Рішення

від 08.04.2021 по справі 496/3698/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3698/20

Провадження № 2/496/954/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Богдан Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на її утримання, як колишньої дружини, з якою проживає дитина в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Свої вимоги мотивує тим, що від шлюбу вона з відповідачем мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Їх сину лікарем поставлено діагноз затримка головного мозку , адже у сина наявні розлади аутистичного спектру, у зв`язку з чим він потребує лікування на що нею витрачаються значні кошти. Станом на теперішній час вона не працює, знаходиться у декретній відпустці і потребує матеріальної допомоги. Посилаючись на те, що відповідач аліменти нікому не сплачує, не має на утриманні непрацездатних батьків, має заробіток з консультування у мережі інтернет, крім цього має у приватній власності автомобіль, постійно подорожує та харчується у ресторанах і кафе, а отже має можливість надавати їй матеріальну допомогу, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою та просить суд стягнути з нього аліменти на її утримання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що для виникнення аліментних зобов`язань у відповідача на утримання колишньої дружини повинна бути наявна така юридична складова, як можливість відповідача надавати матеріальну допомогу іншому з подружжя. Позивачка не надала суду доказів того, що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу у вигляді аліментів. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має постійні доходи чи будь-які матеріальні активи які можуть стати джерелами виплати аліментів на її утримання. Відповідач офіційно не працевлаштований, має мінливий дохід, працює на тимчасових роботах. Крім цього, твердження позивачки у позовній заяві, що відповідач нікому не сплачує аліменти не відповідає дійсності, адже останній сплачує аліменти за рішенням суду на її користь на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 3000 грн. на місяць. Також на утриманні відповідача знаходиться його матір, яка є пенсіонеркою та отримує незначну пенсію, якої не вистачає на її утримання. Посилання позивачки на те, що у власності відповідача є транспортний засіб не підтверджується нею, проте відповідач вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що вказаний транспортний засіб, був придбаний за рахунок його батьків, проте надати відповідні докази цьому він не має можливості. Враховуючи те, що у відповідача відсутні постійні доходи, він має на утриманні мати пенсійного віку, а також те, що він сплачує аліменти на утримання малолітнього сина, розмір яких у період з березня 2020 року по січень 2021 року склав 33015 грн. 24 коп., а тому додаткове стягнення з нього аліментів на утримання позивачки поставить його у скрутне матеріальне становище, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити повністю та стягнути з позивачки на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. за наданим суду розрахунком.

Представник позивачки подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивачка станом на теперішній час займається виключно доглядом за дитиною, здоров`я дитини бажає бути кращим, а відтак позивачка не має можливості працювати, оскільки залишати сина на тривалий час без догляду не може. Цінного майна та заощаджень позивачка не має і стягнення аліментів на її утримання є єдиним шляхом отримання коштів для свого утримання. Відповідач офіційно ніде не працевлаштований, однак має заробіток, який отримує шляхом проведення різноманітних тренінгів та консультацій у мережі інтернет (ресурси Youtube та Instagram ), позивачка в такому роді заробітку відповідача впевнена, адже він надавав такі консультації ще за час їх спільного проживання та перебування у шлюбі. Відповідач рекламував свої послуги на сторінках у соціальних мережах, проте з початком судового процесу про стягнення з нього аліментів будь-які згадки про його послуги зі своїх сторінок у соціальних мережах видалив. Відповідач веде активний спосіб життя, подорожує, що дає підстави вважати, що в нього є на це фінансова можливість, вказане може підтвердитися виписками по картковим рахункам відповідача. Також відповідач має у власності цінне майно, а саме: 1/3 частку земельної ділянки, площею 1.2456 га, кадастровий номер 3222280800:03:004:0014, розташованої за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Бендюгівська сільська рада та автомобіль марки Mitsubishi Grandis , 2005 року випуску. Також щодо того, що відповідач сплачує аліменти на утримання їх малолітнього сина у розмірі 3000 грн. на місяць є фактом того, що у нього є фінанси. Наголос представника відповідача про те, що у відповідача на утриманні знаходиться матір, яка є пенсіонеркою є сумнівним доводом неможливості сплачувати аліменти на утримання позивачки, адже у відповідача є рідна сестра, а обов`язок утримувати та допомагати батькам не є одноособовим. Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що його матір є непрацездатною та має поганий майновий стан. У зв`язку з викладеним представник позивачки на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що посилання позивачки на те, що відповідач має заробіток шляхом проведення тренінгів та консультацій в мережі Інтернет ґрунтуються виключно на її припущеннях, будь-яких доказів на підтвердження вказаного доходу відповідача нею суду не надано. Також позивачка безпідставно вказує на те, що відповідач подорожує та веде активний спосіб життя, що не відповідає дійсності. Також зазначає, що ст. 83 СК України, визначає таку підставу для припинення права на утримання одного з подружжя, як перебування в шлюбних відносинах нетривалий час. Оскільки шлюб між сторонами було укладено у 2017 році, а розірвано у 2021 році, що становить нетривалий час, а тому дана обставина свідчить про те, що право позивачки на утримання відповідачем втрачається нею. Представник відповідача вказує, що стягнення додаткових аліментів з відповідача на утримання позивачки можливе лише у випадку наявності можливості відповідача надавати таку матеріальну допомогу, проте позивачка будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем достатніх доходів для сплати аліментів суду не надала. Відповідач добровільно на постійній основі сплачує аліменти на користь позивачки на утримання їх малолітнього сина у період з березня 2020 року по сьогоднішній день, проте всупереч цьому позивачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача повторно, у зв`язку з чим судом було видано судовий наказ та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дитину вдруге, а отже він вважає, що позивачка бажає збагатитися за рахунок відповідача. З приводу того, що матір пенсійного віку може утримувати також сестра відповідача, його представник зазначає, що остання теж не має належного матеріального забезпечення, відповідно до чого не здатна утримувати матір пенсійного віку, про що відповідач надав довідку про доходи матері та сестри.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, проте від представника позивачки надійшла до суду заява, в якій він вказав, що просить розглянути справу за наявними матеріалами у його відсутність та відсутність позивачки.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися.

Приймаючи до уваги заяву представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 10.09.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.6), який рішенням суду було розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 31.07.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 3469 (а.с.7).

Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого, оформленої на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що останньому встановлено діагноз затримка психомовного розвитку (а.с.8-9).

Згідно довідки Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 588/02-21 від 04.09.2020 року син сторін проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її утриманні (а.с.10).

Відповідач сплачує аліменти позивачці на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 грн. на місяць, що підтверджується дублікатами квитанції з ПриватБанку (а.с.69-79) та не оспорюється самою позивачкою.

Позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, посилаючись на те, що відповідач має неофіційний заробіток, володіє нерухомим майном та має реальну змогу сплачувати аліменти на її утримання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду . Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно положень ч. ч. 2, 4 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З аналізу даної норми слідує, що наявність у чоловіка можливості сплачувати такі аліменти є обов`язковою умовою для їх стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не має офіційного доходу за період з 4 кварталу 2019 року по 3 квартал 2020 року, про що свідчить виписка з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 63/С/26-15-51-04-22 від 27.01.2021 року (а.с.55).

За клопотанням позивачки судом було витребувано з:

-Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк ;

-Акціонерного товариства Універсал Банк ;

-Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль ;

-Акціонерного товариства Укрсиббанк ;

-Акціонерного товариства Креді Агріколь Банк інформацію про рахунки та рух коштів по ним (виписки по рахункам) на ім`я відповідача з 01.01.2019 року по 02.03.2021 року.

З наданих банками відповідей вбачається, що позивач будь-яких доходів за вказаний проміжок часу не отримував.

Посилання позивачки на те, що відповідач веде активний спосіб життя, подорожує та має заробіток від проведення тренінгів та консультацій в мережі Інтернет свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, а тому суд приходить до висновку, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях позивачки, адже будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачка до суду не подала.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які свідчать про офіційний дохід відповідача матеріали справи не містять.

Крім цього, відповідач проживає з матір`ю похилого віку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відмітками про місце проживання у паспорті відповідача та паспорті його матері (а.с.68,92).

Згідно ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Мати відповідача згідно довідки про доходи № 5881778899881111, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві отримала пенсію за віком за період з 01.09.2020 року по 28.02.2021 року у розмірі 17569 грн. (а.с.118), що свідчить про те, що вона є людиною похилого віку та потребує матеріальної допомоги з боку відповідача.

З приводу посилання позивачки на те, що у відповідача є рідна сестра ОСОБА_6 , яка повинна також утримувати матір відповідача суд звертає увагу на те, що дана обставина не звільняє відповідача від утримання непрацездатної матері у розумінні ст. 202 СК України.

Крім цього, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_6 доходи у період з 2 кварталу 2020 року по 3 квартал 2020 року не отримувала (а.с.108).

Позивачка у позовній заяві посилається на те, що відповідачу на праві власності належить: 1/3 частка земельної ділянки, площею 1.2456 га, кадастровий номер 3222280800:03:004:0014, розташованої за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Бендюгівська сільська рада та автомобіль марки Mitsubishi Grandis , 2005 року випуску.

На підтвердження чого, представником позивачки 08.04.2021 року надано до суду Витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовного зареєстрованих транспортних засобів; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки, проте суд до уваги вказані докази не приймає, оскільки вони подані з порушенням ч. ч. 8, 9 ст. 83 ЦПК України, а саме: подані представником позивачки не разом з поданням позовної заяви, та представником не обґрунтовано неможливістю їх подання у визначений процесуальний строк з причин, що не залежали від волі позивачки, а також вказані докази не надіслані відповідачу.

Враховуючи відсутність доказів належного матеріального стану відповідача ч. 4 ст. 84 СК України, знаходження на його утриманні малолітньої дитини (сплачує аліменти), матері похилого віку, а тому суд вважає, що у задоволені позову ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу суд приходить до наступного.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика палата Верховного суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц визначила, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) .

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідача, його представником долучено договір-доручення № 26/21 про надання правової допомоги та представництво інтересів від 26.01.2021 року та розрахунок суми гонорару на надану правову допомогу за вказаним договором, згідно опису робіт (наданих послуг) від 26.01.2021 року, з яких вбачається, що витрати відповідача на правову допомогу по вказаній справі складають 3500 грн., проте відповідачем не надано суду доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачу слід відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із ненаданням суду підтверджень їх сплати відповідачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 84, 202 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - відмовити.

ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Суддя Л.О. Пендюра