Постанова

від 16.04.2021 по справі 826/4632/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 826/4632/15

адміністративне провадження № К/9901/31247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шулежко В.П., судді - Іщук І.О., Погрібніченко І.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)

у справі №826/4362/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДМ Юкрейн (Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Україна )

до Державної фіскальної служби України, Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Україна , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю АДМ Юкрейн (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суму м. Києва із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач 2, Міжрегіональне ГУ ДФС), в якому просило:

- скасувати рішення відповідача 1 від 24.02.2015 № 3968/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги;

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 2 від 24.12.2014 № 0001023720.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарської діяльності з ФГ Бона Деа , ТОВ Сінез Агро Трейд , ПП Ніетрейд , ТОВ Рост Ойл Н , ТОВ Укр Мед Експорт , ППФТФ Баратівське та ТОВ Агронат-ЮГ у періоді, що перевірявся. Вказує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся, підтверджується наданими платником первинними документами. Натомість контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що спірні господарські операції фактично не виконувалися, а були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального ГУ ДФС від 24.12.2014 № 0001023720;

- присуджено на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального ГУ ДФС понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають господарській меті та підтверджуються необхідними первинними документами, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит. Натомість відповідач 2 протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4771730,00 грн та застосував штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2385865,00 грн. Також суди зазначили, що рішення ДФС України від 24.02.2015 № 3968/6/99-99-10-01-04-25 не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить обов`язкового для суб`єкта господарювання припису. Таке рішення само по собі не породжує у платника будь-якого додаткового обов`язку, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив, їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на отриману від інших податкових органів інформацію, зокрема, акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 02.04.2014 №55/04-65-22-03/35396886 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Сінтер Трейд Агро щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ КМК-ЮГ за період листопад 2013 року, ТОВ Агромарк за період грудень 2013 року ; акт Котовської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.05.2014 №000065/15-04-22-00/35146323 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Ніктрейд з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вторметекспорт за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ; акт ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.12.2013 №65/22-00/38169689 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ РОСТ ОЙЛ Н щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ФГ БОНА ДЕА , ТОВ АЛЬЯНС ХЛІБОПРОБІВ , ТОВ ВАЙЗОР ЛТД за період вересень 2012 року та з наступним постачальником ТОВ ШИРОКІ ЛАНИ за період: вересень, жовтень 2013 року ; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013 №256/14-03-22-08/35723307 Про результати зустрічної звірки ТОВ Укр Мед Експорт щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ СП НІБУЛОН за період липень-жовтень 2013 року та контрагентами - постачальниками їх реальності та повноти відображення в обліку ; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 10.12.2013 №236/14-03-22-08/35424400 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП АТФ БАРАТІВСЬКЕ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за весь період діяльності підприємства ; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013 №251/14-03-22-08/37758703 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АГРОНАТ-ЮГ щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період червень - жовтень 2013 року ; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 12.12.2013 №17/14-20-22-361536698 Про неможливість проведення зустрічної звірки ФГ БОНА ДЕА . Наголошує на тому, що товар, що був предметом договорів поставки, для оподаткування операцій ПДВ має бути придбаний контрагентами або безпосередньо Товариством у сільськогосподарських підприємств - виробників, а тому встановлення походження товару (сільгосппродукції) є обов`язковою умовою для з`ясування правомірності формування Товариством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся. Вказує, що із наданих платником документів неможливо встановити походження придбаного Товариством товару (сільгосппродукції), а також зазначає про відсутність у контрагентів необхідних посівних площ, спеціалізованої сільськогосподарської техніки, складських та виробничих приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів для виконання своїх зобов`язань за укладеними з Товариством договорами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

22 серпня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача 2 у період з 27.11.2014 по 28.11.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з серпня 2012 року по грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 № 1431/28-10-37-20/33546533 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 4771730,00 грн;

- пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту в розмірі 4771730,00 грн;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ у розмірі 4771730 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 № 0001023720, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4771730,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2385865,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платник.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податку та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит/витрати містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ФГ Бона Деа , ТОВ Сінез Агро Трейд , ПП Ніетрейд , ТОВ Рост Ойл Н , ТОВ Укр Мед Експорт , ППФТФ Баратівське та ТОВ Агронат-ЮГ були укладені договори поставки насіння соняшника.

Так, між позивачем (Покупець) та ФГ Бона Део (Продавець) укладено договори купівлі-продажу соняшнику власного виробництва перша поставка №10328 від 03.09.2013, №10122 від 17.08.2013, №10125 від 19.08.2013 №10130 від 19.08.2013, №10175 від 22.08.2013, №10187 від 13.08.2013, №10227 від 27.08.2013, №10248 від 28.08.2013, №10262 від 29.08.2013, №10286 від 30.08.2013, №10312 від 03.09.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договорами.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Синтез Трейд Агро (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, №51/Д від 24.10.2013, №52/Д від 24.10.2013, №54/Д від 25.10.2013 та №59 від 30.10.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та здійснює оплату насіння соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ Агронат-Юг (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику власного виробництву перша поставка №10204 від 25.08.2013, №10283 від 30.08.2013, №10305 від 02.09.2013, №10343 від 04.09.2013, №10404 від 09.09.2013, від 11.09.2013 №10443, №10476 від 13.09.2013, №10579 від 25.09.2013, №10603 від 27.09.2013, №10654 від 02.10.2013, №10691 від 03.10.2013, № 10704 від 04.10.2013, №10781 від 09.10.2013, №10885 від 15.10.2013, №10945 від 18.10.2013, №10969 від 21.10.2013, №11004 від 23.10.2013, №11080 від 28.10.2013, №11120 від 30.10.2013, №11155 від 01.11.2013, №11245 від 06.11.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ПП АТФ Баратівське (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику власного виробництва № 10428 від 10.09.2013, №10442 від 11.09.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Рост Ойл Н (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, №10446 від 11.09.2013, №10504 від 19.09.2013, №10513 від 20.09.2013, №10616 від 27.09.2013, №10707 від 04.10.2013, №10683 від 03.10.2013, №10734 від 07.10.2013, №10827 від 11.10.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець переймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договорами.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ Синтез Трейд Агро (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, № 51/Д від 24.10.2013, № 52/Д від 24.10.2013, № 54/Д від 25.10.2013, № 59/Д від 30.10.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника.

Між позивачем (Покупець) та ПП Ніктрейд (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника, №37/ОД від 10.09.2012, за умовами якого Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договором.

Також між позивачем (Покупець) та ТОВ Укр Мед Експорт (Продавець) укладено договори купівлі - продажу соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника №10683 від 03.10.2013, №10734 від 07.10.2013, №10827 від 11.10.2013, №11142 від 31.10.2013, №11202 від 04.11.2013, №11210 від 05.11.2013, за умовами яких Продавець поставляє та передає у власність, а Покупець переймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику на умовах, що передбачені договорами.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, складських квитанцій на зерно, карток аналізу зерна тощо.

Також Товариство надало документи на підтвердження переробки та подальшої реалізації придбаних сільськогосподарських культур.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані платником первинні документи в повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами їх виконання. Суди попередніх інстанцій також послались на висновок судової економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.02.2016 №22048/15-45/2752-2758-1645, згідно з яким підтверджується реальність здійснення ТОВ АДМ Україна господарських операцій з поставки, перевезення, зберігання, переробки, доставки до місць відвантаження та експорту і продажу товарно - матеріальних цінностей, зазначених в Акті перевірки.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з наступного.

На обґрунтування вимог заперечень на адміністративний позов, апеляційної та касаційної скарг контролюючий орган посилався на те, що для оподаткування спірних операцій з постачання зернових культур ПДВ, такі культури мають бути придбані контрагентами або безпосередньо Товариством у сільськогосподарських підприємств - виробників, а тому встановлення походження товару (сільгосппродукції), у даному випадку, є обов`язковою умовою для з`ясування правомірності формування Товариством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся.

Так, згідно з абзацом першим пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки зазначеним доводам контролюючого органу, не встановили походження придбаного Товариством товару (сільгосппродукції), хоча ці обставини є обов`язковими для правильного вирішення цієї справи.

Зазначене також не було предметом дослідження під час проведення судової економічної експертизи.

Отже, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, судам також слід встановити, чи наявні у контрагентів необхідні основні засоби (посівні площі, спеціалізована сільськогосподарська техніка, складські та виробничі приміщення, виробничі потужності) та трудові ресурси для виконання своїх зобов`язань за укладеними з Товариством договорами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень тощо.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року скасувати.

Справу №826/4632/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова