалами даної справи.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Схожий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, положеннями частини 7 статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями.;

При цьому, як рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №46 від 16.01.2020, так і оскаржуваним рішенням від 26.11.2020 відповідач відмовив позивачеві у продовженні строку дії ліцензії на мовлення з підстав застосування положень пункту б) частини 7 статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» .

Також встановлено, що в судовому порядку визнано протиправним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №46 від 16.01.2020 з підстав застосування відповідачем до спірних правовідносин положень пункту б) частини 7 статті 33 Закону України «Про телебачення і радіомомлення» . Інших підстав для відмови у продовженні строку дії ліцензії на мовлення відповідач не встановлював.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем виконано всі необхідні умови, визначені законом для продовження строку дії ліцензії, а відповідач в свою чергу протиправно відмовив у такому продовженні, при цьому допустивши бездіяльність щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії Ліцензії на мовлення.

Доводи апеляційної скарги, що законодавством не встановлено строків, в які має бути повторно розглянуто заяву про продовження ліцензії, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відсутність чіткості і визначеності в законодавстві та не віднесення зазначеного документу дозвільного характеру в перелік документів визначених Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", на переконання колегії, може свідчити про можливу корупційну складову при зволіканні чи створенні надуманих підстав для не видачі чи затягуванні видачі ліцензії мовника.

Стосовно доводів апеляційної скарги про дискреційні повноважень відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких відповідач відмовляє у видачі (продовженні) ліцензії мовника, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, відповідач повинен видати ліцензію. Повноваження відповідача та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними документами, - видати (продовжити) ліцензію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така позиція суду згоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ефективним та законним способом відновлення порушеного права позивача є спонукання відповідача діяти у правовому полі шляхом зобов`язання Національної ради прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення серії НР№01071-м, виданої ТОВ «БУКОВИНСЬКА ХВИЛЯ» 01.02.2013.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судом першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 квітня 2021 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.