Ухвала

від 08.09.2021 по справі 600/2600/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 вересня 2021 року

м Київ

справа №600/2600/20-а

адміністративне провадження № К/9901/16363/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Нацрада з питань телебачення і радіомовлення)

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020, ухвалене у складі головуючого судді Боднарюка О.В.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Сапальової Т.В., Капустинського М.М.,

касаційне провадження за якою відкрито у справі № 600/2600/20-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Буковинська хвиля до Нацради з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 02.12.2020 ТОВ Буковинська хвиля звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 26.11.2020 № 1447 Про повторний розгляд заяви від 05.08.2019 № 4/639 ТОВ Буковинська хвиля , м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 01071-м від 01.02.2013) (ефірне, позивні Буковинська хвиля ) (далі - рішення від 26.11.2020 № 1447);

визнати протиправною бездіяльність Нацради з питань телебачення і радіомовлення щодо не прийняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення від 01.02.2013 серії НР № 01071-м (ефірне, позивні Буковинська хвиля );

зобов`язати Нацраду з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення, яким продовжити строк дії ліцензії на мовлення від 01.02.2013 серії НР № 01071-м (ефірне, позивні Буковинська хвиля ), виданої ТОВ Буковинська хвиля .

Позовні вимоги ТОВ Буковинська хвиля обґрунтувало тим, що оспорюване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасування оскілки ним виконано всі необхідні умови, визначені законом для продовження строку дії ліцензії, а відповідач за відсутності підстав для відмови у її продовженні, передбачених частиною сьомою статті 33 Закону України від 21.12.1993 № 3759-XII Про телебачення і радіомовлення (далі - Закон № 3759-XII), що було встановлено рішенням суду у справі № 3759-XII, яке набрало законної сили , неправомірно відмовив у такому продовженні, при цьому допускаючи бездіяльність щодо неприйняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення.

2. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, задовольнив позовні вимоги.

3. 29.04.2021 Нацрада з питань телебачення і радіомовлення звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки ними застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №826/3335/17 та від 12.12.2019 у справі №826/15684/16, просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 24.05.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи.

5. 16.06.2021 від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому ТОВ Буковинська хвиля просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що 01.02.2013 Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення позивачу видано ліцензію на мовлення серії НР №01071-м, позивний: Буковинська хвиля ; вид мовлення: ефірне (радіомовлення); територія розповсюдження програми: місцеве; періодичність, час, обсяги мовлення: 24 години на добу; дата набрання ліцензією чинності: 01.02.2013; строк дії ліцензії: з 01.02.2013 до 01.02.2020.

26.11.2020 рішенням № 1447 Нацрада з питань телебачення і радіомовлення відмовила позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення від 01.02.2013 серії НР № 01071-м.

Пунктом 2 зазначеного рішення від 26.11.2020 № 1447 Управлінню радіочастотного ресурсу та технічного контролю доручено врахувати це рішення під час підготовки матеріалів щодо оголошення конкурсу на отримання ліцензії на ефірне радіомовлення з використанням частоти 100,0 МГц у м. Чернівцях, Р=0,5 кВт, обсяг мовлення - 24 години на добу. Також цим же рішенням Управлінню організаційного та документального забезпечення доручено протягом п`яти робочих днів повідомити позивача про рішення (пункт 3); виконання цього рішення покладено на управління: ліцензування, контролю та аналізу телерадіомовлення, радіочастотного ресурсу та технічного контролю, юридичне, організаційного та документального забезпечення (пункт 4); контроль за виконанням цього рішення покладено на члена Національної ради О. Ільяшенка (пункт 5).

Оспорюване у цій справі рішення було прийнято з посиланням на положення пункту б частини сьомої статті 33 Закону № 3759-XII, згідно із якими Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення за умови, якщо протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями.

Вказане рішення від 26.11.2020 № 1447 обґрунтовано посиланням на те, що є нескасованими та чинними рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення про результати позапланової перевірки ТОВ Буковинська хвиля від 30.03.2017 № 465, від 20.07.2017 № 1308; від 23.08.2017 № 1493; від 29.11.2018 № 2083.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2020 у справі № 824/134/20-а, яке набрало законної сили, було задоволено позовні вимоги ТОВ Буковинська хвиля до Нацради з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 16.01.2020 №76 Про заяву ТОВ Буковинська Хвиля щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення від 01.02.2013 серії НР №01071-м (ефірне, позивні: Буковинська хвиля ) .

Так, у справі у справі № 824/134/20-а під час судового розгляду було встановлено такі обставини:

рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 30.03.2017 № 465 позивачу оголошено попередження за порушення вимог частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28 Закону № 3759-XII, оскільки ліцензіат не дотримується умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення;

рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 20.07.2017 № 1308 позивача було визнано винним у порушенні частини другої статті 9 Закону № 3759-XII, оскільки частка пісень державною мовою у проміжок часу з 15:00 по 22:00 склала 24,7%; застосовано санкції у вигляді штрафу у розмірі 5 %. Штраф сплачено вчасно;

рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 23.08.2017 № 1493 визнано порушення позивачем частини сьомої статті 27 та частини восьмої статті 28 Закону № 3759-XII, оскільки в акті перевірки зафіксовано недотримання умов ліцензії в частині програмної концепції мовлення, що свідчить про невиконання рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 30.03.2017 № 465 та неусунення ліцензіатом порушень в установлені відповідачам строки після оголошення попередження; застосовано штрафні санкції у розмірі 5 %. Штраф сплачено вчасно;

рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 29.11.2018 № 2083 вирішено визнати порушення позивачем частини другої статті 9 Закону № 3759-XII, оскільки частка пісень державною мовою з 08.11.2017 відповідно до чинного законодавства має складати 30%, а в ефірі ліцензіата 26.04.2018 частка пісень українською мовою протягом доби становила 28,3%; застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 5 %. Штраф сплачено з порушенням терміну.

Також у справі № 824/134/20-а під час судового розгляду було встановлено, що позивачем протягом одного року з дня прийняття рішень про попередження та про стягнення штрафу повторно не вчинялись порушення, які передбачені таким самим положенням Закону №3759-XII. Крім того, впродовж року до закінчення ліцензії на мовлення від 01.02.2013 серії НР№01071-м позивачем не вчинялось жодних порушень вимог Закону №3759-XII.

ТОВ Буковинська хвиля вважаючи протиправним рішення від 26.11.2020 № 1447 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що 26.11.2020 відповідач не зважаючи на скасування в судовому порядку його рішення від 16.01.2020 № 76 Про заяву ТОВ Буковинська Хвиля , м. Чернівці, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №01071-м від 01.02.2013 року) (ефірне, позивні: Буковинська хвиля ) (далі - рішення від 16.01.2020 №76), проігнорував вимоги норм прямої дії статей 129 та 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судового рішення та прийняв аналогічне за змістом та правовою суттю рішення від 26.11.2020 № 1447, у якому зазначенні ті ж самі підстави для відмови у продовженні ліцензії на мовлення. Таким чином, оскільки позивачем виконано всі необхідні умови, визначені законом для продовження строку дії ліцензії, відтак відповідач протиправно відмовив у такому продовженні, при цьому допустивши бездіяльність щодо неприйняття у встановлені строки рішення про продовження дії ліцензії на мовлення позивачу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга Нацради з питань телебачення і радіомовлення мотивована, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту б частини сьомої статті 33, часини другої статті 36, частини першої статті 72, абзаців 2, 3 частини шостої статті 72, абзацу 2 частини тринадцятої статті 72, частини другої статті 75 Закону № 3759-XII, а також положень статей 129, 129-1 Конституції України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №826/3335/17 та від 12.12.2019 у справі №826/15684/16.

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказав, зокрема на те, що відповідачем протиправно було прийнято оспорюване у цій справі рішення оскільки в силу вимог частини тринадцятої статті 72 Закону № 3759-XII телерадіоорганізація чи провайдер програмної послуги вважаються такими, що не притягалися до відповідальності у вигляді стягнення штрафу, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про стягнення штрафу вони повторно не вчиняли порушення, передбаченого таким самим положенням цього Закону. Відтак законними та обґрунтованими є рішення судів попередніх інстанцій у зв`язку із чим касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувані у цій справі судові рішення - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.

11. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

12. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

13. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

14. Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

15. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

16. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

17. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

18. Так у справі № 826/3335/17, на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у якій відповідач посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд касаційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що у Нацради з питань телебачення і радіомовлення були відсутні правові підстави для розгляду заяви позивача щодо переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку з закінченням строку її дії, оскільки на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (23.02.2017) було не скасовано, зокрема рішення від 09.02.2017 № 99, прийняте у зв`язку з порушенням ліцензіатом вимог частини п`ятої статті 9 Закону № 3759-XII та яким застосовано до нього штрафні санкції, а відтак і відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії, оскільки протягом дії ліцензії на мовлення ним було допущено порушення умов ліцензії та вимог чинного законодавства.

19. У справі № 826/15684/16, на постанову Верховного Суду у якій також посилається Нацрада з питань телебачення і радіомовлення на підтвердження підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі, яка розглядається, спір виник за іншого матеріально-правого регулювання, оскільки спірне рішення № 1984 Нацради з питань телебачення і радіомовлення про відмову ліцензіату в продовженні строку дії ліцензії на мовлення було ухвалено 15.09.2016, у той час, коли законодавством не було перебачено можливості вважати телерадіоорганізацію чи провайдера програмної послуги такими, що не притягалися до відповідальності у вигляді стягнення штрафу, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про стягнення штрафу вони повторно не вчиняли порушення, передбаченого таким самим положенням цього Закону, оскільки лише 30.11.2016 частина тринадцята статті 72 Закону № 3759-XII була викладена в редакції Закону України від 01.11.2016 № 1715-VIII Про внесення змін до Закону України Про телебачення і радіомовлення , у якій для ліцензіатів, до яких застосовувались санкції за порушення умов Закону № 3759-XII, були визначені обставини, за яких такі ліцензіати можуть вважатись такими, що не притягались до відповідальності.

20. Натомість, у справі, яка розглядається суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, виходив із протиправності рішення Нацради з питань телебачення і радіомовлення від 26.11.2020 №1447, яким відповідач не зважаючи на рішення суду у справі № 824/134/20, яке набрало законної сили, та яким було скасовано рішення від 16.01.2020 №76 , прийняв аналогічне за змістом та правовою суттю оспорюване у цій справі рішення, у якому зазначенні ті ж самі підстави для відмови у продовженні ліцензії на мовлення, яким вже давалась правова оцінка під час судової ревізії, що є порушенням вимог статей 129 та 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення відмовив позивачу в продовженні строку дії ліцензії, а також за наявності обставин, визначених абзацом 2 частини тринадцятої статті 72 Закону № 3759-XII, оскільки суди встановили, що позивачем протягом одного року з дня прийняття рішень про попередження та про стягнення штрафу повторно не вчинялись порушення, які передбачені таким самим положенням Закону №3759-XII .

21. Аналіз зазначених Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення постанов Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №826/3335/17 та від 12.12.2019 у справі №826/15684/16, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України .

22. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

23. З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №600/2600/20-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Буковинська хвиля до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя:А.І. Рибачук судді:А.Ю. Бучик Л.Л. Мороз